#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#тварини Ховрахи - соціальні тварини. Вони живуть у колоніях, грають один з одним, чистять один одному шерстку і навіть "говорять" - за допомогою писків та жестів. У них пухкі щічки та лапки-малюки. Це не науковий факт, але, погодьтеся, вони просто нереально милі 🙂

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами. Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт. — До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним. Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети. Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців. Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну. У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти. — Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав. У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі. Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними. Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном. Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і... Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту. Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия. Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/26 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

З обміну відразу в СІЗО: трьох полонених, яких повернули під час останнього обміну посадили у в'язницю, — голова організації «Захист в'язнів України» Цвілий Причина в тому, що це були засуджені, які відбували покарання в колоніях Миколаївської та Херсонської областей, що опинилися під окупацією. Росіяни їх тоді забрали з собою. Одному буквально дня не вистачило. Його після полону помістили в СІЗО, а наступного дня відпустили, — розповів Цвілий. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Коли наша ескадра підійшла ближче, Фернандо наказав спустити шлюпку, у якій разом з Тьягу та ще кількома індіанцями вирушив до берега. Було помітно, що наші кораблі спершу добряче налякали місцевих — очевидно, вони не впізнали ні Фернандо, ні Тьягу. Індіанські човни миттєво пристали до берега, і люди з них кинулися врозсип. Напевно, дехто сховався в чагарниках, щоб дати непроханим гостям гідну відсіч, інші ж стрімголов побігли до селища, щоб попередити своїх про небезпеку. Коли шлюпка з нашим капітаном наблизилася до берега, Тьягу підвівся й голосно вигукнув щось своєю мовою. Після цього з чагарників вийшло кілька індіанців зі списами й попрямували до човна. Після короткої розмови Тьягу разом з одним із них та кількома супутниками рушили вглиб суходолу, а Фернандо повернувся на корабель. Піднявшись на борт, він повідомив, що індіанці щиро зраділи звістці про визволення своїх родичів із полону й запрошують нас у гості. Вони також погодилися допомогти з провізією та ремонтом. Як і обіцяв, Фернандо передасть їм частину вогнепальної зброї та боєприпасів. За пів години я разом із Педро і п’ятьма звільненими чарруа на одному з наших човнів наближався до берега. Індіанців там зустрічали їхні рідні. Неможливо описати словами ту радість, яку вони відчули, побачивши, як їм здавалося, назавжди втрачених чоловіків, дружин, дітей і батьків. До індіанця, що сидів поруч зі мною й нарешті зійшов на берег, підбігли двоє маленьких бешкетників, стрибнули йому на руки й міцно обійняли батька. За ними підійшла індіанка — вочевидь, його дружина й мати цих дітей. Від цієї картини сльози з’явилися не лише в мене, а й на обличчі завжди незворушного дона Криштіану. Ми попрямували до селища чарруа, а я згадував, як опинився тут уперше й скільки всього з того часу зі мною сталося. Там, як нам здалося, готувалися до якогось свята. Загалом усе лишалося таким, яким ми залишили його в той день, коли вирушили звідси. У натовпі індіанців я помітив дівчину, яка подобалась Педро, — Наяру. Він не забував про неї, хоч і не зізнавався в цьому. Вона стояла поруч із високим індіанцем, певно її нареченим Педро також побачив їх, і з виразу його обличчя було зрозуміло, що йому неприємно бачити її в компанії іншого. Хоча він, як і ми всі, розумів, що між ними нічого б не вийшло. Він ледь знав її мову, а вона не розуміла жодного слова португальською. Я бачив, як йому кортіло підійти до неї, не зважаючи ні на її нареченого, ні на можливі наслідки. Я, як ніхто інший, розумів свого старого друга і не знав, як йому допомогти. Тим часом Наяра, помітивши нас, сама підійшла й сказала своєю мовою, що рада нас бачити. Вона тепло усміхнулася Педро. Він спробував узяти її руку, але, побачивши, як її наречений рушає в наш бік, вирішив не загострювати ситуацію. Та я помітив, з якою теплотою вона дивилась на нього. Їхня зустріч була просякнута почуттями, які не потребували слів. Хоч він і був португальським моряком, якому незабаром доведеться залишити ці береги назавжди, а вона — простою індіанською дівчиною, чужою нашому способу життя й цивілізації, між ними в цю мить панувало якесь особливе, зрозуміле лише їм двом єднання. Здавалося, що для них часу й світу довкола не існувало. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/25 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Видавництво "Бородатий Тамарин" повідомило, що у них на сайті з'явився розділ з розпродажем. В цьому розділі будуть знаходитись книги у яких є невеликі пошкодження та/або потертості, які не будуть заважати читанню. Наразі, там поки є лише 2 книги. 1️⃣ "Колонія" - топова українська sci-fi, яку можна придбати за 380 грн замість стандартних 549 грн 2️⃣ "Теорія неймовірності" - нон-фік від Макса Кідрука за 260 грн замість повних 349 грн Подивитись розпродажі можна за посиланням: https://tamarinbooks.com/rozprodazh/# #sci_fi_не_нудно

