• ⚠️ Олександр Смакула. Українець, без якого не було б сучасної оптики.

    Іноді світ користується чиїмось відкриттями щодня, але майже ніхто не знає імені цієї людини. Олександр Смакула є саме таким випадком.

    ✅️ Хто він був.

    Олександр Смакула народився на Тернопільщині. Він був фізиком і оптиком. Спокійним ученим, а не публічною фігурою. Його не цікавила слава. Його цікавило, чому світло поводиться саме так.

    ✅️ Просте відкриття з великим ефектом.

    У 1930-х роках Смакула працював у Німеччині, в компанії Carl Zeiss. Саме там він зробив відкриття, яке сьогодні здається буденним. Він придумав антиблікове покриття для лінз. Якщо просто, це спеціальний шар, який зменшує відбивання світла від скла. До цього зображення були тьмяні, багато світла губилося та оптика працювала гірше, ніж могла. Після цього все змінилося.

    ✅️ Чому це важливо насправді?

    Завдяки відкриттю Смакули об’єктиви стали чіткішими, камери почали давати кращу картинку, телескопи побачили далі, а прилади стали точнішими. Без цього не працювала б сучасна фотографія, кінокамери, наукова оптика, а згодом і супутники. Це не гучна фраза, а технічний факт.

    ✅️ Чому про нього мало говорять?

    Після війни Смакула емігрував до США. Там він працював у науці, викладав, досліджував. Але не займався самопросуванням, не писав мемуарів та не був публічною людиною. Його відкриття стали частиною технологій. І ім’я поступово відійшло на другий план.

    ✅️ Коли винахід стає невидимим.

    Сьогодні антиблікове покриття є всюди. У камерах, телефонах, супутниках та наукових приладах. Ми його не помічаємо. Бо воно просто працює. Але за цим "просто" стоїть конкретна людина. Українець. Учений. Без гучних слів. І це мабуть, найчесніша форма спадщини.
    ⚠️ Олександр Смакула. Українець, без якого не було б сучасної оптики. Іноді світ користується чиїмось відкриттями щодня, але майже ніхто не знає імені цієї людини. Олександр Смакула є саме таким випадком. ✅️ Хто він був. Олександр Смакула народився на Тернопільщині. Він був фізиком і оптиком. Спокійним ученим, а не публічною фігурою. Його не цікавила слава. Його цікавило, чому світло поводиться саме так. ✅️ Просте відкриття з великим ефектом. У 1930-х роках Смакула працював у Німеччині, в компанії Carl Zeiss. Саме там він зробив відкриття, яке сьогодні здається буденним. Він придумав антиблікове покриття для лінз. Якщо просто, це спеціальний шар, який зменшує відбивання світла від скла. До цього зображення були тьмяні, багато світла губилося та оптика працювала гірше, ніж могла. Після цього все змінилося. ✅️ Чому це важливо насправді? Завдяки відкриттю Смакули об’єктиви стали чіткішими, камери почали давати кращу картинку, телескопи побачили далі, а прилади стали точнішими. Без цього не працювала б сучасна фотографія, кінокамери, наукова оптика, а згодом і супутники. Це не гучна фраза, а технічний факт. ✅️ Чому про нього мало говорять? Після війни Смакула емігрував до США. Там він працював у науці, викладав, досліджував. Але не займався самопросуванням, не писав мемуарів та не був публічною людиною. Його відкриття стали частиною технологій. І ім’я поступово відійшло на другий план. ✅️ Коли винахід стає невидимим. Сьогодні антиблікове покриття є всюди. У камерах, телефонах, супутниках та наукових приладах. Ми його не помічаємо. Бо воно просто працює. Але за цим "просто" стоїть конкретна людина. Українець. Учений. Без гучних слів. І це мабуть, найчесніша форма спадщини.
    162views
  • #історія #постаті
    Батл-рояль у душі поета: Феноменальний шлях «Біта» Такеші Кітано 🎬🥊
    18 січня 1947 року на околиці Токіо народився хлопчик, якому судилося стати обличчям сучасної японської культури, хоча сам він тривалий час вважав себе лише вуличним коміком. Такеші Кітано — людина-оркестр, яка примудряється поєднувати в собі брутальність якудза та ніжність дитини, що малює квіти. 🎭🌸

