#поезія Усе життя складається із миті, З маленьких рисок, часточок подій, І всі вони в життя наше закриті, І всі по черзі йдуть, аби не виник збій. За днем темніє, сонечко втікає, За нічкою світанок починає біг, Дитинство наше першим проминає, Надалі юність й молодість бере розбіг. Коротке щастя першого кохання, І перший поцілунок, аж подих завмира. А потім складності і горе від прощання, І перша складка, глибока і сира. Усе життя складається із миті, Одна минає, інша місце зайняла, Вони секретом таємничості покриті. Для розкриття секрету мить мала. День - мить і ніч, і сон, і роки, І все життя проходить наче мить. Відкрию свій альбом, погляну лиш на фотки І усвідомлюю, як швидко час біжить! Галина Поважняк.

Після повернення з-за кордону став на захист України — і загинув, боронячи рідну землю… Ігор Пашко — львів’янин. Дитинство та юність провів в Італії: навчався у середній школі, а згодом здобув фах механіка в ліцеї міста Реццато. Захоплювався боксом — свій вільний час присвячував спорту, брав участь у змаганнях, тренував молоде покоління боксерів. Після початку повномасштабної війни став до лав захисників. Служив у 14-й бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина» Національної гвардії України, боронив державу на Запорізькому напрямку. Загинув у листопаді 2023 року. 2 липня 2025-го Львів провів Ігоря Пашка та в останню путь. Його поховано на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport та https://www.threads.net/@igarbrovary

🕯Захищаючи країну на війні загинув Андрій Давиденко з Михайлівки-Рубежівки Андрій Олександрович народився 1 вересня 1986 року в селі Михайлівка-Рубежівка, де пройшли його дитинство і юність. Працював експедитором у ТОВ «Престо». Відповідальний, стриманий, щирий - таким його пам’ятають колеги, друзі, знайомі. До війська його призвали 24 червня 2024 року. З 13 серпня вважався зниклим безвісті та нещодавно результати ДНК-експертизи засвідчили загибель Андрія. У воїна залишилися дружина, дочка, батьки та брат. Світла пам’ять Герою! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

📚📜🎙️🎧 “Пісня про Гаявату” Генрі Лонгфелло _у сучасному Українському озвученні_ 🌿 У ті часи, коли уява легко ширяла над преріями, а серце прагнуло диких просторів, «Пісня про Гаявату» була не просто поемою — вона була дверима у світ романтичної свободи, духовного пошуку та героїчного становлення.* Ця епічна поема, наче ліричний вітраж, крізь який світяться легенди корінних народів Північної Америки, оживає новим голосом у телеграм-каналі «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...». Її звучання Українською — не просто переклад, а справжнє переосмислення, де Гаявата промовляє мовою, близькою кожному серцю, що шанує силу слова, ритм душі й глибину образу. 🪶 Романтизм і пригода, як голос дитинства: Для багатьох з нас це — повернення у ті роки, коли ми були маленькими індіанцями, будували вігвами з пледів і воювали з уявними білими переселенцями у степах власної уяви. Гаявата — не просто герой. Він — символ шляхетності, внутрішнього зростання, балансу між природою і людським серцем. 🔥 Чому варто послухати саме зараз: - Озвучення українською повертає поемі пісенність, що пробуджує серце сучасного слухача. - Її мотиви — миру, єднання, сили духу — як ніколи актуальні. - Через чарівний ритм Лонгфелло й голос сучасного Українського виконавця ця поема звучить як молитва і як подорож. 🎶 *Це не просто слухання — це спогад про наше дитинство, перегук з традиціями усіх народів, нагадування про те, що пригоди і поезія — вічні супутники людської душі.* 📖 І не хай «Пісня про Гаявату» не з Української історії — вона переплітається і з нашими «...ДОРОГАМИ ЧАСУ» Бо справжня поезія не має кордонів. Як і дитяча мрія стати гідним воїном, вільною людиною, другом світу... https://t.me/RuslanSpeaks

