😳 ТЦК у Львові наїхали автівкою на матір бусифікованого хлопця, а потім просто відтягли тіло з дороги, щоб не заважала. Жінка хотіла зачинити ворота, щоб машина не виїхала з двору, тому її збили. Поруч стояло поліцейське авто, але, як стверджують очевидці, жодної реакції не було. https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️Робота в ТЦК — важка, виснажлива і небезпечна, — УП з посиланням на військових ТЦК 🔸В селах вже нікого ловити: воно як мертвий техаський городок. 🔸Нам хату спалять: старости, сільські та міські голови не роздають повістки, бо масово бояться гніву сусідів і родичів. 🔸Коли ти ТЦК-шник, тебе ненавидять і військові, і цивільні, і твоє начальство. 🔸Група оповіщення ТЦК починає роботу о 6-ій ранку за будь-якої погоди. В один екіпаж зазвичай входять 3–4 людини. 🔸На блокпосту по дорозі на Буковель. Чєм кручє в тебе машина, тим кручє інвалідність. Там і «Роллс Ройси», і «Бентлі». 🔸Самі ж працівники ТЦК просять операторів «Оберега» не кидати своїх кумів, братів чи сватів у розшук. 🔸В ТЦК є схема: вони можуть «випадково загубити» мобілізованого, їм випишуть штраф 20 тисяч грн, а зароблять вони при цьому $2000 з цього «загубленого». #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

За бесплатные пакеты из магазина = до 15 суток ареста: в России обсуждают наказание если человек «без разрешения возьмет большое количество бесплатных пакетов в магазине» Пока Россия ведет агрессию против Украины, продолжает хамить Израилю, душит интернет и учит мир жизни, внутри страны на полном серьезе разгоняют другую великую тему: бесплатные пакеты в супермаркете. Именно в таком виде это вышло в большом материале на ТАСС от 22 апреля 2026 года. То есть давайте просто зафиксируем уровень «сверхдержавы» без лишних иллюзий. Не прорыв в технологиях. Не рост экономики. Не разговор о том, как вытаскивать страну из войны, изоляции и маразма. А обсуждение того, что человеку может грозить арест до 15 суток или штраф не менее 3 тысяч рублей, если он, цитата, «без разрешения возьмет большое количество бесплатных пакетов в магазине». Причем для аргументации этой по-настоящему великой темы привлекли экспертизу аж целого ученого из МГЮА — Московского государственного юридического университета имени О. Е. Кутафина, некоего Виталия Сбитнева. То есть федеральная повестка, война, цензура, международная изоляция, наезды на Украину и Израиль — и на этом фоне серьезная государственная машина идет за комментарием о пакетах. И тут самое смешное даже не в пакетах. Самое смешное в том, что это не какая-то маргинальная помойка придумала кликбейт, а федеральная машина, которая любит рассказывать про «величие», «суверенитет» и «особый путь». В итоге особый путь, как выясняется, привел не в будущее, а к кассе супермаркета, где уже почти слышно: гражданка, пройдемте за пакеты. На этом фоне фраза про то, что Россия «встает с колен», звучит уже особенно трогательно. Встала она, похоже, ровно для того, чтобы пересчитать чужие бесплатные кульки. А потом эти же люди удивляются, почему мир все чаще смотрит на их повестку не со страхом, а с усталым изумлением. И да, здесь вполне уместно сказать прямо: а не*ер было лезть с агрессией против Украины и постоянно наезжать на Израиль, если у вас внутри страны федеральная серьезность уже скатилась до уровня пакетов на кассе. Потому что когда государство годами живет в режиме войны, цензуры, истерики и поиска врагов, оно в какой-то момент начинает выглядеть именно так — грозное на словах, мелочное по сути и карикатурное в деталях. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/za-besplatnye-pakety/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. #НАновости #NAnews #Россия #Израиль #Украина #stoprussia #TERRORUSSIA #Рашизм

