• Сьогодні багато хто з нас не зможе прийти та сказати своїм спочилим ріднім "Христос Воскрес!" Тож давайте згадаємо в своїх думках усіх своїх рідних і скажемо їм ці слова, "Христос Воскрес!" Упевнена, вони нас чують і відповідають нам, "Воістину Воскрес!" Також хочеться згадати усіх, хто загинув на війні... Зараз вони на небі з воскреслим Господом. Він теж був Людиною, народився, помер, і на третій день воскрес. А раз воскрес, це означає, що смерть можна перемогти і ми усі теж воскреснемо! От я зараз згадую Старий та Новий Заповіт, і мені згадались історії про воскресіння померлих. Якщо в Старому Заповіті про це згадується двічі і то тільки мова йде про воскресіння немовляти, то в Новому заповіті про це згадується безліч разів!!! А життя після смерті є, і воно є зараз на небі, і ми ще зустрінемося з померлими після смерті. А потім, коли прийде час, воскреснемо і будемо радіти воскресінню мертвих. А зараз хочу сказати вам усім не тільки "Христос Воскрес!", а й "Миру нам усім!" Так, як цей сказав Христос "Мир вам!" у Хомину Неділю.
    Сьогодні багато хто з нас не зможе прийти та сказати своїм спочилим ріднім "Христос Воскрес!" Тож давайте згадаємо в своїх думках усіх своїх рідних і скажемо їм ці слова, "Христос Воскрес!" Упевнена, вони нас чують і відповідають нам, "Воістину Воскрес!" Також хочеться згадати усіх, хто загинув на війні... Зараз вони на небі з воскреслим Господом. Він теж був Людиною, народився, помер, і на третій день воскрес. А раз воскрес, це означає, що смерть можна перемогти і ми усі теж воскреснемо! От я зараз згадую Старий та Новий Заповіт, і мені згадались історії про воскресіння померлих. Якщо в Старому Заповіті про це згадується двічі і то тільки мова йде про воскресіння немовляти, то в Новому заповіті про це згадується безліч разів!!! А життя після смерті є, і воно є зараз на небі, і ми ще зустрінемося з померлими після смерті. А потім, коли прийде час, воскреснемо і будемо радіти воскресінню мертвих. А зараз хочу сказати вам усім не тільки "Христос Воскрес!", а й "Миру нам усім!" Так, як цей сказав Христос "Мир вам!" у Хомину Неділю.
    1
    158переглядів
  • Сьогодні багато хто з нас не зможе прийти та сказати своїм спочилим ріднім "Христос Воскрес!" Тож давайте згадаємо в своїх думках усіх своїх рідних і скажемо їм ці слова, "Христос Воскрес!" Упевнена, вони нас чують і відповідають нам, "Воістину Воскрес!" Також хочеться згадати усіх, хто загинув на війні... Зараз вони на небі з воскреслим Господом. Він теж був Людиною, народився, помер, і на третій день воскрес. А раз воскрес, це означає, що смерть можна перемогти і ми усі теж воскреснемо! От я зараз згадую Старий та Новий Заповіт, і мені згадались історії про воскресіння померлих. Якщо в Старому Заповіті про це згадується двічі і то тільки мова йде про воскресіння немовляти, то в Новому заповіті про це згадується безліч разів!!! А життя після смерті є, і воно є зараз на небі, і ми ще зустрінемося з померлими після смерті. А потім, коли прийде час, воскреснемо і будемо радіти воскресінню мертвих. А зараз хочу сказати вам усім не тільки "Христос Воскрес!", а й "Миру нам усім!" Так, як цей сказав Христос "Мир вам!" у Хомину Неділю.
    Сьогодні багато хто з нас не зможе прийти та сказати своїм спочилим ріднім "Христос Воскрес!" Тож давайте згадаємо в своїх думках усіх своїх рідних і скажемо їм ці слова, "Христос Воскрес!" Упевнена, вони нас чують і відповідають нам, "Воістину Воскрес!" Також хочеться згадати усіх, хто загинув на війні... Зараз вони на небі з воскреслим Господом. Він теж був Людиною, народився, помер, і на третій день воскрес. А раз воскрес, це означає, що смерть можна перемогти і ми усі теж воскреснемо! От я зараз згадую Старий та Новий Заповіт, і мені згадались історії про воскресіння померлих. Якщо в Старому Заповіті про це згадується двічі і то тільки мова йде про воскресіння немовляти, то в Новому заповіті про це згадується безліч разів!!! А життя після смерті є, і воно є зараз на небі, і ми ще зустрінемося з померлими після смерті. А потім, коли прийде час, воскреснемо і будемо радіти воскресінню мертвих. А зараз хочу сказати вам усім не тільки "Христос Воскрес!", а й "Миру нам усім!" Так, як цей сказав Христос "Мир вам!" у Хомину Неділю.
    142переглядів
  • Колишній суддя АПЛ залишив родині близько £1,3 млн після смерті

