Наречена ексглави МЗС Кулеби Павелецька заявила, що якщо немає опалення, можна обкластися вібраторами і нормально собі грітись. Українська зима знову відкриває в людях приховані таланти виживання. Хтось згадує буржуйки, хтось — старі радянські ковдри, а хтось, як з’ясувалося, дивиться на світ інноваційно й технологічно. Головне — не мерзнути, а спосіб уже, бачите, справа смаку й бюджету. Заява про «вібраторне опалення» звучить як прорив у сфері альтернативної енергетики. Сонячні панелі? Дорого. Вітряки? Шумно. А тут — компактно, рожево і з гарантією. Залишилось тільки, щоб Міненерго внесло це в перелік резервних джерел тепла. Особливо тішить соціальний підтекст. Бо якщо в когось немає світла, газу і грошей, то, виходить, проблема не в державі, а в недостатній кількості гаджетів. Новий стандарт енергонезалежності: «у кожну хату — по валізці вібраторів». Іронія ще й у тому, що поради такого рівня зазвичай лунають з дуже теплих квартир. Там, де батареї гріють стабільно, а генератор — це декоративний елемент для інстаграму. Звідти й легко роздавати лайфхаки людям, які рахують, чи вистачить їм на свічки. Уявляю собі зведення новин: «Україна пережила зиму завдяки згуртованості, силі духу та високочастотним вібраціям». Європа аплодує стоячи, МВФ в шоці, а ми просто просимо — не плутати теплоту людяності з теплом від батареї. Бо насправді людям хочеться не креативних жартів про виживання, а нормального опалення, відповідальності й трохи емпатії. А вібратори… нехай уже залишаються там, де їм і місце — у сфері особистого вибору, а не державних порад.

#історія #речі Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵 Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу. 🧤 Захист, старіший за піраміди Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця. 💍 Від кохання до прагматизму У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість». Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси. ⚙️ Промислова революція та «ямки» Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними. 🏠 Більше ніж шиття Наперсток залишив слід і в культурі. У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів). У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є. В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою. ✨ Філософія дрібниці Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.

#історія #події Утворення Закарпатської області (1946): Геополітичний десерт сталіна. ​22 січня 1946 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про утворення Закарпатської області у складі УРСР. Так закінчилася нетривала вистава під назвою «незалежна Закарпатська Україна» — маріонеткове утворення, створене кремлем лише для того, щоб юридично «чисто» анексувати територію у Чехословаччини. 🗺️🚩 ​Референдум під дулами та дипломатичні ігри ​Процес «возз’єднання» проходив за класичними канонами радянської режисури. У листопаді 1944 року в Мукачеві з’їзд народних комітетів ухвалив Маніфест про вихід зі складу Чехословаччини. Присутність військ 4-го Українського фронту додавала делегатам неабиякого «натхнення» та одностайності. У Празі ж розуміли: сперечатися зі сталіним, коли його армія вже стоїть у центрі Європи — справа марна. Тож у червні 1945-го було підписано договір, яким Підкарпатська Русь офіційно передавалася СРСР. ✍️🛡️ ​Соціалістичний рай за перевалом ​Указ від 22 січня 1946 року остаточно ліквідував усі атрибути короткочасної автономії. Разом із радянським адміністративним поділом на край накотилася хвиля примусової колективізації, боротьби з Греко-католицькою церквою та «очищення» від «неблагонадійних елементів». Закарпатці, які століттями перебували в орбіті Центральної Європи, раптом прокинулися у найбільш західному форпості радянської імперії, відгородженому від вільного світу залізною завісою. 🏚️⛓️ ​Об’єктивний підсумок: Соборність чи окупація? ​Якщо відкинути радянський пафос про «віковічну мрію», картина виглядає прагматично та цинічно. З одного боку, відбулося фактичне об'єднання українських етнічних земель, що пізніше стало юридичною основою кордонів сучасної держави. З іншого — цей процес мав характер територіального поглинання, де воля населення була лише декорацією для задоволення стратегічного апетиту росії. москва отримала плацдарм за Карпатами для тиску на Східну Європу, а Україна — нову область із важкою спадщиною тоталітаризму. 📉🌍

