#історія #події
Гра престолів по-київськи: Сходження Ярослава.
1015 рік. Київська Русь завмерла в очікуванні бурі. Тільки-но відійшов у вічність Володимир Великий, як держава опинилася на межі розпаду. Це був час, коли родинні зв'язки важили менше за владу, а брат ішов на брата не з обіймами, а з мечем. ⚔️
У Києві владу захопив Святополк, який миттєво отримав прізвисько «Окаянний». Чому? Бо вирішив "зачистити" конкурентів, вбивши своїх братів Бориса та Гліба. Здавалося, шлях до абсолютної влади вільний. Але на півночі, у Новгороді, сидів ще один брат — Ярослав (якого згодом назвуть Мудрим, але тоді він був просто "Ярославом, який не платить данину батькові"). 🤔
Ситуація була патова. Ярослав саме посварився зі своїми найманцями-варягами, але новини з Києва змусили їх об'єднатися. «Ми не за гроші, ми за правду (і за майбутні трофеї)», — ймовірно, подумали вікінги і рушили на південь.
Битва за Київ не була легкою прогулянкою. Це була шахова партія, де фігурами були тисячі воїнів. Ярослав, кульгавий від народження, але гострий розумом, зробив ставку не на грубу силу, а на тактику і підтримку новгородців. У 1015-1016 роках (літописна дата 1015) він входить до Києва, виганяючи Святополка. 🏛
Це був не просто військовий успіх. Це був момент, коли історія Русі повернула в бік цивілізації. Саме цей чоловік, який сів на престол у розпал кривавої міжусобиці, згодом подарує нам «Руську Правду» — перший звід законів, збудує Софію Київську і перетворить Київ на європейську столицю, з якою будуть прагнути породичатися монархи Франції, Норвегії та Угорщини. 📜💍
Початок правління Ярослава — це нагадування про те, що навіть після найтемнішої ночі (і найжорстокішої боротьби за владу) може настати «Золота доба». Головне — не просто захопити престол, а знати, що з ним робити далі.

#історія #події
1795 — Станіслав II Август Понятовський зрікається престолу: остаточна ліквідація Речі Посполитої.
25 листопада 1795 року, після третього поділу Польщі, останній король Речі Посполитої Станіслав II Август Понятовський змушений був офіційно зректися престолу. Це стало символом остаточного знищення держави, яка століттями була потужною європейською силою та осередком українських, білоруських і литовських земель.

Історичний контекст

Річ Посполита у XVIII столітті переживала період системної кризи, політичної нестабільності та зовнішнього тиску сусідів: Росії, Пруссії та Австрії. Реформаційні спроби короля Понятовського — розширення прав для представників різних конфесій, кадрові реформи, конституція 1791 року, створення національних інституцій — не змогли подолати вплив зовнішніх сил і внутрішню слабкість держави.

У результаті трьох поділів (1772, 1793, 1795) держава втратила майже всю територію. Третій поділ здійснився наприкінці 1795 року — незалежна польсько-литовсько-руська держава перестала існувати.

Відречення від престолу

Під тиском Російської імперії, 25 листопада 1795 року у Гродно, Станіслав II Август Понятовський підписав акт зречення престолу. Короля було позбавлено влади і фактично депортовано до Санкт-Петербурга, де він і завершив своє життя.

Значення події

Річ Посполита канула в небуття — її території поділені між сусідами.
Українські землі остаточно перейшли під контроль інших імперій, що визначило подальшу долю Центрально-Східної Європи на століття вперед.

Подія стала переломним моментом для польського, українського, литовського та білоруського народу, позначивши початок періоду іноземної політики на цих землях.

Коротка біографія Станіслава II Августа
Станіслав-Август Понятовський (1732–1798), польський шляхтич, реформатор, останній король польський, великий князь литовський та великий князь руський. Його прагнення до модернізації держави не врятували Річ Посполиту від розпаду.

"Я думала, мене в ліс розстрілювати везуть": звільнену з білоруської неволі українку на кордоні зустрів особисто Буданов
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
https://brovaryregion.in.ua/?p=46234

"Я думала, мене в ліс розстрілювати везуть": звільнену з білоруської неволі українку на кордоні зустрів особисто Буданов

Наймолодша українка, яку 22 листопада вдалося звільнити з ув'язнення в Білорусі, – це 18-річна Марія Місюк.