    Його шлях до слави почався не з кінокамери, а з мікрофона в стриптиз-клубах району Асакуса, де він виступав у дуеті «Two Beats» під псевдонімом Біт Такеші. Його гумор був агресивним, швидким і часто балансував на межі фолу. Ця манера «стріляти словами» згодом перекочувала в його кінематограф, де довгі паузи перериваються спалахами насильства або несподіваними жартами. 🎤💥

    Кітано став режисером випадково: під час зйомок фільму «Жорстокий поліцейський» основний режисер захворів, і Такеші взяв кермо в свої руки. Так народився його унікальний стиль — мінімалізм, відсутність зайвих рухів, статична камера та споглядання моря. Його герої — мовчазні чоловіки з сумними очима, які знають, що смерть неминуча, але йдуть їй назустріч з іронічною посмішкою. 🌊🔫

    У 1994 році Кітано потрапив у важку аварію на мотоциклі. Лікарі збирали його обличчя по частинах, і параліч лівої сторони обличчя став його фірмовою «маскою». Багато хто пророкував кінець його кар'єри, але Такеші повернувся і зняв свій шедевр «Феєрверк» (Hana-bi), який взяв «Золотого лева» у Венеції. Саме тоді світ зрозумів: за фасадом жорсткого хлопця ховається глибокий філософ та художник. 🦁🎨

    Сьогодні Кітано — це живий монумент. Він пише книги, малює картини (які ви могли бачити в його фільмах), веде математичні телешоу та залишається головним бунтарем японського ТБ. Його життя — це постійна гра на контрастах: від кривавих розбірок у «Сонатині» до зворушливої подорожі в «Кікуджіро». Такеші вчить нас, що навіть у самому жорстокому світі є місце для малювання, сміху та паперових літачків. ✈️🇯🇵
    #історія #постаті Батл-рояль у душі поета: Феноменальний шлях «Біта» Такеші Кітано 🎬🥊 18 січня 1947 року на околиці Токіо народився хлопчик, якому судилося стати обличчям сучасної японської культури, хоча сам він тривалий час вважав себе лише вуличним коміком. Такеші Кітано — людина-оркестр, яка примудряється поєднувати в собі брутальність якудза та ніжність дитини, що малює квіти. 🎭🌸 Його шлях до слави почався не з кінокамери, а з мікрофона в стриптиз-клубах району Асакуса, де він виступав у дуеті «Two Beats» під псевдонімом Біт Такеші. Його гумор був агресивним, швидким і часто балансував на межі фолу. Ця манера «стріляти словами» згодом перекочувала в його кінематограф, де довгі паузи перериваються спалахами насильства або несподіваними жартами. 🎤💥 Кітано став режисером випадково: під час зйомок фільму «Жорстокий поліцейський» основний режисер захворів, і Такеші взяв кермо в свої руки. Так народився його унікальний стиль — мінімалізм, відсутність зайвих рухів, статична камера та споглядання моря. Його герої — мовчазні чоловіки з сумними очима, які знають, що смерть неминуча, але йдуть їй назустріч з іронічною посмішкою. 🌊🔫 У 1994 році Кітано потрапив у важку аварію на мотоциклі. Лікарі збирали його обличчя по частинах, і параліч лівої сторони обличчя став його фірмовою «маскою». Багато хто пророкував кінець його кар'єри, але Такеші повернувся і зняв свій шедевр «Феєрверк» (Hana-bi), який взяв «Золотого лева» у Венеції. Саме тоді світ зрозумів: за фасадом жорсткого хлопця ховається глибокий філософ та художник. 🦁🎨 Сьогодні Кітано — це живий монумент. Він пише книги, малює картини (які ви могли бачити в його фільмах), веде математичні телешоу та залишається головним бунтарем японського ТБ. Його життя — це постійна гра на контрастах: від кривавих розбірок у «Сонатині» до зворушливої подорожі в «Кікуджіро». Такеші вчить нас, що навіть у самому жорстокому світі є місце для малювання, сміху та паперових літачків. ✈️🇯🇵
    Like
    1
    410views
  • До цього та до іншого подібних повідомлень, які гуляють мережею, треба   додати: з кожного мешканця заходу України стягнуть місячну зарплату, а тих, хто відмовиться, чекає сувора в'язнична камера на хлібі і воді.
    Начувайтесь.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    До цього та до іншого подібних повідомлень, які гуляють мережею, треба   додати: з кожного мешканця заходу України стягнуть місячну зарплату, а тих, хто відмовиться, чекає сувора в'язнична камера на хлібі і воді. Начувайтесь. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    33views
  • #історія #події
    Коли пародія стає вічністю: Тріумф «Лицаря сумного образу» 1605 року.
    17 січня 1605 року в мадридській друкарні Хуана де ла Куести з’явилася книга, яка мала просто висміяти застарілі літературні штампи, а натомість створила сучасний світ. Вихід першого тому «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі» став культурним вибухом, наслідки якого відчуваються і через чотири століття. Мігель де Сервантес, колишній солдат із покаліченою рукою та боргами, подарував людству дзеркало, в якому ми досі впізнаємо себе. 📚🗺️

