#історія #речі
🧮 Абакус: Дерев'яний предок суперкомп'ютера.
Коли ми сьогодні натискаємо кнопки на калькуляторі або смартфоні, ми фактично користуємося логікою, яку людство відшліфувало тисячі років тому за допомогою звичайних кісточок та дерев'яної рами. Абакус — це не просто стародавня рахівниця, це перший у світі інструмент, який виніс складні математичні обчислення за межі людського мозку.
Перші прототипи з'явилися ще в Месопотамії близько 2700–2300 років до н.е. Це були дошки з піском, де пальцем малювали лінії, а камінці служили одиницями ліку. Саме від латинського слова calculus (маленький камінець) і походить сучасне слово «калькулятор».

🌏 Різні обличчя однієї логіки

Кожна цивілізація адаптувала абакус під себе. У Стародавньому Римі це була металева пластина з жолобами. У Китаї з'явився суаньпань (з двома кісточками у верхній частині та п’ятьма у нижній), а в Японії — соробан, який і сьогодні є обов’язковим для вивчення в початковій школі. Японці вірять, що робота з соробаном розвиває не лише логіку, а й візуальну пам'ять: досвідчені рахівники можуть рахувати на «уявному абакусі» швидше, ніж сучасна людина вводить цифри в телефон.

⚖️ Критичний погляд на «застарілість»

Існує упередження, що абакус — це музейний експонат, який програє будь-якій електроніці. Проте історія знає дивовижний випадок: у 1946 році в Токіо відбулося змагання між японським майстром соробана Кійоші Мацузакі та американським солдатом Томасом Наном, який використовував найсучаснішу на той момент електричну лічильну машину. У чотирьох раундах із п'яти (додавання, віднімання, ділення та багатоцифрове множення) переміг... соробан. Абакус не потребує батарейок, не глючить і працює так швидко, як рухаються ваші пальці.

Сьогодні абакус залишається геніальним тренажером для мозку. Він нагадує нам, що цифри — це не абстрактні символи на екрані, а цілком реальні об'єкти, які можна пересувати, відчувати на дотик і впорядковувати.

🧮 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб вирішити велику проблему, її треба розбити на маленькі «кісточки» і пересувати їх по одній. Стародавня математика поганого не порадить.

Більше року рідні вірили у диво: у Слов’янську попрощались з бійцем, який загинув під Покровськом
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=47263

Відкрила два салони краси й купила дворівневу квартиру: під Києвом "Шахед" убив Світлану Блатову та її чоловіка, а діти дивом вижили
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=47248

Невідомий відомий Валерій Маренич
80-річний ювілей легенди національної пісні, мистецького бренду України!

У 1950-1980-ті багато українських виконавців виїжджали працювати в москву. Серед них були музиканти, вокалісти, композитори, представники розмовного жанру. Валерій Маренич з Антоніною Сухоруковою 1970 року приїхали з москви в Україну! 1973-го до них долучилася Світлана, якій сповнилося 18. Вони перебували на піку популярності, їх повсюдно запрошували і всі хотіли їх бачити. Система ж робила свою чорну справу, “винних” і “неугодних” з лінією “рідної комуністичної партії” мусили покарати. Мареничів старалися очорнити і зробити зрадниками.

