ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
--------

ПЕРША КНИГА - "АНІКА"

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

04.06.2025 року.
--------

ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ"

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

25.09.2025 року.
--------

ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ"

Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав.

Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою.

Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія.

16.06.2026 року.

Розповідаю вчора Люда Ерошкина про люпини. Яких й скільки в мене було на Донбасі?

На Полтавщині садила декілька разів. Різних кольорів?

Не йдуть вони мені тут у руку?

Тільки рожевий й прижився?

Щорічно мігрує по всьому моєму великому квітнику?:) Передбачити, де той люпин ростиме наступного року, неможливо!:)

Людмилка мені хвалиться, що в неї ще фіГолетовий є?:) Домовляємося, що вона назбирає мені з нього насіннячка?:)

То все вчора було?

Сьогодні Людмила інформує, що знов збирається до мене?:)

Я ж впевнена, що вона з люпином до мене поспішає!:)

Не помилилася я!:)

Люпин Людмила привезла!

Аааааааа ще!!!

А ще поділилася з нами частиною результатів риболовлі свого чоловіка Олег Ерошкин!!!

За що їм обом я красно дякую!!!

То буде в нас товстолобове заливне!!!

Пане Мирослав Дочинець, щиро дякую Вам за цю книгу "Ангели й люди". Анотація чудова!👍 Впевнена, що з великим задоволенням буду читати її!📖

Який же ж чудовий винахід людства - інтернет!!!:)

Я про що?

Та про себе й свій город!:)

Не увесь!:)

Про помідори в моєму городі!:) Чи про їх відсутність?:)

Після городніх звершень з пласкорізом, душу, борщу від Ірина Олександрова, з останніх сил ледве дочвалала до своєї канапи!:)

Бажання було одне-єдине!:)

Ррррррухнути під ковдру й спати!!! Так кріпко, щоб взагалі не реагувати ні на які обстановкові подразники!:)

А як же ж спати без доповіді, як пройшов мій день?:)

Ви ж вже в мої особисті повідомлення питання надсилаєте!:) Куди я в холєри поділася й чи все в мене гаразд?:)

Думаю, зараз хуткенько звіт додам в інтєрнєти, тоді вже спатиму?:)

Кріпко!:)

Стукаю той текст у фіцбуці, світлини до нього чіпляю!:) Про помідори, які шпаки витаскали, розповідаю!:)

Й тре відмітити, що напередодні телефонувала на кілька номерів, де розсада була? Безрезультатно телефонувала…

Я б ще не в червні, а в липні розсаду шукала?:)

Й якби ж тільки фіцбуком все закінчувалося?:)

Різні мої по-читателі відстежують мене в різних місцях!:)

То з цих міркувань допис з фіцбуку я зазвичай дублюю ще в інсті, телеграмі, фан-колі, а нещодавно мене ще й до тредсів занесло!:) Не впевнена, що останню мережу правильно називаю?:)

То я вже жамкнула відповідну кккккняпочку в фейсбуці, й поки допис завантажувався, почалапала в інсту?:)

Я ще всі заплановані для публікування в інсті світлини не встигла завантажити?:)

А мені вже телефонує Зоя Яковенко!

Пппппташечка моя, курочка-пасочка!

Чудова Зоєчка вже встигла натрапити на мій допис у фейсбуці!:)

Перейнятися моєю помідорною проблемою!:)

Й запропонувати мені в ппппідарунок залишків своєї помідорної розсади!!!

Я ще телефона не вимкнула й від фізіомордії його не встигла відвести, Зоя розсаду вже привезла!!!

Яка ж ця Зоечка чудова?

Яке ж чудове моє село?

Проводила Зою й вже ж таки увалилася спати?:)

Прокинулася, коли будильник в телефоні лементував, як потерпілий, що мені вже час жменю пігулок моїх ковтати!!!

Піднялася й знов до помідорів тих побігла!:) (Й якби ж я ті помідори взагалі їла?:) От нащо вони особисто мені?):)

Фотографувалася з розсадою під дощем!

А ще ж милувалася першою в цьому сезоні веселкою!

То помідори посадимо!

Город досапаємо!

Невсеремося!

Погода підходяща? Є!

Час? Є!

Бажання? Є!

Хист та натхнення? Є!

Та навіть сили ще є!!!

Здоровʼя нема…

Трохи помахала в городі пласкорізом, цибульку просапала?

Оновила кабачочі?

Та рядків три моркви пройшлася?

Й усе.

