СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ
Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.
Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.
Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.
Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.
Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.
Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.
04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031
Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.
Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.
Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.
Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.
Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.
Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.
04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031
СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ
Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.
Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.
Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.
Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.
Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.
Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.
04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031
1views