• ДІМ-ПРИМАРА

    Я шукаю споруду, якої немає,
    Біля неї відсутня висока горожа,
    Не блукають там тіні у сірім тумані.

    Там вузькі коридори, кімнати порожні,
    Тільки брама пропустить заплутані душі,
    Щоби звідти забрати відсутню ворожість.

    За стіною примара збиває подушку,
    Галерея вже вабить глибоким спокоєм
    І замок зачиняє підвали задушні.

    Тут повітря стає важелезним застоєм,
    Намагаюся вийти із пастки зворотно,
    Тільки як вийти з дому, який поза грою?

    Кожен кут — це не кут, а круті повороти,
    Залишаюся тут у німому полоні,
    Де уже безкорисний який-небудь спротив.

    Не знаходиться вихід у звичні шаблони,
    Хто ступив на поріг невідомого дому,
    Той застрягне назавжди у цьому циклоні.

    Так минають віки за важким невідомим,
    Де людина надію й рятунок втрачає.
    Не поїде той дах, де відсутня свідомість.

    Не загубиться той дім, якого немає.

    Мирослав Манюк
    15.08.2026
    ДІМ-ПРИМАРА Я шукаю споруду, якої немає, Біля неї відсутня висока горожа, Не блукають там тіні у сірім тумані. Там вузькі коридори, кімнати порожні, Тільки брама пропустить заплутані душі, Щоби звідти забрати відсутню ворожість. За стіною примара збиває подушку, Галерея вже вабить глибоким спокоєм І замок зачиняє підвали задушні. Тут повітря стає важелезним застоєм, Намагаюся вийти із пастки зворотно, Тільки як вийти з дому, який поза грою? Кожен кут — це не кут, а круті повороти, Залишаюся тут у німому полоні, Де уже безкорисний який-небудь спротив. Не знаходиться вихід у звичні шаблони, Хто ступив на поріг невідомого дому, Той застрягне назавжди у цьому циклоні. Так минають віки за важким невідомим, Де людина надію й рятунок втрачає. Не поїде той дах, де відсутня свідомість. Не загубиться той дім, якого немає. Мирослав Манюк 15.08.2026
    1
    195views
  • Андрій став першим азовцем, загиблим в цій війні…

    Андрій (Сергій) Грек з’явився на світ у Хабаровську й більшу частину молодості прожив у МОСКВІ. Але він не прийняв країну, де страх, брехня і насильство стали державною політикою. Ще задовго до великої війни він відкрито виступив проти путінського режиму, ризикуючи власною свободою.

    Після протестів на Манежній площі в Москві у 2010 році на нього відкрили кримінальну справу. Слідчі не приховували: зроблять усе, щоб відправити його за ґрати. Та Андрій не скорився. Він залишив росію й приїхав до України, де знайшов не лише прихисток, а й справжній дім. Таким містом для нього став Миколаїв — місто, яке сьогодні з гордістю носить його ім’я на одній зі своїх вулиць.

    Коли українці вийшли на Майдан, він не зміг стояти осторонь. Разом із побратимами боровся за свободу, їздив до Києва, протистояв прихильникам режиму Януковича, а згодом допомагав очистити Миколаїв від сепаратистських сил. Для нього боротьба за Україну була не епізодом життя, а його покликанням.

    Коли росія розпочала війну проти України, Андрій одним із перших став до лав «Азову». Він визволяв Маріуполь, а потім вирушив боронити Мар’їнку. Він знав, що кожен день на фронті може стати останнім. Але не відступив.

    4 серпня 2014 року під час бойового завдання поруч із БМП вибухнув радіокерований фугас. Вибух був страшної сили. Андрій отримав смертельні поранення. Медики боролися за його життя, але дорогою до шпиталю його серце зупинилося.

    Так Україна втратила першого бійця «Азову», який загинув у російсько-українській війні.

    Він народився в росії, але загинув за Україну. Не виправдовував злочини кремля, не шукав їм пояснень і не мовчав перед злом. Він зробив свій вибір і заплатив за нього найвищу ціну — власним життям.