    Іронія успіху роману полягала в тому, що Сервантес писав його як жорстку пародію на лицарські романи, які на той час перетворилися на інтелектуальний фастфуд. Автор хотів показати безглуздість спроб жити за законами вигаданого минулого в прагматичному сьогоденні. Але сталося диво: читачі не просто сміялися над божевільним Алонсо Кіхано, який воював із вітряками, вони в нього закохалися. Виявилося, що світові, зануреному в корисливість, відчайдушно бракує саме таких «шалених» ідеалістів. 🛡️🌬️

    Видавництво книги було справою ризикованою. Перший наклад друкувався поспіхом, на дешевому папері та з великою кількістю помилок. Видавець Франсіско де Роблес не надто вірив у довговічність твору, але «Дон Кіхота» змели з прилавків миттєво. За перший рік книга витримала шість перевидань — небачений показник для того часу. Проте фінансового добробуту це автору не принесло: за тодішніми законами Сервантес отримав лише одноразовий гонорар, тоді як пірати-видавці по всій Європі наживалися на його славі. 💸📜

    З позиції критичного аналізу, «Дон Кіхот» став першим справжнім «романом характерів». Сервантес першим показав еволюцію героїв: як Дон Кіхот поступово стає мудрішим у своєму божевіллі, а приземлений Санчо Панса — «кіхотизується», починаючи бачити світ через призму високих ідеалів свого пана. Це дует, у якому втілено вічне протистояння і водночас нерозривну єдність мрії та реальності. 🌻🤝

    Сьогодні історія першого видання — це нагадування: справжні шедеври часто народжуються в тісних камерах в'язниць (де Сервантес починав писати твір) або в бідних кварталах, а не в розкішних кабінетах. І хоча лицарі в обладунках давно зникли, «донкіхотство» залишається діагнозом для тих, хто все ще вірить, що добро має бути зроблене просто тому, що воно — добро. ⚔️❤️
    #історія #події Коли пародія стає вічністю: Тріумф «Лицаря сумного образу» 1605 року. 17 січня 1605 року в мадридській друкарні Хуана де ла Куести з’явилася книга, яка мала просто висміяти застарілі літературні штампи, а натомість створила сучасний світ. Вихід першого тому «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі» став культурним вибухом, наслідки якого відчуваються і через чотири століття. Мігель де Сервантес, колишній солдат із покаліченою рукою та боргами, подарував людству дзеркало, в якому ми досі впізнаємо себе. 📚🗺️ Іронія успіху роману полягала в тому, що Сервантес писав його як жорстку пародію на лицарські романи, які на той час перетворилися на інтелектуальний фастфуд. Автор хотів показати безглуздість спроб жити за законами вигаданого минулого в прагматичному сьогоденні. Але сталося диво: читачі не просто сміялися над божевільним Алонсо Кіхано, який воював із вітряками, вони в нього закохалися. Виявилося, що світові, зануреному в корисливість, відчайдушно бракує саме таких «шалених» ідеалістів. 🛡️🌬️ Видавництво книги було справою ризикованою. Перший наклад друкувався поспіхом, на дешевому папері та з великою кількістю помилок. Видавець Франсіско де Роблес не надто вірив у довговічність твору, але «Дон Кіхота» змели з прилавків миттєво. За перший рік книга витримала шість перевидань — небачений показник для того часу. Проте фінансового добробуту це автору не принесло: за тодішніми законами Сервантес отримав лише одноразовий гонорар, тоді як пірати-видавці по всій Європі наживалися на його славі. 💸📜 З позиції критичного аналізу, «Дон Кіхот» став першим справжнім «романом характерів». Сервантес першим показав еволюцію героїв: як Дон Кіхот поступово стає мудрішим у своєму божевіллі, а приземлений Санчо Панса — «кіхотизується», починаючи бачити світ через призму високих ідеалів свого пана. Це дует, у якому втілено вічне протистояння і водночас нерозривну єдність мрії та реальності. 🌻🤝 Сьогодні історія першого видання — це нагадування: справжні шедеври часто народжуються в тісних камерах в'язниць (де Сервантес починав писати твір) або в бідних кварталах, а не в розкішних кабінетах. І хоча лицарі в обладунках давно зникли, «донкіхотство» залишається діагнозом для тих, хто все ще вірить, що добро має бути зроблене просто тому, що воно — добро. ⚔️❤️
    Like
    1
    294views
  • #історія #постаті
    Сьюзен Зонтаґ: Свідомість як пристрасть та інтелектуальний рок-н-рол.
    ​16 січня 1933 року народилася жінка, яку називали «останнім інтелектуалом» та «темною леді американської культури» — Сьюзен Зонтаґ. Вона не просто писала есеї; вона розтинала реальність, виймаючи на світло те, про що інші боялися навіть думати. 🧠🖋️