Кіровоград
Валерій не був першим хлопцем Антоніни. Зустрілися тоді, коли зароджувалася нова хвиля на естраді. Уперше зустрілися за кулісами, де він, одиноко стояв. Придивилася до нього. Він мав сценічну фактуру, вів себе скромно. Йому чогось бракувало, на сцені виглядав якось незграбно, до його зросту чогось бракувало.
Валерій у москві співав у дуеті з Антоніною. Через дуже короткий час його потягнуло в Україну, додому. На початку літа 1970 року купили найдешевші квитки і в плацкартному вагоні поїхали в Кривий Ріг, до батьків Валерія. Ось там Маренич увімкнув магнітофон і дав послухати Тоні п’ять чи шість своїх пісень. Дані вокальні в нього прекрасні, тембр приємний, оксамитовий, але спів був кострубатий, якийсь необтесаний. А коли узяв у руки гітару, все вписалося і стало органічним. Разом готували концертні номери. Найближче був Кіровоград. Поїхали на прослуховування. Ось так першим місцем роботи майбутніх учасників тріо Мареничів стала Кіровоградська обласна філармонія.
Новачки мали свої концертні дуетні номери, входили до складу збірного філармонійного ансамблю “До-ре-мі”. Співали народні пісні у власній обробці, повсюдно “на біс” звучала “Червона рута” Володі Івасюка, яка стала піснею з пісень!
У Кіровограді Тоня на початках була на своєму дівочому прізвищі Сухорукова, а вже на початку 1971-го, після одруження, отримала паспорт, стала Маренич. Весілля не було, лише розписалися у ЗАГСі.
23 лютого 1971 року згідно з наказом директора Кіровоградської обласної філармонії вокалістів Мареничів звільнили з роботи за згодою сторін.
Віталій з Антоніною влаштувалися в Гур’євську філармонію у Казахстані, мали назву “Ритми ХХ століття”. Об’їздили республіку вздовж і впоперек. Співали українських пісень, їх з нетерпінням чекали на кожному концерті. Не було дійства без аншлагу.
На гастролях у Новосибірську, в готелі, Валерій з Антоніною слухали музичну радіопередачу. З ефіру почули дует хлопців, і Тоня, сама того не сподіваючись, напророчила подальшу долю: “Треба робити тріо, дуетів “розвелося” занадто!”
У Сімферопіль для отримання гастрольного посвідчення і здачі концертної програми разом з “Ритмами ХХ століття” з міністерства культури урср приїхала Ірина Кошиць. Мареничі їй дуже сподобались, а вона їм. Приваблива жінка, набагато старша від Валерія і Антоніни, стала їхньою покровителькою. За її рекомендацією дует запросили у Ворошиловград. Вони ж у неї ніколи нічого не просили.
Ірина Анатоліївна походила з роду відомого хорового диригента Олександра Кошиця, аранжувальника відомого на весь світ “Щедрика”. Завдяки їй доля Мареничів вирішилася на користь України та української пісні. Сталося це диво в українському Криму.

Ворошиловград. Рівне.
Радянська влада двічі перейменовувала Луганськ і Ворошиловград. На жаль, жодної згадки про працю Мареничів під її прапором місцева філармонія не залишила ніде і ніколи. Кінець лютого-початок березня 1973 року – Валерія з Антоніною прийняли тут на роботу.
Пробули там недовго. На зборах колективу обох почали поганити, Мареничі з українськими піснями не вписувалися в ті рамки, які там хотіли бачити. На тому непорозумінні була присутня Ірина Кошиць. Досвідчена киянка підійшла і заспокоїла: “Не заїдайтеся з ними. Бачите, що тут нема з ким розмовляти”. Кошиць зробила все, щоб її улюбленці поїхали в Рівне.
19 липня 1973 року Валерія і Антоніну зарахували у штат Рівненської філармонії на посаду вокалістів-солістів естради. Поліщуки полюбили Валерія і Антоніну, концертні зали аплодували їм повсюдно. …А 15 вересня того ж 1973-го дует звільнився.
І було це так. Після репетиційного періоду виїхали на гастролі по Україні. В Криму, в готельному номері пролунав телефонний дзвінок. У слухавці почувся голос директора Волинської філармонії Геннадія Місана: “Нам терміново потрібні солісти у ВІА “Світязь”! Зриваються гастролі!” Пообіцяв підвищити оклади, пошити костюми, а найголовніше – забезпечити квартирою! Мареничі виставили свою умову – створення тріо. “Так, я згодний!” – вигукнув голос у трубці.
Відчувалася рука Ірини Кошиць – підказала Місанові, де вони гастролюють і що має з ними робити.

#історія #речі
🌍 Сейсмограф: Механічний слухач пульсу Землі.
Якщо у вашої планети є пульс, то сейсмограф — це її особистий кардіолог. Цей дивовижний прилад не просто фіксує поштовхи; він слухає найменший шепіт тектонічних плит, перетворюючи лють глибин на витончені лінії на папері або екрані. До його винаходу землетруси були чистим хаосом — несподіваним гнівом богів, який руйнував міста без жодного попередження.

Перший, дуже дотепний «сейсмоскоп» створив китайський вчений Чжан Хен ще у 132 році нашої ери. Це була бронзова ваза, оточена вісьмома драконами з кульками в пащах. Внизу сиділи жаби. Коли земля тремтіла, кулька випадала з пащі дракона, показуючи напрямок поштовху. Це було більше мистецтво, ніж наука, але принцип незмінний: інерція маси фіксує рух.