Прапор, Герб і Гімн — це не декорації держави. Це її код. У них зашита історія боротьби, втрат і відновлення. За ці знаки не просто голосували — за них сиділи у в’язницях, ішли на заслання і гинули. Саме тому вони мають вагу. 🇺🇦 Прапор — знак свободи, що завжди повертається. Синьо-жовті барви з’явилися ще в середньовічній геральдиці, використовувалися козаками, а згодом стали символом визвольних змагань ХХ століття. Їх забороняли в Російській імперії, нищили в СРСР, за них карали. Але кожного разу, коли Україна піднімалася, разом із нею піднімався й прапор. Він уособлює рівновагу між небом і землею, між мрією та щоденною працею — свободу, за яку відповідають живі. 🛡️ Герб — знак тяглості й внутрішньої сили. Тризуб бере початок із княжих печаток часів Володимира Великого. Це не випадковий символ, а маркер державної традиції, що простягається крізь століття — від Київської Русі до сучасної України. Його намагалися витіснити, замінити, висміяти, але він вижив, бо означає просту істину: українська державність не виникла вчора. Вона має коріння, пам’ять і право на майбутнє. 🎶 Гімн — це не музика, а спільний подих нації. «Ще не вмерла України…» з’явився як поетичний маніфест надії в часи, коли сама ідея незалежності здавалася утопією. Згодом ці слова стали піснею спротиву, яку співали попри заборони. Його виконували пошепки — але з вірою. На майданах — але зі страхом і рішучістю. На війні — але з гідністю. Гімн завжди звучить тоді, коли потрібно нагадати: ми є, і ми не здамося. ✨ Разом вони створюють цілісність. Прапор окреслює нашу присутність. Герб з’єднує нас із минулим. Гімн формулює нашу волю до життя. Це не окремі символи — це одна система координат, у якій існує Україна. І допоки вони мають сенс для людей, жодна сила не здатна стерти націю. Це не атрибути держави. Це обіцянка — вистояти. 💙💛

#історія #події Відставка Шарля де Голля: чому рятівник нації обрав самотність замість «гнилих» компромісів 🇫🇷🍷 ​20 січня 1946 року генерал Шарль де Голль, людина-символ французького Спротиву та голова Тимчасового уряду, шокував країну своєю раптовою відставкою. Він не просто пішов із посади — він грюкнув дверима перед носом політиків, які, на його думку, були більше зацікавлені в міжпартійних інтригах, ніж у величі Франції. 🚪💥 ​Після звільнення країни від нацистів де Голль прагнув сильної виконавчої влади. Він бачив Францію президентською республікою, де лідер має реальні важелі управління. Натомість ліві партії (комуністи та соціалісти) наполягали на домінуванні парламенту. Коли генерал зрозумів, що його намагаються перетворити на декоративну фігуру, він заявив: «Режим партій повернувся», і пішов у «пустелю» — до свого маєтку в Коломбе-ле-Дез-Егліз. 🏡📜 ​Ця відставка стала початком періоду Четвертої республіки — епохи слабких урядів, що змінювалися кожні кілька місяців. Поки москва намагалася посилити вплив через місцевих комуністів, а країна потерпала від колоніальних воєн, де Голль мовчки чекав свого часу. Його «самотність» тривала 12 років. ⏳🕰️ ​Історія підтвердила його правоту: у 1958 році, коли Франція опинилася на межі громадянської війни через Алжир, нація знову прийшла до генерала з проханням про порятунок. Він повернувся, створив П'яту республіку, яку ми знаємо сьогодні, і ще раз довів: справжній державний діяч знає, коли треба піти, щоб потім повернутися як єдино можливий вихід. 🎖️🏛️

