😟 19-річний Олександр Мустяце із села Кринки Херсонської області, який досі фігурує в державному реєстрі «Діти війни» як зниклий безвісти, служить у російській армії.

Про це повідомив керівник організації Save Ukraine Микола Кулеба з посиланням на дані ініціативи Back to Ukraine.

❗Юнак публікував у соцмережі фотографії у військовій формі із символікою Z, російським прапором, а також знімки з бандажем після ймовірного поранення.

Водночас сторінка Олександра Мустяце не оновлювалася з 16 листопада 2025 року.

⚡У Back to Ukraine припускають, що він міг загинути, однак офіційного підтвердження цьому немає.

😟 19-річний Олександр Мустяце із села Кринки Херсонської області, який досі фігурує в державному реєстрі «Діти війни» як зниклий безвісти, служить у російській армії.

Про це повідомив керівник організації Save Ukraine Микола Кулеба з посиланням на дані ініціативи Back to Ukraine.

❗Юнак публікував у соцмережі фотографії у військовій формі із символікою Z, російським прапором, а також знімки з бандажем після ймовірного поранення.

Водночас сторінка Олександра Мустяце не оновлювалася з 16 листопада 2025 року.

⚡У Back to Ukraine припускають, що він міг загинути, однак офіційного підтвердження цьому немає.

Український тенісист🇺🇦Вадим Урсу (№416 ATP) вийшов до другого кола "челенджера" в Самсуні, обігравши "кваліфаєра" 🇹🇷Мерта Тюркера (№790 ATP) - 6:2, 6:3

Українець перервав серію з шести поразок поспіль і вперше з листопада минулого року виграв матч в основній сітці турніру ATP Challenger Tour.

За місце у чвертьфіналі Урсу зіграє проти Дениса Євсєєва (№441 ATP).
#tennis #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❗️👤Фото чоловіка, який відкрив вогонь по правоохоронцям — його досі розшукують. Він може бути озброєним!

Міглей Валерій Миколайович, 19 листопада 1971 р.н., житель села Їжівці Чернівецького району. Прикмети: середнього зросту, середньої тілобудови, був одягнений у чорну футболку та темне взуття.

📱У разі наявності будь-якої інформації про місцеперебування чоловіка телефонуйте 102 або до чергової частини відділення поліції №1 (м. Сторожинець) — 066-511-13-49.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

ФУТБОЛЬНИЙ ДОВГОЖИТЕЛЬ
🇯🇵 Легендарний японський нападник Кадзуйосі Міура відзначився голом в офіційному матчі у віці 59 років і 149 днів.

⚽️ Футболіст «Фукусіми Юнайтед» вийшов у стартовому складі на кубковий поєдинок проти «Івакі Фурукави». На 52-й хвилині Міура відгукнувся на передачу партнера та ударом в один дотик зробив рахунок 5:0.

🔥 Гол викликав бурхливу реакцію гравців «Фукусіми» на полі та лаві запасних. Через три хвилини ветерана замінили, а його команда зрештою розгромила суперника з рахунком 7:0 і продовжила боротьбу за Кубок Імператора.

🥅 Для Міури цей м’яч став першим в офіційних змаганнях із листопада 2022 року. Тоді японець виступав за клуб, який зараз називається «Атлетіко Судзука».

📅 Нападник розпочав професійну кар’єру ще 1986 року і готується провести 42-й сезон. Його угода з «Фукусімою Юнайтед» розрахована до червня 2027 року, тому Міура може зустріти своє 60-річчя у статусі чинного футболіста.

🌍 У складі збірної Японії Міура забив 55 голів у 89 матчах. За свою кар’єру він також виступав у Бразилії, Італії, Хорватії, Австралії та Португалії.
#World_Football #футбол_football #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.

Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.
Він перетворився на захисника своїх полів.

Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.

А він заслуговує, щоб його пам’ятали.

Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.

Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.

Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.

Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.

Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.

Чекати було ніколи.

Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.

І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.

Він сам розміновував свої поля.

День за днем.

Метр за метром.

За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.

Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.

Вона прилетіла з неба.

Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.

Не на військових.

Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.

Для окупантів це було справжнє сафарі.

Олександр не міг із цим змиритися.

Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.

Щоранку ще до світанку він виходив у поле.

З рушницею.

З двома системами виявлення дронів.

Одна показувала, де знаходиться безпілотник.

Друга допомагала визначити момент його атаки.

Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.

Він дивився в небо.

Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.

Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».

Це звучить майже як легенда.

Але це була реальність.

На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.

Кожен із них міг убити людину.

Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.

Росіяни знали, хто він.

І мстилися.

У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.

Дім згорів.

Та навіть після цього він не виїхав.