🕰️ Від китайського дракона до швейцарської точності

Сучасний сейсмограф, який автоматично записує коливання, з'явився лише у другій половині XIX століття. Це стало можливим завдяки винаходу чутливих маятників та системи запису на обертовому барабані. Фактично, кожен сейсмограф — це геніально простий експеримент: масивний грузик (який "лінується" рухатися через інерцію) висить на пружині, а все навколо нього коливається. Відносний рух фіксується пером, що малює на папері, або електронним датчиком.

📜 Критичний погляд на пророцтва

Існує міф, що сейсмографи можуть передбачати землетруси. На жаль, це не зовсім так. Вони чудово фіксують і аналізують те, що вже сталося або відбувається прямо зараз. Вони можуть бачити так звані «форшоки» — слабкі попередні поштовхи, але точно сказати, коли і де вдарить «великий брат», поки що не в силах навіть найсучасніші системи. Прогнозування землетрусів — це як спроба передбачити поведінку підлітка: ви знаєте, що щось станеться, але коли і з якою силою — загадка.

Сьогодні сейсмографи заховані у спеціальних камерах, глибоко під землею, подалі від шуму автострад і метушні нашого життя. Вони невтомно слухають. Завдяки їм ми знаємо, що наша планета жива, неспокійна і постійно перебудовує себе. Іноді ці перебудови трохи гучні.

🫨 Порада від «Історії речей»: якщо ви відчуваєте, що світ навколо вас трясеться, можливо, це не прояв внутрішніх демонів, а просто віддалений сейсмічний відгук. Перевірте новини, перш ніж йти до психолога.

🏀 Баскетбол як ліки: історія незламної Насті з Тернополя

💔 14-річна Анастасія Цяпало – капітанка шкільної баскетбольної команди та учасниця ліги «Пліч-о-пліч» – дивом вижила під час ракетного удару по Тернополю 19 листопада 2025 року. Втративши житло, маму та дідуся, дівчинка отримала важкі опіки тіла та дихальних шляхів. Після двох місяців «пекла» в реанімаціях та складних пересадок шкіри, Настя знову звелася на ноги.

🌟 Саме жага повернутися на майданчик стала для неї головним стимулом. Нещодавно вона зробила свій перший кидок у кільце після травми, що розчулило легенду баскетболу Сергія Ліщука – він особисто відвідав Настю у лікарні та запросив її до БК «Рівне» після реабілітації. Попри те, що цей сезон «Пліч-о-пліч» Настя пропустить, її команда та вчителі чекають на повернення своєї «душі», а сама дівчинка впевнена: її головна перемога ще попереду.
#Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #постаті
Він був поважним професором математики в Оксфорді, який понад усе цінував логіку, але в історію увійшов як людина, що цю саму логіку вивернула навиворіт. 27 січня народився Чарльз Лютвідж Доджсон, якого світ знає під псевдонімом Льюїс Керролл. 🐇☕

​Математика абсурду: Як Льюїс Керролл створив нову реальність

​Керролл був людиною парадоксів. Сором'язливий викладач, який заїкався в компанії дорослих, він перетворювався на геніального оповідача, коли поруч були діти. Його подорож «кролячою норою» почалася під час звичайної човнової прогулянки, коли він вигадав казку для доньки свого декана — Аліси Лідделл. Те, що планувалося як розвага на один день, перетворилося на літературний вибух, що назавжди змінив правила гри. 🛶✨

​«Аліса в Країні Див» та «Аліса в Задзеркаллі» — це не просто дитячі книжки. Це складні інтелектуальні лабіринти, сповнені математичних загадок, лінгвістичних жартів та глибокої сатири на тогочасне суспільство. Керролл навчив нас, що світ не завжди є таким, яким здається, а «божевілля» іноді є лише іншим поглядом на речі. Його Чеширський Кіт, Капелюшник та Червона Королева стали частиною нашого культурного коду, символізуючи сюрреалізм нашого власного життя. 🐱🎩

​Окрім літератури, Керролл був піонером художньої фотографії та винахідником. Він створював нові ігри, головоломки та навіть пристрої для записів у темряві (нікгографи). Його мозок працював у режимі постійного пошуку неординарних рішень, що робить його справжнім предтечею сучасних креативників та програмістів. 📸🧩

​Льюїс Керролл довів: щоб побачити справжнє диво, не обов'язково летіти на іншу планету — достатньо мати сміливість зазирнути у власну уяву та не боятися ставити незручні запитання. Адже, як казав його Чеширський Кіт: «Ми всі тут несповна розуму». І, мабуть, у цьому і є найбільший сенс життя. 🌀🍄

