РЕПОРТЕР

У запеклих боях зупинилося серце бійця,
Він поліг за свободу у грізну лиху заметіль,
І скорбота німа не зникає тепер із лиця.

Він раніше тримав перед кожним ефіром свій стиль,
Готував передачі, екранні новини писав,
Та полишив роботу заради військових зусиль.

На Сумському відрізку відважно країну спасав,
Боронив українські кордони від лютих навал,
Поки ворог жорстокий життя молоде не забрав.

Залишилися доньки, дружина, родинний причал,
Що тепер у сльозах проводжають героя в тугу,
Бо накрив їхній дім непоправний, болючий фінал.

Він віддав свої сили для битви у цьому кругу,
Хлопець з медіа став на порозі святої мети,
Щоб розбити оцю безнадійну ворожу дугу.

Пам'ять вічна тепер буде світлом яскравим цвісти,
Його подвиг записано в книгу хоробрих імен,
Що зуміли країну від чорного зла зберегти.

Україна схиляє сьогодні мільйони знамен,
Провіщаючи славу тому, хто не склав булави,
Серед сизих туманів і дальніх воєнних арен.

Він лишився в легендах назавжди, навічно живим.

Мирослав Манюк
20.07.2026

Присвячено загиблому герою Івану Трембовецькому, який у цивільному житті був випусковим редактором телеканалів «ТЕТ» та «2+2».

ЖОРСТОКО ЗАГАШЕНІ СВІЧІ ЖИТТІВ


Жорстоко загашені свічі життів,
Жорстоко убиті кияни,
У засвіти кожного ворог повів,
З могили ніхто з них не встане.


Ридала над містом зболіла блакить,
І тиша стискала руїни,
Бо в кожному домі нестерпно болить,
Й від того, що є – крівця стине.


Не встиг доспівати хтось своїх пісень,
Не встигли сказати: «Кохаю»,
Та пам'ять крізь попіл і чорний цей день
Їх світлих імен не втрачає.


За кожне обірване ворогом «жить»,
За сльози у серці Вкраїни,
Настане година — прийдеться платить
За вбитих усіх без провини.


Здригалися стіни від вибухів знов,
Палали розбиті світанки,
І Київ у серці тримав свою кров,
Горіли вогнем наші ранки.


І плаче над містом скорбота німа,
У чорному дзвонять кайдани,
Бо вбивцям ніколи прощення нема,
А пам'ять не зрадить киянам.


Над містом схилилися тіні жалів,
Мовчали згорьовані храми,
І вітер молитви до неба зносив,
Змішавши їх всіх зі сльозами.


Не буде забута трагедія ця,
Не стихнуть скорботні зітхання,
Бо в серці народу палає свіча,
І путь всіх убитих остання.


руїнах страшних проростатиме знов
Любов до землі нездоланна,
Та кожен із вбитих назавжди пішов,
Залишивши рану киянам.
12.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1063978

ЗНОВУ, ЗНОВУ І ЗНОВУ


Знов поранені і вбиті,
Знову люди кров'ю вмиті,
Знову вибухи лунають,
Знов цинічно нас вбивають.


Знову свіжі в нас могили,
Знову в нас людей убили,
Знов сирени завивають,
Знову спокій відбирають.


Знов дитинство обривають,
Знов домівки спопеляють,
Знов у вибухах світанки,
Знов стрічаєм чорні ранки.


Знову страшні похоронки,
Знов гіркі вдовині зморшки,
Знов молитви в небо линуть,
Знов невинні люди гинуть.


Знову біль у нас й розпука,
Знову горе, сльози й мука,
Знову морок і страждання,
Знов, що вчують – сподівання.


Знов над нами дим клубочить,
Знову смерть це все пророчить,
Знов руїни розбирають,
Знов тіла звідтіль виймають.


Знов зі всього попелище,
Знов неладний вітер свище,
Знов вогнем все оповито,
Знову нищать нас відкрито.


Знов на цвинтарі могили,
Знов від горя посивіли,
Знов вінки вітри гойдають,
Знову сльози не вщухають.


Знов обірвані розмови,
Знов невимовлене слово,
Знов портрети в нас на стінах,
Знову плач усюди лине.


Знову пам'ять серце крає,
Знову біль не відпускає,
Знов скорбота душі крає,
Знов війна життя ламає.


Знов свічки́ тремтять у храмі,
Знов молитва між сльозами,
Знову ймення промовляють,
Знов в могилоньки вкладають.


Знов дитячий сміх стихає,
Знову серце завмирає,
Знов катів не зупиняють,
Знов у світі споглядають.


10.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID: 1063898

#СКОРБОТА 🕯
Баришівська селищна рада повідомляє про непоправну втрату.
Після тривалих місяців болісного очікування та невідомості підтвердилася загибель рядового САДА Анатолія Петровича, військовослужбовця 46 окремої аеромобільної Подільської бригади.
Із 12 січня 2024 року Захисник вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання в районі Мар’їнки Донецької області. На жаль, за результатами ДНК-експертизи підтверджено його загибель.
Прощання із Захисником відбудеться 10 червня:
▪️ о 09:30 – траурний кортеж вирушить від моргу до Свято-Троїцького храму, де відбудуться мітинг-прощання та чин відспівування.
Чин поховання відбудеться у селі Поділля.
У зв'язку з похованням Захисника 10 червня 2026 року на території Баришівської громади оголошено День жалоби.
Закликаємо жителів громади гідно провести в останню путь нашого Захисника та вшанувати його світлу пам’ять.
@Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають?
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує-чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають?
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує-чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436

🇺🇦 Завдяки Збройним Силам України ніхто не повторить геноциду нашого народу.
🕯️ Не маємо права забути. Голодомор торкнувся майже кожної родини. Це наша незагоєна рана, яка болить через покоління. Українців вбивали голодом, щоб знищити прагнення до волі, пам'ять і саму націю.
🇷🇺 Ті, хто нищив в нас тоді, діють такими ж методами і сьогодні. Кожна запалена свічка – це символ того, що ми вистояли тоді і вистоїмо тепер.
🕯️Ми вдячні кожному воїну, хто стоїть між нами і темрявою. За життя, свободу, за Україну. Свічка пам'яті горить, як скорбота і як обітниця. Немає права забути.
📹 Відео — Сухопутні війська України.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають,
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує -чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436