#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 8 Вечір, після розмови в кафе, був важким. Марія сиділа в ліжку, вдивляючись у мерехтливі вогники нічного Києва за вікном, що просочувалися крізь тонкі штори. Аліна спала, схиливши голову їй на коліна, її дихання було єдиним звуком у цій чужій, наповненій напругою квартирі. Слова Ольги досі різали слух, а спогад про відчайдушний погляд Аліни, що сиділа біля будинку і чекала, розривав серце. Марія відчула, як її поглинає самотність. У такі моменти вона завжди шукала розради в спогадах про своїх батьків. Минуло вже десять років з тієї страшної автокатастрофи, що забрала їхнє життя, але біль втрати ніколи не зникав повністю, лише притуплявся. "Мамо, що мені робити? — шепотіла вона в порожнечу. — Ти завжди знала відповіді на все. Ти була такою сильною, такою мудрою. Як би ти вчинила? Як би ти захистила Аліну?" Марія заплющила очі, намагаючись відновити її образ: ніжні руки, тепла усмішка, завжди повні розуміння очі. Її мама, Олена, була вчителькою, завжди спокійною, здатною знайти слова втіхи для будь-кого. Вона вчила Марію, що навіть у найтемніші часи потрібно шукати світло, вірити в добро і ніколи не здаватися. "Головне — це сім'я, Марусю, — чулося у її пам'яті мамине тихе напуття. — Тримайся за своїх, і ви пройдете через усе". "Але хто тепер моя сім'я, мамо? — думала Марія. — Аліна, так. Але хто ще? Я зовсім без підтримки в цьому світі, що руйнується". Поруч з образом матері завжди з'являвся батько, Віктор. Він був міцним, надійним, здатним полагодити все, що завгодно, від зламаної іграшки до розбитого серця. Його широкі плечі завжди були для неї опорою, його мудрі поради — дороговказом. Він навчив її не боятися труднощів, дивитися в очі проблемам і завжди знаходити вихід. "Немає безвихідних ситуацій, доню, — любив повторювати він, — є лише ті, з яких ми ще не знайшли вихід". Марія стиснула кулаки. Їй так бракувало їхньої присутності, їхньої мудрості. Їй так хотілося відчути тепло батьківських обіймів, почути їхній заспокійливий голос. Але їх не було. Їй доводилося покладатися тільки на себе. "Я мушу бути сильною, як ви, — подумала вона. — Заради Аліни. Я знайду вихід. Завжди є вихід". Вона згадала пропозицію Миколи про Максима і роботу. Це був перший реальний шанс. Марія відчула, як у ній знову запалюється крихітна іскорка надії. Це був виклик. Вона мала відновити своє життя, і життя Аліни. З цією думкою вона заплющила очі, намагаючись знайти хоч трохи спокою. Завтра буде новий день, і вона повинна бути готовою до нього. Вона відчувала, що її батьки, десь там, пишаються нею і дають їй сили. Далі буде...

#книжковий_відгук #Лана_читає “Корона брехні” Ебіґейл Овен Перша частина трилогії Видавництво Віват Тебра та Меренеїта - близнючки та принцеси Ариди. Але для світу існує лише одна Тебра. Саме вона стане королевою, а Мерен лише підміняє її в ті моменти, коли життю принцеси може щось загрожувати. Чи то заколот, чи то напад, то безсмертний король Тиндри Ейдолон, і от переважно заради нього то всьо й затівалося. Адже він десятиліттями викрадає королев Ариди заради якоїсь мети. Так, імовірно, мало статися і цього разу, якби не таємничий Привид Тіней, який незадовго до коронації викрадає не ту принцесу… Це був якийсь неймовірний світ. Окремі домініони, магія тіней та природи, прокляття та заборонені стосунки - авторка так це поєднала та завернула, що все виглядає чимось геть новим. Це не означає, що питань не було. Насправді, трошки були. І до наївної поведінки Тебри, і до сил Привида Тіней, і до логіки Ейдолона. Персонажка інколи ставила ті ж питання, що й я, але відповідь була типу - от чому я ніколи цього не питала у бабусі, а вона ніколи сама не розповідала?) Читерство трохи, але далі відповіді, думаю, будуть) Бо якийсь там кучерявий у Ейдолона план … У книзі велика щільність пригод. Герої то тікають, то б’ються, то кудись мандрують, то на них хтось нападає, то прокляття вистрілює, то якісь секрети… А закінчується все практично кліфгенгером на драматичній ноті, і ти сидиш така і думаєш - і от шо тепер мені робить з усім цим? Коли там продовження? Любовна лінія теж присутня, але я цього разу була не на боці головної героїні. Не знаю, чому. Може, в другій частині мої вподобання зміняться) Якщо підсумувати, це було незвичайно та захопливо. Продовження хочеться, щастя для головних героїв хочеться, зацідить Ейдолону по єбалу дууууже хочеться)

Дружина політика Медведчука Марченко 18 лютого 2022 року перетнула українсько-білоруський кордон у супроводі чоловіка, який був агентом СБУ, йдеться у журналістському розслідування. "Це колишній охоронець Віктора Медведчука. Це людина, яка допомогла затримати його, коли Медведчук намагався втекти. Потім він певний час пропрацював у Службі безпеки. І далі з ним припинили співпрацю. Або, можливо, у нього тепер є якісь інші завдання, не знаю. Ця людина була подвійним агентом".  У СБУ не надали відповіді, чи знали, що Оксана Марченко планує покинути територію України у супроводі "подвійного агента" Туза. Журналісти зателефонували самому Тузу, однак він, коли почув питання, кинув слухавку та на подальші дзвінки не відповідав.