Не покинув своїх людей.

Не залишив свою землю.

5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.

Він загинув так само, як жив останні роки.

Захищаючи інших.

10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).

Це була заслужена державна відзнака.

Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.

Від людей.

Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.

Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.

Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.

Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.

І це справедливо.

Але війна народила й інших героїв.

Тих, хто не перестав бути лікарем.

Учителем.

Рятувальником.

Фермером.

Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.

Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.

І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.

Вона щодня дивилася в небо.

Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.

Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.

🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.

Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.

Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.
Він перетворився на захисника своїх полів.

Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.

А він заслуговує, щоб його пам’ятали.

Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.

Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.

Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.

Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.

Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.

Чекати було ніколи.

Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.

І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.

Він сам розміновував свої поля.

День за днем.

Метр за метром.

За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.

Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.

Вона прилетіла з неба.

Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.

Не на військових.

Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.

Для окупантів це було справжнє сафарі.

Олександр не міг із цим змиритися.

Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.

Щоранку ще до світанку він виходив у поле.

З рушницею.

З двома системами виявлення дронів.

Одна показувала, де знаходиться безпілотник.

Друга допомагала визначити момент його атаки.

Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.

Він дивився в небо.

Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.

Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».

Це звучить майже як легенда.

Але це була реальність.

На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.

Кожен із них міг убити людину.

Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.

Росіяни знали, хто він.

І мстилися.

У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.

Дім згорів.

Та навіть після цього він не виїхав.

Не покинув своїх людей.

Не залишив свою землю.

5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.

Він загинув так само, як жив останні роки.

Захищаючи інших.

10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).

Це була заслужена державна відзнака.

Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.

Від людей.

Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.

Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.

Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.

Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.

І це справедливо.

Але війна народила й інших героїв.

Тих, хто не перестав бути лікарем.

Учителем.

Рятувальником.

Фермером.

Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.

Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.

І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.

Вона щодня дивилася в небо.

Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.

Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.

🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.

🏆 Збірна України з футболу проведе домашні матчі Ліги націй в Словаччині.

⚽️ Збірна України виступатиме в групі 2 Дивізіону B з командами Угорщини, Грузії, Північної Ірландії. Матчі групового етапу відбудуться з 24 вересня до 17 листопада 2026 року. Плей-оф заплановано на березень і червень 2027 року.

🏟 Поєдинки 3-го і 4-го турів Ліги націй 2026/27 синьо-жовті зіграють у словацькій Трнаві на стадіоні Антона Малатинськи, який здатен вмістити на своїх трибунах трохи більше 19 тисяч глядачів.

📊 Зустріч з Північною Ірландією відбудеться 2 жовтня, а матч проти Угорщини заплановано на 5 жовтня. Старт обох зустрічей – 21:45 за Києвом.

🥅 Перші два тури збірна України зіграє на виїзді: 25 вересня – проти Угорщини і 28 вересня – з Грузією. Заключні поєдинки пройдуть в листопаді: 14-го – проти Північної Ірландії і 17-го – проти Грузії.
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🕊 У Броварах підтримали петицію про перейменування вулиці на честь Героя України Олександра Гордієнка — фермера з Херсонщини, який загинув у вересні 2025 року внаслідок атаки російського дрона.

Відповідне рішення 14 липня ухвалив виконавчий комітет Броварської міської ради. Петиція, оприлюднена у травні, зібрала 352 підписи. Остаточне рішення мають ухвалити депутати міськради.

Олександр Гордієнко очолював Асоціацію фермерів Херсонської області, після деокупації допомагав розміновувати поля та захищав сільгосптехніку від російських дронів. У листопаді 2025 року йому посмертно присвоїли звання Героя України.
@Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

Денис Берінчик повертається: бій із Ноуксом відбудеться в шоу Ітаума–Хргович
❗️ Ексчемпіон світу в легкій вазі (до 61,2 кг) українець Денис Берінчик (19-1, 9 КО) проведе перший бій із лютого 2025 року.
📌 Сьогодні було офіційно анонсовано поєдинок 38-річного Берінчика з колишнім претендентом на титул чемпіона світу британцем Семом Ноуксом (18-1, 16 КО) у рамках вечора боксу 29 серпня в Лондоні (Англія), головною подією якого стане бій у надважкій вазі між Мозесом Ітаумою та Філіпом Хрговичем.
🇺🇦 Денис завоював вакантний титул WBO у травні 2024 року, перемігши за очками мексиканця Емануеля Наваррете, але втратив пояс уже в першому захисті, достроково поступившись американцю Кішону Девісу.
🇬🇧 28-річний Ноукс міг завоювати цей самий титул, який на той момент знову став вакантним, у листопаді минулого року, але зазнав поразки за очками від Абдулли Мейсона.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники