Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації. На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії? 🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу. Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю. 🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність! Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі. Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву. 🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості. Шлях порятунку — через пробудження ідентичності ! Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.

Заява головного прес-секретаря Пентагону Шона Парнелла про військову допомогу Україні: За вказівкою президента Трампа Міністерство оборони надсилає Україні додаткову оборонну зброю, щоб гарантувати, що українці зможуть захистити себе, поки ми працюємо над забезпеченням міцного миру та припиненням вбивств. Трамп теж заявив, що до України буде направлена додаткова зброя.

КАРТОННА РЕВОЛЮЦІЯ На площах зібрався свідомий народ, В повітрі гойдається різний картон. На кожному — гасло для наших господ: І вірші, і мати, ганьба на закон. Плакати — заслона з картону для них, А замість вогню є колючі слова. Це зброя вагома, що б'є не усіх, А совість у кого давно не жива. Плакати — як прапори гасла людей, Що можна обстояти завжди своє. Бо ті, хто прийшли до державних дверей Не підуть, допоки в них правда ще є. Вони розривають гнилий маніфест, Бо мають лице не прийняти його. Нехай навіть завтра скасують протест — Сьогодні ж можливо добитись всього. Слова на картоні не будуть мовчать, Залишаться в пам'яті завжди палкі. І хай ті реформи в законі горять, Коли в нас на варті картонні полки. Мирослав Манюк 24.07.2025

❗️Сили для прориву. Перехід на армійські корпуси дозволить йти в контрнаступи, – Сирський. ▪️Перша черга управлінь армійських корпусів вже зайшли на свої смуги відповідальності. Далі – наступні черги і остаточно перебудова оборони; ▪️Ми контролюємо близько 90 км² території Курщини, і це наші упереджувальні дії у відповідь на можливий наступ рф; ▪️росіяни розробили дрони на оптоволокні, здатні літати на відстань до 40 км. А у нас з'явилося достатньо виробників дронів, наприклад, з 20-км оптоволоконним кабелем; ▪️Український DeepStrike – далекобійна зброя – напевно, одна із найсильніших наших сторін. Бо ефективність в 15 разів переважає витрати ураження; ▪️*Армійський корпус – це велике військове з'єднання у складі сухопутних військ, яке складається з кількох бригад та інших частин, підрозділів та органів забезпечення. За останній рік протяжність фронту збільшилася на 200 км і складає близько 1200 км.

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Ніч уже поглинула залишки вечірнього світла. Ми обережно увійшли в захищену бухту, де на слабких хвилях гойдався корабель. З борту долинали п’яні голоси. Шлюпку ми пришвартували з протилежного боку бухти, заховавши в густих заростях. Потім рушили до пагорба, що височів над берегом. На його вершині жовтіло світло. Там була хатина, ймовірне місце, де тримали маркіза. Пробираючись крізь чагарники, ми вийшли на невелику галявину, всіяну поодинокими високими кущами. Вони стали нашим тимчасовим укриттям, коли з темряви виринули кілька фігур. Двоє озброєних людей пройшли зовсім поруч. З уривків розмови ми дізналися, що Лоренцо, капітан судна, яким виявився не хто інший, як Хайме, помічник сеньйора Огірре, та ще кілька людей залишились у хатині з маркізом. Коли охоронці зникли в темряві, ми рушили вперед. Будиночок стояв освітлений, а навколо нього неквапливо походжав вартовий із мушкетом. Нам вдалося підкрастися. Його спроба підняти тривогу виявилася марною, вже за мить зброя опинилася в руках Августо, а сам страж лежав у кущах, безпорадно борсаючись у мотузках. Підкравшись до вікна, ми зазирнули всередину. Сеньйор Жозе сидів на стільці, міцно зв’язаний. Руки та ноги стягнуто мотузками. Обличчя його залишалося зібраним, хоч і змарнілим. Перед ним, із перекошеним від люті обличчям, стояв Лоренцо, розмахуючи перед носом маркіза якимись паперами й сиплючи образами на адресу маркіза та його доньки. Поряд з ним стояв знайомий нам Хайме, а також зрадник-управитель. Обидва виглядали самовдоволено. Позаду стояли ще двоє кремезних головорізів із бойовими сокирами. Ще троє лиходіїв сиділи за столом, та щось тихо обговорювали. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/33 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

😱 У Великій Британії знайшли мертвою 20-річну Розі Рош — кузину принців Вільяма та Гаррі, — The Sun Тіло дівчини 14 липня виявили її мати та сестра у родинному будинку в селі Нортон (графство Вілтшир). Поруч лежала вогнепальна зброя. Поліція не вбачає підозрілих обставин, однак офіційне розслідування триватиме до 25 жовтня. Ознак насильства чи присутності сторонніх осіб не знайдено. Розі навчалась у Даремському університеті, де вивчала англійську літературу. Рідні назвали її «улюбленою донькою, сестрою та онукою». Похорон проведуть приватно, громадська панахида відбудеться пізніше. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