    💷 Колишній рефері англійської Прем’єр-ліги Урія Ренні залишив родині близько £1,3 млн після смерті у віці 65 років.

    🕊 Перший темношкірий арбітр АПЛ помер у червні 2025 року після боротьби з раком. Він не залишив заповіту, тому його статки перейдуть партнерці та двом дітям.

    ⚽️ Ренні почав суддівську кар’єру у 1994 році, провів понад 300 матчів, із яких 175 – у Прем’єр-лізі. У 1997 році він увійшов в історію, ставши першим темношкірим рефері АПЛ.

    🤝 Після завершення кар’єри він займався питаннями рівності, інклюзії та ментального здоров’я, а незадовго до смерті став канцлером Університету Шеффілд Халлам.

    🏥 У 2025 році він розповів про рідкісне захворювання, через яке був паралізований нижче пояса.

    👏 Після його смерті на адресу Ренні пролунало чимало слів поваги – його називали піонером і видатним арбітром.
    #World_Football #футбол_football #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Колишній суддя АПЛ залишив родині близько £1,3 млн після смерті 💷 Колишній рефері англійської Прем’єр-ліги Урія Ренні залишив родині близько £1,3 млн після смерті у віці 65 років. 🕊 Перший темношкірий арбітр АПЛ помер у червні 2025 року після боротьби з раком. Він не залишив заповіту, тому його статки перейдуть партнерці та двом дітям. ⚽️ Ренні почав суддівську кар’єру у 1994 році, провів понад 300 матчів, із яких 175 – у Прем’єр-лізі. У 1997 році він увійшов в історію, ставши першим темношкірим рефері АПЛ. 🤝 Після завершення кар’єри він займався питаннями рівності, інклюзії та ментального здоров’я, а незадовго до смерті став канцлером Університету Шеффілд Халлам. 🏥 У 2025 році він розповів про рідкісне захворювання, через яке був паралізований нижче пояса. 👏 Після його смерті на адресу Ренні пролунало чимало слів поваги – його називали піонером і видатним арбітром. #World_Football #футбол_football #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    149переглядів
  • ❗️Шлях до 1000. Роналду забив в другому матчі поспіль за Аль-Наср

    🔥 Легендарний португалець «Аль-Насра» Кріштіану Роналду продовжив шлях до заповітної 1000 голів, забивши 968 м'яч у кар'єрі.

    ⚽️ Трапилося це на початку гостьового матчу 28-го туру чемпіонату Саудівської Аравії проти «Аль-Ахдуда».

    🔝 Партнер Кріштіану вивів португальца на рандеву з голкіпер: Роналду свого моменту не змарнував та відкрив рахунок у матчі.

