• "Був скромним і ввічливим": під час військових навчань помер священник зі Львівщини
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    https://brovaryregion.in.ua/?p=46555
    "Був скромним і ввічливим": під час військових навчань помер священник зі Львівщини #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=46555
    BROVARYREGION.IN.UA
    «Був скромним і ввічливим»: під час військових навчань помер священник зі Львівщини
    Священник зі Львова Орест Чорний помер у віці 46 років. Його серце зупинилося 29 листопада у Чернівецькій області, де чоловік проходив військові навчання. Про це повідомили на сторінці Церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Facebook. Про його смерть також інформували у Львівській обласній військовій
    6views
  • #історія #події
    Від місіонерського посту до мегаполісу: 4 грудня 1674 року — початок історії Чикаго.
    Історія одного з найбільших міст Сполучених Штатів Америки – Чикаго – бере свій початок у глибокому XVII столітті, задовго до його офіційного заснування як поселення. Саме 4 грудня 1674 року на місці, де річка Чикаго впадає в озеро Мічиган, французький єзуїт, дослідник та місіонер Жак Маркетт (Jacques Marquette) заснував невеликий місіонерський пост, який згодом стане колискою майбутнього мегаполіса.

    Жак Маркетт: Місіонер і першовідкривач

    Жак Маркетт був однією з ключових фігур французької колонізації Північної Америки. У 1673 році він разом з картографом Луї Жольє здійснив грандіозну експедицію, що відкрила для європейців значну частину річки Міссісіпі. Повертаючись з цієї подорожі, Маркетт затримався на території сучасного штату Іллінойс, щоб виконати свою основну місію – поширення християнства серед місцевих корінних народів.
    Місце, де нині розташоване Чикаго, було стратегічно важливим:
    Географічне положення: Це був зручний портage (місце для перетягування каное між водними шляхами) між Великими озерами та річкою Міссісіпі через річку Чикаго та річку Дес-Плейнс.
    Природні ресурси: Багаті мисливські угіддя та плідна земля.
    Місцеві племена: Тут проживали племена іллінойсів, що були відкриті для контактів.

    Заснування місіонерського посту

    Уже в 1673 році Маркетт провів зиму в цьому районі, але постійний пост був заснований під час його другої подорожі. 4 грудня 1674 року він встановив тимчасову місіонерську станцію на березі річки Чикаго, збудувавши невелику хатину. Цей пост мав слугувати базою для подальшої євангелізації та пунктом збору інформації про місцеві племена.
    Хоча це не було повноцінне місто чи військова фортеця, саме ця подія вважається першим відомим європейським поселенням на місці майбутнього Чикаго. Цей пост відіграв важливу роль як торгова точка та зупинка для французьких траперів і дослідників, які прямували у внутрішні райони континенту.

    Спадщина та майбутнє Чикаго

    Жак Маркетт помер у 1675 році, менш ніж через рік після заснування посту. Проте його діяльність заклала основу для подальшого французького, а пізніше й американського освоєння регіону. Місіонерський пост, хоч і був тимчасовим, привернув увагу до стратегічної важливості місця.
    Протягом наступних століть тут існували торгові пости, військові форти (такі як Форт Дірборн) та невеликі поселення, поки в 1833 році не було офіційно засноване місто Чикаго, що згодом перетворилося на один із найбільших економічних та культурних центрів США.

