🤡 У військовій формі СРСР — пілотках та плащ-наметах почали видавати з пологового будинку немовлят у російському Кемерово Це все зроблено в рамках акції до 80-річчя перемоги у «Великій Вітчизняній війні».  #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

В Україні розташовано багато природних локацій, які вражають своєю красою. Особливої уваги заслуговують каньйони - адже кожен із них має унікальні ландшафти. Погодьтесь, нікого не залишать байдужими 30-метрові скелі, що здіймаються над бурхливою річкою, або величезні нагромадження кам'яних валунів, які мають вулканічне походження. Буцький каньйон у Черкаській області Цей каньйон розташований на річці Гірський Тікич у межах села Буки Черкаської області. Його вік оцінюють у 2 мільярди років. Каньйон завдовжки 2,5 км та завширшки 80 м, його скелі заввишки близько 30 м. Він починається неподалік греблі колишньої Буцької ГЕС. Зовсім поруч розташований водоспад Вир. Актівський каньйон у Миколаївській області Каньйон розташований на річці Мертвовод, поблизу села Актове у Миколаївській області. За оцінкою вчених, він також почав формуватися приблизно 2-2,3 млрд років тому. Актівський каньйон складається із застарілих вивітрених гранітів, поміж яких на глибині понад 40-50 метрів протікає ріка. Площа каньйону перевищує 250 гектарів. Це місце сподобається не тільки любителям природи, а й містики. Народні перекази свідчать, що колись тут скіфи проводили свої жертвоприношення, а тіла мертвих царів скидали в ущелини у воду. Саме тому річку назвали Мертвовод. Також частина кам'яного комплексу зветься Долина Диявола. Поруч розташована популярна локація для інстаграмних фото - білі скелі із крейди, вапняку та білої глини. Смотрицький каньйон у Кам'янці-Подільському Каньйон розташований на річки Смотрич, його скелі сягають висоти 50 м. У межах каньйону є постійні та сезонні водоспади. Ця унікальна геологічна пам'ятка природи має площу близько 80 гектарів та довжину 9 кілометрів. На каньйоні розташований Кам'янець-Подільський. До речі, саме місто має дуже багато локацій для вражаючих фотосесій - давня фортеця, Замковий міст, ратуша, Вірменський колодязь, Кафедральний костел, замковий (турецький) міст та багато іншого. Дністровський каньйон простягається на чотири області Дністровський каньйон - це найбільший каньйон в Україні та один з найбільших у Європі. Він завдовжки 250 км, але найкрасивішою частиною вважаються береги Дністра - від р. Золота Липа до р. Збруч у межах прорізання Дністром Подільської височини з утворенням каньйоноподібної долини. Особливістю Дністровського каньйону є травертинові скелі - це відносно молоді геологічні утворення з химерними формами, печерами, гротами, навісами, водоспадами, сталагмітами, сталактитовими натічними утвореннями. Каньйон є частиною Національного природного парку, на території якого є близько 50 великих і малих печер. А саме - Оптимістична (240,5 км), яка є однією із найдовших у світі. Також в каньйоні є багато водоспадів, найвідоміший з них - Джуринський. Богуславське гранітне оголення у Київській області Ця геологічна пам'ятка природи місцевого значення розташована прямо у давньому місті Богуслав. І можливо вона дещо поступається за масштабами каньйонам, оскільки вона всього 1,5 км завдовжки, втім ці гранітні 10-метрові скелі вражають своєю красою. Гранітне оголення розташоване на річці Рось. Тут є невелике місце, де можна скупатися, а також безліч локацій для красивих фото. Також варте уваги саме місто Богуслав - тут є музей народних промислів у 300-літній кам'яниці, Троїцька церква ХІХ ст, музей Івана Сошенка, музей Марко Вовчок. Тетерівський каньйон у Житомирській області Каньйон розташований на річці Тетерів біля села Дениші Житомирської області. Його ширина варіюється від 20 до 90 м. Скелі заввишки 30 м. Вік цих утворень - від 800 млн до 1 млрд років. Цей каньйон дуже популярний серед скелелазів, оскільки тут прямовисні скелі. У каньйоні не складний сплав, але на інших ділянках річки вже зустрічаються пороги. Також тут можна залишитись на відпочинок у наметах. Арбузинський каньйон у Миколаївській області Арбузинський каньйон розташований поруч з Актівським, тому дуже часто його називають Малим Актівським каньйоном. Втім зовні вони дуже різні, оскільки на Арбузинському є тільки великі строкаті валуни, але нема гострих скель. Каньйон розташований на річці Арбузинка, біля села Трикрати. За версією вчених, ці скелі мають вулканічне походження. Довжина каньйону лише 1,5 км. Втім його можна оглянути, як знизу, так і зверху. Найвища скеля називається Пуп Землі. Зовсім поряд розташовані білі скелі, приналежність яких одночасно приписують як Актівському каньйону, так і Арбузинському. Цікаво, що тут унікальна флора та фауна. Зокрема, тут водиться 20 видів тварин, які занесені до Червоної книги.

