Жорстоко загашені свічі життів,

Жорстоко убиті кияни,

У засвіти кожного ворог повів,

З могили ніхто з них не встане.

Ридала над містом зболіла блакить,

І тиша стискала руїни,

Бо в кожному домі нестерпно болить,

Й від того, що є – крівця стине.

Не встиг доспівати хтось своїх пісень,

Не встигли сказати: «Кохаю»,

Та пам'ять крізь попіл і чорний цей день

Їх світлих імен не втрачає.

За кожне обірване ворогом «жить»,

За сльози у серці Вкраїни,

Настане година — прийдеться платить

За вбитих усіх без провини.

Здригалися стіни від вибухів знов,

Палали розбиті світанки,

І Київ у серці тримав свою кров,

Горіли вогнем наші ранки.

І плаче над містом скорбота німа,

У чорному дзвонять кайдани,

Бо вбивцям ніколи прощення нема,

А пам'ять не зрадить киянам.

Над містом схилилися тіні жалів,

Мовчали згорьовані храми,

І вітер молитви до неба зносив,

Змішавши їх всіх зі сльозами.

Не буде забута трагедія ця,

Не стихнуть скорботні зітхання,

Бо в серці народу палає свіча,

І путь всіх убитих остання.

руїнах страшних проростатиме знов

Любов до землі нездоланна,

Та кожен із вбитих назавжди пішов,

Залишивши рану киянам.

12.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID: 1063978

Знов поранені і вбиті,

Знову люди кров'ю вмиті,

Знову вибухи лунають,

Знов цинічно нас вбивають.

Знову свіжі в нас могили,

Знову в нас людей убили,

Знов сирени завивають,

Знову спокій відбирають.

Знов дитинство обривають,

Знов домівки спопеляють,

Знов у вибухах світанки,

Знов стрічаєм чорні ранки.

Знову страшні похоронки,

Знов гіркі вдовині зморшки,

Знов молитви в небо линуть,

Знов невинні люди гинуть.

Знову біль у нас й розпука,

Знову горе, сльози й мука,

Знову морок і страждання,

Знов, що вчують – сподівання.

Знов над нами дим клубочить,

Знову смерть це все пророчить,

Знов руїни розбирають,

Знов тіла звідтіль виймають.

Знов зі всього попелище,

Знов неладний вітер свище,

Знов вогнем все оповито,

Знову нищать нас відкрито.

Знов на цвинтарі могили,

Знов від горя посивіли,

Знов вінки вітри гойдають,

Знову сльози не вщухають.

Знов обірвані розмови,

Знов невимовлене слово,

Знов портрети в нас на стінах,

Знову плач усюди лине.

Знову пам'ять серце крає,

Знову біль не відпускає,

Знов скорбота душі крає,

Знов війна життя ламає.

Знов свічки́ тремтять у храмі,

Знов молитва між сльозами,

Знову ймення промовляють,

Знов в могилоньки вкладають.

Знов дитячий сміх стихає,

Знову серце завмирає,

Знов катів не зупиняють,

Знов у світі споглядають.

10.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

ID: 1063898

Баришівська селищна рада повідомляє про непоправну втрату.

Після тривалих місяців болісного очікування та невідомості підтвердилася загибель рядового САДА Анатолія Петровича, військовослужбовця 46 окремої аеромобільної Подільської бригади.

Із 12 січня 2024 року Захисник вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання в районі Мар’їнки Донецької області. На жаль, за результатами ДНК-експертизи підтверджено його загибель.

Прощання із Захисником відбудеться 10 червня:

▪️ о 09:30 – траурний кортеж вирушить від моргу до Свято-Троїцького храму, де відбудуться мітинг-прощання та чин відспівування.

Чин поховання відбудеться у селі Поділля.

У зв'язку з похованням Захисника 10 червня 2026 року на території Баришівської громади оголошено День жалоби.

Закликаємо жителів громади гідно провести в останню путь нашого Захисника та вшанувати його світлу пам’ять.

@Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни