Просто зараз у Верховній Раді лежить така собі “бомба сповільненої дії”, яку на певний час приховали, щоб у потрібний момент привести в дію. Мова про законопроєкт №8087 “Про внесення змін до деяких законів України щодо невідкладних заходів посилення спроможностей із кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та об'єктів критичної інформаційної інфраструктури”, ідейним натхненником є головний цифровий трансформатор країни, а нині міністр оборони Михайло Федоров.
Цей законопроєкт був ухвалений у першому читанні ще влітку 2023 року - і тоді наробив багато галасу. Власне, тому про нього надовго “забули”, але чим далі, тим більші шанси, що його дістануть “з рукава” і швидко проголосують в цілому - так, що суспільство й оговтатися не встигне. А тому - варто тримати це питання на контролі і періодично про нього нагадувати. Бо цим законопроєктом в країні фактично впроваджується цифрова диктатура, і, наскільки мені відомо з власних джерел, Федоров не полишає планів це зробити. Дуже вже йому імпонує ідея такого “роскомнадзору” по-українськи.
Отже, в чому проблема законопроєкту №8087, який активно просувався під кураторством Мінцифри та Держспецзв'язку (які були і є під повним контролем Михайла Федорова попри зміну крісла). Документ у разі схвалення надає державі право перевіряти будь-яке обладнання (включаючи особисті телефони та комп'ютери громадян ), встановлювати власні пристрої на мережі провайдерів та отримувати доступ до персональної інформації без санкцій суду.
Погодьтеся, це навіть саме по собі звучить дуже сумнівно. Повний контроль над соціумом в руках фактично однієї людини. Але є й інші проблеми з цим проєктом. Зокрема, ще раніше фахівці вказували, що у разі його ухвалення Держспецзв’язку отримає просто колосальні повноваження не просто у сфері національної кібербезпеки, а й у військовій сфері. Оскільки зараз його ідейний натхненник Федорів є якраз міністром оборони - масштаби контролю стають дійсно тотальними.
Крім того, раніше вказувалося, що законопроект фактично просякнутий корупційними ризиками, порушує усі можливі демократичні принципи, і насправді прямо шкодить інтересам ЗСУ, натомість для кібербезпеки країни це взагалі нічого не покращить і навіть навпаки - значно погіршить.
Звісно, Михайло Федоров не просто в курсі про всі ці моменти - він сам їх і просуває. Про його прагнення встановити максимальний контроль над українцями, отримавши доступ до всіх персональних даних, говорять його інші ініціативи, такі як екосистема “Дія” і все з нею пов’язане. Але законопроєктом №8087 міністр прагне контролювати не просто чутливу інформацію - а взагалі всі аспекти цифрового життя людей.
Якщо це не цифрова диктатура і не український аналог”роскомнадзору”, то що тоді?
Просто зараз у Верховній Раді лежить така собі “бомба сповільненої дії”, яку на певний час приховали, щоб у потрібний момент привести в дію. Мова про законопроєкт №8087 “Про внесення змін до деяких законів України щодо невідкладних заходів посилення спроможностей із кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та об'єктів критичної інформаційної інфраструктури”, ідейним натхненником є головний цифровий трансформатор країни, а нині міністр оборони Михайло Федоров.
Цей законопроєкт був ухвалений у першому читанні ще влітку 2023 року - і тоді наробив багато галасу. Власне, тому про нього надовго “забули”, але чим далі, тим більші шанси, що його дістануть “з рукава” і швидко проголосують в цілому - так, що суспільство й оговтатися не встигне. А тому - варто тримати це питання на контролі і періодично про нього нагадувати. Бо цим законопроєктом в країні фактично впроваджується цифрова диктатура, і, наскільки мені відомо з власних джерел, Федоров не полишає планів це зробити. Дуже вже йому імпонує ідея такого “роскомнадзору” по-українськи.
Отже, в чому проблема законопроєкту №8087, який активно просувався під кураторством Мінцифри та Держспецзв'язку (які були і є під повним контролем Михайла Федорова попри зміну крісла). Документ у разі схвалення надає державі право перевіряти будь-яке обладнання (включаючи особисті телефони та комп'ютери громадян ), встановлювати власні пристрої на мережі провайдерів та отримувати доступ до персональної інформації без санкцій суду.
Погодьтеся, це навіть саме по собі звучить дуже сумнівно. Повний контроль над соціумом в руках фактично однієї людини. Але є й інші проблеми з цим проєктом. Зокрема, ще раніше фахівці вказували, що у разі його ухвалення Держспецзв’язку отримає просто колосальні повноваження не просто у сфері національної кібербезпеки, а й у військовій сфері. Оскільки зараз його ідейний натхненник Федорів є якраз міністром оборони - масштаби контролю стають дійсно тотальними.
Крім того, раніше вказувалося, що законопроект фактично просякнутий корупційними ризиками, порушує усі можливі демократичні принципи, і насправді прямо шкодить інтересам ЗСУ, натомість для кібербезпеки країни це взагалі нічого не покращить і навіть навпаки - значно погіршить.
Звісно, Михайло Федоров не просто в курсі про всі ці моменти - він сам їх і просуває. Про його прагнення встановити максимальний контроль над українцями, отримавши доступ до всіх персональних даних, говорять його інші ініціативи, такі як екосистема “Дія” і все з нею пов’язане. Але законопроєктом №8087 міністр прагне контролювати не просто чутливу інформацію - а взагалі всі аспекти цифрового життя людей.
Якщо це не цифрова диктатура і не український аналог”роскомнадзору”, то що тоді?
Українська
English
