😱 На Київщині дитина потонула, намагаючись дістати м’яч зі ставка

Дівчина стрибнула у воду під час гри, але не вміла плавати — медики не змогли її врятувати.
#Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина

Дрон вбив двох людей у Чернігові, серед них — 10-річна дитина, — голова МВА Брижинський

Ще 4 людей поранені. Наслідки атаки уточнюються.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

🎙🇺🇦Олена Кравацька: «Спорт — єдиний фундамент, який не дає мені розвалюватись»

Понад два десятиліття у фехтуванні, виснажливий шлях через депресію та роки без медалей, повернення після декрету й виховання сина під час війни — історія української шаблістки Олени Кравацької вражає своєю стійкістю. В ексклюзивному інтерв’ю олімпійська чемпіонка відверто розповідає, як спорт став для неї єдиною опорою в неспокійній Одесі, чому поразки іноді цінніші за тріумфи та як знайти внутрішній баланс, коли світ довкола штормить.

🔹Про перші кроки у спорті

"Мій тато і дідусь займались фехтуванням. Тато дуже хотів, щоб я продовжувала. А я більше хотіла щось більше дівчаче — танці, наприклад. Коли я позаймалась, напевно, рік, я заробила першу свою медаль, і вже тоді сталася ця любов. Тобто, я відчула цей присмак, коли ти щось робиш, здобуваєш медалі, змагання, і тоді мені сподобалося займатися саме цим видом спорту".

🔹Про момент, коли хотілося кинути фехтування

"Коли почалася війна, я готувалася в Італії, я була з малим. З усієї нашої команди я одна, у кого є дитина, і мені було дуже складно поєднувати і тренування, і змагання, і дитину. І коли я повністю цілий сезон готувалася, а на чемпіонаті світу ми отримали четверте місце. Тобто четверте – таке найболючіше. І ось прийшов цей сезон, і я зрозуміла, що немає жодної медалі, і я не могла зрозуміти, для чого я це все роблю. І я хотіла все покинути, але подумала, що якщо я зараз кину, то потім в мене не буде просто шансу на повернення. Або зараз, або вже ніколи. І повернулася."

🔹Про те, чому навчив спорт

"Спорт дав неймовірну віру в себе і знання того, що все можливо і багато що залежить від мене, якщо я хочу чогось досягти. Звісно, я не кажу про ситуації, які в світі, те, що відбувається, це зовсім інше. Про те, на що не можеш впливати. Те, що ти хочеш досягти, залежить від тебе".

👉Повну версію інтерв'ю читайте на сайті "Форпост":
https://www.forpost.online/2026/07/22/olena-kravacka-pro-olimpiadu/ Фото Форпост

#фехтування #esgrima #escrime #scherma #збірнаукраїни #uafencing #ОленаКравацька

🔴Увага! Поліція Сумщини розшукує безвісно зниклу неповнолітню Злату Боривинську

Вчора ввечері 7-річна дитина пішла з дому у місті Суми та до теперішнього часу не повернулась.

❗️Прикмети неповнолітньої: на вигляд близько 10-ти років, зріст близько 140см., худорлявої тілобудови, волосся чорного кольору до плеч.

Була одягнена: футболку розового кольору, лосини чорного кольору, кросівки білого кольору.

‼️Громадян, які володіють будь-якою інформацією щодо можливого місця перебування дитини просимо повідомити чергову частину Сумського РУП за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Магістратська, 21, тел. (0542) 66-72-04, 050-30-72-005, 050-40-73-102 або повідомити на лінію 102.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

