🤟 🍕 У соцмережах завірусився реслер Луїджі Примо, який вибудував свій образ на всіх можливих стереотипах про італійців − тому б'ється він у фартуху і величезних вусах, а б'є суперників тістом для піци.

Венесуельська панака – досить велика риба, яка зустрічається лише у Колумбії. Замість рота у неї присоска, присутні вуса, як у всіх представників кольчужних сомів, і величезні витріщені блакитні очі. Харчується водоростями та рослинами.

#історія #речі Маска комедії дель арте: Обличчя, що стало соціальним маніфестом. Маска комедії дель арте (Commedia dell'arte) — це не просто театральний реквізит, а фундаментальний інструмент, який у XVI столітті назавжди змінив європейську культуру. Саме ці шкіряні «обличчя» дозволили акторам перетворити виставу з читання тексту на живу імпровізацію, де характер персонажа зчитувався миттєво, ще до першого слова. Народження «типових масок» Комедія дель арте виникла в Італії як театр для народу. Головною проблемою акторів була необхідність бути зрозумілими в різних регіонах з різними діалектами. Рішенням стала маска. Кожна маска закріплювала за актором певний тип поведінки, соціальний статус та набір жартів. Глядач у Венеції чи Неаполі однаково впізнавав персонажів за формою носа чи кольором маски. Ключові герої та їхні маски Система персонажів ділилася на кілька груп, кожна з яких мала свою унікальну візуальну ідентичність: Дзанні (Слуги): Найвідоміший — Арлекін. Його маска зазвичай чорна, з шишкою на лобі (символ демонічного коріння) та вузькими очима. Це маска хитрості та енергії. Старі (Господа): Панталоне носив темно-червону маску з довгим гачкуватим носом і сивими вусами, що символізували скупість та старечу хворобливість. Військові: Капітан мав маску з величезним, агресивним носом, що підкреслювало його фальшиву хоробрість. Технологія та магія шкіри На відміну від важких античних масок, маски дель арте виготовлялися з тонко вичиненої шкіри. Це був справжній технологічний прорив того часу. Шкіра «дихала», вбирала піт актора і з часом ідеально сідала по обличчю, стаючи другою шкірою. Важливо, що більшість масок були напівмасками — вони залишали рот відкритим, що дозволяло актору чітко артикулювати, їсти, пити та цілуватися прямо на сцені. Від сцени до карнавалу та політики З часом маски вийшли за межі театру. У Венеції вони стали інструментом соціальної рівності: під час карнавалу маска нівелювала різницю між дворянином і слугою. У XVIII столітті маски комедії дель арте стали джерелом натхнення для художників (Ватто, Пікассо) та композиторів. Сьогодні ці маски є символом не лише італійського театру, а й самої суті людської природи — здатності змінювати ролі, приховуючи справжнє «я» за яскравим фасадом. Вони нагадують, що весь світ — це сцена, а ми в ньому — актори, чиї маски іноді правдивіші за наші обличчя. 🎭🇮🇹📜

Після бесіди з СБУ підʼїхали вибачення від неадеквата, який вчора на Майдані глузував з Меморіалу памʼяті Неадеквата, який вчора борзо ходив у столиці по Майдану та вимагав забрати прапорці з Меморіалу пам'яті загиблим воїнам, вже затримано. Ним виявився киянин Ігор Волоха. Щоб його не знайшли, він навіть збрив вуса, але це вочевидь не допомогло. Служба безпеки провела із затриманим виховну бесіду, після чого він публічно вибачився. Та, оскільки цей клоун ще й самовільно залишив військову частину, його передано представникам Військової служби правопорядку. Там вже вирішуватимуть міру його відповідальності.

Після обіду отримав його адресу й збирався завтра завітати до нього в гості з братвой, в тут вже випередили! ☹️😁 Поліція Києва затримала чоловіка, який глузував з Народного меморіалу загиблим захисникам на Майдані. Затриманий зрозумів, що своєю ганебною поведінкою став «відомим» на всю країну, тож аби його не впізнали люди та не знайшла поліція, збрив вуса. Про протиправні дії чоловіка правоохоронцям стало відомо вчора. На оприлюдненому відео, яке було поширене у соцмережах, порушник, перебуваючи на головній площі країни, висміював місце пам’яті полеглим Героям та вимагав прибрати прапорці. Встановлено, що автор допису — 37-річний киянин, який перебуває у СЗЧ. Поліцейські затримали чоловіка за місцем мешкання, мотиви свого вчинку він пояснити не зміг. Правоохоронці передали чоловіка Військовій службі правопорядку, яка надалі визначатиме міру його відповідальності. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі Парасоля. Цей пристрій для боротьби зі стихією пройшов шлях від символу божественної влади до забутого в метро аксесуара. ​Колись у Стародавньому Єгипті та Ассирії парасоля була настільки елітарною, що тримати її над собою мав право лише монарх. Якщо ви не були фараоном, сонце мало повне право підсмажити вашу лисину. Тоді це був громіздкий стаціонарний навіс із пір’я павича та пальмового листя. Жодної практичності — суцільний пафос. ​Але справжня драма розігралася у XVIII столітті в Лондоні. Коли філантроп Джонас Хенвей першим наважився вийти на вулицю з парасолею, візники підняли його на квири. Чому? Бо парасоля загрожувала їхньому бізнесу: навіщо наймати карету, якщо можна дійти сухим пішки? Хенвея обзивали «бабою», але він вперто мокнув під захистом шовку тридцять років, поки джентльмени нарешті не зрозуміли: бути сухим — це не соромно, це стратегічно. ​Технологічний прорив стався лише у 1852 році, коли Самуель Фокс запатентував сталевий каркас. До того спиці робили з китового вуса, що робило парасолі важкими, як гріхи середньовічного інквізитора. А вже у 1928 році німкеня Ганс Гаупт подарувала світу першу складану модель «Knirps» (що в перекладі означає «малюк»). Нарешті людство змогло ховати свій порятунок від дощу в сумку, а не фехтувати ним у чергах. ​Сучасна парасоля — це тріумф інженерії над гравітацією та вітром, щоправда, лише до першого серйозного шквалу, який миттєво перетворює ваш стильний аксесуар на вивернуту навиворіт металеву квітка відчаю. ⛈️🌂📜

#історія #події Батько наукової фантастики: Як Жуль Верн випередив час на століття. 8 лютого 1828 року в Нанті народився хлопець, чия уява виявилася масштабнішою за всі тогочасні атласи та енциклопедії. Жуль Верн не просто писав пригодницькі романи — він створював дорожню карту майбутнього, за якою людство рухається й досі. ✍️🌍 Поки сучасники Верна вважали вершиною техніки паротяг, він уже відправляв своїх героїв у подорож до центру Землі, на Місяць та в глибини океану на борту «Наутілуса». Його романи — це не просто фантазія, це ретельний технічний розрахунок. Відомо, що Верн проводив години в бібліотеках, вивчаючи географію, астрономію та фізику, аби його вигадки виглядали науково обґрунтованими. Саме тому його пророцтва збулися з вражаючою точністю: від підводних човнів і вертольотів до телебачення та відеозв’язку. 🚀🌊 Цікаво, що батько Жуля Верна, спадковий адвокат, готував сина до юридичної кар'єри. Але молодий Жуль швидко зрозумів, що кодекси та суди — це занадто тісно для того, хто мріє про навколосвітні подорожі за 80 днів. Його шлях до успіху не був легким: перший великий роман «П'ять тижнів на повітряній кулі» відхилили п'ятнадцять видавців, перш ніж П'єр-Жуль Етцель розгледів у ньому золоту жилу. 🎈📚 Жуль Верн залишається одним із найбільш перекладених авторів у світі. Його вплив на науку важко переоцінити: Костянтин Ціолковський, який обґрунтував теорію космічних польотів, прямо зазначав, що почав займатися наукою під враженням від книг Верна. Письменник довів: те, що сьогодні здається божевільною фантазією, завтра стає звичною технологією в руках наполегливих. 🤖✨ Сьогодні ми живемо у світі, який Жуль Верн описав півтора століття тому. І щоразу, коли ми вмикаємо GPS чи дивимося кадри з космічної станції, десь у паралельному всесвіті один французький джентльмен з усмішкою підкручує вуса, задоволений своїм прогнозом. 🎩⭐