    ​Зонтаґ була втіленням стилю — як у думках, так і в житті. Її впізнаване сиве пасмо у чорному волоссі стало таким же символом інтелектуальної свободи, як і її тексти про фотографію, хвороби та естетику кемпу.
    ​Чому її ідеї досі «кусаються»:
    ​«Про фотографію»: Сьюзен була однією з перших, хто зрозумів: камера — це не лише інструмент фіксації, а й спосіб привласнення та навіть агресії. Вона навчила світ розуміти, як знімки маніпулюють нашими емоціями. 📸👁️
    ​Проти метафор: Коли їй діагностували рак, вона написала книгу «Хвороба як метафора». Зонтаґ люто виступала проти того, щоб хвору людину наділяли почуттям провини чи робили з хвороби «карму». Для неї хвороба була просто хворобою, яку треба лікувати, а не романтизувати.
    ​Погляд на війну: Вона ніколи не була «диванним теоретиком». У 1993 році, під час облоги Сараєва, вона поїхала до міста, щоб поставити там п’єсу «Чекаючи на Ґодо» під обстрілами. Це був її спосіб довести, що культура — це теж опір. 🎭🛡️

    ​Зонтаґ терпіти не могла спрощень. Вона вважала, що бути інтелектуалом — це значить бути постійно невдоволеним очевидними відповідями. Вона обожнювала високе мистецтво і водночас могла годинами аналізувати поп-культуру, стираючи межі між «елітарним» та «вульгарним».

