#історія #факт Троянда з шипами: Приватне небо Антуана де Сент-Екзюпері 🌹✈️ ​Для всього світу він був відважним пілотом і автором найніжнішої казки людства. Але для своєї дружини, сальвадорки Консуело Сунсін, Антуан був «неможливим» чоловіком — людиною, яка шукала ідеальної гармонії в зорях, але не могла знайти її на землі. Їхня приватна історія — це нескінченний політ крізь турбулентність пристрасті, зрад і каяття. ​Коли вони познайомилися в Буенос-Айресі, Консуело вже була двічі вдовою, ексцентричною художницею з буйним темпераментом. Антуан закохався миттєво: він навіть погрожував розбити літак, якщо вона не погодиться на побачення. Проте шлюб не став тихою гаванню. Екзюпері був «вічним кочівником», який заводив численні романи, шукаючи в інших жінках розради від власної меланхолії. Консуело ж, у відповідь на його байдужість, влаштовувала гучні скандали та зникала на тижні, змушуючи його божеволіти від ревнощів. 🌪️ ​Саме Консуело стала прототипом примхливої, але беззахисної Троянди у «Маленькому принці». «Вона була така тендітна, що я мусив її оберігати», — писав він. Їхній будинок у Нью-Йорку, де створювалася казка, нагадував поле битви, завалене розбитим посудом і чернетками. Антуан боявся її гніву, але ще більше боявся її відсутності. ​Останній лист, який він написав їй перед своїм фатальним вильотом у липні 1944 року, був сповнений ніжності. Він нарешті зрозумів, що його приватне небо трималося лише на цій тендітній жінці з шипами. Екзюпері зник у морі, так і не дізнавшись, що Консуело зберігатиме його листи як найвищу цінність до кінця свого життя. Це була історія про те, що справжня любов — це не коли двоє дивляться в одному напрямку, а коли вони продовжують шукати одне одного навіть у суцільній темряві. 🕯️

#поезія Жінкам) Любіть себе... Себе треба любити Бо цього віку - як наплакав кіт Нема кому? Самі купуйте квіти А є кому, йому також купіть! Хто видумав, що квіти, лиш, для жінки? А для мужчин горілка і коньяк Де квіти - там є щастя, добрі діти А де це, друге, там усе : НІЯК! Ідіть назавжди, як нема любові Не бережіть того, чого нема Життя пройде , повиростають діти Вас буде двоє... Але ви - сама! Не думайте, що скажуть про вас люди Скажуть вони, хоч будете свята Любіть себе! Для себе вмійте жити! Хай пролітають в радості літа Galina Minko

#історія #факт Таємний сповідник: Платонічна муза Миколи Гоголя ✍️ ​Микола Гоголь завжди здавався сучасникам людиною «не від світу цього» — ченцем у цивільному одязі, який боявся жінок і втікав від реальності в лабіринти власних фантазій. Проте була в його житті жінка, яка бачила його без літературного гриму. Олександра Смирнова-Россет, фрейліна імператорського двору та одна з найрозумніших жінок епохи, стала для письменника не просто другом, а справжнім духовним прихистком у найтемніші роки його життя. 🕯️ ​Їхній роман був виключно платонічним, але за інтенсивністю почуттів він перевершував будь-яку пристрасть. У листах до Олександри Гоголь був нещадно відвертим. Тільки їй він міг зізнатися у своїх творчих муках під час написання другого тому «Мертвих душ» та в жахливому заціпенінні перед обличчям депресії. Смирнова-Россет була єдиною, хто мав право критикувати його твори, не ризикуючи викликати гнів чи замкненість автора. ​«Ви — єдина істота, з якою я можу розмовляти душею», — писав він їй із вигнання. Їхні зустрічі за кордоном, у Франції чи Німеччині, нагадували тривалі прогулянки двох філософів, де Гоголь шукав розради від своїх внутрішніх демонів. Олександра дарувала йому те, чого не давав ніхто інший — інтелектуальну рівність та материнську опіку одночасно. ​Саме для неї та крізь неї він намагався знайти шлях до світлого, позитивного ідеалу в літературі. Коли Гоголь спалив свої рукописи і згас у москві, Олександра була однією з небагатьох, хто розумів: він спалив не просто папір, а свою останню спробу примиритися зі світом, який так і не став таким досконалим, як їхня приватна дружба. 🥀

#цитати Проста істина: Чоловік любить очима. Жінка тим, як на неї дивляться. Чоловік закохується у легкість. Жінка — у надійність. Чоловік приходить туди, де на нього чекають. Жінка залишається там, де її обирають. Чоловік хоче бути потрібним. Жінка — бажаною. Чоловік любить, коли у нього вірять. Жінка, коли її бачать. Чоловік хоче свободи поряд. Жінка — безпеки……

🚃 На Фастівщині потяг збив 23-річну жінку На Київщині пасажирський потяг «Фастів — Шостка» смертельно травмував жінку, яка переходила колії у невстановленому місці. За даними поліції, машиніст помітив людину на рейках, подав звуковий сигнал і застосував екстрене гальмування, але зупинити потяг вчасно не зміг. Від отриманих травм 23-річна жінка загинула на місці. Правоохоронці з’ясовують усі обставини трагедії. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

До України повернули ще п’ятьох дітей з окупованих територій та рф Додому повернули дітей від 4 до 15 років, повідомив Омбудсмен Дмитро Лубінець. ▪️Повернутий семирічний хлопчик перебував у Херсонському будинку дитини, звідки росіяни його депортували під час окупації міста. ▪️Схоже розʼєднання родин пережили і чотирирічний братик та шестирічна сестричка. Їх теж викрали окупанти з Херсонського будинку дитини. ▪️Ще одна історія - дев’ятирічного хлопчика. Він опинився з мамою на території росії, де жінка померла від тяжкого захворювання. Дитину спершу намагався забрати дідусь, але йому не вдалося. Лубінець подякував за сприяння в поверненні дітей Першій леді США Меланії Трамп. Вчора Білий Дім повідомляв, що Меланія Трамп посприяла поверненню групи українських дітей на Батьківщину. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

🐕🥹Це наймиліший працівник Олімпіади-2026! Знайомтесь із песиком Ерколе Дімай. Чотирилапий офіційно пройшов процедуру акредитації і зараз обслуговує спортивну інфраструктуру об'єкта. 🥰У коментарях Instagram користувачі вже засипають Ерколе компліментами, закликаючи дати йому смаколика. А одна жінка навіть запропонувала долучити до роботи на Олімпіаді й власну улюбленицю.

#історія #музика Якщо ви вважаєте, що сучасна індустрія розваг вимагає від артистів занадто великих жертв, то ви просто не знайомі з маркетинговим планом Ватикану та оперних театрів XVII–XVIII століть. Історія співаків-кастратів — це розповідь про те, як людська фізіологія була принесена в жертву заради недосяжного, «потойбічного» звуку, що змушував аристократію непритомніти від захвату. 🎻 Все почалося з теологічного курйозу: жінкам заборонялося співати в церквах, а високі голоси хлопчиків були занадто слабкими для масштабних соборів. Вихід знайшли радикальний. Хірургічне втручання до настання статевого дозрівання зупиняло мутацію голосу, але при цьому грудна клітка продовжувала рости, перетворюючи співака на потужний біологічний підсилювач. Це була перша в історії спроба «зламати» людську природу заради ідеального аудіоефекту. Найвідоміший із них, Фарінеллі, став справжньою рок-зіркою свого часу. Його діапазон і здатність тримати ноту протягом хвилини здавалися сучасникам магією. Кастрати були найбільш оплачуваними людьми епохи: вони володіли палацами, диктували моду і мали такий вплив на політику, про який сучасні інфлюенсери можуть лише мріяти. Це був тріумф технічної майстерності над етикою. 🎻 Поки в москві того часу лише намагалися зрозуміти, з якого боку підійти до партесного співу, Європа вже насолоджувалася витонченою андрогінністю кастратів. Це був період, коли гендерні кордони в мистецтві були набагато розмитішими, ніж ми звикли думати. Співак міг виконувати роль героя-коханця, маючи голос, що нагадував кришталевий синтезатор. Кінець цій жорстокій моді поклав не лише гуманізм, а й зміна музичної парадигми. На зміну бароковим надмірностям прийшов романтизм, який вимагав «природності». Остання «зірка» цього дивного жанру, Алессандро Морескі, навіть встиг записати свій голос на фонограф на початку XX століття — ці записи досі звучать як привид із минулого, нагадуючи нам, що шлях до ідеального звуку іноді пролягає через справжній жах. 🎻 https://youtu.be/y3fzhMnGs5E?si=5RfGNkOaNVvzzGPd