    Сьогодні Чикаго пишається своїм зв'язком з Жаком Маркеттом. На його честь названі вулиці, парки, університети, а також історичні пам'ятки. Це нагадування про те, як скромний місіонерський пост у диких землях став відправною точкою для розвитку сучасного мегаполісу.
    #історія #події Від місіонерського посту до мегаполісу: 4 грудня 1674 року — початок історії Чикаго. Історія одного з найбільших міст Сполучених Штатів Америки – Чикаго – бере свій початок у глибокому XVII столітті, задовго до його офіційного заснування як поселення. Саме 4 грудня 1674 року на місці, де річка Чикаго впадає в озеро Мічиган, французький єзуїт, дослідник та місіонер Жак Маркетт (Jacques Marquette) заснував невеликий місіонерський пост, який згодом стане колискою майбутнього мегаполіса. Жак Маркетт: Місіонер і першовідкривач Жак Маркетт був однією з ключових фігур французької колонізації Північної Америки. У 1673 році він разом з картографом Луї Жольє здійснив грандіозну експедицію, що відкрила для європейців значну частину річки Міссісіпі. Повертаючись з цієї подорожі, Маркетт затримався на території сучасного штату Іллінойс, щоб виконати свою основну місію – поширення християнства серед місцевих корінних народів. Місце, де нині розташоване Чикаго, було стратегічно важливим: Географічне положення: Це був зручний портage (місце для перетягування каное між водними шляхами) між Великими озерами та річкою Міссісіпі через річку Чикаго та річку Дес-Плейнс. Природні ресурси: Багаті мисливські угіддя та плідна земля. Місцеві племена: Тут проживали племена іллінойсів, що були відкриті для контактів. Заснування місіонерського посту Уже в 1673 році Маркетт провів зиму в цьому районі, але постійний пост був заснований під час його другої подорожі. 4 грудня 1674 року він встановив тимчасову місіонерську станцію на березі річки Чикаго, збудувавши невелику хатину. Цей пост мав слугувати базою для подальшої євангелізації та пунктом збору інформації про місцеві племена. Хоча це не було повноцінне місто чи військова фортеця, саме ця подія вважається першим відомим європейським поселенням на місці майбутнього Чикаго. Цей пост відіграв важливу роль як торгова точка та зупинка для французьких траперів і дослідників, які прямували у внутрішні райони континенту. Спадщина та майбутнє Чикаго Жак Маркетт помер у 1675 році, менш ніж через рік після заснування посту. Проте його діяльність заклала основу для подальшого французького, а пізніше й американського освоєння регіону. Місіонерський пост, хоч і був тимчасовим, привернув увагу до стратегічної важливості місця. Протягом наступних століть тут існували торгові пости, військові форти (такі як Форт Дірборн) та невеликі поселення, поки в 1833 році не було офіційно засноване місто Чикаго, що згодом перетворилося на один із найбільших економічних та культурних центрів США. Сьогодні Чикаго пишається своїм зв'язком з Жаком Маркеттом. На його честь названі вулиці, парки, університети, а також історичні пам'ятки. Це нагадування про те, як скромний місіонерський пост у диких землях став відправною точкою для розвитку сучасного мегаполісу.
    Like
    1
    240views
  • #історія #події
    Земля, якої не чекали: як 383 роки тому світ став трохи більшим 🌏⚓️
    Уявіть собі: 1642 рік. Жодних супутників, GPS чи детальних карт. Лише дерево, парусина, солона вода і наказ могутньої Ост-Індської компанії — знайти легендарну Terra Australis Incognita.

    Саме в цей день, 24 листопада 1642 року, голландський мореплавець Абель Тасман, стоячи на палубі флагмана «Гемскерк» (Heemskerck), побачив високі гори на горизонті. Він ще не знав, що це острів. Він навіть не здогадувався, що промахнувся повз величезний материк (Австралію), пройшовши південніше. Але він відкрив землю, яка назавжди змінила мапу світу.

    🗺 Нюанс імені

    Тасман не був скромним, але був лояльним. Новому суходолу він дав ім'я не своє, а свого боса — генерал-губернатора Антоні ван Дімена. Так з'явилася Земля Ван-Дімена. Назва протрималася понад два століття! Лише у 1856 році, щоб позбутися похмурої репутації "каторжного пекла" (британці використовували острів як в'язницю), землю перейменували на честь першовідкривача — Тасманія.

    ⛵️ Що вони побачили?

    Тасман описував цю землю як сувору, з велетенськими деревами. Цікавий факт: команда бачила дим і чула звуки, але самого місцевого населення (аборигенів) так і не зустріла. Голландці вирішили не ризикувати зайвий раз і, встановивши прапор, попливли далі — відкривати Нову Зеландію.

    Іронія долі: Тасман вважав свою експедицію не надто успішною, адже золота він не знайшов, а торгові маршрути виявилися складними. Він і гадки не мав, що його ім'я стане синонімом цілого регіону та навіть "тасманійського диявола" 🦦.

    Сьогодні Тасманія — це заповідний рай. А все почалося з простого запису в судновому журналі: "Бачили землю...".
    #історія #події Земля, якої не чекали: як 383 роки тому світ став трохи більшим 🌏⚓️ Уявіть собі: 1642 рік. Жодних супутників, GPS чи детальних карт. Лише дерево, парусина, солона вода і наказ могутньої Ост-Індської компанії — знайти легендарну Terra Australis Incognita. Саме в цей день, 24 листопада 1642 року, голландський мореплавець Абель Тасман, стоячи на палубі флагмана «Гемскерк» (Heemskerck), побачив високі гори на горизонті. Він ще не знав, що це острів. Він навіть не здогадувався, що промахнувся повз величезний материк (Австралію), пройшовши південніше. Але він відкрив землю, яка назавжди змінила мапу світу. 🗺 Нюанс імені Тасман не був скромним, але був лояльним. Новому суходолу він дав ім'я не своє, а свого боса — генерал-губернатора Антоні ван Дімена. Так з'явилася Земля Ван-Дімена. Назва протрималася понад два століття! Лише у 1856 році, щоб позбутися похмурої репутації "каторжного пекла" (британці використовували острів як в'язницю), землю перейменували на честь першовідкривача — Тасманія. ⛵️ Що вони побачили? Тасман описував цю землю як сувору, з велетенськими деревами. Цікавий факт: команда бачила дим і чула звуки, але самого місцевого населення (аборигенів) так і не зустріла. Голландці вирішили не ризикувати зайвий раз і, встановивши прапор, попливли далі — відкривати Нову Зеландію. Іронія долі: Тасман вважав свою експедицію не надто успішною, адже золота він не знайшов, а торгові маршрути виявилися складними. Він і гадки не мав, що його ім'я стане синонімом цілого регіону та навіть "тасманійського диявола" 🦦. Сьогодні Тасманія — це заповідний рай. А все почалося з простого запису в судновому журналі: "Бачили землю...".
    Like
    1
    178views
  • #традиції
    21 листопада - відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - "Введення", або Третю Пречисту.
    У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.
    Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
    Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари.
    Дівчата в цей день вмивали лице снігом і витирали рушником, щоб колір шкіри був свіжим і завжди з рум’янцем.
    Що ж до харчування у святковий день — вже почався Пилипівський піст, тож страви були скромними. Але дозволялось певне ослаблення правил: вживання рибних продуктів, рослинної олії та невеликої кількості церковного вина.
    По півночі жінки сідали на порозі і пряли самосіві коноплі, щоб «прядиво пішло на руку».
    В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває".
    Введення прийшло - зиму привело.
    Однак справжня зима не відразу стає, вона поступово набирає силу, йде нерівним кроком: далеко вперед забіжить і сильно заморозить, то відступить і «восени гляне». Про це народні приказки:
    Введенські морози зиму не ставлять .
    Всюди на Введення влаштовувалися зимові торги, які представляли собою великі традиційні ярмарки.
    #традиції 21 листопада - відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - "Введення", або Третю Пречисту. У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік. Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати. Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. Дівчата в цей день вмивали лице снігом і витирали рушником, щоб колір шкіри був свіжим і завжди з рум’янцем. Що ж до харчування у святковий день — вже почався Пилипівський піст, тож страви були скромними. Але дозволялось певне ослаблення правил: вживання рибних продуктів, рослинної олії та невеликої кількості церковного вина. По півночі жінки сідали на порозі і пряли самосіві коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває". Введення прийшло - зиму привело. Однак справжня зима не відразу стає, вона поступово набирає силу, йде нерівним кроком: далеко вперед забіжить і сильно заморозить, то відступить і «восени гляне». Про це народні приказки: Введенські морози зиму не ставлять . Всюди на Введення влаштовувалися зимові торги, які представляли собою великі традиційні ярмарки.
    Like
    1
    565views
  • 🇺🇦🏀Жіноча збірна України з баскетболу з розгромним рахунком обіграла команду Азербайджану і здобула другу перемогу у відборі на Євробаскет-2027!

    3 тур. Група Е. Рига, Латвія
    Україна 🇺🇦 — 🇦🇿 Азербайджан 98:34 (25:12, 20:8, 30:7, 23:7).

    ⛹️‍♀️Найрезультативнішою у збірній України стала Карина Панчук з 17 очками, у Христини Кулєши 14 балів.

