А там, на сході, також виростають рослини.

Серед бетону й тривожних щоденних новацій

Люди знаходять ознаки життя у долинах.

Попри руїни тримається стрій декорацій.

Де пролітають години на кожному зламі,

Там залишається простір для мрії та праці.

Навіть під тиском подій не зникає блиск лампи,

Так зберігає людина це світло роками

І серед труднощів побут триває з уламків.

Квіти з'являються попри циклічність обставин.

Так само й люди тримають властиву їм гідність:

Не відступають від внутрішніх принципів тями.

Шлях цей проходить крізь зламані долі, без свідків

І зберігається в пам'яті напрям в майбутнє

Без відокремлення коренів на відповідність.

Сонячні промені не дозволяють забути,

Що і відновлення може зростати щоденно.

Так поступово формується сила могутня.

Люди продовжують далі творити буденність,

Всупереч зміні умов зберігають суцвіття

І ця підтримка на сході уже нескінченна.

Квітнуть там квіти і попри людське лихоліття.

Мирослав Манюк

13.06.2026

Шановні мешканці Ізюмської громади!

Наш Ізюм — місто сильних, незламних і працьовитих людей. Попри всі випробування, які випали на долю громади, він живе, відновлюється та впевнено дивиться у майбутнє. Це стало можливим завдяки мужності його жителів, згуртованості громади та підтримці всієї України. Особливі слова вдячності сьогодні адресуємо воїнам Збройних Сил України, які боронять нашу землю, захищають кожен населений пункт і дають можливість жителям Ізюма жити, працювати та відбудовувати рідне місто. Ми схиляємо голови перед пам’яттю Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Бажаємо кожній родині миру, міцного здоров’я, добробуту, родинного тепла та віри в краще майбутнє. Нехай над Ізюмом якнайшвидше запанує мирне небо, а місто з кожним днем стає ще красивішим, затишнішим і сильнішим. З Днем міста, Ізюме! Слава Україні! Слава нашим Захисникам і Захисницям! з повагою торчий колектив медіа “Обрії Ізюмщини

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Ідея була самого хлопчика. Сталося це, коли бабуся запропонувала зводити онука на стрижку, а він заявив, що піде тільки разом із татом. Мама хлопчика вважає, що це спосіб підтримати батька та разом планувати майбутнє

І цей день, на щастя, настав! Батько повернувся, і мама поділилася кадрами перевтілення

#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

""""Хасан був справжнім воїном, і справжнім захисником України.

Це фото літа 2016 року, коли Хасан (у тільняжці) захищав нашу країну у складі 10-ї Гірсько-штурмової бригади, і ми з Путілін Мурад приїхали до нього в Красногорівку Донецької області. Дивні були часи, лінія фронту була вельми умовна, і через позиції наших хлопців ходили по своїх справах місцеві жителі. Посадка, в якій утримував позиції Хасан зі своїм взводом була прямо на околицях міста, і виявилось, що це вже нуль, а через поле, яке вважалось замінованим (але ніхто цього не перевіряв), знаходилась інша посадка, що була вже зайнята російськими окупантами. Виявилось що усю нашу посадку тримають Хасан і ще двоє його побратимів, а інші, помічені нами «тіла», були аватарами, що і на ногах рівно не стояли. Я спитав: - а як же ви втрьох тримаєте цілу ділянку? Він засміявся і відповів, що з того боку такі самі «тіла», а він з побратимами чергують по черзі біля кулемета ДШК, і якщо бачать рух у протилежній стороні, просто насипають туди з кулемета. З тієї сторони робили так само, тому краще було не видавати свою присутність.

Ми спілкувались, пили з ним чай, читали Коран, та здійснювали намаз (на фото). Він був дуже чемний, ввічливий і легкий у спілкуванні. Пізніше я дізнався його історію. Під час Першої Чеченської, коли Хасану було лише п'ять років, його батьки, бажаючи врятувати сина, відправили його до України разом із сусідкою-українкою. Вони сподівалися невдовзі теж переїхати за ними в Україну, але загинули під час російського бомбардування.

Українка виростила Хасана як рідного сина, і Україна стала для дитини другою домівкою, яку він щиро любив і пішов захищати ще за часи АТО. Хасан ніколи не питав, чому він має воювати, він чітко знав, хто вбивця його родини, хто поневолювач і першої його батьківщини, і другої його батьківщини. Існують українці різного етнічного походження, і різної релігійної приналежності, яким не потрібно пояснювати, чому треба захищати Україну, вони самі покажуть своїм прикладом, що українець це не за прізвищем, українець - це за серцем. Тому коли знову почуєте, що хтось на мітингах почне кричати про страшних мусульман, згадайте добрим словом Хасана, що все втратив від російських вбивць, а днями і сам загинув від удара ворожого FPV-дрона захищаючи Україну.

Він пішов на фронт ще тоді, коли всі хотіли домовитись з путіним, і зазирнути йому в очі. Ну що, зазирнули? Домовились? Що побачили? Трупи на вулицях Бучі побачили? Могильні ями в Ізюмі побачили? Може розбомблений театр у Маріуполі? Що ви там хочете побачити? Як виглядає ваша смерть? Зазирайте далі - вам покажуть. Памʼятайте, що будь-яка домовленість з росіянами не варта навіть того паперу, на якому вона написана.

Я не вірю ні в які домовленості з росіянами. Ні в які. Тільки знищення Російської Федерації дає нам шанс на майбутнє. По іншому не буде. Питання стало руба: або ми їх, або вони нас.

Я вважаю Хасана шагідом - воїном, що загинув на Божому шляху. Важко знайти більшу жертовність, бо він втратив все, але бився за всіх нас і загинув.

Нехай буде милостивим до тебе Всевишній Аллаг, брате! Ти назавжди з нами в строю 🫡⚔️🇺🇦

У XVI–XVIII століттях у Франції та Італії існувала дивовижна світська гра — Tarocchi Appropriati (Привласнені Таро).

Аристократи та поети збиралися в залах, витягували карти Старших Арканів і прямо на ходу складали віршовані алегорії. Через поезію вони описували характер людини, її таємниці, долю та давали магічні поради.

Поетичне слово налаштовує наше Его набагато глибше, ніж сухі лекції. Воно розмовляє напряму з підсвідомістю.

Я повертаю цю давню традицію.

Кожен мій допис у цьому блозі буде не просто розбором карти, а віршем-кодом, який я дістаю з потоку Марсельської системи.

Ці рядки не про майбутнє «колись-потім». Вони працюють як маніфест і захист «тут і зараз».

Починаю з Аркана XIX — Сонце (Le Soleil).

У Марсельській традиції це карта абсолютного миру, чистої радості та безпеки, де двоє дітей граються під захистом міцного муру.

Ловіть цей ритм. Впустіть його в себе:

Аркан XIX. Сонце (Le Soleil)

Світло торкається м’яко очей і плечей,

День розгортає свій золотий сувій.

Час залишає у минулому тіні ночей,

Ми повертаємось до ковчегу мрій.

Дивись на карту двох малих дітей,

Радість тримай у серці ідей,

Сонце є початком втілення мрій,

Мир пульсує у крові надій.

Будуємо мур — цеглинка до цеглинки,

Простір Світла від падаючого зла,

Марсельський малюнок спрямовує вись,

Світло панує у наших краях.

Нехай цей перший вірш-код стане вашим особистим щитом від будь-якого зла та увімкне внутрішнє світло.

До зустрічі біля ковчегу мрій.

Підписуйтесь, попереду ще 21 таємничий Аркан.

Напишіть у коментарях, як вам такий формат? І яка карта Марсельського Таро ваша улюблена?

Місто Ассізі, Італія, знову стало місцем, де це питання пролунало особливо актуально.

У рік 800-річчя від дня смерті Святого Франциска Ассизького, чиї ідеї миру, братерства та відповідальності продовжують надихати людей у всьому світі, в історичній залі Sala della Conciliazione Palazzo dei Priori 2 червня 2026 року відбулася міжнародна зустріч «З Ассізі в квантову епоху: переосмислення світу через братерство», що відбулася в рамках Маршу миру Рим–Ассізі 2026.

Захід був організований E-Novation у співпраці з Accademia Internazionale Mauriziana, Fiaccola per la Pace, Національним комітетом San Francesco 1226–2026, Assisi Pax International, Spiritual Diplomats та Інститутом перспективних досліджень і співпраці (IASC) у рамках міжнародної ініціативи World Changers.

Зустріч об’єднала дипломатів, науковців, представників культури, духовних спільнот та технологічної сфери для пошуку нової мови миру в епоху стрімких змін — часу, коли технології трансформують не лише економіку та політику, а й саме сприйняття людини, суспільства та глобальної відповідальності.

«АЛЛАТРА Італія» представила підхід до екологічної відповідальності в дусі енцикліки Laudato Si’, приділивши особливу увагу проблемі мікро- та нанопластику як одному з глобальних викликів для біосфери та здоров’я людей. Ця проблема вимагає комплексної наукової, етичної та суспільної відповіді.

З цієї теми виступив представник Глобального дослідницького центру «АЛЛАТРА» Набіль Бугареш, наголосивши на важливості міждисциплінарного підходу та міжнародної співпраці у вивченні глобальних екологічних процесів.

Медіа-команда «АЛЛАТРА Італія» провела інтерв’ю зі спікерами та організаторами зустрічі, щоб висвітлити їхні погляди на майбутнє світу, значення міжнародного діалогу та необхідність спільного пошуку рішень перед обличчям глобальних викликів.

Ассізі знову підтвердив свою роль простору для діалогу, де різні підходи та ідеї можуть об'єднуватися заради більш цілісного погляду на майбутнє людства.

🇺🇦 За словами омбудсмана Дмитра Лубінця, усі вони планують навчатися в українських вишах, жити та будувати майбутнє в Україні, попри роки, проведені в окупації.

🏠 Серед повернених: хлопець, який на момент окупації був підлітком. Після повернення він зміг возз’єднатися зі своєю сестрою в Одесі.

🇺🇦 За словами омбудсмана Дмитра Лубінця, усі вони планують навчатися в українських вишах, жити та будувати майбутнє в Україні, попри роки, проведені в окупації.

🏠 Серед повернених: хлопець, який на момент окупації був підлітком. Після повернення він зміг возз’єднатися зі своєю сестрою в Одесі.