Видавництво MAL'OPUS анонсувало маньхву «Гелена та Сірий Вовк» — нова меланхолійна серія про зцілення через творчість. 💫 Гелена — юна дівчинка, що надто обожнює читати й вигадувати дивовижні історії. Виняткова уява малечі рятувала в найважчі моменти: коли її батько зник, а молодший братик потрапив в аварію, вона знайшла розраду саме в читанні й вигадках. Одного дня вона зустріне свого улюбленого автора книжок-картинок — Сірого Вовка — таємничого відлюдькуватого чоловіка з вовчою головою. Цих двох обʼєднає спільне захоплення оповіданнями, хоч і з дуже різною метою. ▪️ 192 сторінки ▪️ мʼяка обкладинка + супер ▪️ 180 грн (передзам.) ▪️ вихід улітку ПЕРЕДЗАМОВИТИ МАНЬХВУ «ГЕЛЕНА ТА СІРИЙ ВОВК»: https://malopus.com.ua/manga/helena-and-mr-big-bad-wolf-vol-1

#поезія Відцвітають вишні, обсипають квіти, Вже чарує око молодий бузок. Кожен день весняний - привід порадіти, І себе звільнити від важких думок. Кожен день весняний - це нова надія, Невимовне щастя бачити цей світ. Молодість у серці завжди пломеніє, І яка різниця скільки зараз літ?! І яка різниця, серце вірить в диво?! Вірить у майбутнє - у своїх дітей. Без краси цієї жити неможливо, Бо вона розрада для людських очей. Наталія Кішовар (Черній)

У покинутому селі серед лісів стояв старий дім. Кам’яний, темний, зарослий плющем, він дихав — не як живе створіння, а глибоким холодом, що заповнював груди кожного, хто наважувався ступити всередину. Люди уникали його — казали, що вночі з вікон видно тіні, а з підвалу лунає дитячий плач. Але одного дня туди приїхала дівчина на ім’я Марта. Вона не вірила в привиди. Її приваблювало саме те, що цей дім був забутий усіма . Марта шукала тишу, але натомість знайшла жах. У першу ж ніч дім почав "говорити": підлога стогнала, двері відчинялися самі, а з дзеркал дивилися не її очі. Найстрашнішим було не те, що вона чула голоси, а те, що вони знали її ім’я, її думки, її мрії. Кожна ніч ставала довшою. Вона бачила тінь дитини, яка сиділа на ліжку й шепотіла: — Вони забрали мене… Не йди вниз… будь ласка… Але Марта пішла. У підвалі вона знайшла старе ліжечко, повністю поросле грибком, і розбиту музичну скриньку. Коли вона її торкнулася — усе довкола змінилося. Стіни дому затряслись, і з темряви піднялася постать — темна, висока, з безліччю рук, кожна з яких тримала уламки дитячих іграшок. Це було те, що забрало дитину. Марта не тікала. Вона заговорила. Вперше хтось не кричав і не кликав на допомогу. Вона сіла на підлогу й сказала: — Я знаю, як боляче бути покинутим. Тоді сталося диво — страх ущух. Тінь завмерла, руки впали, і з неї вийшла душа дитини. Маленька дівчинка. Вона торкнулася Мартиної руки й прошепотіла: — Дякую. Дім зітхнув востаннє. Біль і темрява розвіялися. На ранок сонце освітило чисті стіни, а в повітрі пахло м’ятою. Марта залишилася жити в тому домі. Вона перетворила його на будинок для дітей, які втратили дім, як і вона. Ніхто більше не чув голосів чи плачу. Але інколи вночі з музичної скриньки лунає ніжна мелодія — пам’ять про тих, хто нарешті знайшов спокій.

#природа Тумпак Севу, що в перекладі з яванської означає «Тисяча водоспадів», — це один із найвражаючих природних скарбів Індонезії, розташований у східній частині острова Ява, неподалік від міста Лумаджанг. Цей величний водоспад, також відомий як Кобан Севу, приваблює мандрівників своєю унікальною красою та грандіозним масштабом. Природна велич Тумпак Севу розташований у тіні найвищого діючого вулкана Яви — Семеру. Водоспад живиться талою водою з гори, яка стікає річкою Глідік, створюючи каскад потоків, що падають із висоти близько 120 метрів. Особливістю Тумпак Севу є його напівкругла форма: річка розпадається на безліч струмків, які немов магічне «дерево життя» спускаються по скелястій стіні у глибоку круглу западину. Ця картина, особливо на світанку, створює незабутнє видовище, що зачаровує своєю містичною атмосферою. Як дістатися Тумпак Севу розташований між містами Маланг і Лумаджанг, що робить його відносно доступним для туристів. Доїхати можна автобусом, орендованим автомобілем або мотоциклом. Від найближчої дороги до водоспаду веде стежка, яка включає спуск у каньон. Це може бути фізично складним, але винагорода у вигляді захоплюючих краєвидів того варта. Місцеві гіди пропонують екскурсії, включаючи відвідування сусідньої печери Гоа Тетес, де також є невеликі водоспади. Чому варто відвідати? Тумпак Севу — це не просто водоспад, а справжнє природне диво, яке поєднує в собі міць води, велич джунглів і таємничість вулканічного ландшафту. Це місце ідеально підходить для любителів пригод, фотографів і тих, хто прагне відчути гармонію з природою. Подорож до Тумпак Севу часто комбінують із відвідуванням вулкана Бромо чи водоспаду Мадакаріпура, що робить східну Яву незабутньою частиною індонезійської пригоди. Тумпак Севу — це місце, де природа демонструє свою силу й красу в усій величі. Відвідавши його, ви не лише побачите «Тисячу водоспадів», а й відчуєте себе частиною чогось величного та вічного.

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО СПОРТУ На Олімпіаді в Амстердамі 1928 року австралійський веслувальник Боббі Пірс упевнено прямував до своєї першої медалі. Він спокійно лідирував у чвертьфінальному запливі — аж поки на його шляху не зʼявилось… стадо каченят. Незадовго до фінішу Боббі почув здивовані вигуки глядачів: кілька пухнастих каченят пливли безпосередньо перед його човном. Його суперник з Франції, Вінсент Соррел, швидко скорочував відставання. Замість того, щоб прорватись крізь пташину блокаду, Пірс зробив крок, який приголомшив усіх: він зупинив веслування й терпляче чекав, поки каченята пропливуть. Соррел скористався паузою й утримав майже п’ять довжин човна переваги. Та Боббі не здавався. Він зібрав усі сили, знову гребти почав із подвійним натхненням і вже в останньому кілометрі випередив француза, вигравши свій заплив із відривом у 30 секунд! З такої позиції він легко пройшов півфінал і фінішував першим у фіналі одиночок, встановивши новий олімпійський рекорд. Через чотири роки, на Олімпіаді в Лос-Анджелесі 1932-го, Пірс захистив титул, ставши першим у світі веслувальником із двома поспіль золотими медалями. 1985 року, вже після його смерті, його ввели до Австралійської спортивної зали слави як найвидатнішого веслувальника довоєнної доби. 🏅 Чому ми й досі згадуємо Боббі Пірса? Тому що справжніх чемпіонів оцінюють не лише за їхніми медалями, а й за їхнім характером. Вчинок Пірса — поставити безпеку каченят вище власної перемоги — залишається однією з найзворушливіших історій справжнього спортивного фейр-плей в історії Олімпійських ігор. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Бджоли 🐝 – неймовірно цікаві істоти. Ось деякі факти про них: Бджоли🐝 “розмовляють” танцем. Танець бджоли (так званий «танець виляння») передає інформацію про напрямок та відстань до джерела нектару. Вони можуть впізнавати обличчя. Бджоли 🐝 вміють розпізнавати людські обличчя частинами, як мозаїки. Це рідкісна здатність серед комах. Мед 🍯 – єдиний продукт, що не псується з часом. Його знаходили в єгипетських пірамідах, і він був їстівним через тисячі років. Бджолина 🐝матка може відкладати до 2000 яєць на день. Це майже одне яйце кожні 45 секунд! Одна бджола 🐝 за життя виробляє лише близько 1/12 чайної ложки меду. Щоб отримати банку меду, потрібна праця понад 1000 бджіл. Бджоли 🐝 літають із швидкістю до 25 км/год, махають крилами близько 200 разів на секунду! У бджіл 🐝 п'ять очей. Два великі складні очі і три маленькі прості очі на маківці голови. Вони бачать ультрафіолет. Це допомагає їм знаходити нектар у квітах — для них квіти виглядають зовсім інакше, ніж для нас. Бджоли 🐝 можуть відчувати емоції. Вчені довели, що вони здатні відчувати щось схоже на оптимізм чи песимізм. Медоносні бджоли🐝 живуть колонією до 60 000 особин. кожної — чітка роль: робітники, воїни, матка, розвідниці тощо. Стільки всього дивовижного може одна маленька бджілка! 🐝 Геніальний Альберт Ейнштейн одного разу написав: «Якщо з землі зникнуть бджоли, людство проіснує всього чотири роки». Перестануть запилюватись рослини – настане голод, і не врятують жодні генно-модифіковані продукти.

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

🍺 Йо, народ! Це я, Пітер Гріфін. Найкращий експерт з усього, що пов'язано з пивом. Сьогодні я розповім вам кілька важливих, науково доведених фактів про це прекрасне золоте диво. Лише чиста правда і трошки пінки! 😎🍻 1. Пиво - один із найстаріших напоїв у світі 🍺
 Його почали варити ще в Месопотамії понад 7 тисяч років тому. Тобто люди пили пиво раніше, ніж винайшли колесо. Пріоритети, скажімо так. 2. Є "пивний рекорд" у космосі 🚀
 На борту МКС пиво офіційно не дозволено, але все одно були експерименти: як хміль поводиться в невагомості. Я вже мрію про бар на Марсі. 3. У Середньовіччі пиво було безпечніше за воду 🏰
 Серйозно! Через відсутність нормальної санітарії вода могла вбити, а пиво - ні. Тому всі пили пиво, навіть діти. Моє серце середньовічного селянина плаче від щастя. 4. Піна важлива! 🧼
 Це не просто прикраса - піна захищає пиво від окиснення і зберігає смак. Тож якщо у твоєму бокалі нема пінки - вимагай це виправити негайно! 5. Німеччина має пивний закон старший за США 🇩🇪
 У 1516 році там ухвалили "Райнхайтсгебот" - закон про чистоту пива. Він діяв ще до того, як Христофор Колумб знайшов Америку. Німці просто знали, що пиво - це серйозна справа. 6. Є пиво з вмістом алкоголю понад 60% 💥
 Називається "The Strength of Armageddon" чи щось таке. Як на мене це вже точно перебір… хоча хто я такий, щоб засуджувати 7. Пиво офіційно рятує серце (якщо пити розумно) ❤🍻
 Дослідження кажуть, що одна-дві пляшки на день можуть знижувати ризик інфаркту. Але треба вміти зупинитися... Хоча я працюю над цим. 🎯 Отакі от справи. Пиво - це не просто напій. Це історія, наука і трошки магії в кожній пляшці. Тож підіймай свій кухоль і пам'ятай: ти не просто п'єш - ти підтримуєш тисячолітню традицію! З любов'ю до хмелю, Пітер Гріфін 🍺🤟 #fan_art #супер_факт #супер_порада