оригінальний звук - Вусаті історії від пані Тані

Трошки довгочит. Редакції дуже доставило епічне бомболєйо кацапської z-спільноти, яке спричинили слова нового Міністра оборони України про те, що потрібно щомісячно анігільовувати 50К пігдогів. Там, нагадаємо, Михайло Федоров заявив, що одним зі стратегічних завдань в середньостроковій перспективі він вважає збільшення (саме збільшення) числа безповоротних під@рських втрат до цього, болючого для нашого ворога, показника. І тут на болотах почалась натуральна істеріка. Хрюкали всі – від звичайних z-свінокорів до конюшні закордонних справ. Як так! Обурювалися терористи. Єто жє не гуманно! Але, як казав класик – ми в крові будемо топити всі намагання посягнути на гуманізм. І, якщо така задача поставлена, то вона обов’язково буде послідовно реалізована на полі бою, що б кількість відео з останнім поглядом різноманітних Івашек і Максімок збільшувалась в геометричній прогресії. Тим паче, що дронів різноманітних на поточний рік планується виготовити в пару разів більше ніж в 2025-му. Але, при всьому своєму обуренні, ворожі пропогандони забувають про одну деталь. Наш Міністр заявив, що цифру забаранених під@рів потрібно саме збільшити з поточних, на даний момент, показників. А поточні показники, нагадаємо, зараз складають приблизно 35К безповоротних під@рів щомісячно, левова частина яких, перетворюється на є-бали, власне, за допомогою дронів. І ця цифра також неодноразово була озвучена публічно не менш офіційними ніж теперішній Міністр оборони особами. І чогось раніше такої ізжоги ні в кого з цих «говорящіх голов» ця цифра не викликала. А це, нагадаємо, в 2,5 рази більше ніж радянський союз втратив за десять років війни в Афганістані, під час виконання «інтернаціонального долга». Не зрозуміло, перед ким цей «долг» був, але то таке. 10 років Афганістану – 2 тижні, «ідущєй строго по плану ЕсВеО». Тобто роспропаганда норм відносилась до втрат власних гівновітязєй в кількості 35К, а ось на цифрі 50К іх відчутно попаяло. При тому, що офіційні вуса главпідара взагалі повідомили, що по втратам «второй армії міра» - це до тамтешнього міністерства агресії, а там, нагадаємо, останнє офіційне оновлення інформації по цій чутливій темі датується ще вереснем 2022-го. І поточна офіційна кількість втрат, на разі складає трохи більше 5,5К. «Ви всьо врьотє» одним словом. Так якщо і втрат немає, то чого ж їх всіх так затроїло? Всіх – від заштатних воєнкорів до головних спікерів тамтешньої конюшні по закордонним справам. Можливо, що саме ці додаткові ліквідовані 15К і будуть тим самим фактором, який виб’є з рук під@рів цей м’ясний козир і це довге, монотонне і криваве просачування нарешті остаточно загальмує. Подивимось. Але істерика з цього приводу на болотах здійнялась неабияка. Що не може не радувати. UPD: Тим часом, в базі ТГ-каналу Горюшко вже майже 180К записів. Цей ресурс, нагадаємо, веде облік забаранених під@рів виключно по відкритим джерелам (епітафії, некрологи, цвинтарі). І це виключно кацапи. Без врахування окупованих територій. Приріст за останні 11 місяців - 80К! Реєстр бердянців, які загинули за хуйзнаєшо в лавах «второй армії міра», на жаль, також поповнюється. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Коли ми говоримо про козацьку державу, уявляємо шаблю, кінь і вуса. Але за цим образом майже завжди лишається жінка, без якої козацький світ просто не міг існувати. Поки чоловіки роками перебували в походах, саме жінки тримали на собі весь тил. Вони вели господарство, обробляли землю, доглядали худобу, розпоряджалися майном і відповідали за виживання родини. У багатьох випадках козачки фактично ставали головами домогосподарств — ухвалювали рішення, вели торгівлю, відстоювали власні права в судах. І це не винятки, а зафіксований історичний факт. Жінка в козацькій Україні була ще й носієм культури та освіти. Саме матері й бабусі навчали дітей грамоти, передавали знання, пісні, обряди, родинні історії. Через них формувалася національна пам’ять. Недарма дослідники зазначають: рівень грамотності серед українців у XVII–XVIII століттях був вищим, ніж у багатьох країнах Європи — і в цьому велика заслуга жінок. Але козацькі жінки вміли не лише берегти, а й боронити. У літописах згадуються випадки, коли вони організовували оборону міст і сіл під час нападів, тримали зброю в руках і діяли не менш рішуче, ніж чоловіки. Відомі й історії козачок, які переодягалися у чоловічий одяг і вирушали в походи разом із військом. Для них це було не романтикою, а необхідністю — захистом своєї землі й роду. Козачка — це не «додаток» до козака. Це опора, стратег, берегиня і воїн, коли цього вимагали обставини. Саме тому сьогодні образ жінки-козачки є частиною української ідентичності. Вона символізує витривалість, внутрішню силу, мудрість і любов до свободи. Українську історію творили не лише ті, хто тримав шаблю, а й ті, хто тримав дім, мову, пам’ять і майбутнє. І ці імена — варті того, щоб їх пам’ятали. 🖤 Якщо відгукнулося — постав ❤️ 💬 Напиши в коментарях: про кого з українських жінок варто говорити частіше?