ЧЕКІСТ ВІВ ОЛЕНУ ПЧІЛКУ НА ДОПИТ, ПРИВ’ЯЗАВШИ МОТУЗКОЮ ДО КОНЯ...
Єдиний в Україні й світі пам’ятник Олені Пчілці встановлено в Луцьку у 2011 році біля Волинської обласної наукової бібліотеки, що носить її ім’я. І то з ініціативи громадськості та небайдужих українців. Сьогодні на честь неї в Україні названо лише кілька бібліотек, вулиці у деяких містах та гімназію в рідному Гадячі. Чим же так «завинила» мати Лесі Українки перед державою?
У Полтаві шанують Петра I, а не Пчілку
Чому цю красиву жінку, яка була талановитою письменницею і публіцисткою, громадською діячкою та перекладачкою (знала п’ять мов), відомою фольклористкою, зрештою, мамою геніальної Лесі Українки та ще п’яти не менш талановитих дітей, так не шанували ні в часи російсько-радянського панування, ні в часи вже незалежної України? При тому, що вона була ще й першою жінкою членом-кореспондентом Академії наук України! Навіть на рідній Полтавщині Пчілка не заслужила пам’ятника у своїх земляків. Як і багато інших видатних українців, народжених цією землею. Зате російський імператор Петро І у повен зріст оселився у зросійщеній Полтаві.
Що нам було відомо про Ольгу Драгоманову (справжнє ім’я Олени Пчілки) донедавна? Геть небагато. Трохи знали її як дитячу письменницю і, звичайно, маму Лесі Українки та сестру Михайла Драгоманова. На її творчу спадщину наклали негласне табу, що діяло навіть після смерті діячки. Бо Пчілку звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та шовінізмі. І це тавро тяжіє над нею й досі.
Звідки ж у дівчинки з Гадяча, яка народилася в дворянській родині Драгоманових у 1849 році, взялося стільки України, що її називали навіть матір’ю українського націоналізму? Початкову освіту вона здобувала вдома. «Тоді вже рішуче й безповоротно переходилося на мову московську, бо й не було книжки української для вчіння», – згадувала своє дитинство Ольга Петрівна. Але, попри тотальну русифікацію, в родині Драгоманових розмовляли українською. Діти слухали наші пісні, казки, знали всі народні звичаї. І цей дух тримала берегиня роду – мама Єлизавета, у якій дворянська кров не затьмарила українського начала.
З нею навіть київські поліцейські розмовляли українською
Подальшу освіту Ольга здобула у найпрестижнішому пансіоні шляхетних дівиць у Києві, де брат Михайло познайомив її з багатьма яскравими представниками української інтелігенції. Тут вона зустріла й свою долю – Петра Косача. Він був студентом права Київського університету. Молодята обвінчалися 22 липня 1868 року у Хресто-Воздвиженській церкві в Пироговому, що біля Києва. А далі своє життя високоосвічена молода жінка присвятила родині: поїхала за чоловіком у Новоград-Волинський, згодом – на Волинь, народила шестеро дітей і при цьому встигала писати, збирати фольклор, видавати книги та часописи і послідовно, де тільки можна, відстоювати Україну. Як матір і талановитий педагог вона зуміла виховати своїх дітей справжніми українцями.
Олена Пчілка добре розуміла, звідки починається патріот своєї вітчизни: «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – писала вона, ніби зазираючи в наше майбутнє. Як же актуально звучать ці її слова дотепер! Зрозуміло, чому так люто п’ята московська колона й досі бореться проти того, щоб українська мова в Україні утвердилася як державна.
Це вона у 1920 році на святі Кобзаря у рідному Гадячі обгорнула його погруддя жовто-блакитним прапором. Це вона виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого, резонно запитуючи: «А чому не Шевченка?» Вона, до речі, за власні кошти видавала єдиний український дитячий журнал на території Російської імперії «Молода Україна». І однією з перших серед письменників стала писати для наших дітей, аби вони мали змогу читати рідною мовою.
За цю непримиренність і послідовність у відстоюванні українських інтере¬сів, а ще за те, що посміла у своєму часописі «Рідний край» порушити проблемні питання українсько-єврейських відносин в Україні, її називали націоналісткою, шовіністкою, антисеміткою. Її цькували, ганьбили й ненавиділи всі, хто молився на Росію. Але ця мужня жінка, втративши за десять років (з 1903-й по 1913-й) сина Михайла, чоловіка і доньку Ларису (Лесю Українку), не зігнулася під ударами долі. І не втратила ні своєї гідності, ні гонору й совісті.
Не пробачила Олені Пчілці українського духу й радянська влада. За виступ на селянській конференції у Гадячі в 1920 році її заарештували, і чекіст вів уже немолоду жінку на допит, прив’язавши мотузкою до коня. Але тоді письменницю дивом вдалося вирвати з чекістської тюрми. Та ЧК її в спокої вже не залишила. У серпні 1929 року у київський дім, де мешкала вона з дочками Ольгою та Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту письменницю врятував лише її вік – Ользі Драгомановій-Косач було вже за вісімдесят, до того ж, була прикута до ліжка. У жовтні 1930-го мати Лесі Українки відійшла у вічність. А її донькам і синові Миколі ще довелося настраждатися. Після тюрем і залякувань лише у 1943 році Ользі та Ізи¬дорі вдалося виїхати на Захід. Микола помер у 1937-му у рідному Колодяжному, доживаючи в бідності та забутті. Ольга – у 1945-му в Німеччині. Оксана дожила до 93 років і померла у 1975-му в Празі. Найменшій з Косачів, Ізидорі, Бог теж вділив довгого віку: вона пішла на той світ у США в 92 роки у 1980-му.