#історія #події «Вогнехреща» на Грушевського: Коли коктейлі замінили святу воду. ​Тогочасна політична еліта, ймовірно, вважала себе неабиякими стратегами, ухваливши 16 січня пакет «диктаторських законів». Розрахунок був простий: залякати, закрутити гайки й відправити всіх пити чай. Але 19 січня 2014 року, на свято Водохреща, українське суспільство вирішило, що замість традиційного занурення в ополонку краще влаштувати гарячий душ для системи. 🕯️ ​Традиційне недільне Віче на Майдані Незалежності швидко переросло у стихійний рух до Верховної Ради. На заваді протестувальникам біля входу на стадіон «Динамо» став «Беркут» та внутрішні війська. Саме тут розпочалася подія, яку пізніше влучно охрестять «Вогнехрещею». Замість мирних гасел у повітря злетіли перші «коктейлі Молотова», а замість діалогу з владою — бруківка. 🧱 ​Це не була підліткова розвага. Це був акт відчаю та водночас усвідомленого вибору. Коли держава перетворюється на поліцейський відділок за лекалами, які так люблять у москві, народ бере на себе роль судді й виконавця. Палаючі автобуси спецпризначенців стали декораціями до нової реальності: епоха «мирних танців» на Майдані закінчилася, почалася історія прямої дії. 🔥 ​Ситуація на Грушевського продемонструвала повну імпотенцію тодішньої системної опозиції. Віталій Кличко, намагаючись зупинити натовп, отримав порцію порошку з вогнегасника — вельми символічний жест, що ілюстрував прірву між «лідерами» та вулицею. Поки політики шукали «компроміс» у кабінетах, на барикадах гартувалася нація, яка більше не збиралася чекати чергових виборів, щоб бути почутою. 🛡️ ​москва, звісно, звично вила у своїх медіа про «радикалів», але правда була прозаїчнішою: люди захищали своє право не стати частиною росії в її найгіршому, деспотичному прояві. Світло-шумові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі проти вогню та гідності — цей баланс сил утримувався днями, перетворюючи центр Києва на зону бойових дій. 🧊 ​«Вогнехреща» стала точкою неповернення. Саме тоді стало зрозуміло, що режим Януковича не «вмиється» і не піде добровільно, а ціна свободи вимірюватиметься не кількістю наметів, а готовністю йти до кінця під світлом палаючих шин. Це був день, коли вода стала вогнем, а протест — Революцією. ✊

А що якщо…? 🦒😎 Або наступний рівень декорації міста Харкова до свят. Чекаємо🙂

#історія #факт Одинадцята заповідь капітана Рострона: Людина, яка випередила смерть Квітнева ніч 1912 року в Північній Атлантиці була настільки тихою, що капітан пароплава «Карпатія» Артур Рострон пізніше називав її «скляною». О 00:35 радист увірвався до його каюти з новиною, яка здавалася абсурдною: «Титанік» — непотоплюване диво інженерії — тоне після зіткнення з айсбергом. Рострон, людина глибокої віри та залізної дисципліни, не витратив ні секунди на сумніви. ⚓ У ту ніч він здійснив неможливе. Рострон наказав розвернути судно, що перебувало за 58 миль від місця катастрофи, і витиснути з нього швидкість, на яку «Карпатія» ніколи не була розрахована. Він наказав вимкнути опалення в каютах та гарячу воду, щоб спрямувати кожну краплю пари в двигуни. Пароплав, чия межа була 14 вузлів, летів крізь крижані поля на швидкості 17,5 вузлів. Це було самогубство, але Рострон знав: кожна хвилина — це чиєсь життя. 🧊 На палубі розгорнулася операція, що нагадувала підготовку до штурму. Капітан наказав підготувати лебідки, нафту для заспокоєння хвиль, сітки для підйому людей та гарячу каву в усіх салонах. Він перетворив вантажне судно на плавучий госпіталь ще до того, як побачив першу рятувальну шлюпку. Коли «Карпатія» увійшла в зону айсбергів, Рострон особисто став на містку, маневруючи між крижаними горами в суцільній темряві. 🕯️ О 4:00 ранку вони досягли мети. На воді гойдалися шлюпки з напівживими людьми. Рострон врятував 712 душ. Коли сонце зійшло, він побачив навколо свого судна десятки айсбергів, через які він пронісся на повній швидкості — лише диво і його професіоналізм врятували саму «Карпатію» від долі «Титаніка». Цей скромний моряк, якого пізніше нагородили Золотою медаллю Конгресу США, ніколи не вважав себе героєм. Він просто виконав свою «одинадцяту заповідь»: коли людина кличе на допомогу, закони фізики та інструкції компанії перестають існувати. Артур Рострон залишився в тіні грандіозної трагедії, але саме його рішучість довела: масштабна катастрофа — це лише декорація для величі людського духу. 🌊