    Сьогодні, 4 серпня, минає дванадцята річниця від дня його загибелі. Минуло вже дванадцять років, але подвиг Сергія (Андрія) Грека не стерли ані час, ані війна. Він назавжди залишився серед тих, хто своїм життям довів: Україна варта того, щоб за неї боротися до останнього подиху.

    Схилімо голови перед пам’яттю Героя. Згадаймо сьогодні людину, яка свідомо стала на захист України й віддала за неї найдорожче. Пам’ять про таких воїнів — це не лише наша вдячність, а й наш обов’язок.

    Вічна пам’ять. Вічна слава Герою. Герої не вмирають.
    Андрій став першим азовцем, загиблим в цій війні… Андрій (Сергій) Грек з’явився на світ у Хабаровську й більшу частину молодості прожив у МОСКВІ. Але він не прийняв країну, де страх, брехня і насильство стали державною політикою. Ще задовго до великої війни він відкрито виступив проти путінського режиму, ризикуючи власною свободою. Після протестів на Манежній площі в Москві у 2010 році на нього відкрили кримінальну справу. Слідчі не приховували: зроблять усе, щоб відправити його за ґрати. Та Андрій не скорився. Він залишив росію й приїхав до України, де знайшов не лише прихисток, а й справжній дім. Таким містом для нього став Миколаїв — місто, яке сьогодні з гордістю носить його ім’я на одній зі своїх вулиць. Коли українці вийшли на Майдан, він не зміг стояти осторонь. Разом із побратимами боровся за свободу, їздив до Києва, протистояв прихильникам режиму Януковича, а згодом допомагав очистити Миколаїв від сепаратистських сил. Для нього боротьба за Україну була не епізодом життя, а його покликанням. Коли росія розпочала війну проти України, Андрій одним із перших став до лав «Азову». Він визволяв Маріуполь, а потім вирушив боронити Мар’їнку. Він знав, що кожен день на фронті може стати останнім. Але не відступив. 4 серпня 2014 року під час бойового завдання поруч із БМП вибухнув радіокерований фугас. Вибух був страшної сили. Андрій отримав смертельні поранення. Медики боролися за його життя, але дорогою до шпиталю його серце зупинилося. Так Україна втратила першого бійця «Азову», який загинув у російсько-українській війні. Він народився в росії, але загинув за Україну. Не виправдовував злочини кремля, не шукав їм пояснень і не мовчав перед злом. Він зробив свій вибір і заплатив за нього найвищу ціну — власним життям. Сьогодні, 4 серпня, минає дванадцята річниця від дня його загибелі. Минуло вже дванадцять років, але подвиг Сергія (Андрія) Грека не стерли ані час, ані війна. Він назавжди залишився серед тих, хто своїм життям довів: Україна варта того, щоб за неї боротися до останнього подиху. Схилімо голови перед пам’яттю Героя. Згадаймо сьогодні людину, яка свідомо стала на захист України й віддала за неї найдорожче. Пам’ять про таких воїнів — це не лише наша вдячність, а й наш обов’язок. Вічна пам’ять. Вічна слава Герою. Герої не вмирають.
    611views
  • Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії.

    Його звали Сімо Гяюгя.

    Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги.

    А потім настав листопад 1939 року.

    23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію.

    У Москві розраховували на швидку перемогу.

    З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія.

    З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном.

    Фінляндія здавалася легкою здобиччю.

    Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір.

    Але фіни наважилися.

    Вони знали свої ліси.

    Знали мороз.

    Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака.

    Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція:

    «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити».

    Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям.

    Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія.

    Вона обирає лише одне:

    стати на коліна чи боротися.

    Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову.

    Він міг годинами лежати нерухомо у снігу.

    Не заради спортивного рекорду.

    Не заради красивої легенди.

    За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити.

    Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди.

    Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії.

    Це не історія для романтизації смерті.

    Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину.

    Учора вона працювала на землі.

    Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю.

    Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання.

    6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни.

    Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом.

    Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя.

    Він займався господарством.

    Полював на лосів.

    Розводив собак.

    Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі.

    Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто:

    «Практикою».

    А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого.

    У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником.

    Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право.

    Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім.

    Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою.

    Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією.

    Саме тому його історія так відгукується в Україні.

    У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють.

    У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

    Змінюються диктатори.

    Змінюються прапори над Кремлем.

    Але імперська помилка залишається тією самою:

    Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім.

    Фіни вистояли не тому, що не боялися.

    Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра.

    Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох.

    Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей:

    свого господарства;

    своїх собак;

    тиші рідного лісу;

    і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити.

    Можливо, справжня сила саме така.

    Вона не кричить про власну велич.

    Не просить оплесків.

    Вона просто стає між ворогом і домом — і каже:

    «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦
    #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії. Його звали Сімо Гяюгя. Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги. А потім настав листопад 1939 року. 23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію. У Москві розраховували на швидку перемогу. З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія. З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном. Фінляндія здавалася легкою здобиччю. Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір. Але фіни наважилися. Вони знали свої ліси. Знали мороз. Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака. Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція: «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити». Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям. Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія. Вона обирає лише одне: стати на коліна чи боротися. Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову. Він міг годинами лежати нерухомо у снігу. Не заради спортивного рекорду. Не заради красивої легенди. За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити. Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди. Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії. Це не історія для романтизації смерті. Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину. Учора вона працювала на землі. Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю. Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання. 6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни. Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом. Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя. Він займався господарством. Полював на лосів. Розводив собак. Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі. Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто: «Практикою». А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого. У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником. Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право. Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім. Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою. Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією. Саме тому його історія так відгукується в Україні. У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють. У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Змінюються диктатори. Змінюються прапори над Кремлем. Але імперська помилка залишається тією самою: Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім. Фіни вистояли не тому, що не боялися. Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра. Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох. Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей: свого господарства; своїх собак; тиші рідного лісу; і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити. Можливо, справжня сила саме така. Вона не кричить про власну велич. Не просить оплесків. Вона просто стає між ворогом і домом — і каже: «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦 #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    2Kviews
  • 🇺🇸 Обмін розвідданими між США та Україною відновився до попереднього рівня, — Politico
    Ознаки активізації підтвердив сенатор-демократ Марк Уорнер, який є високопосадовцем Комітету з розвідки Сенату.

    Я не хочу вдаватись у подробиці, але вона покращилась. Це разом із дійсно розумною стратегією далекобійних ударів суттєво покращило позицію українців.

    ➡️ У березні 2025 року Білий дім тимчасово обмежив обмін розвідданими після невдалої зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа в Овальному кабінеті, але згодом частково відновив його.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🇺🇸 Обмін розвідданими між США та Україною відновився до попереднього рівня, — Politico Ознаки активізації підтвердив сенатор-демократ Марк Уорнер, який є високопосадовцем Комітету з розвідки Сенату. Я не хочу вдаватись у подробиці, але вона покращилась. Це разом із дійсно розумною стратегією далекобійних ударів суттєво покращило позицію українців. ➡️ У березні 2025 року Білий дім тимчасово обмежив обмін розвідданими після невдалої зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа в Овальному кабінеті, але згодом частково відновив його. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    244views
  • 💔 В Ірпені прощаються з нацгвардійцем Олександром Бутенком, який загинув 28 липня під час виконання бойового завдання у Добропіллі на Донеччині.

    Захисникові було 40 років. У грудні 2024 року він став до лав 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ. Лише у червні цього року Олександр одружився та мріяв про родину й власний дім.

    Вічна пам’ять Герою 🕯
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    💔 В Ірпені прощаються з нацгвардійцем Олександром Бутенком, який загинув 28 липня під час виконання бойового завдання у Добропіллі на Донеччині. Захисникові було 40 років. У грудні 2024 року він став до лав 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ. Лише у червні цього року Олександр одружився та мріяв про родину й власний дім. Вічна пам’ять Герою 🕯 #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    467views
  • Мілан та Інтер зіграли внічию в австралійському Перті

    🏆 5 серпня в австралійському Перті на стадіоні Optus Stadium відбулося товариське міланське дербі. Мілан та Інтер зіграли внічию (1:1) у поєдинку, що проходив в Австралії під час літнього турне італійських грандів.