#природа #світ Рожевий пляж на острові Комодо в Індонезії — це унікальна природна пам’ятка, що приваблює туристів з усього світу своїм незвичайним рожевим піском. Цей дивовижний відтінок піску утворюється завдяки поєднанню білого піску з подрібненими фрагментами червоних коралів та мікроскопічних організмів — форамініфер, які мають рожево-червоні панцирі. Під дією хвиль ці частинки змішуються, створюючи ніжний рожевий колір, який особливо яскраво виглядає на тлі бірюзових вод Індійського океану. Розташований у Національному парку Комодо, Рожевий пляж є частиною архіпелагу, відомого не лише своєю красою, але й унікальною фауною, зокрема комодськими варанами — найбільшими ящірками у світі. Пляж ідеально підходить для спокійного відпочинку, плавання та снорклінгу, адже навколишні коралові рифи багаті на морське життя, включаючи різнокольорових риб і черепах. Відвідувачі можуть дістатися до пляжу на човні з міста Лабуан-Баджо, що на острові Флорес. Важливо пам’ятати, що пляж є частиною заповідної зони, тому необхідно дотримуватися екологічних правил, щоб зберегти його первозданну красу. Рожевий пляж — це не лише мальовниче місце для фотографій, але й символ гармонії природи, який нагадує про важливість збереження унікальних екосистем.

#природа Кам'яний ліс Суобуя (Shuobuya Stone Forest) — унікальне природне утворення, розташоване в провінції Сіньцзян, Китай. Цей геологічний феномен є частиною пустельних ландшафтів регіону і вражає своєю незвичайною красою та химерними формами. Формування кам'яного лісу відбувалося протягом мільйонів років під впливом ерозії, вітру та піщаних бур, які вирізьбили з пісковика та інших порід фантастичні скульптури, що нагадують дерева, вежі та різноманітні фігури. Геологічне походження Кам'яний ліс Суобуя сформувався внаслідок тривалих природних процесів, що почалися ще в мезозойську еру. Основними чинниками його утворення стали: Ерозія: Постійний вплив вітру та піску стирали м'які шари порід, залишаючи твердіші структури. Кліматичні зміни: Коливання між посушливими та вологими періодами сприяли руйнуванню порід і формуванню унікальних структур. Тектонічна активність: Підняття земної кори в регіоні створило умови для утворення високих скельних форм. Характеристики Кам'яний ліс займає площу кількох квадратних кілометрів і складається з численних скельних утворень, що досягають висоти від кількох метрів до десятків метрів. Деякі з них мають настільки химерні форми, що нагадують скам'янілі дерева, звідки й походить назва "кам'яний ліс". Колір порід варіюється від червонувато-коричневого до сірого, що створює мальовничий контраст із навколишньою пустелею. Туристична привабливість Кам'яний ліс Суобуя є популярним туристичним об'єктом, який приваблює мандрівників з усього світу. Відвідувачі можуть: Пройтися спеціально облаштованими стежками, що дозволяють безпечно оглянути найцікавіші утворення. Сфотографувати унікальні пейзажі, особливо на світанку чи заході сонця, коли скелі набувають драматичних відтінків. Дізнатися про геологічну історію регіону в місцевих інформаційних центрах. Екологічне значення Кам'яний ліс Суобуя є не лише геологічною пам'яткою, але й частиною екосистеми пустелі, де мешкають рідкісні види рослин і тварин, адаптовані до суворих умов. Для збереження цього природного дива місцева влада запровадила заходи з обмеження впливу туризму, зокрема контроль кількості відвідувачів і заборону на пошкодження скель. Висновок Кам'яний ліс Суобуя — це природне диво, яке поєднує в собі геологічну унікальність і естетичну красу. Він є прикладом того, як природа може створювати справжні шедеври протягом тисячоліть. Відвідування цього місця дозволяє не лише насолодитися вражаючими пейзажами, але й глибше зрозуміти складні процеси, що формують нашу планету.