Ніна РОМАНЮК

P.S. Дипис трьох річної давності тому деякі неточності, 25 лютого 2025 на третій рік повномасштабної війни нарешті демонтували пам’ятник петру 1 в Полтаві... Нарешті !

ВАГАННЯ СВІТУ Й НЕНЬКА УКРАЇНА

Вкраїна-ненька вистоїть, не впа́де.
Крізь чорний дим прорветься, мов крізь сни,
І кара Божа на причетних спа́де,
Бо кров дітей в нас ллється в час війни.

І пам'ять буде вічною свічею,
Що не згасає в полум'ї років.
Допоки світ мовчатиме над нею,
Зростатиме прокляття для катів.

А світ мовчить... Бо ми – чужа руїна,
Роки у нас здригається земля.
Спадає з сил шматована країна,
І бачить світ діяння москаля.

Вони рахують втрати у таблицях,
Ведуть бездушний, стриманий підрах.
Та гинуть діти зовсім не в темницях –
Вони згорають в батьківських руках.

Ось знову ніч... І знову свист ракети,
І знову смерть заходить у двори,
А світ складає все якісь сонети,
Де співчуття — без сили і пори.

Та при́йде день великої відплати,
Бо правда має нездоланний щит.
І треба буде звіт за все віддати...
Та чом мовчить? Чому мовчить весь світ?

Та поки світ вагається без діла
Й здригається від вибухів земля,
То не одна дитина посивіла,
І болю додається матерям.

Історія мовчання не пробачить,
Бо правда стане вироком для всіх,
І світ тоді по-іншому побачить
Ціну свої́х безді́яльних утіх.

Та нам від того легше ж бо не стане,
Рубці не щезнуть з жодного з сердець,
З могили жоден, хто поліг, не встане…
Побачить хочем ми війни кінець.


20.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

😡Унаслідок російського авіаобстрілу Запоріжжя загинула людина, щонайменше десятеро поранено. Серед них діти.

Дві авіабомби влучили у житлові будинки, ще два удари прийшлися по прилеглих територіях та терміналу «Нової пошти».

Внаслідок обстрілу виникли пожежі. У пʼятиповерховому будинку під завалами опинилися заблокованими жінка і дитина.

Наразі тривають аварійно-рятувальні роботи. На місцях влучань працюють усі екстрені служби.

Якщо маєш паспорт громадянина України - це ще не означає, шо маєш право бути ним...

Від початку повномасштабного вторгнення в березні 2022 року я виїхала з своєю п'ятирічною донькою з Харкова, де проживала все своє життя до березня 2022 року - де народилась, де ходила до школи, отримала дві вищі освіти, уклала шлюб, народила першу дитину...

Пів року ми проживали в Словаччині. Повернулись в Україну, оселились в Ужгороді з донькою та чоловіком. Я не вважала за потрібне для себе оформлювати ВПО, бо не було потреби в виплатах, ми жили в комфортних фінансових умовах, чоловік працював і заробляв.

Згодом - чоловік пішов в ЗСУ, ми з донькою лишились в Ужгороді. Незабаром, я завагітніла другою дитиною. Чоловік, тим часом, отримав УБД. Дитина народилась в січні 2026 року в Ужгороді.
Виплати "7 тисяч до року" я оформила, проте, жодного разу ще їх не отримала. Звернулась до ПФУ, там сказали, що я не можу їх отримувати через те, що не маю прописки в Ужгороді або ВПО або довідки від ОСББ, де зазначена моя фактична адреса.

Дізнаюсь, що діти ВПО отримують зараз 3000 грн на місяць і розумію, що мені потрібно саме ВПО, бо фінансова ситуація в моїй сім'ї змінилась 1,5 роки тому і, до того ж, пів року тому нам стало ще складніше, адже маємо новонароджену дитину.