«Чорне Сонце» — не метафора, а реальність, яку ми переживаємо щодня. Цей текст — не про вигадану історію. Це голос тих, хто дихає в окопах, хто молиться під градом снарядів, хто дивиться смерті в очі, але не схиляється. На Донбасі, серед згарища, де руїни стали будинками, розгортається драма людської душі. Василь Шкляр у своєму романі «Чорне сонце» показав нам 28-річного Українця, який не просто воює — він горить, палить себе задля нашого життя. І таких — тисячі. Кожен із них міг бути нашим братом, другом, сином. Коли ти гортаєш стрічку новин, не забувай: це не просто заголовки. Це — останній лист солдата до матері. Це — очі медика, який витирає кров з шолома. Це — хрест на свіжій могилі, під якою лежить той, хто мав одружитися цього літа… «московія» — імперія зла, що виросла на брехні, геноциді та ненависті. Вона хоче забрати наш голос, нашу пам’ять, нашу свободу. Але поки ми пам’ятаємо — ми живемо. Поки боремось — МИ ПЕРЕМОЖЕМО ! 🛡️ ⚔️Твій голос — це зброя. 🕯️ Твоя пам’ять — це храм загиблих. Твоя дія — це порятунок живих. Ми — НАРОД, який не можна зламати. МИ — ті, хто дихає вогнем і творить світло з попелу ! 📢 Поширюй. Говори. Стій. Бо Україна — це не просто Держава. Це твоя душа, закута в чорне сонце, що вже проривається крізь морок https://t.me/RuslanSpeaks ✍️16.07.2025

319-й. Саме під цим номером — 319 — спочивав він у безіменній могилі між соснами біля Ізюма. Дерев’яний хрест, тиша лісу й тінь злочину… Там лежав Володимир Вакуленко — поет, перекладач, дитячий письменник, голос правди. Два постріли з ворожого “Макарова”. Перед тим — катування. 23 березня 2022 року, в окупованій Капитолівці, російські солдати прийшли до його дому: забрали дитячі книжки, самого Володимира та його 14-річного сина Віталія. Три години знущань, побоїв та нестерпних допитів. А потім — повернення додому. Та вже наступного дня ті ж військові з’явилися знову. Вивели його силоміць. Запхали до автівки з буквою Z. На прощання пролунав голос: “Слава Україні” — останні його слова… Слова незламного українця. Його тіло знайшли аж 12 травня — при дорозі, неподалік Капитолівки. Так понівечене, що розпізнати було неможливо. Ховали як невідомого — у могилі з табличкою “319”. Лише пізніше — за татуюванням і документами — підтвердили: це був він. У батьківському саду, серед дерев, письменниця Вікторія Амеліна знайшла щоденник Володі. Зі сторінок лунала тривожна впевненість: “вони прийдуть”. Бо він не ховався, не мовчав, не відмовлявся від України — навіть у темряві окупації. Безстрашний. Занепокоєний лише за сина. “У нього після армії — інвалідність. І хлопчик — теж інвалід. Вони бачили… бачили все. І документи. І дитину. Але не зглянулися. Не пожаліли ані мого Віталика, ані Володю. Серце йому прострелили… Я досі не можу повірити, що хтось підняв на нього руку. Такий худенький… Його зброя була лише одна — перо. Як можна було стріляти в таку людину?..” — плаче його мама, Олена. Її слова болять, мов куля. Його номер — 319. Його ім’я — Володимир Вакуленко. І він — частина нашого Новітнього Розстріляного Відродження.

НАновини‼️: Чому керівництво Ізраїлю звертається до іранців із закликом скинути режим, а керівництво України не закликає росіян до бунту НАновини‼️: 1. Готовність брати на себе ризик Ізраїль діє відкрито, підтримуючи антирежимні сили в Ірані — це частина його стратегічного підходу. Україна ж мовчить. Уже рік у Верховній Раді без руху лежить законопроєкт про державну політику щодо національно-визвольних рухів усередині РФ. Відсутність чіткої позиції стримує не лише Київ, а й міжнародних партнерів, які чекають сигналу. 2. До кого взагалі можна звертатися В Ірані — мільйони людей, готових до спротиву. Вони вже не раз виходили на вулиці, навіть під загрозою репресій. У Росії — страх, байдужість і звичка до диктатури. Для більшості ідея повстання виглядає небезпечною або абсурдною. Тому Ізраїль звертається — бо є до кого. А Україна мовчить — бо вважає, що звертатися нікому. 3. Як реагує світ Захід охоче підтримує ідею зміни режиму в Ірані — це сприймається як крок до стабілізації Близького Сходу. Але коли йдеться про путінську Росію — виникає страх: ядерна зброя, можливий розпад держави, хвилі біженців. Україна підлаштовується під цей страх, і тим самим втрачає стратегічну ініціативу. Висновок від НАновини Поки Ізраїль діє впевнено та публічно, Україна втрачає шанс. Перемога починається не лише зі зброї, а з чіткої політичної позиції. Мовчання — це не обережність. Це втрата впливу. Повний текст — на сайті: https://nikk.ua/uk/chomu-2/ #nanews #israelnews #ukraine #russia #iran #geopolitics #freedommovements #strategy

Біозброя атакує)🫂🙏💪🔥🇺🇦