    👏 Нагадаємо, що попередній матч «Аль-Наср» виграв у клубу «Аль-Наджма» (5:2), а Кріштіану став автором дубля.
    #World_Football #football @football
    #футбол_football #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️Шлях до 1000. Роналду забив в другому матчі поспіль за Аль-Наср 🔥 Легендарний португалець «Аль-Насра» Кріштіану Роналду продовжив шлях до заповітної 1000 голів, забивши 968 м'яч у кар'єрі. ⚽️ Трапилося це на початку гостьового матчу 28-го туру чемпіонату Саудівської Аравії проти «Аль-Ахдуда». 🔝 Партнер Кріштіану вивів португальца на рандеву з голкіпер: Роналду свого моменту не змарнував та відкрив рахунок у матчі. 👏 Нагадаємо, що попередній матч «Аль-Наср» виграв у клубу «Аль-Наджма» (5:2), а Кріштіану став автором дубля. #World_Football #football @football #футбол_football #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    81переглядів
  • ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

    Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса.

    У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф.

    В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства.

    Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня.
    -----------
    ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса. У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф. В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства. Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення. З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня. -----------
    350переглядів
  • ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

    Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса.

    У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф.

    В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства.

    Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня.
    -----------
    ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса. У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф. В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства. Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення. З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня. -----------
    1
    324переглядів
  • 🔴У Бучі правоохоронці розслідують зникнення науковця Миколи Колбуна та схему можливого заволодіння його майном — обласна прокуратура

    За даними слідства, після зникнення 77-річного академіка у 2022 році група осіб організувала підробку заповіту та намагалася отримати спадщину вартістю понад 18 млн грн.

    До схеми, ймовірно, причетна його знайома разом зі співмешканцем і спільниками. Підозрюваним обрали запобіжні заходи, триває слідство, а також перевіряють обставини зникнення — зокрема, призначено ДНК-експертизу знайдених решток.
    🔴У Бучі правоохоронці розслідують зникнення науковця Миколи Колбуна та схему можливого заволодіння його майном — обласна прокуратура За даними слідства, після зникнення 77-річного академіка у 2022 році група осіб організувала підробку заповіту та намагалася отримати спадщину вартістю понад 18 млн грн. До схеми, ймовірно, причетна його знайома разом зі співмешканцем і спільниками. Підозрюваним обрали запобіжні заходи, триває слідство, а також перевіряють обставини зникнення — зокрема, призначено ДНК-експертизу знайдених решток.
    140переглядів 1Відтворень
  • #історія #постаті
    1787 року, саме 10 березня, у селі Лядова (нині Вінницька область) народився Устим Якимович Кармелюк — людина, чиє ім’я стало синонімом опору панщині, свавіллю поміщиків і царській владі. 🇺🇦🔥

    Його біографія — класичний сюжет народного героя: бідняк, рекрут, втікач, ватажок повстанців. У 18 років його забрали в солдати, він дезертирував, потрапив під суд, втік знову — і так почався цикл, який тривав майже 30 років. З 1813-го до 1835-го Кармелюк очолював найбільші селянські повстання на Поділлі та Київщині. За різними оцінками, його загони налічували від кількох сотень до кількох тисяч людей. Вони нападали на панські маєтки, роздавали майно бідним, карали особливо жорстоких поміщиків. Народ називав його «Устимом-батьком», «селянським царем», а офіційна влада — головним злочинцем імперії.

    Цікавий факт: за життя на нього полювали понад 20 разів, його 5 разів засуджували до каторги, 4 рази він тікав (з Сибиру, з кайданів, навіть з-під варти в Кам’янці-Подільському). Останній втеча — 1835-го, після чого його застрелили під час чергової облави. Легенда каже, що куля влучила в серце саме в той момент, коли він читав «Заповіт» Шевченка. Це, звісно, романтика, але сам факт — 23 роки невловимості — робить його унікальним.

    Чому Кармелюк досі актуальний? Бо він не просто розбійник (як любили подавати в імперських паперах), а символ класової боротьби в умовах кріпацтва. Його загони діяли в часи, коли селянські бунти були єдиним способом нагадати про себе. Він не мріяв про незалежну державу в сучасному сенсі, але його боротьба за справедливість і гідність стала частиною національної пам’яті. Шевченко згадував його в «Гайдамаках», а в радянські часи з нього зробили «класового борця» — але народна пам’ять виявилася сильнішою за пропаганду.