#історія #події
Сакура та Калина: Як Україна та Японія стали офіційними партнерами 🇯🇵🇺🇦
​26 січня 1992 року відбулася подія, яка на десятиліття вперед визначила вектор східної політики нашої держави: Україна та Японія офіційно встановили дипломатичні відносини. Це був період "дипломатичного визнання", коли молода українська держава після розпаду СРСР активно шукала надійних союзників на світовій арені. Японія стала однією з перших країн G7, яка не просто визнала нас, а й запропонувала руку допомоги. 🤝

​Більше, ніж просто протокол

​Відносини з Токіо ніколи не були лише формальністю. Японія, яка пережила власну трагедію Хіросіми та Нагасакі, а згодом Фукусіми, як ніхто інший зрозуміла біль України після Чорнобиля. Спільний досвід подолання наслідків ядерних катастроф став першим міцним містком між нашими народами. Японські технології та медичне обладнання почали працювати в українських лікарнях ще у 90-х. 🏥

​Економічне диво та культурний код

​Японія завжди сприймалася в Україні як еталон того, як країна з обмеженими ресурсами, але залізною дисципліною, може стати світовим лідером. Для нас японські інвестиції — це не лише гроші, а й культура якості. А для японців Україна відкрилася як країна талановитих людей та неймовірної стійкості. 🏯

​Іспит на вірність

​Справжня міцність цього партнерства проявилася після 2014 року і особливо після початку повномасштабного вторгнення росії. Японія, попри географічну віддаленість, зайняла надзвичайно жорстку та принципову позицію. Токіо надає величезну гуманітарну, фінансову та технічну допомогу, доводячи, що відстань у 8000 кілометрів — ніщо, коли йдеться про спільні цінності свободи та міжнародного права. 🌍

​Сьогодні цей союз — це не лише про велику політику, а й про те, як дві такі різні культури знаходять спільну мову в бажанні побудувати справедливий світ.

​📑 Програма організації "Щит Землі" (Earth Shield)
​1. Цифрова варта (Інформаційна безпека)
​Блокування пропаганди війни: Створення мережі волонтерів, які маркують та спростовують заклики до агресії та ядерного шантажу.
​Розвідка відкритих даних (OSINT): Використання супутників та нейромереж для фіксації підготовки до конфліктів. Ми виводимо "таємні плани" на світло денне до того, як пролунає перший постріл.
​2. Екологічний захист атмосфери
​Моніторинг "Ядерного сліду": Створення глобальної карти датчиків радіації та чистоти повітря, доступної кожному в реальному часі.
​Анти-воєнний еко-аудит: Публічне висвітлення того, скільки мільярдів тонн CO2 та токсинів викидає військова промисловість. Наша мета — визнати війну злочином проти клімату.
​3. Економіка Миру (Токен TERRA)
​Фінансування порятунку: Всі кошти від криптовалюти TERRA спрямовуються на відновлення екосистем, зруйнованих війною, та на розвиток чистих технологій енергії.
​Мирний кешбек: Нарахування токенів користувачам за участь у мирних протестах, екологічних акціях та поширення правдивої інформації.
​4. Глобальна освіта "Землянина"
​Школа дипломатії: Безкоштовні онлайн-курси з медіаграмотності та конфліктології.
​Проєкт "Без кордонів": Створення платформ для прямого спілкування між молоддю країн, що перебувають у конфлікті, щоб стерти образ "ворога".
​Наше гасло в дії: > "Ми не чекаємо на дозволи урядів. Ми об'єднуємося поверх кордонів, бо атмосфера — одна на всіх."

#поезія
Хочеться щастя. Хочеться кави.
І замість цукру спогадів ложку.
Хочеться, щоб всі добрішими стали,
Якщо не зовсім, то хоч би трошки.
Хочеться посмішок щирих довкола.
Хочеться вірити в казку і диво.
Вістей тривожних не чути ніколи,
Хочеться жити довго й щасливо...
Хочеться миру. Хочеться дива.
Хочеться вірити, все буде добре,
Хочеться поряд погляд щасливий,
Крила із мрій, щоб літати за обрій.
Хочеться щастя. Хочеться кави.
Щедро насипати радості ложку.
Хочеться, щоб всі щасливими стали,
Якщо не зовсім, то хоч би трошки...

Людмила Коротун