• Замок Платамонас

    Замок розташований на південно-східному схилі гори Олімп. Замок Платамонас побудований Франками з величною вежею всередині, який був стратегічним пунктом контролю переходу з Фессалії до Македонії по суші і по морю. У замку знаходяться три основні середньовічні фортеці: перша ділянка, друга ділянка, яка становить як цитадель, так і центральну вежу. Замок був побудований на місці стародавнього Іракліона Франками під час четвертого хрестового походу і був переданий Боніфацію Момфератікоському в 1204 році в складі Пієрії, частини Королівства Салоніки. Першими мешканцями замку були лицарі під командуванням Роландо Піке в 1204 - 1222 роках.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/zamok-platamonas

    #ЗамокПлатамонас #Платамонас #Греція #Македонія #Олімп #Історія #Середньовіччя #Фортеця #Подорожі #КрасивіМісця
    Замок Платамонас Замок розташований на південно-східному схилі гори Олімп. Замок Платамонас побудований Франками з величною вежею всередині, який був стратегічним пунктом контролю переходу з Фессалії до Македонії по суші і по морю. У замку знаходяться три основні середньовічні фортеці: перша ділянка, друга ділянка, яка становить як цитадель, так і центральну вежу. Замок був побудований на місці стародавнього Іракліона Франками під час четвертого хрестового походу і був переданий Боніфацію Момфератікоському в 1204 році в складі Пієрії, частини Королівства Салоніки. Першими мешканцями замку були лицарі під командуванням Роландо Піке в 1204 - 1222 роках. Джерело https://psahno.com/uk/places/zamok-platamonas #ЗамокПлатамонас #Платамонас #Греція #Македонія #Олімп #Історія #Середньовіччя #Фортеця #Подорожі #КрасивіМісця
    206views
  • #історія #особистості
    ✍️ Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу.
    8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність. 📜

    Освіта та педагогічна діяльність

    Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі.
    Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині).

    Творчість: Втеча у минуле

    Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя.
    Його стиль вирізнявся:
    Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти.
    Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи.
    Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів.
    Серед його найвідоміших творів:
    «Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам. 🗡️
    «Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри. 🙏
    Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи.

    Спадщина

    Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.
    #історія #особистості ✍️ Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу. 8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність. 📜 Освіта та педагогічна діяльність Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі. Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині). Творчість: Втеча у минуле Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя. Його стиль вирізнявся: Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти. Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи. Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів. Серед його найвідоміших творів: «Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам. 🗡️ «Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри. 🙏 Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи. Спадщина Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.
    Like
    2
    295views
  • #історія #події
    1120 року у протоці Ла-Манш сталася одна з найтрагічніших морських катастроф середньовіччя — аварія корабля «Білий корабель» (White Ship). У результаті корабель сів на мілину й затонув біля берегів Нормандії, загинув майже весь аристократичний екіпаж, у тому числі спадкоємець англійського престолу Вільям Аделін. Ця подія спричинила кризу престолонаслідування і глибоку феодальну анархію в Англії, що тривала майже два десятиліття.

    Катастрофа «Білого корабля»

    «Білий корабель» затонув 25 листопада 1120 року, відпливши з порту Барфлер у Нормандії. Корабель упав на підводну скелю в темну ніч. За наказом Вільяма Аделіна, щоб наздогнати королівський флот, екіпаж ішов на ризикованій швидкості. Переважна більшість пасажирів, серед яких були найвищі англонормандські аристократи, загинула в холодних водах Ла-Маншу. Вижив лише один човняр.

    Наслідки для Англії

    Втрата Вільяма Аделіна, єдиного законного спадкоємця короля Генріха I, спричинила кризу престолонаслідування. Король врешті призначив спадкоємицею доньку Матильду, що викликало незгоду серед феодалів. Після смерті Генріха I у 1135 році почалася тривала громадянська війна, відома як феодальна анархія (1135–1154), коли суспільство було розділене між прибічниками Матильди і Стефана Блуаського, який оголосив себе королем.
    #історія #події 1120 року у протоці Ла-Манш сталася одна з найтрагічніших морських катастроф середньовіччя — аварія корабля «Білий корабель» (White Ship). У результаті корабель сів на мілину й затонув біля берегів Нормандії, загинув майже весь аристократичний екіпаж, у тому числі спадкоємець англійського престолу Вільям Аделін. Ця подія спричинила кризу престолонаслідування і глибоку феодальну анархію в Англії, що тривала майже два десятиліття. Катастрофа «Білого корабля» «Білий корабель» затонув 25 листопада 1120 року, відпливши з порту Барфлер у Нормандії. Корабель упав на підводну скелю в темну ніч. За наказом Вільяма Аделіна, щоб наздогнати королівський флот, екіпаж ішов на ризикованій швидкості. Переважна більшість пасажирів, серед яких були найвищі англонормандські аристократи, загинула в холодних водах Ла-Маншу. Вижив лише один човняр. Наслідки для Англії Втрата Вільяма Аделіна, єдиного законного спадкоємця короля Генріха I, спричинила кризу престолонаслідування. Король врешті призначив спадкоємицею доньку Матильду, що викликало незгоду серед феодалів. Після смерті Генріха I у 1135 році почалася тривала громадянська війна, відома як феодальна анархія (1135–1154), коли суспільство було розділене між прибічниками Матильди і Стефана Блуаського, який оголосив себе королем.
    Like
    1
    230views
  • Стародавній печерний комплекс

    Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks

    #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників
    Стародавній печерний комплекс Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів. Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників
    2Kviews
  • #свята
    День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю.

    Історія свята

    День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою.

    Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних.

    Традиції святкування

    У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю.

    Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими.

    Світові паралелі

    У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків.

    Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.
    #свята День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю. Історія свята День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою. Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних. Традиції святкування У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю. Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими. Світові паралелі У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків. Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.
    Like
    1
    657views 1 Shares
  • У рф вирішили повернутись у середньовіччя: орків вчать воювати на конях й аргументують це тим, що кінь інстинктивно не наступить на міну 🤣

    Насцяли й попросили випити 🤣

    #наболотахвсестабільно
    #раісявперде
    #оркостан
    #раша
    #русня
    #кацапи
    #орки
    У рф вирішили повернутись у середньовіччя: орків вчать воювати на конях й аргументують це тим, що кінь інстинктивно не наступить на міну 🤣 Насцяли й попросили випити 🤣 #наболотахвсестабільно #раісявперде #оркостан #раша #русня #кацапи #орки
    Haha
    1
    835views 1 Shares
  • 🇭🇺 Як угорська влада у різні епохи пригноблювала українців.

    Історія українсько-угорських стосунків — це не лише сусідство та культурні контакти, а й сторінки, сповнені утисків і репресій.

    🏰 Середньовіччя та ранній новий час.

    Після входження Закарпаття до складу Угорського королівства (XI ст.) місцеві русини (українці) поступово втрачали автономію. Угорська знать отримувала землі на шкоду місцевому селянству, а політика мадяризації обмежувала розвиток української мови та культури.

    🔸️Релігійний тиск: Угорська католицька церква витісняла православ’я.

    🔸️Соціальна нерівність: Українське селянство було фактично безправним, підданим угорським магнатам.

    ⚔ Революція 1848–1849 рр.

    Під час угорської революції русини, на чолі з єпископом Адольфом Добрянським, виступили за автономію Підкарпатської Русі у складі Австрійської імперії. Угорські революційні сили відмовилися визнати ці права, а після придушення революції — тиск на українське населення лише посилився.

    📚 Політика мадяризації (кінець XIX – початок XX ст.)

    У складі Австро-Угорщини (1867–1918) Закарпаття потрапило під жорстку мадяризацію:

    🔹️українські школи масово закривалися або переводилися на угорську мову;

    🔹️українські прізвища та топоніми змінювали на угорські;

    🔹️будь-які прояви української ідентичності придушувалися адміністративно.

    🩸 1939 рік — Карпатська Україна.

    🔸️Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року угорські війська вторглися і за кілька днів знищили молоду державу.

    🔸️Сотні українських вояків Карпатської Січі були вбиті або розстріляні без суду.

    🔸️Частину активістів та інтелігенції відправили до в’язниць або концтаборів.

    🌑 Друга світова війна.

    У 1939–1944 роках угорська влада проводила репресивну політику на Закарпатті:

    🔹️Масові арешти українських діячів;

    🔹️Примусове вивезення на роботи;

    🔹️Переслідування греко-католицької та православної церкви, якщо вона підтримувала український рух.

    📌 Підсумок.

    Угорська політика щодо українців у різні періоди — від середньовіччя до ХХ століття — неодноразово мала риси асиміляції та репресій.