#технології Застосунки з локальними офлайн ШІ-чатами для смартфонів. ✨ Caelum — приватний помічник зі штучним інтелектом. Застосунок працює повністю в автономному режимі, не потребує облікового запису, не обмінюється даними з серверами, обробляє файли локально на пристрої, не має трекерів та реклами тощо. ℹ️ В застосунку є ШІ-чат, ШІ пошук в інтернеті, обробка зображень та документів тощо. Максимально простий і доступний для всіх. При першому запуску застосунок попросить завантажити саму ШІ-модель, близько 1Гб, після чого з’єднання з інтернетом буде потрібне виключно для ШІ-пошуку. Підтримує спілкування українською. 📱 Завантажити: 📱 Play Market https://play.google.com/store/apps/details?id=com.reactnativeai 🤖 Locally AI — майже повний аналог попереднього застосунку, але дозволяє обирати модель, яку можна використовувати, такі як Llama 3.2, Google Gemma 2 або 3, Qwen 3 тощо. ℹ️ Також приватний, має функцію ШІ-чата, аналізу зображень та документів, не потребує реєстрації та інтернету. Є інтеграція зі швидкими командами iOS та Siri. Підтримка української залежить від обраної моделі, але більшість підтримує 📱 Завантажити: 📱 App Store https://apps.apple.com/us/app/locally-ai-private-ai-chat/id6741426692 ❗️ Звісно, локальні ШІ не будуть настільки "розумними", як їх онлайн-родичі, через використання невеликих моделей. Також швидкість обробки і відповіді теж буде меншою і залежати від потужності вашого гаджета. Але їх достатньо для повсякденних задач, генерування програмних кодів чи невеликих скриптів тощо. Зате ваші приватні чати не стануть надбанням громадськості, на які б теми вони не були 😉 і сміливо можна обробляти конфіденційні дані 💯.

Друзі! 💙💛 Ми бачимо, що після нашої публікації про старт програми «єВідновлення» для власників житла на тимчасово окупованих територіях у вас з’явилося дуже багато запитань. Щоб ви швидко отримали зрозумілі та точні відповіді, ми відкриваємо спеціальну форму для збору ваших запитань до нашої юридичної служби. Просимо вас: ❌не залишати запитання в коментарях, ✅а заповнити Google-форму:  https://forms.gle/vp9J77DGgAYMpYUFA Протягом найближчих днів наші юристи нададуть відповіді та надішлють їх вам у приватні повідомлення (Телеграм) або на електронну пошту, яку ви вкажете у заявці. Разом розберемося у всіх деталях і зробимо інформацію доступною для кожного! ✨

#притчі Слон Вирішила якось блоха переселитися всією сім'єю у вухо до слона. Вона крикнула йому: — Пане слон, ми з сім'єю плануємо переселитися до вас у вухо. Вважаю, що тижня вам буде достатньо, щоб обміркувати наше рішення і повідомити про свої заперечення, якщо такі будуть. Слон навіть не здогадувався про існування блохи; він продовжував вести свій розмірений спосіб життя. Добросовісно прочекавши тиждень і не отримавши від слона зрозумілої відповіді, блоха визнала, що він згоден, і переселилася до нього. Через місяць блоха вирішила, що вухо слона все-таки не є підходящим місцем для проживання. Але перебиратися в інше місце потрібно, не зачіпаючи почуття слона. Зрештою блоха тактовно заявила: - Пане слон, ми вирішили з'їхати. До вас це в жодному разі не відноситься — ваше вухо велике та тепле. Просто чоловікові хочеться жити ближче до друзів біля буйволового копита. Якщо у вас є якісь заперечення, просимо вас обдумати наше рішення і дати відповідь протягом наступного тижня. Слон нічого не відповів, тож блоха з'їхала з чистою совістю.