«Совет мира» Трампа — на Украину и Венесуэлу? Модель «для Газы» могут попытаться расширить — FT В Белом доме обсуждают идею расширить мандат так называемого «Совета мира» — структуры, которую в американских планах привязывают к послевоенному управлению Сектором Газа, — на другие кризисные точки, включая Украину и Венесуэлу. По версии источников Financial Times, речь может идти не просто о площадке для переговоров, а о механизме контроля и гарантий выполнения мирного плана из 20 пунктов. В потенциальный состав могут войти представители Украины, Европы, НАТО и россии — формат шире двусторонних переговоров, но уже и гибче, чем ООН. По словам одного из собеседников издания, в окружении Дональда Трампа этот орган рассматривают как потенциальную альтернативу существующим международным форматам. Логика проста: менее формализованный механизм, который сможет работать там, где, по мнению Вашингтона, ООН слишком медленная или политически заблокированная. Именно эта «параллельность» и вызывает тревогу у дипломатов. FT пишет, что разговоры о расширении роли «Совета мира» насторожили как западных, так и арабских представителей: их беспокоит перспектива передачи слишком широких полномочий структуре, фактически завязанной на Белый дом и политическую волю одного президента. Наше мнение и аналитика 1️⃣ Это не «орган мира», а инструмент управления конфликтом Ключевой вопрос — не в названии, а в функции. Если структура создаётся при Белом доме и под личный политический бренд, она становится рычагом давления и торга, а не нейтральным арбитром. 2️⃣ Скорость — плюс, но цена может быть высокой Быстрые решения удобны для логистики, гуманитарных операций и восстановления. Но ускорение почти всегда достигается за счёт процедур, прозрачности и ответственности — именно этого и боятся дипломаты. 3️⃣ Украина, Газа и Венесуэла — разные задачи Одна модель на три принципиально разных конфликта рискует либо превратиться в декоративную конструкцию, либо в политический штаб, где решения принимаются ситуативно, а не по универсальным принципам. 4️⃣ Риск для Украины Если у «совета» нет чётких механизмов принуждения за нарушения, он становится не гарантом, а рамкой торга. В таком формате давление ради «быстрого результата» может лечь именно на Киев. 5️⃣ Риск для Израиля Любая структура, управляющая послевоенной Газой, автоматически влияет на безопасность, распределение денег, легитимность участников и региональные сделки. Если в числе «учредителей» окажутся страны с собственными региональными амбициями, «совет мира» может превратиться в ещё одну арену конфликта. 6️⃣ Почему США вообще идут этим путём Мы видим здесь попытку снизить зависимость от ООН, получить управляемый механизм «сделка + контроль + реконструкция» и закрепить новую внешнеполитическую модель: меньше институтов — больше персональных договорённостей. 7️⃣ Простой тест на серьёзность Если появятся прозрачные правила членства, чёткие полномочия, механизм ответственности и понятное финансирование — это может стать новым инструментом мировой практики. Если нет — перед нами политическая вывеска для управления ожиданиями и торга с союзниками. ❓ Вопрос к аудитории: Может ли «Совет мира», завязанный на одного президента, реально гарантировать безопасность и выполнение договорённостей — или это путь к новым формам давления и нестабильности? #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #USA #Geopolitics #MiddleEast #WorldPolitics НАновости‼️: — новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Цьогорічний Нацвідбір знову піднімає планку не просто розважального контенту, а глибинних сенсів. Мій безумовний фаворит — Jerry Heil з її «Domine Deus». І ось чому це набагато більше, ніж просто вдалий трек для конкурсу. Латина як міст між епохами Якщо минулого разу, у тандемі з alyona alyona, ми чули алюзію на «Ave Maria», то тепер Джері занурює нас у величну «Domine Deus». Використання латини в сучасному попконтексті — це сильний культурологічний хід. Це мова, що століттями об’єднувала європейську цивілізацію в молитві. Через цю «живу латину» пісня миттєво стає зрозумілою світові на рівні підсвідомості, зберігаючи при цьому автентичну українську душу. Горнило війни та чистота звуку Ми живемо в часи, коли культура перестає бути декоративною. Зараз вона — це рефлексія на виживання. У пісні відчувається це «горнило війни», де все зайве згорає, залишаючи лише вигартувану, чисту молитву до Бога. Джері дуже тонко вловила цей стан: поєднання ритмічної «живості» (нашого пульсу, що продовжує битися попри все) і сакрального спокою. Генетичний зв'язок: від Джамали до сьогодні - Джамала з піснею «1944» вивела на світову арену трагедію кримськотатарського народу, де історичний біль 1944 року зрезонував із болем від повторної втрати Криму. Це була перемога правди. - Jerry Heil з «Domine Deus» робить схоже: вона бере молитву, яка зараз є в серці кожного українця, і транслює її через власну творчу призму на глобальну аудиторію. Це не просто «виступ на Євробачення». Це акт культурної дипломатії, де особистий пошук Бога стає голосом цілої нації. Це пісня про те, як біль переплавляється у віру, а молитва стає переможною піснею. Для мене вибір очевидний. Це актуально, це глибоко і це по-справжньому про нас. ✨🇺🇦 https://www.youtube.com/watch?v=lExpRPwxX_E&t=3s