    ​Її життя було марафоном пізнання. «Я не була всюди, але це в моєму списку», — казала вона. Сьюзен Зонтаґ залишила нам у спадок не готові рецепти щастя, а гострий інструментарій для того, щоб не дати своїм мізкам заіржавіти в епоху масового споживання. 📚✨
    #історія #постаті Сьюзен Зонтаґ: Свідомість як пристрасть та інтелектуальний рок-н-рол. ​16 січня 1933 року народилася жінка, яку називали «останнім інтелектуалом» та «темною леді американської культури» — Сьюзен Зонтаґ. Вона не просто писала есеї; вона розтинала реальність, виймаючи на світло те, про що інші боялися навіть думати. 🧠🖋️ ​Зонтаґ була втіленням стилю — як у думках, так і в житті. Її впізнаване сиве пасмо у чорному волоссі стало таким же символом інтелектуальної свободи, як і її тексти про фотографію, хвороби та естетику кемпу. ​Чому її ідеї досі «кусаються»: ​«Про фотографію»: Сьюзен була однією з перших, хто зрозумів: камера — це не лише інструмент фіксації, а й спосіб привласнення та навіть агресії. Вона навчила світ розуміти, як знімки маніпулюють нашими емоціями. 📸👁️ ​Проти метафор: Коли їй діагностували рак, вона написала книгу «Хвороба як метафора». Зонтаґ люто виступала проти того, щоб хвору людину наділяли почуттям провини чи робили з хвороби «карму». Для неї хвороба була просто хворобою, яку треба лікувати, а не романтизувати. ​Погляд на війну: Вона ніколи не була «диванним теоретиком». У 1993 році, під час облоги Сараєва, вона поїхала до міста, щоб поставити там п’єсу «Чекаючи на Ґодо» під обстрілами. Це був її спосіб довести, що культура — це теж опір. 🎭🛡️ ​Зонтаґ терпіти не могла спрощень. Вона вважала, що бути інтелектуалом — це значить бути постійно невдоволеним очевидними відповідями. Вона обожнювала високе мистецтво і водночас могла годинами аналізувати поп-культуру, стираючи межі між «елітарним» та «вульгарним». ​Її життя було марафоном пізнання. «Я не була всюди, але це в моєму списку», — казала вона. Сьюзен Зонтаґ залишила нам у спадок не готові рецепти щастя, а гострий інструментарій для того, щоб не дати своїм мізкам заіржавіти в епоху масового споживання. 📚✨
    Like
    1
    332views
  • LG офіційно презентувала гуманоїдного робота CLOiD на CES 2026, який може складати білизну, розвантажувати посудомийну машину, подавати їжу та виконувати інші побутові завдання. Робот оснащений головою з дисплеєм, камерами та сенсорами для спілкування через мову та міміку, двома маніпуляторами з сімома ступенями свободи та п’ятьма незалежними пальцями на кожній руці. https://channeltech.space/technologies/lg-cloid-laundry-folding-robot...
    LG офіційно презентувала гуманоїдного робота CLOiD на CES 2026, який може складати білизну, розвантажувати посудомийну машину, подавати їжу та виконувати інші побутові завдання. Робот оснащений головою з дисплеєм, камерами та сенсорами для спілкування через мову та міміку, двома маніпуляторами з сімома ступенями свободи та п’ятьма незалежними пальцями на кожній руці. https://channeltech.space/technologies/lg-cloid-laundry-folding-robot-ces-2026/
    CHANNELTECH.SPACE
    LG представила на виставці CES 2026 робота CLOiD для складання білизни та посуду – Channel Tech
    LG представила гуманоїдного робота CLOiD на CES 2026 з Physical AI, двома маніпуляторами та інтеграцією ThinQ для складання білизни та побутових завдань.
    185views
  • #історія #постаті
    Маестро світла та тіні: Філософська камера Данила Демуцького 🎥
    30 грудня 1906 року народився Данило Демуцький — людина, чиї очі бачили світ крізь об'єктив так, як ніхто інший. Син відомого фольклориста Порфирія Демуцького, він привніс у світове кіно не просто технічну майстерність, а глибоку українську душу та естетику «мальовничого» кінематографа ✍️

    Демуцький став правою рукою геніального Олександра Довженка. Їхня співпраця подарувала світові шедеври «Арсенал» та «Земля», які сьогодні вивчають у всіх кіношколах світу від Парижа до Нью-Йорка. Саме Демуцький створив ті самі легендарні кадри з яблуками під дощем та неосяжними українськими степами, де кожен промінь сонця здається живим персонажем 🌾

    Його стиль називали «фотографічним імпресіонізмом». Данило Демуцький першим в українському кіно почав використовувати м'яке фокусування та складні світлові схеми, щоб передати психологічний стан героїв. Він не просто фіксував подію — він малював світлом, перетворюючи звичайний кадр на справжнє полотно, сповнене драматизму та поезії 🎨

    Доля видатного митця була непростою: репресії 1930-х років, арешт, заслання до Узбекистану та заборона працювати в Україні. Проте навіть в евакуації він продовжував творити, знявши знаменитий фільм «Насреддін у Бухарі», де майстерно передав колорит Середньої Азії. Повернувшись на батьківщину, він до останніх днів залишався вірним своїм художнім принципам на Київській кіностудії 🎬