Її на україно-білоруському кордоні зустрів особисто Кирило Буданов, голова Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими й начальник Головного управління розвідки.

"Я повірити не можу! Я думала, що мене просто в ліс вивезуть, я думала, мене розстрілювати везуть", – зізналася дівчина.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Україна закликала World Aquatics переглянути рішення щодо допуску російських та білоруських спортсменів до командних змагань

Міністерство молоді та спорту України, Національний олімпійський комітет  та Федерація плавання України звернулися до президента Міжнародного олімпійського комітету Кірсті Ковентрі та президента World Aquatics Хусейна Аль-Мусаллaма із закликом переглянути рішення про допуск спортсменів із Росії та Білорусі до міжнародних командних змагань з 1 січня 2026 року.

Згідно з новими правилами, оголошеними World Aquatics, представники держав-агресорів зможуть виступати під нейтральним статусом у командних дисциплінах водних видів спорту, включно з водним поло. Українська спортивна спільнота виступає проти цього рішення, який суперечить рекомендаціям МОК від 28 березня 2023 року. У цих рекомендаціях прямо зазначено, що спортсмени з Росії та Білорусі не можуть брати участь у командних змаганнях, щоб уникнути використання спорту як інструменту політичного впливу.
#Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ХТО й НАВІЩО денаціоналізує українців?

Українські блогери сьогодні денаціоналізують українців набагато потужніше й ефективніше, ніж сам путін.

Щодня, у форматі розважальних відео, «просвітницьких» роликів і подкастів вони втовкмачують, що українська нація з’явилася лише на початку ХХ століття — разом із державою.

Раніше, мовляв, націй не було.
І київські князі були «не наші».
І в часи Русі — жодної «національної свідомості».

Висновок, який вони м’яко підсовують глядачеві:
українці не мають права вважати себе спадкоємцями Русі.

І що страшніше — все більше українців починають у це вірити.

Але спитаймо інакше:
коли тоді з’явилися українські дохристиянські обряди, колядки, щедрівки, веснянки, наші народні мелодії, звичаї, вишивки, назви місяців і свят?
Це ж і є ознаки нації!

Задовго до будь-якої «держави ХХ століття»?

Коли з’явилася українська мова — одна з головних ознак нації?
І хто її створив, якщо не сам народ, що усвідомлював свою відмінність?

МОСКОВСЬКА імітація слов’янства

Для порівняння — подивімося на тих, хто сьогодні претендує на спадщину Русі.

В їхньому «фольклорі» немає власних колядок, щедрівок, гаївок.

Слова «колядка» й «щедрівка» навіть не мають відповідника в штучному «русском язикє».
Їх занесли туди українські переселенці.

Їх «пєрєвєлі на русскій» — і це все. Без розуміння сенсу, без духовної глибини.

Та зате московити навчилися імітувати слов’янськість і продавати її світу як власну.

І це працює: змінюються навіть політичні курси сусідніх слов’янських держав — не лише від «втоми від України», а через дію російської політики «слов’янської єдності».

УКРАЇНСЬКА ВІДМОВА від РУСІ

Парадоксально, але в самій Україні почався протилежний процес —
відхрещування від Русі.

Держава Русь у блогерських версіях визнається «вікінгським проектом».

Слов’яни — «дикі племена».

Етнічна самосвідомість — нібито відсутня.

Такі меседжі щодня лунають у «просунутих» українських ютубах.

А про те, щоб достукатись до інших словянських держав щодо нашої спорідненості — навіть мови нема.

Жодного навіть натяку такої роботи і контактів серед етнічних українців в сусідніх державах — так, як це робить та ж Угорщина в Украіні серед етнічних угорців.
Чи так, як для етнічних німців чи поляків з інших країн є різні пільгові програми навчання тощо в Німеччині і Польщі.

А Україні українці не потрібні — ні закордонні, ні свої, у межах держави.

ЧОМУ ТАК сталося?

Може тому, що в Україні українцями керують не слов’яни?

Бо слов’яни ж не мали би відмовлятися від власної історії, мови, коріння.

Нам пишуть:

«Правильно ви намагаєтесь достукатися до російськомовних у різних країнах.
А рабсія тим часом активно просуває слов’янські сайти, бо розуміє, що слов’янські мови взаємно зрозумілі.
Ми ж відштовхуємо всіх — і потім нарікаємо, що нас не чують».

ТО ЩО з НАМИ сталося?

Куди ми йдемо?
Хто ми?
І яку країну будуємо — для українців чи для тих, хто знову перепише нашу пам’ять?

Країну, що відмовляється від власного минулого,
чи ту, яка нарешті усвідомить себе спадкоємицею великої Русі — слов’янської, української, нашої?

Поки московити привласнюють нашу спадщину й успішно продають її світу, ми самі відрікаємося від неї — стираючи власну історичну ідентичність.

А відмова від Русі — це не лише втрата минулого,
це втрата самих себе.

Анатолій Герасимчук.
rus-ukraine.com.ua

📜 "Одна колиска"? Але два абсолютно різні шляхи.
Радянська теорія "колиски трьох народів" просувала ідею спільного, "братнього" розвитку. Але факти показують фундаментальний цивілізаційний розкол, де один із "братів" обрав абсолютно іншу модель державності.
Ключовий поворотний момент — вплив Орди.
І зовсім не на народну масу. Цей вплив не був схожий на ту асиміляцію фінно-угорського населення Залісся в’ятичами та радимичами, що відбувалася раніше. Як свідчать ДНК-дослідження, серед пересічного населення Московії генетичний слід Орди мізерний - всього 1-3%.
Справжня драма розгорнулася нагорі. Московські князі свідомо обрали «елітний трансфер» - вони цілеспрямовано родичалися з ординською верхівкою та копіювали її державні інститути.
Це був холодний розрахунок:

Шлюби (як Юрія Московського з сестрою Хана чи Федора Чорного з донькою Хана) давали політичні переваги та військову підтримку.
Копіювалися інститути Орди: ефективна податкова система, поштові станції (ями) для контролю, військова організація.

У цей самий час руська еліта на землях майбутньої України дивилася на Захід, інтегруючись у Велике князівство Литовське.
В результаті на уламках Русі виросли дві різні моделі влади:

Московська: Абсолютна, централізована, побудована за ординським зразком.
Литовсько-Руська: Договірна, обмежена законом і правами шляхти, що продовжувало правові традиції Русі в європейському контексті.

Головний висновок: Ординські гени в родоводах московської знаті — це не причина їх автократизму. Це, по суті, «біологічний чек» — доказ свідомого вибору на користь злиття з Ордою та запозичення її гібридної моделі влади.
Більше про цей цивілізаційний вибір - у нашому новому відео.
👉 Дивіться повний розбір на YouTube: http://bit.ly/4nPyXp4

❗️Путін хоче захопити Одесу, Харків та Миколаїв, чим відріже Україну від Чорного моря і утримати 4 області, які вже окуповані — наступний рік може стати вирішальним у війні, пише Foreign Affairs.
Стратегічна мета рф у підкоренні України розгортається в три етапи:
1. Фактичні бойові дії.
2. Окупація або знищення такої величини української території, щоб гарантувати економічну життєздатність України лише за згодою рф.
3. Україна має стати для рф залежною, як Білорусь.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️Плани рф окупувати Україну у три етапи.

путін прагне утримати анексовані області та захопити Харків, Миколаїв та Одесу, відрізавши Україну від Чорного моря, — Foreign Affair

Другий етап-економічний та політичний тиск із загрозою нового вторгнення.

Піти в орбіту росії як білорусь.
На третьому етапі Україна має увійти в орбіту росії, як білорусь.

Видання також пише, що ця зима може стати вирішальною.росія виробляє рекордну кількість ракет, а енергосистема України не справляється. Київ залишається без світла, опалення працює з перебоями.

Якщо рф прискорить успіхи, вона може прагнути примусу України до підпорядкування 2026 року.

РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?