    У першому турі кваліфікації на Євробаскет-2027 підопічні Євгена Мурзіна перемогли збірну Чорногорії 🇲🇪(71:65), а у другому турі поступилися команді Болгарії 🇧🇬(60:80). Наступні ігри відбору на жіночий чемпіонат Європи збірна України проведе у березні 2026 року.

    🙌Вітаємо з перемогою і бажаємо успіху на шляху до Євробаскету-2027!
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🏀Жіноча збірна України з баскетболу з розгромним рахунком обіграла команду Азербайджану і здобула другу перемогу у відборі на Євробаскет-2027! 3 тур. Група Е. Рига, Латвія Україна 🇺🇦 — 🇦🇿 Азербайджан 98:34 (25:12, 20:8, 30:7, 23:7). ⛹️‍♀️Найрезультативнішою у збірній України стала Карина Панчук з 17 очками, у Христини Кулєши 14 балів. У першому турі кваліфікації на Євробаскет-2027 підопічні Євгена Мурзіна перемогли збірну Чорногорії 🇲🇪(71:65), а у другому турі поступилися команді Болгарії 🇧🇬(60:80). Наступні ігри відбору на жіночий чемпіонат Європи збірна України проведе у березні 2026 року. 🙌Вітаємо з перемогою і бажаємо успіху на шляху до Євробаскету-2027! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    186views
  • #події
    💔 «Кришталева ніч» (1938): Пролог до Голокосту
    Події, що розгорнулися в Німеччині та Австрії в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року, не були стихійним «народним гнівом», як їх намагалася подати нацистська пропаганда. Це була ретельно скоординована акція державного терору, спрямована проти єврейського населення, яка стала поворотним моментом на шляху до Катастрофи європейського єврейства – Голокосту.

    Привід та Реальна Сутність

    Формальним приводом для погромів стало вбивство німецького дипломата Ернста фон Рата в Парижі 7 листопада 1938 року єврейським підлітком Гершелем Грюншпаном. Цей інцидент нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс використав для розпалювання антисемітської істерії.
    Увечері 9 листопада, під час зборів нацистських лідерів, Геббельс виголосив промову, що була сприйнята воєнізованими формуваннями НСДАП (СА, СС та Гітлер’юґенд) як прямий наказ до насильницьких дій. Погромникам було дозволено діяти, тоді як поліції та пожежним командам було наказано не втручатися та не гасити пожежі в синагогах.