    Тож 10 березня 1787-го народився не просто ватажок, а людина, яка на власній шкірі довела: навіть у найтемніші часи можна не скоритися. І якщо хтось досі думає, що українці завжди були покірними — хай почитає про Устима. 😏

    #історія #постаті 1787 року, саме 10 березня, у селі Лядова (нині Вінницька область) народився Устим Якимович Кармелюк — людина, чиє ім’я стало синонімом опору панщині, свавіллю поміщиків і царській владі. 🇺🇦🔥 Його біографія — класичний сюжет народного героя: бідняк, рекрут, втікач, ватажок повстанців. У 18 років його забрали в солдати, він дезертирував, потрапив під суд, втік знову — і так почався цикл, який тривав майже 30 років. З 1813-го до 1835-го Кармелюк очолював найбільші селянські повстання на Поділлі та Київщині. За різними оцінками, його загони налічували від кількох сотень до кількох тисяч людей. Вони нападали на панські маєтки, роздавали майно бідним, карали особливо жорстоких поміщиків. Народ називав його «Устимом-батьком», «селянським царем», а офіційна влада — головним злочинцем імперії. Цікавий факт: за життя на нього полювали понад 20 разів, його 5 разів засуджували до каторги, 4 рази він тікав (з Сибиру, з кайданів, навіть з-під варти в Кам’янці-Подільському). Останній втеча — 1835-го, після чого його застрелили під час чергової облави. Легенда каже, що куля влучила в серце саме в той момент, коли він читав «Заповіт» Шевченка. Це, звісно, романтика, але сам факт — 23 роки невловимості — робить його унікальним. Чому Кармелюк досі актуальний? Бо він не просто розбійник (як любили подавати в імперських паперах), а символ класової боротьби в умовах кріпацтва. Його загони діяли в часи, коли селянські бунти були єдиним способом нагадати про себе. Він не мріяв про незалежну державу в сучасному сенсі, але його боротьба за справедливість і гідність стала частиною національної пам’яті. Шевченко згадував його в «Гайдамаках», а в радянські часи з нього зробили «класового борця» — але народна пам’ять виявилася сильнішою за пропаганду. Тож 10 березня 1787-го народився не просто ватажок, а людина, яка на власній шкірі довела: навіть у найтемніші часи можна не скоритися. І якщо хтось досі думає, що українці завжди були покірними — хай почитає про Устима. 😏
    1
    610переглядів
  • #дати
    10 березня 1861 року в Петербурзі, у віці 47 років, тихо відійшов у вічність Тарас Григорович Шевченко. 💔 Це не просто дата — це точка, де зійшлися всі страждання, заслання, цензура й непереможний дух людини, яка стала символом нації ще за життя.

    Смерть прийшла після десятиліть поневірянь: 10 років солдатчини, заборона писати й малювати, постійний нагляд. Останні роки в Академії мистецтв — вже з надірваним здоров’ям. Сучасники згадували: майже всю ніч перед смертю він сидів, спираючись на руки, бо біль у грудях не давав лягти. Ранок 10 березня став останнім. Тіло спочатку поховали на Смоленському кладовищі, але за заповітом («Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…») прах перевезли в Україну — і в травні 1861-го перепоховали на Чернечій горі в Каневі. З того часу гора стала місцем паломництва, а дата — днем національної жалоби.

    Чому саме 10 березня залишається пам’ятним? Бо це не радянський винахід, а безпосередня роковина смерті. З 1862 року почалися перші меморіальні заходи, згодом традиція закріпилася як Шевченківські дні — 9 березня (народження за новим стилем) та 10 березня (смерть). У радянські часи намагалися маніпулювати датами, але народ зберіг справжню пам’ять. Сьогодні це неформальне, але глибоко шановане вшанування: панахиди, покладання квітів, читання віршів, роздуми про те, наскільки актуальними лишаються його слова про волю, правду й кайдани.

