Деякі речі важливіші за спорт, – шведська лижниця виступила проти допуску росіян до Олімпіади-2026 👏🏻 Шведська лижниця Лінн Сван заявила, що вона не бажає бачити російських спортсменів на Олімпійських іграх 2026 року 🙅🏻‍♂️ Ситуація у світі не змінилася, тому мені неприємно, що люди вагаються з цього питання. Якщо ти залишиш ці двері відкритими, їх скоро виб'ють. Якщо ви запитаєте мене тут і зараз, відповідь буде такою, що я не хочу змагатися з ними. Я не знаю, як би я себе почувала, якби стояла на старті Олімпіади, а вони там були. Можливо, я буду у чудовій формі, а я ніколи не вигравала чемпіонську медаль. Я можу лише сподіватися, що в мене вистачить мужності в цій ситуації. Бо останнє, чого я хочу, це втратити її в такій справі – деякі речі важливіші за спорт. Якщо бути відвертою, це (спорт) просто розвага, якою ми займаємося, і вона мало що варта порівняно з людськими життями. #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#поезія Це вона забирала твій світ собі Й говорила тихенько - "Хай буде тут"? Це вона лікувала твій кожен біль Й прокладала з тобою новий маршрут? Це вона цілувала тебе в чоло, Ледь торкалась руки, загортала в ніч? Це вона чаклувала, щоб врешт пройшло, Те погане, що може тебе скалічити? Це вона промовляла покірно "так", Але часом казала коротке "ні"? Це вона відчувала твій кожен такт, І розсипані поспіхом роки й дні? Це вона? Ну скажи мені, це вона? Ти чекав її всі тисячі життів, А вона час від часу з'являлась в снах, І тепло разом з нею влітало в дім, І згорталось клубочками по кутках, І світило так затишно звідусіль, І впліталося щастя мов в небо птах І літало без страху і без зусиль... 02.10.2025 Іра Спірідонова

#оповіданея #Ші Глава 26. Ті, що не мовчать Київ. Початок лютого 2023 року. Місто дихало холодом, якось по-іншому, ніж у січні. Не було снігу, але вітер — гострий, як лезо, — різав щоки і думки. Марія йшла повільно, з руками в кишенях, і з відчуттям, що щось наближається. Не подія — стан. Вона не планувала зустрічі з Миколою. Просто зайшла до кав’ярні на Подолі, щоб перечекати пориви вітру. І там — за столиком біля вікна — сидів він. Чоловік Ольги. Той самий, у квартирі якого вона ховалась після втечі з Мелітополя. Той, хто мовчки подав їй чай, коли вона не могла говорити. — «Маріє?» — він підвів очі, і в них було щось тепле, як завжди. — «Привіт, Миколо. Я не знала, що ти тут буваєш.» — «Я тут часто. Думаю. Пишу.» Він запросив її сісти. Вони говорили довго — не про війну, не про Максима, не про втрати. А про голос. Про те, що мовчання — це теж зброя, і що поезія — це спосіб її розрядити. — «Ми готуємо вечір. Поетичний. Не пафосний. Не офіційний. Просто — люди, які читають те, що не можуть не сказати. Хочеш допомогти?» — «Я не поетка.» — «Ти — архітекторка пам’яті. А це важливіше.» * Підготовка. Приміщення — старий культурний центр, колишній кінотеатр, де ще збереглися дерев’яні крісла з червоним оксамитом. Марія відповідала за простір: світло, розсадку, тишу між рядками. Вона розвішувала афіші, писала короткі біо для учасників, домовлялась про генератор — бо світло могло зникнути будь-якої миті. І в кожному русі було щось нове: не втеча, не пошук — а дія. Один із учасників — ветеран, який писав вірші на фронті. Інша — дівчина з Херсона, яка втратила брата. Третій — актор, який читав чужі тексти, бо свої ще не міг вимовити. * Вечір. Зал був напівтемний. Світло — тільки на сцені. Люди сиділи мовчки, як у храмі, але без релігії. Просто — в очікуванні. Марія стояла за кулісами. Її не було в програмі. Але Микола підійшов і сказав: — «Ти маєш сказати щось. Не як поетка. Як та, що пам’ятає.» Вона вийшла. Взяла мікрофон. І сказала: — «Я не знаю, як писати вірші. Але я знаю, як звучить голос, коли він проривається крізь страх. Я чула його — в шпиталі, в блокноті, в очах тих, хто не повернувся. І я хочу, щоб ви почули один рядок. Він не мій. Але він — про нас.» Вона відкрила блокнот. І прочитала: > «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Марія говорила багато. Здавалося, що це гарно продуманий діалог по темі заходу, ніхто і гадки не мав, що це не текст, це мова душі, мова страху і сміливості, розгубленості і впевненості. У залі — тиша. Потім — аплодисменти. Не гучні. Але справжні. * Після. Марія сиділа на сходах біля сцени. Люди підходили, дякували. Хтось залишав записки. Хтось просто торкався її плеча. Микола сів поруч. — «Ти зробила більше, ніж думала.» — «Я просто сказала те, що мусило бути сказане.» — «І це — поезія.» * Вдома. Аліна вже спала. Марія сиділа біля вікна, дивилась на ліхтарі. І думала: > «Я не знаю, де він. Але я знаю, що я — не одна. І що голоси — множаться. І що тиша — вже не така гучна.» Далі буде...

