#виставки
Відкриття виставки "Харків'яни. Асхат Сафаргалін. Петро Шигимага".
30 жовтня о 17:00 Музей сучасного мистецтва України запрошує на унікальну виставку "Харків'яни. Асхат Сафаргалін. Петро Шигимага". Нова експозиція присвячена двом класикам харківської школи — Асхату Сафаргаліну (1922–1975) та Петру Шигимазі (1917–1999). Майже 80 робіт із фондів музею — пейзажі, жанрові композиції, натюрморти — запрошують у ліричну подорож світом академічного живопису. Ви зможете побачити оптимістичні пленерні пейзажі Сафаргаліна та камерні твори Шигимаги, де кожна пора року оживає в натюрмортах і пейзажах. Ця виставка — співзвуччя творчих пошуків митців одного покоління, що демонструє силу харківської академічної традиції. Більшість робіт експонуються вперше.

Виставка триватиме до 14 грудня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44а

#музеї
Безкоштовний день у Національному музеї Тараса Шевченка .
30 жовтня Національний музей Тараса Шевченка запрошує відвідати музей абсолютно безкоштовно! У цей день ви можете оглянути основні експозиції та приєднатися до спеціальної події. О 16:00 відбудеться презентація нового музейного проєкту "Дім, де живе музей" (2 поверх, 8 зала). Це історія про будівлю музею та її знаменитого власника — Миколу Терещенка. З 10:00 до 18:00 можна буде оглянути ретроспективну виставку до 100-річчя Віктора Зарецького (атріум, 1 поверх). Також до огляду доступна основна музейна експозиція, присвячена життю і творчості Тараса Шевченка (2 поверх).

Музей працює з 10:00 до 18:00 за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12

#музеї
🚗РЕТРО ГАРАЖ🏎️
🚨Ретро Гараж у Львові — це музей та експозиційний простір, присвячений історії автомобілів та транспорту минулого століття.

🥃Тут зібрані класичні авто, мотоцикли, велосипеди та технічні артефакти, які дозволяють відчути атмосферу минулих десятиліть.

🤎Музей показує як радянські легендарні автомобілі («Жигулі», «Волга», «Москвич»), так і західні ретро-моделі початку XX століття.

📍У «Ретро Гаражі» часто проводять тематичні виставки, майстер-класи, зустрічі автомобільних клубів та фотосесії.

🚘Львівський Ретро Гараж не просто музей — це живий простір для поціновувачів класики, де можна провести час, зробити яскраві фото та навіть поринути у справжню автомобільну атмосферу минулого.

#музеї
Музей морського флоту України — це музей, присвячений історії українського торговельного флоту та суднобудування. Первісно він знаходився в будівлі Англійського клубу, зведеній у 1842 році.

Музейна колекція включає близько 70 тис. експонатів: моделі суден, навігаційні прилади, документи, мапи, морські якорі віком понад 900 років та мистецькі твори мариністики. Особливою окремою експозицією є музей якорів біля Морського вокзалу, де представлені різні типи — від коромислових до багатолапих кішок, що використовували ще вікінги.

Музей пережив кілька пожеж (2005, 2015, 2016), через що частина експонатів була втрачена, але колекцію вдалося зберегти й перемістити: зараз музей працює в приміщенні Одеського морського порту імені Ф. де Воллана.

Це місце цікаве не лише для поціновувачів морської історії, а й для всіх, хто хоче побачити рідкісні морські артефакти та дізнатися про розвиток українського флоту.

Для чого жінкам чоловіки?

