• ГРАНІТНА ЕЛЕГІЯ

    Оберіг того часу уже був на стінах,
    Догоряли століття в оздобах проходів,
    Ехо кроків лишилося давньою тінню.
    Серед пилу століть виростали і сходи,
    А над хвилями неба біліли карнизи.

    Через марево літ та число епізодів,
    У глибоких дворах визрівали ескізи.
    Дотик часу лягав на гранітні колони,
    Оберігши в різьбі незгасимі репризи.
    Відбивалися в склі купола по шаблону,
    А у лініях мурів трималась основа.

    Архітектори й час дали нові райони,
    Розсипалися барви в кімнатах та зовні.
    Хвилювали уяву високі скульптури
    І з фасадів дивились фігури здорові.
    Там різьбяр вирізав силуети в структурі,
    Елегійні фронтони вростали у простір,
    Крізь віки проступала забута культура.
    Тінь минулого тут малювала свій розпис,
    У коштовних ліпнинах ховалися тести,
    Розкривались балкони у сонячнім зрості,
    А над морем здіймалась велична Одеса.

    Мирослав Манюк
    20.05.2026

    Фото: пані Т.М.

    #акровірш
    ГРАНІТНА ЕЛЕГІЯ Оберіг того часу уже був на стінах, Догоряли століття в оздобах проходів, Ехо кроків лишилося давньою тінню. Серед пилу століть виростали і сходи, А над хвилями неба біліли карнизи. Через марево літ та число епізодів, У глибоких дворах визрівали ескізи. Дотик часу лягав на гранітні колони, Оберігши в різьбі незгасимі репризи. Відбивалися в склі купола по шаблону, А у лініях мурів трималась основа. Архітектори й час дали нові райони, Розсипалися барви в кімнатах та зовні. Хвилювали уяву високі скульптури І з фасадів дивились фігури здорові. Там різьбяр вирізав силуети в структурі, Елегійні фронтони вростали у простір, Крізь віки проступала забута культура. Тінь минулого тут малювала свій розпис, У коштовних ліпнинах ховалися тести, Розкривались балкони у сонячнім зрості, А над морем здіймалась велична Одеса. Мирослав Манюк 20.05.2026 Фото: пані Т.М. #акровірш
    32переглядів
  • АКРОВІРШ

    Сльози стирає проміння невинно,
    Люди шепочуть про щастя у сні,
    Образ з минулого тисне невпинно,
    Вічно палають у грудях вогні,
    Ангели мовчки ведуть безупинно.

    Серце не хоче прощати війну,
    Попіл злітає у небо птахами,
    Леза тримають надію одну,
    Ехо кричить, розриває словами.
    Тихо надія повзе в глибину,
    Епос написаний буде віршами.
    Наче трава, що росте на весні,
    Ім'я героя зростає в війні.

    Вічна ця битва у наших думках...

    Стільки є слів, що сплелись у серцях,
    Експортом треба вивозити їх.
    Розчарування було ніби гріх,
    Ціль обирали ми разом в думках.
    Якось зростали в присягах своїх...
    Хтось здогадався, що є у рядках?

    Мирослав Манюк
    20.05.2025.
    АКРОВІРШ Сльози стирає проміння невинно, Люди шепочуть про щастя у сні, Образ з минулого тисне невпинно, Вічно палають у грудях вогні, Ангели мовчки ведуть безупинно. Серце не хоче прощати війну, Попіл злітає у небо птахами, Леза тримають надію одну, Ехо кричить, розриває словами. Тихо надія повзе в глибину, Епос написаний буде віршами. Наче трава, що росте на весні, Ім'я героя зростає в війні. Вічна ця битва у наших думках... Стільки є слів, що сплелись у серцях, Експортом треба вивозити їх. Розчарування було ніби гріх, Ціль обирали ми разом в думках. Якось зростали в присягах своїх... Хтось здогадався, що є у рядках? Мирослав Манюк 20.05.2025.
    1
    1Kпереглядів