    Шевченко не просто помер — він залишив заповіт, який Україна виконує щодня. Його смерть стала початком безсмертя. Тож 10 березня — це не сум, а нагадування: «Борітеся — поборете». 🇺🇦
    #дати 10 березня 1861 року в Петербурзі, у віці 47 років, тихо відійшов у вічність Тарас Григорович Шевченко. 💔 Це не просто дата — це точка, де зійшлися всі страждання, заслання, цензура й непереможний дух людини, яка стала символом нації ще за життя. Смерть прийшла після десятиліть поневірянь: 10 років солдатчини, заборона писати й малювати, постійний нагляд. Останні роки в Академії мистецтв — вже з надірваним здоров’ям. Сучасники згадували: майже всю ніч перед смертю він сидів, спираючись на руки, бо біль у грудях не давав лягти. Ранок 10 березня став останнім. Тіло спочатку поховали на Смоленському кладовищі, але за заповітом («Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…») прах перевезли в Україну — і в травні 1861-го перепоховали на Чернечій горі в Каневі. З того часу гора стала місцем паломництва, а дата — днем національної жалоби. Чому саме 10 березня залишається пам’ятним? Бо це не радянський винахід, а безпосередня роковина смерті. З 1862 року почалися перші меморіальні заходи, згодом традиція закріпилася як Шевченківські дні — 9 березня (народження за новим стилем) та 10 березня (смерть). У радянські часи намагалися маніпулювати датами, але народ зберіг справжню пам’ять. Сьогодні це неформальне, але глибоко шановане вшанування: панахиди, покладання квітів, читання віршів, роздуми про те, наскільки актуальними лишаються його слова про волю, правду й кайдани. Шевченко не просто помер — він залишив заповіт, який Україна виконує щодня. Його смерть стала початком безсмертя. Тож 10 березня — це не сум, а нагадування: «Борітеся — поборете». 🇺🇦
    2
    663переглядів
  • 🗺✍️Кожен українець знає, що 9 березня – це День народження найвідомішого українського поета Тараса Шевченка. Людина, що поєднувала художній і поетичний таланти, той, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність – усе це про Великого Кобзаря.

    Майбутній поет народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення, поневолених російським царатом українських земель, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта. Саме останній і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання.

    Унікальний талант, наполегливість і гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати свободу. Після викупу з кріпацтва молодий художник навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де починає писати вірші.

    Його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало наважувалася говорити.

    Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії бачимо відповідь і критику як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради деяких українців, що завели свою країну у фактичне рабство.

    Не вабило Шевченка життя в російській столиці. Він щоразу повертався на рідну землю. Навіть його Заповіт починається зі слів “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій”.

    В одній із поїздок Україною Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання в Азію. Там він пише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших народів російської імперії та присвячує їм кілька віршів і поем: “«У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”.

    Шевченко прожив лише 47 років, але залишив за собою яскравий мистецький та змістовий слід, ставши символом України, рупором народної боротьби. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію.

    Дякуємо тобі, великий Кобзарю!

    🗺✍️Кожен українець знає, що 9 березня – це День народження найвідомішого українського поета Тараса Шевченка. Людина, що поєднувала художній і поетичний таланти, той, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність – усе це про Великого Кобзаря. Майбутній поет народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення, поневолених російським царатом українських земель, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта. Саме останній і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання. Унікальний талант, наполегливість і гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати свободу. Після викупу з кріпацтва молодий художник навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де починає писати вірші. Його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало наважувалася говорити. Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії бачимо відповідь і критику як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради деяких українців, що завели свою країну у фактичне рабство. Не вабило Шевченка життя в російській столиці. Він щоразу повертався на рідну землю. Навіть його Заповіт починається зі слів “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій”. В одній із поїздок Україною Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання в Азію. Там він пише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших народів російської імперії та присвячує їм кілька віршів і поем: “«У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”. Шевченко прожив лише 47 років, але залишив за собою яскравий мистецький та змістовий слід, ставши символом України, рупором народної боротьби. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію. Дякуємо тобі, великий Кобзарю!
    1
    1Kпереглядів
Більше результатів