    ⚽️ Після перерви рахунок відкрив Інтер, який тренує Крістіан Ківу. На 53-й хвилині Федеріко Дімарко замкнув передачу Ніколо Барелли.

    🥅 На 84-й хвилині Карлос Аугусто порушив правила у власному штрафному майданчику, а Крістофер Нкунку реалізував пенальті (1:1).

    📊 8 серпня нерадзуррі в Перті проведуть ще один престижний спаринг – проти Ювентуса.

    🔹 Товариський матч. 5 серпня 2026
    Перт (Австралія). Optus Stadium
    🇮🇹 Мілан (Італія) – 🇮🇹 Інтер (Італія) – 1:1
    Голи: Крістофер Нкунку, 84 (пен) – Федеріко Дімарко, 53
    #World_Football #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Мілан та Інтер зіграли внічию в австралійському Перті 🏆 5 серпня в австралійському Перті на стадіоні Optus Stadium відбулося товариське міланське дербі. Мілан та Інтер зіграли внічию (1:1) у поєдинку, що проходив в Австралії під час літнього турне італійських грандів. ⚽️ Після перерви рахунок відкрив Інтер, який тренує Крістіан Ківу. На 53-й хвилині Федеріко Дімарко замкнув передачу Ніколо Барелли. 🥅 На 84-й хвилині Карлос Аугусто порушив правила у власному штрафному майданчику, а Крістофер Нкунку реалізував пенальті (1:1). 📊 8 серпня нерадзуррі в Перті проведуть ще один престижний спаринг – проти Ювентуса. 🔹 Товариський матч. 5 серпня 2026 Перт (Австралія). Optus Stadium 🇮🇹 Мілан (Італія) – 🇮🇹 Інтер (Італія) – 1:1 Голи: Крістофер Нкунку, 84 (пен) – Федеріко Дімарко, 53 #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    360views
  • 🎬 Має українське коріння: зірка Голлівуду Джессі Айзенберг пережив російський обстріл на Львівщині

    Зірка "Соціальної мережі" та "Ілюзії обману" приїхав до України для благодійності і проводив майстер-класи для дітей, які постраждали від війни. Сам він має українське та єврейське коріння, а історія його родини пов'язана зі Львовом.

    Під час перебування на Львівщині Айзенберг пережив російську атаку: прокинувся від тривоги та разом із командою спустився в укриття.

    Побачене вранці його приголомшило: "Це було спустошливо, жахливо, обурливо та трагічно. Я подумав, а що було б, якби бомбили Нью-Йорк, якби бомбили мій дім, бо Львів дуже нагадав мені місто, в якому я живу".
    🎬 Має українське коріння: зірка Голлівуду Джессі Айзенберг пережив російський обстріл на Львівщині Зірка "Соціальної мережі" та "Ілюзії обману" приїхав до України для благодійності і проводив майстер-класи для дітей, які постраждали від війни. Сам він має українське та єврейське коріння, а історія його родини пов'язана зі Львовом. Під час перебування на Львівщині Айзенберг пережив російську атаку: прокинувся від тривоги та разом із командою спустився в укриття. Побачене вранці його приголомшило: "Це було спустошливо, жахливо, обурливо та трагічно. Я подумав, а що було б, якби бомбили Нью-Йорк, якби бомбили мій дім, бо Львів дуже нагадав мені місто, в якому я живу".
    464views 0Plays
  • 🏆 1 серпня в Гонконзі на стадіоні Hong Kong Stadium відбувся товариський матч між англійським Манчестер Сіті та італійським Інтером. Основний час матчу за Asahi Super Dry Trophy завершився внічию (1:1), а в серії пенальті сильнішими виявилися нерадзуррі (пен. 3:1).

    ⚽️ На 14-й хвилині Антуан Семеньо віддав гольовий пас на Дівіна Мубаму.. На 20-й хвилині після подачі Федеріко Дімарко відзначився Бенжамен Павар.

    🥅 Долю зустрічі вирішила серія пенальті. Для Енцо Марески це був перший матч на чолі Манчестер Сіті.