Справа в тому, що в них теплі долоні, а в нас – холодні пальці.
Зате у них холодний розум, а в нас теплі серця.
Вони сильні і можуть підняти нас.
Тільки не завжди можуть підтримати.
Одного разу вони обов’язково зрозуміють (хоча б на хвилину), що кращих за нас – немає.
Що не заважає їм скручувати в’язи, задивляючись на інших жінок.
Вони мають принципи.
Або думають, що мають, виявляючи принциповість у дрібницях, і відступаючи у найголовнішому...
Іноді вони миють посуд.
Червоний день календаря...
Вони вищі за нас і можуть дістати книжку з верхньої полиці.
Коли вдома немає стільців...
Вони віддають нам їхні найкращі футболки.
В той час, як ми віддаємо їм серця. Не знаю, чи найкращі... Які є....
Коли вони кажуть: „Я кохаю тебе”, здається, що ти є.
А коли кажуть “Я втомився, дай мені спокій”, хочеться, щоби тебе взагалі ніколи не було.
Вони вміють інсталювати Windows.
Без коментарів.
Вони знають і навіть можуть пояснити, що коли людина одна, вона – людина.
Так, вони взагалі люблять пояснювати те, що насправді не має ніякого значення!
Вони пробачають нам наш фемінізм, хоча ми, зауваж, їм узагалі нічого не пробачаємо.
Вони пробачають нам фемінізм приказкою „Курка – не птаха, баба – не людина...”
Вони цілують нас в чоло, коли не можуть залишитися.
І тоді тобі здається, що ти – покійниця.
Вони думають, що є речі, які ми ніколи не збагнемо, і лише тому ми все розуміємо.
Вони просто не хочуть визнати, що на багатьох речах ми розуміємось краще, ніж вони.
Вони з маніакальною настирливістю хочуть платити за нашу каву, хоча й самі вже давно не розуміють, чому.
Прекрасно розуміють. Їм просто подобається, коли жінка хоч в чомусь від них залежить.
У них з очей течуть сльози, коли дме сильний вітер.
У них сухі очі, коли ти ховаєш своє кохання.
Вони ходять по магазинах, коли йде дощ.
Як в музей – на екскурсію.
Вони хочуть мати наші фотографії. Вони пам’ятають про нас зовсім не те, що ми – про себе.
Якщо вони взагалі пам’ятають про нас, це вже велике щастя!
Вони не бачать причин для нашої дієти.
Говорячи: „Та нащо це тобі? Ти просто схильна до повноти і нічого тут вже не вдієш... „
Вони мовчать, коли ми говоримо дурниці. Хоча коли ми кажемо що-небудь розумне, вони теж мовчать.
А найгірше – вони мовчать, коли слід сказати головне, кричати про найголовніше “Я тебе кохаю!”.
Вони краще знають: може через сто років, може, з якихось інших планет, але вони зателефонують.
І знають також, що нас не буде вдома.
Вони не помічають зіпсований макіяж.
Але мимохідь можуть зронити „Якась ти бліда, аж зелена – хіба з’їла щось?” після того, як ти всю ніч провела у ванні, бо вагітна і тебе нудить...
Вони...
Вони просто є. І це чудово! А що менше ми думатимемо над тим, навіщо вони нам, то для нас усіх краще. Бо інакше в один далеко не прекрасний день чоловіки можуть всерйоз замислитися над питанням: „А для чого їм жінки?!”.
Я не кажу, що вони ідеальні, але без них наше життя було б не таким цікавим.
А що ви думаєте з цього приводу?
Що без них у нас взагалі б не було життя!

#заходи #музика #особистості
Пісня буде поміж нас: Володимир Івасюк та його «Червона рута».
До 55-річчя створення легендарної пісні «Червона рута» запрошуємо на музичний вечір, присвячений творчості Володимира Івасюка — митця, чия музика стала символом української душі 👇🏻

🗓️ 24 жовтня (п’ятниця) о 16:00
📍 Київ, музей театрального, музичного та кіномистецтва України

У програмі — найвідоміші пісні композитора у виконанні:

• Заслуженої артистки України Олени Слободянюк (сопрано)
• Народного артиста України Володимира Литвина (скрипка)
• Заслуженого артиста України Олександра Хрустевича (баян)
• Студентів Вокально-хорової студії при Національному заслуженому академічному українському народному хорі ім. Г. Верьовки — Марка Гудзя, Лілії Кириленко, Романа Колбасюка, Софії Тяско та Харієт Кретової.
🎹 Концертмейстер — Олена Іванова.

Запрошена гостя — Народна артистка України Валентина Ковальська.

💛Приходьте відчути тепло пісень, які єднають покоління.

🎫 Вхід за ціною музейного квитка.

📞 Довідки за телефонами: (044) 280 83 83, (044) 280 18 34.

#поезія
На позитиві треба жити.
Що Для щастя - вік не головне.
Можна і в тридцять постаріти,
Якщо життя комусь нудне.
Не загубіться в буднях сірих,
У круговерті вічних справ.
Не опускайте рук безсило.
Цінуйте все, що Бог вам дав.
Немає гальм таких у світі,
Щоб часу плин могли спинить...
Тому, радійте кожній миті...
Не проживайте, а ЖИВІТЬ!
Поважний вік не привід скніти
Й журитись - молодість пройшла...
Краще вам так активно жити,
Щоб старість мовчки геть пішла.
Спілкуйтесь з друзями, гуляйте,
В музей, на виставку сходіть...
Корисним чимсь себе займайте,
Тільки без діла не сидіть.
Вдягайтесь зручно, без обмежень.
Що вам пасує - те й носіть.
Найбільше зовнішність залежить
Від пісні, що в душі звучить.
Навіть якщо життя підносить
Випробування без кінця,
Співайте, щоб життєва осінь,
Не заморозила серця!

Ольга Тріфонова

#виставки
Відкриття виставки "Олександр Мурашко. Київські вібрації".
21 жовтня о 17:00 у Національному музеї "Київська картинна галерея" відбудеться презентація виставки "Олександр Мурашко. Київські вібрації". Міжмузейний історико-мистецький проєкт присвячено 150-річчю від дня народження Олександра Мурашка (1875–1919) — одного з найяскравіших українських живописців початку ХХ століття. Експозиція зосереджується на київському періоді життя митця: місті, де він народився, творив і викладав. У виставковому просторі представлено портрети сучасників художника, зокрема Павла та Любові Андреєвих, Катерини Крюгер, а також твори з провідних музейних і приватних колекцій України.

Виставка триватиме до 25 січня 2026 року за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 9

#культура #суспільство
В Україні вперше у світовій практиці здійснили повну реконструкцію давньої ікони за зображенням на середньовічних печатках.

Йдеться про центральну ікону Чернігівської єпископії, яка зникла у XIII столітті — ймовірно, під час монгольської навали.

Ікона Спаса була центровим образом кафедрального храму Чернігівської єпископії, створеним орієнтовно на початку XI століття. Після зникнення жодних писемних джерел про неї не залишилося, однак у музейній колекції було знайдено три свинцеві печатки, на яких зображено цей образ. Саме вони й стали основою для реконструкції.
Детальніше: https://suspilne.media/culture/1143724-v-ukraini-vidtvorili-vtracenu-...

19 жовтня 1854 року народився Сергій Васильківський, живописець козацького роду. Його дід чумакував, а батько був писарем.

Васильківський подорожував Україною, створюючи неймовірні пейзажі та картини на козацьку тематику.

Понад 10 років він жив та навчався за кордоном. Там відвідав найвідоміші європейські художні музеї.

1900-го разом із Олександром Самокишем ілюстрував альбом "Із української старовини" із текстами Дмитра Яворницького. Васильківський написав серію акварелей історичних діячів.

Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1300 своїх творів. Більшість цих робіт загинула під час Другої світової війни. Мріючи про національний художній музей у Харкові, він залишив значну суму грошей для цієї справи.

🕯Помер Сергій Васильківський 9 жовтня 1917-го. Він так і не прийшов до тями після інсульту.