#історія #речі Рентгенівська трубка: Скляний «окуляри», що дозволили зазирнути крізь плоть 🦴⚡ Якби у 1895 році існували соціальні мережі, Конрад Рентген підірвав би їх першим у світі «внутрішнім» селфі. Відкриття ікс-променів стало справжнім культурним шоком: люди щиро боялися, що тепер перехожі зможуть бачити їхню спідню білизну крізь одяг, а заповзятливі комерсанти навіть почали продавати «рентгенозахисні» панталони. Проте серце цієї революції — скромна вакуумна трубка — виявилося куди кориснішим за будь-які параноїдальні страхи. 🧪📸 Історія цього девайса почалася не з медицини, а з фізичної цікавості. Науковці просто бавилися з електричними розрядами у скляних колбах, поки Рентген не помітив, що його трубка змушує світитися екран на іншому кінці кімнати. Першим «піддослідним кроликом» стала рука його дружини Берти. Побачивши власні кістки та обручку, що зависла у повітрі, бідна жінка вигукнула: «Я бачила власну смерть!». Витончений початок для технології, що згодом врятувала мільйони життів, чи не так? 💍💀 Конструкція трубки пройшла шлях від крихкої скляної бульбашки Гейсслера до потужних сучасних випромінювачів. Ключовим моментом став 1913 рік, коли Вільям Кулідж створив трубку з гарячим катодом. Це дозволило лікарям нарешті перестати вгадувати діагноз за кольором обличчя пацієнта та почати бачити реальну картину — від зламаних ребер до проковтнутих ґудзиків. 🏥✨ Міф про те, що перші рентгенологи були «супергероями», які не боялися випромінювання, розбивається об сувору реальність. На початку лікарі так захоплювалися новим методом, що робили знімки по кілька годин, а публіка розважалася «рентгенівськими кабінетами» на ярмарках. Лише згодом людство зрозуміло: невидиме світло — це гострий ніж, яким треба користуватися обережно. ⚠️🧤 Сьогодні рентгенівська трубка — це не лише про медицину. Вона перевіряє цілісність фюзеляжів літаків, допомагає митникам шукати контрабанду та дозволяє мистецтвознавцям знаходити приховані шедеври під шарами фарби на полотнах великих майстрів. Маленький скляний пристрій, який назавжди зробив наш світ прозорим, позбавивши його права на деякі інтимні таємниці — принаймні на анатомічному рівні. 🎨✈️

#історія #постаті Марія Литвиненко-Вольгемут: Примадонна, яка змусила оперу звучати по-українськи 🎭 13 лютого 1892 року народилася жінка, чий голос мав магічну силу зупиняти час. Марія Литвиненко-Вольгемут — це не просто оперна співачка, це ціла епоха в історії українського театру. Вона була тією зіркою, яка довела: українська мова на оперній сцені звучить так само велично, як італійська чи французька. 🎼🇺🇦 Чому її обожнювала публіка: Неперевершена Одарка: Її дует із Іваном Паторжинським (Карась) в опері «Запорожець за Дунаєм» став еталонним. Кажуть, що їхні сценічні перепалки були настільки живими та сповненими гумору, що глядачі ходили на виставу десятками разів лише заради цієї хімії. 🥟🔥 Широкий діапазон: Вона однаково блискуче виконувала і драматичні партії в операх Вагнера чи Пуччіні, і тонкі, душевні українські народні пісні. Її лірико-драматичне сопрано називали «кришталевим». Педагогічний дар: Марія Іванівна не просто співала сама, вона виховувала нові покоління українських вокалістів у Київській консерваторії, передаючи їм секрети майстерності та любові до рідного слова. 👩‍🏫 Цікавий факт: Незважаючи на складні часи та ідеологічний тиск, вона завжди залишалася вірною українській культурі. Її популярність була настільки величезною, що навіть радянська влада була змушена рахуватися з її авторитетом, нагороджуючи найвищими титулами, хоча Литвиненко-Вольгемут завжди залишалася насамперед «народною» у справжньому сенсі цього слова. 🌟