    Ці події — важлива, але часто замовчувана сторінка нашої історії.
    🇭🇺 Як угорська влада у різні епохи пригноблювала українців. Історія українсько-угорських стосунків — це не лише сусідство та культурні контакти, а й сторінки, сповнені утисків і репресій. 🏰 Середньовіччя та ранній новий час. Після входження Закарпаття до складу Угорського королівства (XI ст.) місцеві русини (українці) поступово втрачали автономію. Угорська знать отримувала землі на шкоду місцевому селянству, а політика мадяризації обмежувала розвиток української мови та культури. 🔸️Релігійний тиск: Угорська католицька церква витісняла православ’я. 🔸️Соціальна нерівність: Українське селянство було фактично безправним, підданим угорським магнатам. ⚔ Революція 1848–1849 рр. Під час угорської революції русини, на чолі з єпископом Адольфом Добрянським, виступили за автономію Підкарпатської Русі у складі Австрійської імперії. Угорські революційні сили відмовилися визнати ці права, а після придушення революції — тиск на українське населення лише посилився. 📚 Політика мадяризації (кінець XIX – початок XX ст.) У складі Австро-Угорщини (1867–1918) Закарпаття потрапило під жорстку мадяризацію: 🔹️українські школи масово закривалися або переводилися на угорську мову; 🔹️українські прізвища та топоніми змінювали на угорські; 🔹️будь-які прояви української ідентичності придушувалися адміністративно. 🩸 1939 рік — Карпатська Україна. 🔸️Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року угорські війська вторглися і за кілька днів знищили молоду державу. 🔸️Сотні українських вояків Карпатської Січі були вбиті або розстріляні без суду. 🔸️Частину активістів та інтелігенції відправили до в’язниць або концтаборів. 🌑 Друга світова війна. У 1939–1944 роках угорська влада проводила репресивну політику на Закарпатті: 🔹️Масові арешти українських діячів; 🔹️Примусове вивезення на роботи; 🔹️Переслідування греко-католицької та православної церкви, якщо вона підтримувала український рух. 📌 Підсумок. Угорська політика щодо українців у різні періоди — від середньовіччя до ХХ століття — неодноразово мала риси асиміляції та репресій. Ці події — важлива, але часто замовчувана сторінка нашої історії.
    788views
  • Друзі! З 15 квітня 2025 року відділ Львівського історичного музею «Музей-Арсенал» відновив свою роботу. Увазі відвідувачів представлено виставковий проєкт «Оборонна індустрія Львова (від середньовіччя до ранньомодерного часу)». У кого є час, змога та натхнення - прогуляймося там зі мною.
    https://youtu.be/r3pmwenJmN0
    Друзі! З 15 квітня 2025 року відділ Львівського історичного музею «Музей-Арсенал» відновив свою роботу. Увазі відвідувачів представлено виставковий проєкт «Оборонна індустрія Львова (від середньовіччя до ранньомодерного часу)». У кого є час, змога та натхнення - прогуляймося там зі мною. https://youtu.be/r3pmwenJmN0
    Love
    1
    529views
  • 🛡️ Святослав: Я князь, а не гладіатор.

    Після того, як князь Святослав здобув Болгарію й зробив своєю резиденцією місто Переяславець на Дунаї, він кинув виклик Візантії — одній з наймогутніших держав того часу.

    У 971 році імператор Іоанн Цимісхій організував великий похід, зібравши армію і флот. Руське військо Святослава було оточене в місті Доростол (сучасна Сілістра в Болгарії). Почалась тривала й важка облога.

    ➤ Русь трималася понад 60 днів.

    Відбувалося кілька великих сутичок.
    Руське військо було виснажене, оточене, ізольоване від підкріплень і флоту.

    В цей момент Імператор Цимісхій запропонував руському князю вийти на поєдинок один на один, аби уникнути зайвого кровопролиття.

    🧩 Цитата з Льва Диякона (візантійський історик):

    «Імператор запропонував руському вождю особистий поєдинок, щоби уникнути нових втрат. Та варвар відповів, що князі не мають звички виступати на арену, мов гладіатори, щоб потішати натовп. Нехай вирішує битва, а не видовища»
    — Лев Диякон, “Історія”

    Цей момент — ще одне підтвердження того, що Святослав був не лише відчайдушним воїном, а й політичним мислителем, який розумів ціну дій і символів.

    🛡️ Святослав не був боягузом — це засвідчують навіть вороги.

    Навіть візантійські хроністи, які цілком могли б його зганьбити,
    називали його: «варвар, але достойний, суворий, невтомний, рівний своїм воїнам».

    Святослав відмовився від поєдинку не через страх, а через мудрість воєначальника і тверезий розрахунок політика.

    На момент пропозиції поєдинку:
    • Руське військо виснажене,
    • оточене флотом і армією Цимісхія,
    • відрізане від постачання.

    Навіщо ризикувати, якщо навіть перемога в поєдинку не гарантує виграшу у війні? А смерть — гарантує крах всього війська.

    Святослав мислив як лідер, не як гладіатор.

    Він не грав у чужу виставу — він воював за свою Русь.

    І його ім’я увійшло в історію не як дуелянта — а як одного з найпотужніших князів воєнного Середньовіччя.

    Чи є інші думки з цього приводу?

    Про останню битву князя і про те, як вийшов князь Святослав з Доростолу - читайте в книзі «Від Русі до України. Відновлення історії», яку можна замовити, написавши нам, або на сайті
    rus-ukraine.com.ua
    🛡️ Святослав: Я князь, а не гладіатор. Після того, як князь Святослав здобув Болгарію й зробив своєю резиденцією місто Переяславець на Дунаї, він кинув виклик Візантії — одній з наймогутніших держав того часу. У 971 році імператор Іоанн Цимісхій організував великий похід, зібравши армію і флот. Руське військо Святослава було оточене в місті Доростол (сучасна Сілістра в Болгарії). Почалась тривала й важка облога. ➤ Русь трималася понад 60 днів. Відбувалося кілька великих сутичок. Руське військо було виснажене, оточене, ізольоване від підкріплень і флоту. В цей момент Імператор Цимісхій запропонував руському князю вийти на поєдинок один на один, аби уникнути зайвого кровопролиття. 🧩 Цитата з Льва Диякона (візантійський історик): «Імператор запропонував руському вождю особистий поєдинок, щоби уникнути нових втрат. Та варвар відповів, що князі не мають звички виступати на арену, мов гладіатори, щоб потішати натовп. Нехай вирішує битва, а не видовища» — Лев Диякон, “Історія” Цей момент — ще одне підтвердження того, що Святослав був не лише відчайдушним воїном, а й політичним мислителем, який розумів ціну дій і символів. 🛡️ Святослав не був боягузом — це засвідчують навіть вороги. Навіть візантійські хроністи, які цілком могли б його зганьбити, називали його: «варвар, але достойний, суворий, невтомний, рівний своїм воїнам». Святослав відмовився від поєдинку не через страх, а через мудрість воєначальника і тверезий розрахунок політика. На момент пропозиції поєдинку: • Руське військо виснажене, • оточене флотом і армією Цимісхія, • відрізане від постачання. Навіщо ризикувати, якщо навіть перемога в поєдинку не гарантує виграшу у війні? А смерть — гарантує крах всього війська. Святослав мислив як лідер, не як гладіатор. Він не грав у чужу виставу — він воював за свою Русь. І його ім’я увійшло в історію не як дуелянта — а як одного з найпотужніших князів воєнного Середньовіччя. Чи є інші думки з цього приводу? Про останню битву князя і про те, як вийшов князь Святослав з Доростолу - читайте в книзі «Від Русі до України. Відновлення історії», яку можна замовити, написавши нам, або на сайті rus-ukraine.com.ua
    827views
  • Жіночий образ у вуалі
    Авторська робота. Тиснення на металі, 10,2 × 13,2 см. (разом з рамкою), Україна, 2020-ті рр. Стилізація на пізнє Середньовіччя (14-15 століття).
    Профіль жінки, обрамлений аркою, стилістично відсилає до середньовічного портрета або візантійської іконографії
    Аксесуари одягу на жінці:

    Каптур (або вуаль): На голові жінки довгий каптур або вуаль, що повністю покриває волосся та шию.
    Комір: Одяг з коміром, або хустка, яка також покриває область шиї та плечей.
    Жіночий образ у вуалі Авторська робота. Тиснення на металі, 10,2 × 13,2 см. (разом з рамкою), Україна, 2020-ті рр. Стилізація на пізнє Середньовіччя (14-15 століття). Профіль жінки, обрамлений аркою, стилістично відсилає до середньовічного портрета або візантійської іконографії Аксесуари одягу на жінці: Каптур (або вуаль): На голові жінки довгий каптур або вуаль, що повністю покриває волосся та шию. Комір: Одяг з коміром, або хустка, яка також покриває область шиї та плечей.
    Love
    1
    937views
More Results