ЄС оштрафував Google на $3,5 млрд, — Трамп За його словами, ці кошти могли б піти на розвиток інвестицій і створення робочих місць у США. Він пообіцяв, що не залишить такі дії без відповіді. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#Притча 26 серпня ЗНАК Гарний юнак з ніжними рисами обличчя самотньо сидів в автобусі, не відриваючи свого погляду від вікна. На вигляд було йому трішки більше двадцяти років. Якась жінка сіла біля нього. Вони перекинулись кількома словами про теплу весняну погоду, що стояла надворі. Несподівано молодий чоловік мовив: - Я був два роки в ув'язненні. Цього ранку вийшов і ось повертаюсь додому. З його уст бурхливою рікою лилась розповідь про те, як зростав у бідній, але порядній родині, і як його злочинна діяльність завдала родині болю і сорому. Впродовж цих років не мав від них жодної вістки. Знав, що батьки його надто бідні, щоб дозволити собі подорож до місця ув'язнення, і надто прості, щоб писати листи. Він і сам перестав до них писати, не отримавши відповіді на жоден свій лист. За три тижні перед звільненням зробив останній відчайдушний крок, який міг би дозволити йому повернутися в сім'ю. Ще раз написав батькам, просив вибачення за прикрощі й розчарування, яких їм завдав. Вийшовши на волю, сів в автобус, який мав завести його до рідного міста. Траса пролягала поблизу саду й будинку, де пройшло його дитинство і де мешкали його батьки. У листі написав, що розуміє їх. І щоб полегшити справу, попросив, аби подали знак, який він міг би побачити з вікна автобуса. Якщо йому вибачили і згідні, щоб він повернувся, нехай пов'яжуть білу стрічку на яблуньку у їхньому садку. Коли ж знака не буде, хлопець, не виходячи з автобуса, залишить місто і більше ніколи не потурбує своєї родини. Автобус наближався до пункту призначення, юнак нервував усе більше. Страх, що не побачить стрічки, став таким сильним, що боявся сам дивитись у вікно. Вислухавши його розповідь, жінка запропонувала: - Поміняймось місцями. Я буду дивитись у вікно. Автобус продовжував їхати. Минули іще декілька будинків. Враз жінка побачила дерево. Легенько торкнула хлопця за плече й, стримуючи сльози, промовила: - Поглянь! Поглянь! Дерево усе обвішане білими стрічками! *** Ми дуже схожі на звіра, коли вбиваємо. Дуже схожі на людей, коли осуджуємо, Дуже схожі на Бога, коли вибачаємо. ©️ Бруно Ферреро З книги "365 коротких історій для душі"

#Притча 26 серпня ЗНАК Гарний юнак з ніжними рисами обличчя самотньо сидів в автобусі, не відриваючи свого погляду від вікна. На вигляд було йому трішки більше двадцяти років. Якась жінка сіла біля нього. Вони перекинулись кількома словами про теплу весняну погоду, що стояла надворі. Несподівано молодий чоловік мовив: - Я був два роки в ув'язненні. Цього ранку вийшов і ось повертаюсь додому. З його уст бурхливою рікою лилась розповідь про те, як зростав у бідній, але порядній родині, і як його злочинна діяльність завдала родині болю і сорому. Впродовж цих років не мав від них жодної вістки. Знав, що батьки його надто бідні, щоб дозволити собі подорож до місця ув'язнення, і надто прості, щоб писати листи. Він і сам перестав до них писати, не отримавши відповіді на жоден свій лист. За три тижні перед звільненням зробив останній відчайдушний крок, який міг би дозволити йому повернутися в сім'ю. Ще раз написав батькам, просив вибачення за прикрощі й розчарування, яких їм завдав. Вийшовши на волю, сів в автобус, який мав завести його до рідного міста. Траса пролягала поблизу саду й будинку, де пройшло його дитинство і де мешкали його батьки. У листі написав, що розуміє їх. І щоб полегшити справу, попросив, аби подали знак, який він міг би побачити з вікна автобуса. Якщо йому вибачили і згідні, щоб він повернувся, нехай пов'яжуть білу стрічку на яблуньку у їхньому садку. Коли ж знака не буде, хлопець, не виходячи з автобуса, залишить місто і більше ніколи не потурбує своєї родини. Автобус наближався до пункту призначення, юнак нервував усе більше. Страх, що не побачить стрічки, став таким сильним, що боявся сам дивитись у вікно. Вислухавши його розповідь, жінка запропонувала: - Поміняймось місцями. Я буду дивитись у вікно. Автобус продовжував їхати. Минули іще декілька будинків. Враз жінка побачила дерево. Легенько торкнула хлопця за плече й, стримуючи сльози, промовила: - Поглянь! Поглянь! Дерево усе обвішане білими стрічками! *** Ми дуже схожі на звіра, коли вбиваємо. Дуже схожі на людей, коли осуджуємо, Дуже схожі на Бога, коли вибачаємо. ©️ Бруно Ферреро З книги "365 коротких історій для душі"

#технології Apple готує власний пошуковик на базі ШІ, який запустять у Siri вже у 2026 році. Це буде answer engine — короткі, чіткі й багатоформатні відповіді у стилі ChatGPT чи Google AI Overviews. Функція отримає інтеграцію і в Safari, і в Spotlight. Фактично, на ринку з’являється нова екосистема пошуку. Якщо зараз усі стратегії заточені під Google, то невдовзі доведеться адаптовуватися ще й під Apple AI. А головна інтрига — ніхто поки не розуміє, за якими алгоритмами він буде ранжувати інформацію.