    Сьогодні Данило Демуцький визнаний одним із найбільших операторів-гуманістів у світовій історії. Його кадри — це не просто архів минулого, а вічне джерело натхнення для сучасних митців. Він довів, що камера в руках майстра — це інструмент, здатний зафіксувати не лише реальність, а й саму душу народу 🏛️
    #історія #постаті Маестро світла та тіні: Філософська камера Данила Демуцького 🎥 30 грудня 1906 року народився Данило Демуцький — людина, чиї очі бачили світ крізь об'єктив так, як ніхто інший. Син відомого фольклориста Порфирія Демуцького, він привніс у світове кіно не просто технічну майстерність, а глибоку українську душу та естетику «мальовничого» кінематографа ✍️ Демуцький став правою рукою геніального Олександра Довженка. Їхня співпраця подарувала світові шедеври «Арсенал» та «Земля», які сьогодні вивчають у всіх кіношколах світу від Парижа до Нью-Йорка. Саме Демуцький створив ті самі легендарні кадри з яблуками під дощем та неосяжними українськими степами, де кожен промінь сонця здається живим персонажем 🌾 Його стиль називали «фотографічним імпресіонізмом». Данило Демуцький першим в українському кіно почав використовувати м'яке фокусування та складні світлові схеми, щоб передати психологічний стан героїв. Він не просто фіксував подію — він малював світлом, перетворюючи звичайний кадр на справжнє полотно, сповнене драматизму та поезії 🎨 Доля видатного митця була непростою: репресії 1930-х років, арешт, заслання до Узбекистану та заборона працювати в Україні. Проте навіть в евакуації він продовжував творити, знявши знаменитий фільм «Насреддін у Бухарі», де майстерно передав колорит Середньої Азії. Повернувшись на батьківщину, він до останніх днів залишався вірним своїм художнім принципам на Київській кіностудії 🎬 Сьогодні Данило Демуцький визнаний одним із найбільших операторів-гуманістів у світовій історії. Його кадри — це не просто архів минулого, а вічне джерело натхнення для сучасних митців. Він довів, що камера в руках майстра — це інструмент, здатний зафіксувати не лише реальність, а й саму душу народу 🏛️
    Like
    1
    600views
  • москва піднімає питання голосування українців в рф, щоб поставити під сумнів легітимність майбутніх виборів в Україні, – Зеленський.
    ▪️Україна хоче юридично зобов'язуючі гарантії безпеки від США.
    ▪️Зустріч із Трампом у Флориді буде публічною — з камерами та медіа.
    ▪️Україна пішла на багато компромісів, це зафіксовано в нашому 20-пунктному плані. Україна йде на все, що може зупинити війну.
    ▪️Питання мови та релігії в межах мирного плану Україна розглядає крізь призму законів і правил ЄС.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    москва піднімає питання голосування українців в рф, щоб поставити під сумнів легітимність майбутніх виборів в Україні, – Зеленський. ▪️Україна хоче юридично зобов'язуючі гарантії безпеки від США. ▪️Зустріч із Трампом у Флориді буде публічною — з камерами та медіа. ▪️Україна пішла на багато компромісів, це зафіксовано в нашому 20-пунктному плані. Україна йде на все, що може зупинити війну. ▪️Питання мови та релігії в межах мирного плану Україна розглядає крізь призму законів і правил ЄС. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    111views
  • Xiaomi анонсувала флагман 17 Ultra та спеціальну версію Leica Edition на базі процесора Snapdragon 8 Elite Gen 5. Основна камера отримала 1-дюймовий сенсор на 50 Мп та перископний телефотомодуль на 200 Мп із безперервним зумом. Смартфон оснащено кремній-вуглецевою батареєю ємністю 6800 мА·год із підтримкою 90 Вт дротової зарядки. https://channeltech.space/smartphones/xiaomi-17-ultra-leica-edition-l...
    Xiaomi анонсувала флагман 17 Ultra та спеціальну версію Leica Edition на базі процесора Snapdragon 8 Elite Gen 5. Основна камера отримала 1-дюймовий сенсор на 50 Мп та перископний телефотомодуль на 200 Мп із безперервним зумом. Смартфон оснащено кремній-вуглецевою батареєю ємністю 6800 мА·год із підтримкою 90 Вт дротової зарядки. https://channeltech.space/smartphones/xiaomi-17-ultra-leica-edition-launch-specs-price/
    CHANNELTECH.SPACE
    Xiaomi 17 Ultra та Leica Edition: характеристики, ціна та дата виходу – Channel Tech
    Xiaomi презентувала флагман 17 Ultra з 200 Мп перископом та батареєю 6800 мА·год. Огляд камер Leica, процесора Snapdragon 8 Elite Gen 5 та цін.
    125views
  • 🔥 Далекобійні дrони ЦСО «Альфа» СБУ вdарили по ще одній нафтовидобувній платформі ворога на шельфі Каспійського моря.

    Про це «5 каналу» стало відомо з власних джерел.

    ❗ Цього разу уразuлu бурову установку родовища «Ракушечне», що належить компанії «Лукойл».

    💪 Камера безпілотника зафіксувала точне вlучання в район газотурбінної установки.
    🔥 Далекобійні дrони ЦСО «Альфа» СБУ вdарили по ще одній нафтовидобувній платформі ворога на шельфі Каспійського моря. Про це «5 каналу» стало відомо з власних джерел. ❗ Цього разу уразuлu бурову установку родовища «Ракушечне», що належить компанії «Лукойл». 💪 Камера безпілотника зафіксувала точне вlучання в район газотурбінної установки.
    86views
More Results