Здулася…

Хвіст, ноги, між ногами…

Пишуть рапорт про звільнення за станом здоровʼя?:)

Ще й за дупу мурахи 🐜 погризли!:)

Бо щось я недотумкала зранку запхати штани в шкарпетки?:)

З моркви вже втекла.

Бо дуже вона ще дрібненька?

Не стільки я користі нанесу, скільки шкоди з тим сапанням?

Нажерлася жимолості, аж в горлянці дере!:)

Й як повз неї пройти, коли вона тобі з куща синіє та до себе кличе?:)

Жимолость закусювала кропом, шпінатом, салатом та цибуляним пірʼячком!:)

Тепер душ та ліжечко!

Розряджати та заряджати телефон!:)

Час би вже й поснідати?:)

А чи я хочу?:)

Після всього зіжраного у городі, не впевнена!:)

ВПЕВНЕНА ФІКСАЦІЯ

Нещодавно був Всесвітній день книги та авторського права, то ж я замовила деякі книги, про які я давно мріяла. І ось перша книжечка "Завтра знову сьогодні" вже в моїх руках. Господи, яка я щаслива мати таку книгу. Я впевнена, що як всі інші Ваші книги, ця теж буде дуже цікавою, з розумінням того, що відбувалося в Україні за всі ці роки повномасштабної війні і перед тим також. Люблю такі книги, з натяком.😉 Бо ж і я часом думаю, чи не подурів увесь цей світ, дивлячись на те, що відбувається кожен день в нашій країни. Тому дякую Вам, пане Віталію за чергову книгу. Обов'язково її прочитаю і напишу відгук. Приємно знати, що книгу було надруковано у Видавництві "Магура", отже кошти потраплять туди, куди вони найбільше потрібні! Перемоги та мирного неба нам усім!🇺🇦✌️💙💛🙏

Не дуже я знаюся в релігійних питаннях…

Чомусь була впевнена, що й цьогоріч Великдень співпадатиме у всіх моїх друзів?

Коли зранку несподівано зʼясувала, що помилялася…
Тому щиро вітаю своїх численних друзів-протестантів зі святом!
Христос воскрес!

А в мене сьогодні перші весняні пиріжечки!
З цибулею з городу, яйцями з сараю, мОйонєзом, який сама наколотала!:)

Приємно було отримати цю книгу саме в Ваш День Ангела, пані Світланочко!😊 Бо я замовила її на сайті Видавництво Білка ще 1 грудня. І приємно бачити саме таке побажання "Усе найкраще попереду"! Я впевнена, що так і буде, бо ж за що ж ми боремося? Ніколи вже не буде по їхньому. Україна переможе обов'язково! 🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

P.S.: Ще раз дякую Вам за неймовірно дорогий для мого серця подарунок! Навіть мама була зворушена цією книгою і тими історіями, що написали жителі Сєвєродонецька. Сказала, що хоче прочитати її. Я почну її читати, як тільки прочитаю Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) "І знову я влізаю в танк".

💔 18-річна Ярослава Приходько, яка намовила сиріт жорстоко вбити свого чоловіка-десантника, лише частково визнає провину в Бобровицькому суді.
Ця трагедія шокувала всю область: 24-річного Сергія Приходька, воїна 95-ї бригади з Носівки, який пройшов найгарячіші точки фронту та мав шість контузій, підступно вбили у власному домі. Поки він спав, двоє підлітків-сиріт, яких привела дружина, вчинили звірячу розправу: хлопця катували, після чого тіло загорнули в покривало та вивезли в ліс на його ж автівці.
Ярослава, яка була заміжня за Сергієм лише місяць, після вбивства цинічно давала оголошення в інтернет про "зникнення" коханого та пересилала його гроші своєму коханцю. Мати загиблого впевнена, що невістка напоїла сина снодійним, адже здолати досвідченого десантника у чесному бою вбивці б не змогли. На суді підозрювані поводяться зухвало, сміються у вічі рідним і навіть погрожують брату вбитого розправою.
Зараз триває боротьба за справедливе покарання: адвокати вимагають для Ярослави довічного ув’язнення, а для виконавців — по 15 років тюрми (максимум для неповнолітніх). Жодного каяття в очах дівчини рідні так і не побачили — вона лише заперечує статтю про пособництво у вбивстві, намагаючись пом’якшити свою участь у злочині.
Чи може бути прощення за таку холоднокровну зраду та жорстокість? Поширюйте цей пост, щоб справа набула максимального розголосу. Винні мають отримати найвищу міру покарання за життя нашого захисника! ⚖️🇺🇦
Джерело: "Вісник Ч"