#тварини Аравійський кінь: грація пустелі з характером голлівудської зірки. Якщо у світі коней є порода, яка могла б претендувати на звання суперзірки, то це, без сумніву, аравійський кінь. Цей красень із витонченою шиєю, величними рухами та поглядом, який ніби говорить: «Так, я знаю, що я шикарний», — справжній аристократ кінського світу. Але за всією цією грацією ховається неабиякий характер, тож давайте познайомимося з ним ближче — з легким гумором і без зайвих церемоній. Походження: народжений у пісках, а не в спа-салоні Аравійський кінь походить із Аравійського півострова, де бедуїни століттями виводили породу, яка могла витримувати спеку, пісок і брак води краще, ніж середньостатистичний турист на пляжі без коктейлю. Ці коні — не просто транспорт, а члени сім’ї, і бедуїни так їх любили, що іноді навіть брали до наметів поспати. Уявіть собі: ви прокидаєтеся, а поруч сопе кінь із профілем, гідним обкладинки глянцевого журналу. Романтика пустелі, не інакше! Їхня історія — це суміш виживання і стилю. Аравійці не просто бігали по дюнах, а робили це так елегантно, що стали основою для багатьох сучасних порід. Скажімо, чистокровні верхові коні завдячують аравійцям своїм родоводом. Отже, якщо ви бачите коня на скачках, який виглядає як топ-модель, — це, мабуть, далекий родич нашого героя. Зовнішність: коли природа перемогла у фотошопі Аравійський кінь — це втілення кінської краси. Високо посаджена шия, ніби він щойно закінчив курс йоги, великі темні очі, які могли б зніматися в мелодрамах, і маленький, трохи увігнутий профіль, який кричить: «Я не просто кінь, я витвір мистецтва». Хвіст він носить високо, як прапор, і коли біжить, здається, що це не просто рух, а справжній перформанс. Але не обманюйтесь: за цією красою ховається витривалість. Ці коні можуть бігти годинами, і там, де інші породи вже лежали б, благаючи ковток води, аравієць лише змахне хвостом і скаже: «Що, це все, що ти маєш, пустеле?» Характер: гордий, але з почуттям гумору Аравійські коні відомі своїм інтелектом і темпераментом. Вони не просто розумні — вони знають, що розумні, і не дадуть вам про це забути. Якщо ви думаєте, що зможете обдурити аравійця дешевими ласощами, подумайте ще раз. Він подивиться на вас так, ніби ви запропонували шеф-кухарю фастфуд, і гордо відвернеться. Водночас ці коні дуже прив’язуються до своїх людей. Вони люблять увагу і, здається, навіть отримують задоволення від того, що ви ними захоплюєтеся. Але спробуйте змусити його зробити щось, що йому не до вподоби, — і ви отримаєте цілу драму. Аравійський кінь не просто відмовиться, він зробить це з таким виглядом, ніби ви щойно образили його предків до сьомого коліна. Сучасність: від пустелі до подіуму Сьогодні аравійські коні — це не тільки символ пустельної романтики, а й зірки шоу, перегонів на витривалість і навіть кінських фотосесій. Їхня витривалість робить їх чемпіонами в ендюрансах — забігах на довгі дистанції, де вони можуть показати, що пісок у жилах досі тече. А їхня краса гарантує, що на будь-якому конкурсі вони будуть у центрі уваги. Власники аравійців часто жартують, що утримувати такого коня — це як мати примхливу знаменитість. Він потребує догляду, уваги і, бажано, окремого гардеробу для своїх попон. Але коли він біжить полем, вигинаючи шию і граючи хвостом, ви розумієте: це того варте. Висновок: кінь, який знає собі ціну Аравійський кінь — це не просто порода, це стиль життя. Він поєднує в собі грацію, силу і трохи пустельного сарказму. Якщо ви шукаєте друга, який виглядатиме краще за вас на всіх фото і при цьому не дасть вам занудьгувати, — це ваш вибір. Тільки не забудьте запасатися яблуками і компліментами. З аравійцем по-іншому не вийде!

Печатка Кальміуської паланки, що була розташована на південному сході Вольностей Війська Запорозького низового, на території більшої частини сучасної Донецької області. Її відбиток в документах 1754–1769рр. В полі печатки геральдичні елементи: німецький щит, на якому перехрещено шаблю і стрілу вістрями додолу; над щитом забороло під шоломовою короною, навколо щита намет; в правому верхньому куті літера: К, в лівому верхньому куті літера: П, здолу літери: П + П. Значення абревіатури – Кальміуської паланки Печатка Полкова.