Звільнений з полону військовий з Запорізької області шукає рідних Запорізького військового, якого вчора звільнили з полону звати Валерій. До повномасштабного вторгнення хлопець жив в одному з населених пунктів Запорізької області, які зараз опинились в окупації. Де його рідні - він не знає. Захисник Маріуполя потрапив у російський полон, коли йому було 19. Зараз йому 23. Він побував у восьми російських колоніях та тюрмах. Найжорстокішою була Таганрогська. «Найстрашніше місце на світі», — каже 23-річний Валерій, який схуд на 12 кілограмів. Говорить він чудовою українською. Мову вивчив у полоні — завдяки іншим полоненим українським військовим. До того був російськомовним. Валерій не знає, де зараз його мама та родичі. Тому йому нікому зателефонувати після звільнення. Раніше вони проживали на ТОТ, а зараз звʼязок з ними втрачено. Також, за словами Валерія, десь в Україні є дівчина на ім’я Руслана. Вони були знайомі до полону. І тепер Валерій хоче, щоб вона знала, що він живий. Вчора, 9 червня, 9 захисників повернулись з полону в рамках обміну. Всі хлопці потрапили до полону ще у 2022 році. Їм від 22 до 25 років.

Вже від сьогодні в Києві відбувається фестиваль Fankon. Фестиваль буде проходити 7-8 червня у МВЦ. На цьому фестивалі у вас буде можливість: 1️⃣ познайомитись з настолкою «Колонія» за мотивами роману Макса Кідрука, а також відвідати презентацію цієї настолки; 2️⃣ відвідати стенд Varvar Publishing та познайомитися з їхніми новинками та анонсами (радимо звернути увагу на Зоряні війни) 3️⃣ у зоні настолок взяти участь у турнірах, або познайомитися з цікавими настолками та поповнити свою колекцію 😉 4️⃣ познайомитись з багатьма відеоіграми та взяти участь у турнірах Повну програму фестивалю можна погортати тут: https://fancon.com.ua/program/ Вартість квитків від 540 грн #sci_fi_не_нудно

#тварини Знаменитий пляж пінгвінів в ПАР, розташований приблизно в 40 км від Кейптауна по автодорозі. Африканські пінгвіни мешкають на теплому узбережжі з 1982 року. Все почалося з двох пар, що розмножуються, і за минулі роки колонія зуміла вирости майже до 3 тисяч особин. Сприятливі умови для екзотичних птахів були створені після припинення комерційного тралення риби в затоці Фолс-Бей: у водах поступово збільшилася кількість сардин та анчоусів, що становлять частину раціону пінгвінів.

#парки #природа Меотида. Національний природний парк “Меотида” розташований на узбережжі Азовського моря в Донецькій області. Його територія охоплює понад 20 тисяч гектарів, з яких понад 14 тисяч — це морська акваторія. До складу парку увійшли унікальні заказники та природні пам’ятки: Білосарайська коса, Єланчанські бакаї, Кривокіський лиман, Крива коса та інші. У центрі уваги — збереження природних ландшафтів, рослинного і тваринного світу, а також створення умов для сталого туризму. Завдяки цьому чисельність рідкісних птахів зросла у десятки разів — саме тут утворилася найбільша в Європі колонія чорноголового реготуна. На жаль, після початку війни та окупації частини Донецької області охоронна служба припинила роботу. Це призвело до масштабного порушення природного балансу та втрати багатьох унікальних популяцій.