Можливо, ви знаєте, що керівник однієї з великих компаній вижив під час атаки 11 вересня лише тому, що вперше повів свого сина до дитячого садка. Інший хлопець залишився живим, бо саме того дня була його черга йти за пончиками. У третього раптово розболівся зуб, який раніше ніколи не турбував. Одна жінка, яка дуже любить спати, запізнилася, бо її будильник не задзвонив вчасно. Хтось запізнився, банально застрягши у звичайному заторі на автостраді Нью-Джерсі. А комусь «не пощастило» (чи, навпаки, пощастило?) доїхати вчасно через невелику аварію. Один щасливчик просто запізнився на автобус. На кілька секунд. А якась жінка випадково пролила каву на одяг, і їй знадобився час, щоб перевдягнутися. У когось ніяк не заводилася машина. Хтось повернувся, щоб відповісти на телефонний дзвінок. У молодої пари дитина всіляко тягнула час і не була готова вчасно. Жінка, якій ніяк не вдавалося впіймати таксі. Особливо вражає історія про серйозного чоловіка, який саме того ранку вирішив одягнути нові туфлі, що вже кілька місяців стояли в кутку біля шафи. Поки він дістався роботи, натер мозоль на нозі. Він зайшов до аптеки по пластир — і саме тому залишився живим. Тепер, коли я стою в заторі, не встигаю на ліфт, повертаюся, щоб зателефонувати або відповісти на дзвінок мами… Коли трапляються всі ці дрібниці, які, звісно, дратують, я думаю: можливо, це на краще. Можливо, я просто уникнула чогось поганого.

Хто зробив атомну бомбу більшовикам? У 1969 році в Радянському Союзі на двох британських машинах уперше почали виробляти туалетний папір для широких верств населення. І все б нічого, але саме тоді виповнилося 20 років, як СРСР уже володів атомною бомбою. Як так сталося, що між туалетним папером і ядерною зброєю пролягло аж два десятиліття? Звідки у Союзу, зруйнованого війною, з неефективною системою управління, взялися гроші, люди та можливості для розробок у такій високотехнологічній сфері? Атомну бомбу СРСР подарував улюблений фізик Гітлера - Манфред фон Арденне Це Ігор Курчатов, як розповідає російська пропаганда, був настільки геніальним, що самотужки, з групою молодих інженерів, створив атомну бомбу від «а» до «я»? Чергова більшовицька казка. Якщо ви зайдете в Google і наберете прізвище штандартенфюрера СС, кавалера Лицарського Хреста, барона Манфреда фон Арденне, то з подивом дізнаєтеся, що він є лауреатом двох Сталінських премій - 1947 та 1953 років. Постає просте питання: як це взагалі могло статися? Талановитий фізик. Один із піонерів телебачення. Лауреат національних премій НДР 1958 і 1965 років. Можливо, йшлося про розробки у сфері телерадіомовлення? Радянські джерела про це воліють мовчати. Насправді саме Арденне, а не Курчатов, створив атомну бомбу і фактично подарував Радянському Союзу статус великої держави. Фон Арденне мав власну приватну лабораторію під Берліном, яку щедро фінансували в межах німецького ядерного проєкту. Саме Манфред фон Арденне розробив метод газодифузійного очищення ізотопів урану та їх розділення в центрифузі. Його лабораторію охороняв полк СС. Бетонні укріплення, добре підготовлені солдати - СРСР довелося б покласти три дивізії на штурм цього об’єкта, і навіть тоді шансів захопити документацію та обладнання в неушкодженому стані майже не було б. Тим більше не було шансів зловити самих фізиків, які могли в одну мить розчинитися в західній зоні окупації. І раптом - диво. Есесівці без спротиву склали зброю, увесь науковий колектив лабораторії виявив бажання співпрацювати саме з росіянами. Уся апаратура, уранова центрифуга, документація, реактиви - усе в робочому стані - опинилося в руках радянських спецслужб. На додачу - 15 тонн металевого урану німецького ступеня очищення. На той час це був справжній скарб. Цікаво й інше: барон Арденне з дружиною вирушили до Москви, прихопивши із собою розкішний рояль, парадну есесівську форму та картину на повний зріст від особистого художника фюрера, на якій Гітлер вручає йому дубове листя до Лицарського Хреста - однієї з найвищих нагород рейху. І поїхав він не сам, а з більш ніж 200 видатними фізиками та радіоінженерами. Серед них: - творець уранової металургії — Ніколаус Ріль (Nikolaus Riehl), - майбутній лауреат Нобелівської премії - Густав Герц (Gustav Hertz), - майбутній президент Академії наук НДР — Макс Фольмер (Max Volmer), - розробник газової центрифуги для розділення урану - Макс Штеенбек (Max Steenbeck). Вивезли також німецькі електротрансформатори - не пропадати ж добру. Разом із ними поїхали документація та реактиви, запаси плівки, папір для самописців і фотореєстраторів, магнітофони для телеметрії, оптика - усе те, чого сталінська тоталітарна держава не виробляла взагалі, а окремі позиції не може освоїти за якістю й досі. Робітничо-селянські мародери-трофейщікі по репарації витягували найкращі верстати й вивозили цілі новенькі заводи з усіх підконтрольних їм країн. Так, під Віднем в Австрії був повністю демонтований новий радіоламповий завод, вакуумні печі якого були особливо цінними. Австрійці навчилися відкачувати повітря ртутними вакуумними насосами, що дозволяли отримувати вакуум із розрідженням до 10⁻¹³ мм ртутного стовпчика. Для відсталої Росії це було недосяжно. І, по суті, лишається таким і досі. У Москві швидко звели спеціальне поселення - цілком комфортне, де пан Арденне оселився в особняку. Кожному німецькому фізику надали по 5–6 радянських інженерів-учнів, обов’язково зі знанням німецької мови. Фон Арденне нікого не боявся й у свята прогулювався поселенням у німецькій формі з усіма нагородами. Від НКВС до нього приставили Ігоря Курчатова, якого не слід плутати з фізиком Борисом Курчатовим. Якщо в Академії наук проходила нарада за участю Ландау, Капіци та інших учених і там згадували прізвище Курчатов - ішлося про Бориса. А якщо нараду проводили Лаврентій Павлович Берія з Йосипом Віссаріоновичем Сталіним - тоді це був Ігор Курчатов. Паралельно в промисловому реакторі об’єкта «Челябінськ-40» отримали плутоній для першої радянської атомної бомби. А після її успішного випробування німецький учений доктор Ніколаус Ріль чомусь став Героєм Соціалістичної Праці. Далі настав час масового виробництва боєголовок і промислових обсягів радіоактивного урану. Крім того, стало відомо, що японці отримували від німців уран у ящиках, які перевозили підводними човнами. Згодом Арденне перевели до Сухумі, де на березі бухти було створено новий науковий центр. Не плутайте це із Сухумським заповідником для мавп, звідки один із вихованців утік до Києва й час від часу кукурікає про «рятівника 400 тисяч українців» - Абрамовича. Барон фон Арденне став науковим керівником Сухумського фізико-технічного інституту. Велику роль у його роботі відіграв також австрійський учений, радіотехнік доктор Фріц. За цю роботу барон отримав другу Сталінську премію 1953 року, а в 1955 році повернувся до НДР. Що саме Союз отримав від Німеччини Наприкінці війни, у 1945 році, Німеччина вже мала: - реактивні двигуни та серійні реактивні літаки, - перші зенітні ракети, - перші ракети класу «повітря — повітря», - атомну промисловість, - інфрачервоні танкові приціли, - радіолокаційні станції та станції селекції перешкод, - потужні засоби радіоелектронної боротьби, - транзистори. Крім того, були авіаційні приціли, навігаційні прилади для підводних човнів, 1,5-вольтові радіолампи розміром із ніготь мізинця, крилаті та балістичні ракети. Усе це дісталося Радянському Союзу. У середині 1980-х, коли всі німецькі вчені вже померли, закінчилися й будь-які реальні досягнення «совка». У Московії ніколи не вміли створювати своє. А от знищувати й красти чуже - це в них виходило блискуче. Нація трофея. Український слід. Чимало речей розробляли саме українські вчені-фізики, але більшу частину їхніх напрацювань засекретив КДБ. Наприклад, нову технологію створення збагаченого урану для атомної бомби без дорогих центрифуг, яку свого часу було придумано де?.. Правильно - в Україні. А довів цю технологію до практичного результату батько пакистанської атомної бомби - Абдул Кадир Хан, який, як стверджує автор, сам розповідав йому про це ще у 1995 році в Ісламабаді. Він лише вдосконалив цю технологію й забрав значну частину креслень із німецько-бельгійської компанії Eurenco, де колись працював. Це просто історія про те, що у «ванюшок» немає нічого свого, окрім дерев’яного сортира, яким вони пишаються вже багато століть. Чи може Україна створити власну ядерну зброю? Взагалі без проблем. Усе є. Немає лише бажання. ©Залман Шухер #суботнійвлог

⚡️"Підриви мостів, ураження будівель, підвалів": це все робота "іграшок", які стають ключовими в роботі захисників Наземні дрони повзуть туди, куди не доїде жодна машина. Вони тягнуть боєкомплект, воду і навіть рятують поранених — під прицілом ворога. Боєць із позивним «Йода» керує одним із таких.

СБУ та Нацполіція затримали агентурно-бойову групу гру рф, яка готувала замовні вбивства у Києві. Служба безпеки та Національна поліція запобігли серії замовних убивств у Києві. За результатами багатоетапної спецоперації в столиці України нейтралізовано оперативно-бойову групу російської воєнної розвідки (більш відомої як гру), яка готувала ліквідацію українських військових та громадських діячів. Контррозвідка СБУ затримала всіх учасників ворожого осередку, коли вони готували замах на командира одного з добровольчих формувань територіальної громади Києва. Як встановило розслідування, зловмисники планували ліквідувати українського захисника з вогнепальної зброї поблизу місця його служби. Також з’ясовано, що цілями ворога були командири підрозділів Національної гвардії, ГУР та Сил спеціальних операцій ЗСУ. Для цього зловмисники планували встановлювати саморобні вибухові пристрої під автомобілі українських захисників. За матеріалами справи, основними виконавцями замовлення рф є завербований ворогом рецидивіст, який вже притягувався до відповідальності за розбій, та його спільниця, яка прибула із Запоріжжя. Серед інших фігурантів – директор приватної охоронної фірми, який надав виконавцям авто для втечі з місця запланованого теракту. Ще одним зловмисником виявився правоохоронець з Дніпропетровщини, який здійснював моніторинг відомчих баз даних та мав «прозвітувати» до гру рф у разі «підтвердження» ліквідації військового. Встановлено, що діяльність ворожого осередку координував співробітник 4-го управління центру спецпризначення «Кубінка» сил спецоперації воєнної розвідки країни-агресора. Його особу вже встановлено співробітниками СБУ. Для вербування фігурантів він залучив жительку Херсону, з якою познайомився під час тимчасового захоплення міста у 2022 році. Після деокупації обласного центру вона втекла до рф. При обшуках за місцями проживання та роботи затриманих вилучено зброю, змінні сім-картки і смартфони із доказами роботи на гру рф. Слідчі Служби безпеки повідомили їм про підозру відповідно до вчинених злочинів за декількома статтями Кримінального кодексу України: ▪️ ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану); ▪️ ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 (закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб); ▪️ ч. 2 ст. 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї). Зловмисникам загрожує від 10 років позбавлення волі до довічного ув’язнення з конфіскацією майна. Крім того, дії куратора із рф та резидентки кваліфіковано відповідно до вчинених злочинів за такими статтями Кримінального кодексу України: ▪️ ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану); ▪️ ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 (замах на вчинення диверсії, вчинений за попередньою змовою групою осіб); ▪️ ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 (закінчений замах на умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів, на замовлення та за попередньою змовою групою осіб). Комплексні заходи проводили співробітники Головного управління СБУ у місті Києві та Київській області спільно з Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури. https://t.me/Ukraineaboveallelse

ОЛЕКСАНДР СІКОРА. ПРОФАЙЛ УХИЛЯНТА. Цьому скритному підприємцю з Дніпра дуже пощастило з дружиною, яка розлучилася з ним та відмовилася від дитини, щоб чоловік уникнув мобілізації. Але є нюанс – Катерина Сікора є суддею Вищого антикорупційного суду та мала би навпаки засуджувати такі оборудки. Однак що тільки не зробиш для коханої людини? Тому наприкінці 2025 року Катерина  подала до суду для розірвання шлюбу. У позові зазначалося, що малолітній син подружжя проживає разом із батьком. При цьому між ними не було спору щодо поділу майна. Що дивно, адже перед тим, як зайняти посаду судді ВАКС Катерина переписала чимало майна на чоловіка. Наприклад, він раптово став власником кількох квартир, земельних ділянок та нежитлових приміщень в Києві та Дніпрі, а також солідного автопарку – машина Mercedes-Benz, фури, причепи та навіть човен. Після розлучення Сікора отримав статус батька, який самостійно виховує дитину, та відстрочку від мобілізації. Крім того, він тепер може виїжджати за кордон. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Я не коробка цукерок і не машина, щоб мене любила та чи інша людина. Важливо, щоб я відповідав очікуванням нашого народу і виконував свої обов’язки, - Зеленський

«Земля пам’ятає, а люди мовчать» — Тягни, синку, тягни... Оце самосад...Трісці його ковіньку! Не те що ваші городські «палички». Від нього аж у п’ятах шкварчить, — дід розкурив самокрутку, і густий, сизий дим поплив між вишнями, заплутуючись у вечірньому тумані. — Ти от питаєш про секрети нашого сільського життя? А воно тобі треба? Воно ж як той погріб старий: відкриєш ляду — а звідти таким духом пре, шо аж очі виїдає. Він хитрувато примружився, випускаючи кільце диму. — Але раз уже вечеря була така добра, та й чарка впала на душу... Слухай. Тільки гляди мені — шоб ні-ні нікому! Бо в нашому краї язик — то ворог. У нас кажуть: «Хто багато знає, той швидко сивіє, а хто зайве каже — той до осені не доживе». Дід кашлянув і стишив голос до шепоту: — Бачиш он ту межу, де бузком поросло? Ми з кумом сорок год через ті десять сантиметрів не балакаємо. Всі знають, шо він вночі камені пересував, але ніхто в сільсовєт не піде. Бо «а шо люди скажуть?». Скажуть — судяться, скандальні, роду не знають. Краще мовчки ту сіль під поріг йому посипати, шоб ноги не несли на мій город. Сором, синку, він сильніший за закон. — А хіба сіль помагає, діду? — не втримався я. — Помагає, як віриш, — відрізав старий. — У нас і вагітність приховують, поки живіт на ніс не лізе, шоб не зурочили. Жінка каже: «Та то я просто поправилася на хлібах», а сама шепоче замовляння. А як дитя народиться «заскоро» після весілля — кажуть «первак-поспішак», і все життя йому той гріх матері згадують. Дівки наші — вони ж зовні як квіточки, а всередині... Ух! Ти знаєш, як хлопець за дівкою сохне, аж зеленіє? То вона йому «жіночу кров» у вино чи в узвар підмішала. На крові приворот — то зашморг на душі. Він і любить її, і вбити хоче, а піти не може. Дід знову затягнувся, вогник цигарки на мить вихопив з темряви його глибокі зморшки. — А про Голод... Коли старі замовкають отак різко — не питай нічого. Дід ще мій казав: «Не питай, хто в тридцять третьому вижив за рахунок сусіда». Всі знають, чий дід у «буксирній бригаді» був, хто останню квасолю з горщика вигрібав. Але в очі тим внукам ніхто не плюне. Бо як почнеш ту правду ворушити — то село згорить від ненависті. Ми навчилися мовчати, шоб жити поруч. — Невже ніхто ніколи не проговорюється? — Хіба шо здуру... Та то таке. –От візьми"в оборот" (прискіпливо придивись ) хоч би молодиць наших. Чоловік на заробітках у Києві чи за кордоном, а вона вже «ворота змастила». І з ким? Буває, шо й з кумою! Ти не витріщайся на мене, я вік прожив... У селі відьомство і блуд — то рідні сестри. Буває, зійдуться дві баби «трави сушити», а сушать вони там зовсім інше... І всі сусіди бачать, як дим з комина не туди йде, і як сміх дівочий з хати чути, де чоловіків три літа не було. «Журавля в чужу криницю» запускають, а вранці — в хустках, до церкви. Носа туди пхати — зась! Бо «свої» — вони на те й свої, шоб один одного за язика тримати. Це такий круговорот: я мовчу про твій гріх, ти мовчиш про мій кущ конопель за сараєм. Дід сплюнув і потер коліно. — О-о, а похорон? Оце в нас така штука, шо панотець наш щонеділі на амвоні аж синіє. Кричить, шо ми язичники, шо в пеклі горітимемо за свої «забобони»... А баби? Сидять, хусточки поправляють, а самі думають: «Ти, батюшко, співай, шо в книжці написано, а ми будемо робити, як споконвіку ведеться». Бо то не батюшкине діло — носа сунути туди, де Смерть прийшла. — І що саме вони роблять? — підштовхнув я його. — Та все! Тільки труну винесли — під поріг сокиру кладуть, шоб смерть відсікти. Грюкають труною об поріг тричі — Грюк! Грюк! Грюк! — шоб покійник дорогу назад забув. Панотець кричить — «ГРІХ!» а баби потайки мак-видюк розсипають по дорозі до цвинтаря, шоб нечиста сила зернятка збирала і за душею не гналася. Панотець пісочить нас у церкві, каже, шо ми «темні», а баби вийдуть за ворота і шепчуть: «Ти, отче, молодий ще, смерті в очі не бачив, то й мовчи». Бог — у небі, синку, а страх — під ногами.Дід подався вперед, обдавши мене запахом міцного тютюну. — А тепер наостанок тобі скажу таке, про шо навіть бабам на лавці не кажуть. От візьми Гната з кутка що за вигоном. Живе бобилем сорок год, ніби святий, хата вимазана..., півонами та гладіолусами ввесь двір обсадив. Каже що то культура.Тьфу! ... А всі знають, чого до нього молодий зоотехнік заїжджає «звіти писати» аж до других півнів. І що ти думаєш? Хтось камінням кидає? Ні. Бо Гнат — майстер на всі руки, і слово знає, як кров зупинити. Село — воно прагматичне. Якшо ти людина корисна, то твій «гріх» — то твоя приватна комора. Ми подивимось у другий бік, сплюнемо через плече, але вголос — ні-ні. Бо як порушиш це мовчання, то завтра і про твій гріх згадають. Дід важко підвівся, обтрусив штани від попелу. — Село знає все: хто від кого вродив, хто вночі на цвинтар за землею ходив, і хто з ким у соняхах кувиркався. Але це — секрет для своїх. Чужинець приїде — ми йому усміхнемось, молока наллємо. А як тільки машина за поворот — знову засуви на засув, і кожен до свого «чорта» в криницю лізе. Правда в селі — то як гадюка під каменем: поки не чіпаєш — вона спить. А ворухнеш — вжалить так, шо й батюшка не відмолить. Він подивився на мене суворо, вже не примружившись: — Іди вже спати. І запам’ятай: як вночі з-за тину тебе хтось на ім’я гукне голосом покійного діда — не озирайся. Бо не все те, шо має голос, має й душу... Підпишись, тут ще і не таке почуєш, та побачиш😉🧐 👉 https://t.me/RuslanSpeaks