#архітектура Дніпровський цирк є однією з найяскравіших архітектурних пам’яток міста. Сучасна будівля була зведена у 1980 році за проєктом архітектора Павла Нірінберга. Її унікальність полягає в куполі, який нагадує намет цирку-шапіто. Оригінальна конструкція із залізобетонних елементів забезпечує чудову акустику, простір для повітряних гімнастів та естетичний вигляд. Історія дніпровського цирку налічує кілька поколінь, починаючи з 1885 року, і свідчить про його важливе місце в житті міста. https://youtu.be/5U2WcdtSNjc

телеграм_канал UA «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...» : Від минулого до не відомого🤔:Українська реальність[гумор,політика,про життя і не тільки України та Українців]: «Євбаз» – так скорочено називали кияни єврейський базар, який знаходився на тогочасній Галицькій площі, сьогодні це площа Перемоги. Створено ринок було близько 1860 року за наказом генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, після ухвалення в 1858 році рішення про дозвіл євреям торгувати 3 рази на тиждень (вівторок, четвер, п'ятницю). Місце було обрано не випадково, правильніше сказати, вже як 10 років ринок функціонував у цьому місці на майбутній Галицькій площі, але не офіційно. Саме за цією межею міста у 1850-х роках почали формуватися єврейські, маленькі поселення, у зв'язку з тим, що у місті Києві їм заселяться заборонялося (через національність). В основному це були дрібні ремісники і дрібні торговці, які селилися в маленьких будиночках. А оскільки тут знаходилася основна дорога з Галичини, звідки до міста завозилися всі можливі товари та продукти, то саме на кордоні до міста і почалося формуватись місце їхнього збуту, зберігання та реалізації. За наказом Васильчикова ринок наказувалося назвати офіційним Галицьким ринком, як не важко здогадатися, у зв'язку з тим, що він перебував на Галицькому шляху. Але в народі його називали тільки євбазом, оскільки основна маса продавців тут належала до єврейської національності. Так розпочалася 100-річна історія Євбаза. Оскільки базарна площа тривалий час залишалася не брукованою, то рік у рік тут був пил – влітку і поколенний бруд – восени. Але це анітрохи не бентежило численні натовпи людей, які прибували сюди з різних куточків країни. Адже тут можна було купити все без перебільшення. І за дуже прийнятною ціною. Популярність ринку зростала з кожним роком, а особливо коли 1870 року поряд провели залізничну дорогу і збудували поряд із ринком залізничний вокзал. У 1880-х роках до ринку протягнули трамвайні колії і сюди потягнулися кияни, що далеко живуть. У всіх найближчих будинках (в основному 2-х або 3-х поверхових) відкрилися магазини та лавки, які торгували гастрономією, винними напоями, шкіряними та хутряними виробами тощо. Поруч на вулиці, майже на території всієї величезної площі, розташувалися прилавки, з яких торгували всім, що завгодно – зерном, борошном, рибою, м'ясом, овочами, фруктами, одягом, патефонами, хутром, посудом, цвяхами та багатьом іншим. Тут вирувало життя з неймовірним темпом. Слід приділити увагу і кримінальній стороні ринку. Як правило, у всі часи ринки притягували до себе злодіїв-кишенькових злодіїв або просто злодіїв. Їх приваблювала сюди велика кількість людей, яких можна «обчистити» або серед яких також легко загубитися. Євбаз не став винятком, тут орудували злодії з ранку до вечора, їх було дуже багато, і вік був від малого до старого. Навколо ринку в будинках пропонувалися в оренду нічліжки, де осідали злодюжки та торговці. У них розміщувалися численні розливайки і пивнички, які притягували відповідний контингент людей. Звичайно ж, не обійшлося і без публічних будинків, які славилися славою на весь Київ. 1867 року київською владою було прийнято рішення в районі ринку побудувати Іоанно-Златоустівську церкву. Збудували та освятили у 1871 році, і оскільки вона була зроблена повністю з металу, до неї одразу приклеїлася назва «Залізна церква», ще в народі її називали просто «залізка». Чимало киянів жартували, що її спеціально зробили з металу, щоб щури не змогли прогризти броню церкви, а в районі ринку їх кишіло у величезній кількості. єдина будова на ринку, яка вціліла. На превеликий жаль, 1934 року Іоанно-Златоустівську церкву знищили у зв'язку з антирелігійною політикою радянської влади. У жовтні 1905 року під час єврейських погромів дуже постраждали і торговці-євреї з євбазу, їх магазини та крамниці пограбували та розтягли весь товар. Причому це робили їхні колеги, які торгували поруч, але не були євреями, їм потурала місцева влада і поліція, яка без сумніву була зачинателем цих погромів. Грабували не тільки єврейські намети, лотки, а й навідувалися до них у дім, нахабно виносячи їхнє особисте майно з житла, декого знущали витягували на вулицю і наказували прочитати молитву або показати портрет царя. Близько 70 людей тоді позбавили життя, це офіційна цифра, кажуть було значно більше жертв. Друга світова війна теж внесла свої корективи до насиченого життя євбазу. Під час 2-х літньої окупації фашистами Києва, були вбиті майже всі євреї, які жили в місті і працювали на євбазі, вони були поховані в Бабиному Яру. Але ринок продовжував функціонувати, лише євреїв там більше не було. У 1946 році було прийнято рішення ліквідувати Галицький ринок (євбаз) у зв'язку з повоєнним архітектурним покращенням виду міста. Але багато років не могли знайти йому заміни, тому ринок все одно продовжував свою роботу. 1952 року назву площі змінили з «Галицької» на «площу Перемоги», так вона називається і до сьогодні. І лише в 1959 році знесли всі будівлі, кіоски, простіше кажучи - зрівняли всю ринкову площу із землею. 1960 року тут збудували республіканський державний цирк, найбільший у країні. Потім з'явився будинок «Універмагу», готель «Либідь», довкола було зведено багатоповерхові будинки. Площа Перемоги стала виглядати так само, як і зараз, тільки сьогодні вона трохи сучасніша.... До вашої уваги аудіокниги в Українській озвучці (велика аудіо_бібліотека для поціновувачів українського слова ) тут 👇 https://t.me/RuslanSpeaks. 06.01.2025