    🏆 Товариський матч. 1 серпня 2026
    Гонконг. Hong Kong Stadium
    🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 Манчестер Сіті (Англія) – 🇮🇹 Інтер (Італія) – 1:1 (пен. 1:3)
    Голи: Дівін Мубама, 14 – Бенжамен Павар, 20
    Серія пенальті: Райан Аїт-Нурі (не забив), Пьотр Зелінськи (0:1), Абдукодір Хусанов (не забив), Давіде Фраттезі (не забив), Ніко Гонсалес (не забив), Маттіа Москоні (0:2), Клаудіо Ечеверрі (1:2), Маттео Лавеллі (1:3).
    #World_Football #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🏆 1 серпня в Гонконзі на стадіоні Hong Kong Stadium відбувся товариський матч між англійським Манчестер Сіті та італійським Інтером. Основний час матчу за Asahi Super Dry Trophy завершився внічию (1:1), а в серії пенальті сильнішими виявилися нерадзуррі (пен. 3:1). ⚽️ На 14-й хвилині Антуан Семеньо віддав гольовий пас на Дівіна Мубаму.. На 20-й хвилині після подачі Федеріко Дімарко відзначився Бенжамен Павар. 🥅 Долю зустрічі вирішила серія пенальті. Для Енцо Марески це був перший матч на чолі Манчестер Сіті. 🏆 Товариський матч. 1 серпня 2026 Гонконг. Hong Kong Stadium 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 Манчестер Сіті (Англія) – 🇮🇹 Інтер (Італія) – 1:1 (пен. 1:3) Голи: Дівін Мубама, 14 – Бенжамен Павар, 20 Серія пенальті: Райан Аїт-Нурі (не забив), Пьотр Зелінськи (0:1), Абдукодір Хусанов (не забив), Давіде Фраттезі (не забив), Ніко Гонсалес (не забив), Маттіа Москоні (0:2), Клаудіо Ечеверрі (1:2), Маттео Лавеллі (1:3). #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    203views
  • З першим днем ​​серпня!
    Бажаю сонячних днів, гарного настрою та незабутніх літніх спогадів. Нехай серпень принесе у твій дім мир, затишок, достаток та гармонію.
    З першим днем ​​серпня! Бажаю сонячних днів, гарного настрою та незабутніх літніх спогадів. Нехай серпень принесе у твій дім мир, затишок, достаток та гармонію.
    442views 4Plays
  • ☕️ Ранку, підписники!

    Росія вкотре масовано атакувала Україну, забравши життя людей. Але ми продовжуємо боротьбу, підтримуємо одне одного й не дозволяємо ворогу відібрати в нас найголовніше — нашу країну та ідентичність.

    Сьогодні, 1 серпня, українці відзначають Маковія, або Медовий Спас.

    ➡️ Це перший із трьох Спасів, який поєднує християнські та народні традиції. Церква цього дня вшановує пам’ять семи братів Маккавеїв, а в народі свято символізує початок збору меду та достигання маку.

    ➡️ На Маковія віряни несуть до храмів мед нового врожаю, мак, воду та «маковійчики» — букети з польових квітів і запашних трав. Вважається, що освячені букети оберігають дім і родину протягом року.

    ➡️ За традицією цього дня готують страви з медом і маком: печуть коржі, пироги, булочки та іншу святкову випічку. Мед нового врожаю куштують лише після освячення.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    ☕️ Ранку, підписники! Росія вкотре масовано атакувала Україну, забравши життя людей. Але ми продовжуємо боротьбу, підтримуємо одне одного й не дозволяємо ворогу відібрати в нас найголовніше — нашу країну та ідентичність. Сьогодні, 1 серпня, українці відзначають Маковія, або Медовий Спас. ➡️ Це перший із трьох Спасів, який поєднує християнські та народні традиції. Церква цього дня вшановує пам’ять семи братів Маккавеїв, а в народі свято символізує початок збору меду та достигання маку. ➡️ На Маковія віряни несуть до храмів мед нового врожаю, мак, воду та «маковійчики» — букети з польових квітів і запашних трав. Вважається, що освячені букети оберігають дім і родину протягом року. ➡️ За традицією цього дня готують страви з медом і маком: печуть коржі, пироги, булочки та іншу святкову випічку. Мед нового врожаю куштують лише після освячення. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    376views
More Results