#поезія Сиділа осінь і плела вінки. Ви не повірите, та не із листя, Не із пожовклих трав, не з хризантем, І навіть не калинові намиста. Сиділа осінь і плела вінки Із мрій щасливих і таких жаданих, З проміння сонця, із краплин дощу, Із зустрічей солодких, довгожданих. Плела з думок , що линуть в плині днів, Плела із світла, що в ночі іскрилось, Плела з юнацьких кольорових снів, Плела з бажань, що так і не здійснились. Сиділа, ворожила на вітрах, Шукала в них загубленую долю, Вони ж, гуляки, по полях, лісах, Розвіювали невгамовну волю. Вона так прагнула їх зупинить, У них побачити своє майбутнє, Сміялись , танцювали...лише мить - І відкривалась справжня їхня сутність. Зникала магія і ворожба, Розсіювалась з променями сонця, Не покидала осінь лиш журба, Утома краяла і душу й серце.... Таня Пшенюк

🕰На Донеччині розширили "довгу" комендантську годину Вона діятиме з 15:00 до 11:00, – ОВА. З 6 жовтня майже цілодобова комендантська година діятиме в багатьох громадах Донеччини, зокрема Сіверській, Соледарській, Торецькій, Лиманській та Дружківській. Рішення ухвалене через постійні обстріли в 10-кілометровій зоні від фронту. В ОВА закликали жителів евакуюватися до безпечніших регіонів. ⚠️ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Структура російської економіки викривлена, вона зростає лише у військовому секторі, - Устенко За словами економіста Олега Устенка, 8% ВВП росіяни використовують на військову машину, і це лише офіційні цифри, які можуть більшими. "Їхня економіка показує зростання в цьому році на рівні 1%. Інше питання: де сконцентроване це зростання? Це зростання сконцентроване у військовій машині. Більше ніде. Якщо ви подивитеся всі решта сектори економіки - там є від’ємне зростання або знаходиться на нульовому рівні", - зазначив економіст. За його словами "закривати діру" у держбюджеті росіяни планують підняттям податків.

Я залипла на них обоих!!! Вона така пластична,а він харизматичний..

Roland випустив нову драм-машину TR-1000, що є наступником легендарних моделей TR-808 та TR-909. Вона поєднує аналогове звучання з сучасними цифровими функціями. TR-1000 оснащена новим секвенсором, понад 2000 семплами та 46 ГБ пам’яті. https://channeltech.space/devices/roland-unveils-tr-1000/

#поезія Десь стрімко загуде груднева хуртовина, Оманливо засніжить і ніжно пригорне. І солодом крихких льодяників розчинних Водойми закує у крижане акне. Накреслить на вікні пʼянкі відбитки пальців, Як злодійка у справі - лише холодний глузд, Та в пристрасті своїй налякана зненацька, Залишить викриття наперекір чомусь. Знайти її тепло в проталинах не вдасться, Вона перегортає усі зігріті дні. Капкани звідусіль - її білясті пастки, Що вітер відривним календарем губив. Всю душу - на шматки, на клаптики паперу, На місяці, на тижні, на Льодовитий сніг, На мрії - немовлята, спогади померлі, На опір, що завжди провідником стеріг. Колись твоя зима весною обізветься, А поки крізь щілини - той протяг, і нехай, Я струмом спільних снів торкаюся до серця, А ти не відчуваєш, ти - неначе Кай... Оксана Мовчан

#світ Дорога гігантів, Північна Ірландія. Дорога гігантів є одним із найдивовижніших місць на нашій планеті. Розташовується вона неподалік містечка Бушмілз на північно-східному узбережжі острова Ірландія. Ця ділянка складається з кількох тисяч базальтових колон, які мають правильну шестигранну форму, досягають 12 м у висоту та 50 см у ширину.