😢 Герой повернувся на щиті: на фронті загинув військовий із Київщини Василь Коробейко Захисник України народився 9 червня 1984 року в місті Ірпінь. Все його дитинство пройшло тут – він навчався у місцевій школі, отримав професію та працював будівельником. У перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив солдатом Національної гвардії України. 14 липня 2025 року поблизу міста Куп’янськ Харківської області внаслідок ворожого авіаційного удару (КАБ) отримав поранення, несумісне з життям. У Героя залишилися дружина, донька, батько, мати та брат. Прощання з воїном відбудеться 18 липня, поховають військового на Алеї слави в Ірпені. Вічна пам'ять і слава Герою! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Це НАШІ ДІТИ🤗🇺🇦 Тільки подорослішали вони завчасно, клята війна забирає у них ДИТИНСТВО. І в тім є провина кожного із нас...Дорослого.Бо нам було байдуже що буде з Україною в майбутньому, ми втратили розуміння того що таке БАТЬКІВЩИНА І ЯК ЇЇ ПОТРІБНО ЛЮБИТИ...Тож вибачте нас ДІТИ ВІЙНИ якщо зможете.Ми намагаємось (тим кому НЕБАЙДУЖЕ) виправляти те що накоїли.Це подекуди дуже тяжко і СТРАШНО.Але і відступати нам немає куди...Бо позаду ВИ ТИМ КОМУ ПОТРІБНО ВИЖИТИ І ЖИТИ В НОВІЙ УКРАЇНІ.ДЯКУЮ ХЛОПЦІ ТА ДІВЧАТА. ВИ МАЙБУТНЄ НАШОЇ КРАЇНИ 🫡🤝🇺🇦

#поезія ...Якось... вишию хрестиком у п'яльцях своє життя, дароване од початку. Всі зморшки, павутинки та усмІшки. І на сукенці — кольоровим латку... Візьму ниткù, шерстяні та шовкòві, всю гаму кольорів у одній палітрі. І викладу орнамент з любові, де поміж темних барв проступають світлі... Ромашками білими зшию дитинство, вплітаючи в стебла бабусину казку. А жовтим постьобаю сонце, нагІдки та мамину здобну, пахучу паску... У мальвах сховаю жаринки перших чуттів і спомин любовей колишніх... Червоним, мов плід калини, я вишию тих, кого дарував Всевишній... А ще — полинòм тендітним прокладу розпач та гіркоту од втрати. Льонами блакитними — очі, що вміють до смерті мене кохати... І буде те шиття барвистим, мов хустка старої циганки — у квітах та зорях, які падають разом з ябками на східці риплячого ґанку... ... Якось... вишию хрестиком у п'яльцях своє життя, дароване од початку... Шитиму довго, не кваплячись. Візьму із собою до інших світів. На згадку... Людмила Галінська

Ірпінська громада у скорботі. У російсько-Українській війні загинув Захисник України, солдатом Національної гвардії України, Коробейко Василь Володимирович. Народився 9 червня 1984 року в місті Ірпінь. Все його дитинство пройшло тут — він навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №1. Працював будівельником. У 2022 році приєднався до лав ЗСУ. Загинув 14 липня 2025 року в бою під час ракетно-мінометного обстрілу противником наших позицій поблизу міста Куп’янськ Харківської області. У бійця залишилися дружина, донька, батько, мати та брат… Прощання з Захисником відбудеться 18 липня: О 12:00 — прощання біля будинку, де жив Герой (вул. Шевченка, 7). О 13:30 — живий коридор (біля повороту на кладовище, вул. Університетська). О 13:45 — поховання на Алеї Слави Захисників України. Вічна пам'ять Герою України! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

❤️‍🩹😢 Дитинство в Києві, що розриває душу: після атаки росіян малюк на лавці спостерігає, як його батьки розбирають завали їхнього житла. У Києві наразі відомо про 16 постраждалих. 10 - шпиталізовані. У Подільському районі, загинуло двоє жінок. Майже вщент зруйнована амбулаторія Центру первинної медико-санітарної допомоги, - повідомляє кореспондентка ТСН Олена Гущик🎥 (https://www.youtube.com/watch?v=4n8DDYS3Pho)

#поезія Наче й не шкода що літо плине і закотитися хоче в осінь, після прильоту пахне полином — вічним дитинством, що не збулося Не озираючись на пожежі, їде тролейбус чужим маршрутом, щось проминаючи позамежне, щось проминаючи призабуте Міста задимленого секрети — тиха й гірка дощова присутність, квіти, задивлені у портрети, діти, задивлені у майбутнє Запам'ятовуй, мале й невчасне серце, що грудка печалі й злості — все, що навряд чи колись погасне все, що ще зробить цей світ дорослим Сум невиразно, ледве помітно тане, згортаючись за плечима В місто заходить вечірнє світло світло в якому ми всі розчинимось Єлизавета Жарікова