Військовим потрібна ваша допомога — повідомляйте про штаби, командні пункти, тренувальні табори росіян у чатбот єВорог Штаби та командні пункти — це мозок війська. Там планують операції, ухвалюють рішення та керують атаками. У тренувальних таборах готують нові підрозділи для бойових дій. Допоможіть Силам оборони знайти та знищити їх. Найчастіше штаби й командні пункти розташовуються в адміністративних будівлях, готелях, заводах або приватних будинках. Як їх розпізнати: — підвищена охорона, блокпости, військова техніка — антени зв’язку, супутникові тарілки, генератори — постійний рух позашляховиків і машин зв’язку Тренувальні табори переважно розміщені в лісових масивах, колишніх військових полігонах та покинутих промзонах. Їх видає: — велика кількість наметів, польових укріплень — регулярні стрільби, вибухи, навчання — автобуси або вантажівки, що привозять військових Якщо помітили щось подібне — переходьте в чатбот єВорог із розділу Сервіси в Дії. Обовʼязково подбайте про власну безпеку: знімайте тільки, якщо впевнені, що поряд нікого немає. Видаліть листування із чатботом та фото з галереї, потім перевірте, чи не залишилося у Видаленому. Надсилайте цей допис знайомим та родичам з окупованих територій. Знищення штабів, командних пунктів і тренувальних таборів ускладнить управління, підірве логістику, деморалізує війська й посилить паніку. Знищимо ворога разом!

#природа Водоспад Гранд Каньйону в Аризоні, США. Він розташований на землях племені Хавасупаї за течією річки Хавасу і носить її ім'я. Вода падає з вертикальної скелі висотою близько 30 м і розливається по низці невеликих природних басейнів. Завдяки високій концентрації карбонату кальцію, вода в басейнах яскраво-бірюзова і сильно контрастує з прямовисними червоними скелями. Цілий рік тут тримається постійна температура води – близько 21°C. Тут обладнано пляж та кілька наметових таборів. Місцеве плем'я бере плату за перебування на своїй території.

#архів Намети протестувальників під час Революції Гідності на Майдані, 2014 рік.

#тварини Серед тварин найспритніші передні кінцівки у приматів та бобрів. У приматів для зручного захоплення і тонких маніпуляцій відставлений у бік великий палець, а бобри досягли приголомшливої майстерності у будівництві гребель і хаток завдяки мізинцю, здатному легко відсуватися убік. Ці варіанти модернізації мають свої переваги та зручні у різних ситуаціях. Єноти взяли обидва: на їхніх передніх лапках відокремлені і мізинець, і великий палець. При цьому кисті настільки схожі на людські, що одна з індіанських назв єнота перекладається як «маленький ведмідь із людськими руками». Єнот – тонкий кінестетик, і якщо зав'язати йому очі, то він нічого не втратить, такі важливі для нього тактильні відчуття. Умілі лапки єнота універсальна зброя, що відкриває будь-які двері, кватирки та кришки, що розстібає намети та розкриває упаковки. Вторгнення на територію людини приносить єноту чимало дрібних радощів!