Жорстоко загашені свічі життів,
Жорстоко убиті кияни,
У засвіти кожного ворог повів,
З могили ніхто з них не встане.
Ридала над містом зболіла блакить,
І тиша стискала руїни,
Бо в кожному домі нестерпно болить,
Й від того, що є – крівця стине.
Не встиг доспівати хтось своїх пісень,
Не встигли сказати: «Кохаю»,
Та пам'ять крізь попіл і чорний цей день
Їх світлих імен не втрачає.
За кожне обірване ворогом «жить»,
За сльози у серці Вкраїни,
Настане година — прийдеться платить
За вбитих усіх без провини.
Здригалися стіни від вибухів знов,
Палали розбиті світанки,
І Київ у серці тримав свою кров,
Горіли вогнем наші ранки.
І плаче над містом скорбота німа,
У чорному дзвонять кайдани,
Бо вбивцям ніколи прощення нема,
А пам'ять не зрадить киянам.
Над містом схилилися тіні жалів,
Мовчали згорьовані храми,
І вітер молитви до неба зносив,
Змішавши їх всіх зі сльозами.
Не буде забута трагедія ця,
Не стихнуть скорботні зітхання,
Бо в серці народу палає свіча,
І путь всіх убитих остання.
руїнах страшних проростатиме знов
Любов до землі нездоланна,
Та кожен із вбитих назавжди пішов,
Залишивши рану киянам.
12.06.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1063978