    🔨 Масштаби Руйнування та Терору

    Наслідки тієї ночі були катастрофічними та шокуючими для багатьох. Вулиці німецьких міст були вкриті уламками розбитого скла з вітрин єврейських магазинів та синагог, що й дало погромам цинічну назву «Кришталева ніч» (Ніч розбитих вітрин).
    * Синагоги та Майно: Було спалено або зруйновано понад 1000 синагог та молитовних будинків, а також розгромлено й розграбовано понад 7500 єврейських підприємств і магазинів.
    * Жертви та Ув'язнення: Було вбито щонайменше 91 єврея, сотні було поранено. Проте найважливішим наслідком стали масові арешти. До 30 000 євреїв-чоловіків було заарештовано та відправлено до концентраційних таборів (Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен). Це був перший масовий арешт євреїв винятково на національній основі.
    * Фінансова Конфіскація: На єврейську громаду було накладено штраф у розмірі 1 мільярда рейхсмарок («податок на спокуту») за шкоду, завдану… самими погромниками.
    🚨 Символічний Початок Геноциду
    «Кришталева ніч» стала не просто черговою антиєврейською акцією, а рубіконом. Вона чітко засвідчила, що нацистський режим перейшов від політики правової дискримінації та економічного витіснення до відкритого фізичного насильства та ув'язнення. Після цього погрому життя євреїв у Рейху опинилося під прямою загрозою, і держава відкрито відмовилася від будь-якого захисту. Це був сигнал до прискореної еміграції та, що найстрашніше, символічний початок політики, яка за кілька років переросла у «Остаточне вирішення єврейського питання» – Голокост.
    Згадка про «Кришталеву ніч» як провісник Голокосту розкривається в документальному відео "Кришталева ніч " – перший провісник Голокосту, Одна історія.
    https://youtu.be/_gSH0DQqjYs?si=Pj5iqHFYXcBrpKCt
    #події 💔 «Кришталева ніч» (1938): Пролог до Голокосту Події, що розгорнулися в Німеччині та Австрії в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року, не були стихійним «народним гнівом», як їх намагалася подати нацистська пропаганда. Це була ретельно скоординована акція державного терору, спрямована проти єврейського населення, яка стала поворотним моментом на шляху до Катастрофи європейського єврейства – Голокосту. Привід та Реальна Сутність Формальним приводом для погромів стало вбивство німецького дипломата Ернста фон Рата в Парижі 7 листопада 1938 року єврейським підлітком Гершелем Грюншпаном. Цей інцидент нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс використав для розпалювання антисемітської істерії. Увечері 9 листопада, під час зборів нацистських лідерів, Геббельс виголосив промову, що була сприйнята воєнізованими формуваннями НСДАП (СА, СС та Гітлер’юґенд) як прямий наказ до насильницьких дій. Погромникам було дозволено діяти, тоді як поліції та пожежним командам було наказано не втручатися та не гасити пожежі в синагогах. 🔨 Масштаби Руйнування та Терору Наслідки тієї ночі були катастрофічними та шокуючими для багатьох. Вулиці німецьких міст були вкриті уламками розбитого скла з вітрин єврейських магазинів та синагог, що й дало погромам цинічну назву «Кришталева ніч» (Ніч розбитих вітрин). * Синагоги та Майно: Було спалено або зруйновано понад 1000 синагог та молитовних будинків, а також розгромлено й розграбовано понад 7500 єврейських підприємств і магазинів. * Жертви та Ув'язнення: Було вбито щонайменше 91 єврея, сотні було поранено. Проте найважливішим наслідком стали масові арешти. До 30 000 євреїв-чоловіків було заарештовано та відправлено до концентраційних таборів (Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен). Це був перший масовий арешт євреїв винятково на національній основі. * Фінансова Конфіскація: На єврейську громаду було накладено штраф у розмірі 1 мільярда рейхсмарок («податок на спокуту») за шкоду, завдану… самими погромниками. 🚨 Символічний Початок Геноциду «Кришталева ніч» стала не просто черговою антиєврейською акцією, а рубіконом. Вона чітко засвідчила, що нацистський режим перейшов від політики правової дискримінації та економічного витіснення до відкритого фізичного насильства та ув'язнення. Після цього погрому життя євреїв у Рейху опинилося під прямою загрозою, і держава відкрито відмовилася від будь-якого захисту. Це був сигнал до прискореної еміграції та, що найстрашніше, символічний початок політики, яка за кілька років переросла у «Остаточне вирішення єврейського питання» – Голокост. Згадка про «Кришталеву ніч» як провісник Голокосту розкривається в документальному відео "Кришталева ніч " – перший провісник Голокосту, Одна історія. https://youtu.be/_gSH0DQqjYs?si=Pj5iqHFYXcBrpKCt
    Like
    1
    588views
  • Всесвітній день виробників піци (Всесвітній день піцайоло)
    Всесвітній день виробників піци або Всесвітній день піцайоло (World Pizza Makers Day) відзначають 25 жовтня. Це особливе свято, присвячене одній з найулюбленіших страв у світі та майстрам, що її готують. Від галасливих вулиць Неаполя до жвавих міст Сполучених Штатів піца пройшла довгий шлях, завоювавши серця і смакові рецептори мільйонів людей.

    Походження піци
    Історія піци бере свій початок у 18 столітті в Неаполі, Італія. Всупереч поширеній думці, піца не була глобальним явищем з самого початку. Саме в Неаполі народилася піца, якою ми її знаємо сьогодні. Місто, яке на той час було не частиною Італії, а власним королівством, стало свідком створення цієї культової страви. Працююча біднота, відома як “лаццароні”, яка жила в скромних помешканнях або навіть просто неба, шукала доступну їжу. Так з’явилися пиріжкоподібні коржі, прикрашені різноманітними начинками, які згодом перетворилися на сучасну піцу.


    Офіційне визнання мистецтва неаполітанських піцайоло як нематеріальної культурної спадщини людства відбулося 7 грудня 2017 року під час 12-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
    Всесвітній день виробників піци (Всесвітній день піцайоло) Всесвітній день виробників піци або Всесвітній день піцайоло (World Pizza Makers Day) відзначають 25 жовтня. Це особливе свято, присвячене одній з найулюбленіших страв у світі та майстрам, що її готують. Від галасливих вулиць Неаполя до жвавих міст Сполучених Штатів піца пройшла довгий шлях, завоювавши серця і смакові рецептори мільйонів людей. Походження піци Історія піци бере свій початок у 18 столітті в Неаполі, Італія. Всупереч поширеній думці, піца не була глобальним явищем з самого початку. Саме в Неаполі народилася піца, якою ми її знаємо сьогодні. Місто, яке на той час було не частиною Італії, а власним королівством, стало свідком створення цієї культової страви. Працююча біднота, відома як “лаццароні”, яка жила в скромних помешканнях або навіть просто неба, шукала доступну їжу. Так з’явилися пиріжкоподібні коржі, прикрашені різноманітними начинками, які згодом перетворилися на сучасну піцу. Офіційне визнання мистецтва неаполітанських піцайоло як нематеріальної культурної спадщини людства відбулося 7 грудня 2017 року під час 12-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
    369views
  • Гарбузовий статок... Художниця Надія Полуян-Внукова (м.Ромни)💙💛
    Гарбузовий статок... Художниця Надія Полуян-Внукова (м.Ромни)💙💛
    110views
  • Життя, як воно є... Художниця Надія Полуян-Внукова (Ромни)💙💛
    Життя, як воно є... Художниця Надія Полуян-Внукова (Ромни)💙💛
    111views
  • 5 жовтня 1883 року народився Петро Болбочан, полковник Армії УНР.

    З'явився на світ у селі Ярівка на Буковині, у сім’ї священика, навчався в духовній семінарії. Закінчив Чугуївське юнкерське училище. Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку, нагороджений кількома орденами.

    З початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами.

    На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної частити України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів.

    Чітко притримувався державницької позиції, мріяв про сильну армію. В одному з наказів військам наголошував: ✍️«ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину росію, якою б вона не була – монархічна чи большевицька».

    💬«В житті був дуже скромний, без тіні манії величності…, – згадував сотник Б. Монкевич. – Він ніколи не підвищував голосу, нікого не розносив і не робив нікому нагани, як це роблять більшість строєних начальників. Вистачало одного погляду Болбочана, щоб людина розуміла, чого він бажає і чи задоволений він чи ні».

    З грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР. Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду та його міністрів.

    9 червня 1919-го у Проскурові (нині Хмельницький) зробив невдалу спробу захопити командування корпусом. Був заарештований і засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини.

    Перед стратою його закатували до божевілля. Попри численні звернення до Симона Петлюри з проханням про помилування, 🕯розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині.

    Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту.

    У трагічній долі Петра Болбочана, який став жертвою політичних інтриг і наклепницької кампанії, відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного державотворчого процесу та військового будівництва.

    5 жовтня 1883 року народився Петро Болбочан, полковник Армії УНР. З'явився на світ у селі Ярівка на Буковині, у сім’ї священика, навчався в духовній семінарії. Закінчив Чугуївське юнкерське училище. Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку, нагороджений кількома орденами. З початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами. На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної частити України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів. Чітко притримувався державницької позиції, мріяв про сильну армію. В одному з наказів військам наголошував: ✍️«ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину росію, якою б вона не була – монархічна чи большевицька». 💬«В житті був дуже скромний, без тіні манії величності…, – згадував сотник Б. Монкевич. – Він ніколи не підвищував голосу, нікого не розносив і не робив нікому нагани, як це роблять більшість строєних начальників. Вистачало одного погляду Болбочана, щоб людина розуміла, чого він бажає і чи задоволений він чи ні». З грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР. Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду та його міністрів. 9 червня 1919-го у Проскурові (нині Хмельницький) зробив невдалу спробу захопити командування корпусом. Був заарештований і засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини. Перед стратою його закатували до божевілля. Попри численні звернення до Симона Петлюри з проханням про помилування, 🕯розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині. Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту. У трагічній долі Петра Болбочана, який став жертвою політичних інтриг і наклепницької кампанії, відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного державотворчого процесу та військового будівництва.
    500views
More Results