Я ФОП, але моя студія пісочної анімації в Ужгороді давно не приносить мені бажаних доходів, в період моєї вагітності та служби чоловіка на сході - я не мала змоги вкладати в рекламу студії, я збирала на потреби підрозділу та намагалась покрити базові потреби і медичні послуги для себе і дитини. Активність в студії просіла... А зараз влітку - студія не працює.

То виходить, що я можу отримати 3000 на одну дитину + 3000 на другу і + 7000 на новонародженого. 13 тисяч, які недоотримують мої діти щомісяця. А я цього зараз дуже потребую.

Йду в ЦНАП - дивляться документи і кажуть: "Ви не маєте харківської прописки на момент початку повномасштабного вторгнення, тому маєте надати докази про те, що перебували в Харкові на момент початку обставин, за яких ви були переміщені" (я була виписана в 2021 році та не прописалася ніде). Добре, кажу, які докази мають бути? Оператор ЦНАПУ починає перераховувати: можливо ви працювали офіційно? - ні
Можливо навчались? - я отримала всі свої дипломи в 2016 році.
Дитина ходила в садок? - я не працювала, дитина не відвідувала садок. До того ж, це був ковід...
Ви маєте нерухомість в Харкові? - ні, не маю.
Каже, йдіть у департамент соціальної політики та питайте там.

Прийшла, до мене всі ті самі питання, але до них ще: а чому ви не зробили статус ВПО раніше, якщо ви тут з вересня 2022? - тому що мені були не потрібні виплати.
Error.
Після цього на всі мої відповіді зчитувалась повна недовіра.
Ви маєте зафіксовані звернення до лікаря напередодні війни? - ... Не маю.
А дитина? - Ні ...
Маєте водійське посвідчення? - Ні.
Можливо маєте медичну карту дитини, з Харкова? - Маю!
Ви маєте стару декларацію з лікарем, яка була дійсна в Харкові на 24 лютого 2022 року? - маю! Треба роздрукувати.

Я пішла з ЦНАПУ, дома на ноуті зайшла в особистий кабінет, викачала ту декларацію, вона була укладена в 2018 році та діяла аж до 2025, коли завагітніла другою дитиною та оформила нову декларацію в Ужгороді.
Знайшла медичну карту дитини, де було зазначене останнє перед війною звернення у 2021 році.

Наступного дня повертаюсь в департамент.
Переглядаючи мої документи в департаменті пані видає:
На вашій декларації нема дати закінчення дії! - Певно, її дія припинилась тоді, коли була відкрита нова декларація у 2025, - кажу я.
Пані продовжує: - Це не є підставою нам вірити вам, що ви обслуговувались в Харкові, адже декларація відкрита аж в 2018 році. Нам це нічого не дає. Це не причина надавати вам статус ВПО.

Які я ще можу надати докази? - питаю.
Всі з Харкова надали докази, в ви не можете? Ви ж не перша без реєстрації! До нас навіть з Салтівки приходили і надавали документи! А ви чомусь не можете! За законом ви не маєте права на ВПО. - емоційно відповідає пані.
Можливо ви можете взяти в Харкові в ОСББ довідку, що ви проживали у сестри? Батьків? ... Для цього достатньо 2 сусіда-свідка. - продовжує вона, змінивши тон.
Ви думаєте, я поїду в Харків з двома дітьми, щоб це робити? Я не для цього вже 4,5 роки відсиджуюсь в більш безпечних місцях. І де там два сусіда? Мої сусіди виїхали, померли, продали квартири. Був прильот в 20 метрах від будинку...
- Ви ж, мабудь, щось купляли в Харкові, як почалась війна? То є зафіксований рух по карті? - каже пані.
- Коли саме мають бути покупки? - перепитую я.
- Ну як війна почалась! Продукти купляли?
Дійсно.... Термінали, мабудь, працювали... Мабудь, електроенергія була... Калюжі під холодильниками в АТБ і перелякані касири записували в блокнот проданий останній товар за готівку з майже пустих полиць. Хліб просто роздавали брудними руками на вулиці люди людям. Які, нахрєн, термінали.
Я розумію, що це в Ужгороді життя 24 лютого кипіло. Хати здавались, продукти куплялись, люди виїжджали за кордон. Вони вирішували нові питання та приймали важливі рішення для свого подальшого життя.
А ми ?... А ми сіли в сирі темні підвали, без зв'язку.
Врешті, домовились, що я надам виписки з банку за період останнього кварталу 2021 та першого 2022, якщо там є Харків, то цього буде достатньо, аби підтвердити, що я все ж там була.

Наступного дня друкую більше 20 сторінок виписки з Приватбанку, за весь термін всі платежі проведені в Харкові, не враховуючи інтернет покупок. Останній платіж в супермаркеті Харкова там проведений 9 лютого 2022 року. 14 днів до війни.

Приходжу в департамент - кажуть, добре, йдіть оформлюйте в ЦНАП.
Приходжу в ЦНАП. Операторка каже, мовляв, ви ж виписані з Харкова. Я їй все з початку ... Ось у мене є: декларація, медична карта дитини, ось виписки з банку за період... Ось розрахунки в лютому. Жіночка з чорними не симетричними стрілками по пів сантиметра на повіках і випаленим кучерявим волоссям томно піднімає очі і каже: "Ну так шо? Це не документи. Це якісь роздруківки. І ну от шо? Лютий 2022. Має бути на початок війни, хоча б."
Як би я не втомилась взагалі від цього треша - я терпляче пояснюю, що в департаменті дозволили... І тут виявляється, що вони не підпорядковуються департаменту і "якщо департамент дозволяє, хай і видає".
Нащо ви мене туди посилали? - Питання без відповіді.

Тут мені запросили якусь керівницю, яка грамотною мовою почала мені розповідати, чому я не маю право на ВПО і додає: "...Розумієте, я вчора була в Будапешті. Купляла там їжу. Розумієте, до чого я? Це ж не означає, що я там живу." ... Дуууууже влучний приклад. Придумала - молодець. Прям одне й те саме.
Підходить інша операторка і вставляє свої п'ять копійок: "... У мене з чоловіком спільна картка... Обоє користуємось. Щоб розраховуватись в Харкові там не обов'язково бути. "

Що ви пропонуєте мені робити? - питаю я.
Відповають: "Подумати ще, як ви можете довести свою присутність в Харкові на початок війни"

До цього всього ще додали, що я мала би бути законослухняною громадянкою і оформити статус, тільки-но приїхала в Ужгород. Я повторила, що не потребувала виплат. На що мені сказали, що я могла відмовитись від них, проте, ВПО мусила оформити... У нас, хіба, обов'язковим є оформлення довідки ВПО?
Я попросила написати відмову мені в наданні статусу ВПО, раз вони діють за законом, як вони кажуть, то напишіть відмову. За яким законом, за якою постановою ви не надаєте мені статус. Я піду до юриста, суду...
Відмовились будь-що писати, що є очікувано. Натомість, в департаменті взяли мої документи на сканування з метою відправити їх в міністерство соціальної політики... Мовляв, допоможемо, чим зможемо... 😑😑😑

Я дуже сумніваюся, що кудись ті документи будуть відправлятися.
Я спитала, чи можу я з документами батька оформити впо на дітей - відповідь ні, бо не він в декреті, щоб отримувати "7 тисяч до року", на старшу дитину може, проте, особисто. А він військовий...

Я склала свої папери і пішла....
Думки розривали мою голову.
Вони мені багато разів повторили, що діють за законом, за постановою... А в тій постанові 509, п.4 - написано чорним по білому, що достатньо мати діючу декларацію з лікарем на момент початку війни.
То що в мене не так?...
А якщо людина прописана в Харкові, то вона не могла там не перебувати на початок повномаштабної? ... Чому не треба доводити, що вони жили за тими адресами... Сусіди, свідки, все таке... ? Не треба? Чому?
Чому, взагалі, вони розмовляють зі мною, як з брехачкою?
Я не зупинюсь і мої діти мусять отримати свої 13000 на місяць.

І основна думка: якщо в цій країні я з паспортом громадянина України і мої діти, народжені в Харкові і Ужгороді - бомжі, діти не можуть отримати грощі, на які мають законне право - за яку країну служить мій чоловік?

Наразі відомо про двох загиблих та п’ятьох постраждалих, серед яких — дитина.
😢 Серед загиблих — двоє чоловіків. Поранення отримав і 16-річний син одного з них, — прокуратура

У хлопця переломи та травматична ампутація руки. Також постраждали ще четверо людей.

Ударів зазнали Дарницький і Святошинський райони. Пошкоджені офісні будівлі, склади, автомобілі та вікна житлового будинку.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

☄ ❗️Російський обстріл Києва призвів до загибелі двох осіб.

Ще п’ятеро отримали поранення, серед них — одна дитина.
#Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини