#сторія #постаті Франц Шуберт: Геній, який не встиг постаріти, але встиг стати вічним 🎼🎻 31 січня 1797 року народився Франц Шуберт — людина, яка прожила всього 31 рік, але залишила по собі музичний спадок, який людство не може осягнути вже третє століття поспіль. ✍️🌟 Життя в тіні великого Бетховена Шуберт жив в один час із титаном Бетховеном, буквально на сусідніх вулицях, але був занадто скромним, щоб нав'язувати своє знайомство. Поки Бетховен писав грандіозні симфонії для вічності, Шуберт творив «музику для друзів». Його вечори, відомі як «шубертіади», були затишними зібраннями, де панувала мелодія, а не пафос. 🏠🍷 Король пісні Саме Шуберт перетворив звичайну пісню (Lied) на високе мистецтво. До нього це вважалося «легким жанром», але він довів, що в короткій композиції можна передати весь всесвіт почуттів. Спадщина: Він написав понад 600 пісень (найвідоміші — «Аве Марія», «Лісовий цар», «Форель»). 🐟🎵 Швидкість творіння: Іноді він писав по кілька шедеврів за один ранок. Казали, що музика просто «витікала» з нього, як вода з джерела. ⛲ Загадка «Незавершеної симфонії» Його Симфонія №8 складається лише з двох частин замість традиційних чотирьох. Десятиліттями історики сперечалися: чи він не встиг її закінчити, чи просто сказав усе, що хотів, у цих двох частинах? Сьогодні вона вважається одним із найяскравіших творів музичного романтизму. 🎻📉 Бідність та безсмертя Шуберт помер у злиднях, не маючи навіть власного фортепіано. Більшість його геніальних симфоній та опер за його життя так і не були виконані публічно. Тільки через роки після його смерті світ зрозумів, якого масштабу митець пішов так рано. 🕯️🕊️ Шуберт навчив світ, що справжня велич криється в щирості та вмінні бачити красу в простих речах. Його музика — це тиха розмова душі з вічністю. ✨🙏

#історія #постаті Ігор Шамо: Людина, яка подарувала Києву його музичну душу. 28 січня 1930 року народився Ігор Шамо — композитор, чия музика стала неофіційним генетичним кодом кожного киянина. Попри те, що він писав симфонії, квартети та музику до кінофільмів, у народній пам'яті він назавжди залишиться автором пісні, яку знають навіть ті, хто далекий від класичного мистецтва. 🎶🎹 Гімн, що народився за одну ніч Історія створення пісні «Як тебе не полюбити, Києве мій!» — це справжня легенда. Кажуть, що Шамо написав музику до неї буквально за одну ніч на замовлення до Дня Києва у 1962 році. Разом із поетом Дмитром Луценком вони працювали до світанку, намагаючись впіймати той самий ритм прогулянки вечірнім містом. Коли пісня вперше прозвучала, ніхто не сумнівався: це шедевр. У 2014 році вона офіційно стала гімном столиці, хоча фактично була ним понад пів століття. 🌳🏙️ Творчість поза «каштанами» Обмежувати Ігоря Шамо лише однією піснею було б несправедливо. Він був неймовірно плідним автором: Написав музику до понад 40 кінофільмів (зокрема, знаменитого «Максима Перепелиці»). 🎬 Створив понад 300 пісень, багато з яких стали народними («Україно, любов моя», «Три поради»). Його фортепіанні цикли та камерні твори високо цінувалися професійними музикантами за глибину та мелодизм. Скромний геній з великим серцем Шамо мав унікальний хист — він відчував «інтонацію часу». Його музика ніколи не була штучною чи суто пропагандистською, навіть у жорстких межах радянської цензури. Він умів передати щиру любов до рідної землі без зайвого пафосу. Друзі згадували його як надзвичайно інтелігентну та дотепну людину, яка понад усе цінувала щирість у людях і мистецтві. ❤️🎻 Спадщина, що звучить крізь роки Ігор Наумович пішов з життя рано, у 52 роки, але залишив по собі цілий всесвіт звуків. Сьогодні, коли на станціях київського метро чи під час урочистих подій лунають перші акорди «Києве мій», ми згадуємо саме його. Це той випадок, коли композитор розчинився у своєму місті, ставши частиною його архітектури, повітря та каштанового цвіту. 🕯️🇺🇦

Усі четверо представників України успішно подолали бар’єр першого кола на юніорському Australian Open у Мельбурні. У неділю, 25 січня 2026 року, кожен із чотирьох матчів за участю українців завершився у двох сетах. У чоловічій частині сітки Нікіта Білозерцев у статусі шостого сіяного турніру продемонстрував справжній клас у поєдинку проти французького кваліфаєра Аарона Габе. Білозерцев повністю контролював хід зустрічі, віддавши супернику лише п’ять геймів і завершивши матч із переконливим рахунком 6:4, 6:1. Для українця це важливий момент в Австралії, оскільки минулого року він поступився саме на старті змагань у Мельбурні. Жіноча частина нашої команди виступила не менш яскраво, причому для більшості дівчат цей турнір став дебютним на рівні юніорських Grand Slam. Наймолодша учасниця чемпіонату як серед дівчат, так і серед хлопців, 14-річна Софія Бєлінська попри юний вік проявила неабияку витримку в матчі проти Емілі Чен. Підтримка місцевих трибун на користь володарки вайлд-кард не завадила українці здобути перемогу у двох сетах (6:3, 6:4). Свій характер продемонструвала й Антоніна Сушкова, якій довелося боротися в напруженому першому сеті проти китаянки Вей Чжанцянь. Вигравши тай-брейк із розгромним рахунком 7:1, Антоніна дотиснула опонентку в другій партії (6:4). Четверту перемогу до скарбнички додала Поліна Скляр: одеситка, яка напередодні успішно пройшла два раунди кваліфікації, упевнено розібралася з чешкою Терезою Германовою (6:4, 6:2). Australian Open-2026. Юніорський одиночний розряд. Перший раунд Микита Білозерцев (Україна) – Аарон Габе (Франція): 6:4, 6:1 Антоніна Сушкова (Україна) – Вей Чжанцянь (Китай): 7:6(1), 6:4 Софія Бєлінська (Україна) – Емілі Чен (Австралія): 6:3, 6:4 Поліна Скляр (Україна) – Тереза Германова (Чехія): 6:4, 6:2 Завдяки цим успіхам Україна зберігає максимальне представництво в одиночних розрядах перед другим колом, де на наших атлетів чекають серйозні випробування. Поліні Скляр випав найскладніший жереб — вона зустрінеться з третьою ракеткою турніру, Ксенією Єфремовою. Антоніна Сушкова змагатиметься з австралійкою Еллен Гірші, Софія Бєлінська зіграє проти румунки Маї Ілінки Бурческу, а Нікіта Білозерцев вийде на поєдинок проти американця Віхаана Редді. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #речі Олівець: Паличка геніїв, народжена під час шторму ✏️ Ви коли-небудь замислювалися, що звичайний дерев’яний олівець — це, по суті, шматок обробленого вуглецю, затиснутий між двома трісками? Але саме цей скромний інструмент створив ескізи Сікстинської капели, записав щоденники Анни Франк і допоміг винайти лампочку Едісону. 💨 Графіт і вівці: Випадкове відкриття Історія сучасного олівця почалася у 1564 році в англійському містечку Борроудейл. Після потужного шторму місцеві пастухи знайшли під вирваним із корінням деревом дивну чорну масу. Спочатку вони подумали, що це вугілля, але воно не горіло. Зате воно прекрасно бруднило руки! Пастухи почали використовувати цей «чорний камінь» (як пізніше з'ясувалося — найчистіший у світі поклад графіту), щоб мітити овець. 🧤 Дорогий бруд і перші «футляри» Графіт був настільки м'яким, що він постійно ламався і бруднив усе навколо. Тому його почали обмотувати мотузкою або шкірою. Лише згодом італійці здогадалися вставити графітовий стрижень у дерев'яну паличку, видовбану всередині. Це була революція: інструмент став чистим, зручним і... неймовірно дорогим. Графіт став стратегічною сировиною, його використовували для змащення гармат, а за його крадіжку можна було потрапити на шибеницю. 🥖 Наполеон і французька кмітливість Коли Англія оголосила блокаду Франції, Наполеон залишився без англійських олівців. Тоді він наказав винахіднику Ніколя-Жаку Конте щось із цим зробити. У 1795 році Конте придумав змішувати графітовий порошок із глиною та запікати цю суміш. Так народився сучасний грифель. Більше глини — олівець твердий (H), менше глини — м'який (B). Ця технологія використовується донині. 🎨 Чому олівець зазвичай жовтий? Більшість класичних олівців у світі — жовтого кольору. Це не випадковість. Наприкінці XIX століття найкращий графіт постачали з Китаю. Щоб підкреслити високу якість свого товару, компанія Hardtmuth почала фарбувати олівці в жовтий колір — колір китайської імператорської сім'ї. Це настільки асоціювалося з якістю, що інші виробники просто почали їх копіювати. 🚀 Космічний міф Існує популярна легенда, що NASA витратило мільйони доларів на розробку космічної ручки, а радянські космонавти просто користувалися олівцями. Насправді олівці в космосі — це небезпечно: уламки грифеля та графітовий пил проводять струм і можуть спричинити коротке замикання. Тому сьогодні всі користуються спеціальними ручками, але олівець назавжди залишився символом земної простоти та надійності.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО БОКСУ 📷 Архів. 2009 рік 🥊 Чемпіонат світу в Мілані На цьому чемпіонаті збірна України посіла 5-те загальнокомандне місце, виборовши три медалі — 🥇🥈🥉 🥉 Олександр Усик став бронзовим призером, поступившись у півфіналі росіянину Єгору Мєхонцеву у ваговій категорії до 91 кг. Саме ця поразка стала останньою для Олександра Усика в олімпійському і професійному боксі на сьогоднішній день💪🏼🔥 🥈 Роман Капітоненко здобув срібну медаль у надважкій вазі, поступившись у фіналі досвідченому італійцю Роберто Каммарелле. 🥇 Василь Ломаченко став чемпіоном світу, у фінальному поєдинку з розгромним рахунком переміг росіянина Сергія Водоп’янова у ваговій категорії до 57 кг. Також у складі збірної України на цьому чемпіонаті світу боксували: Денис Шкарубо, Артем Далакян, Георгій Чигаєв, Дмитро Буленков, Олександр Ключко, Тарас Шелестюк, Сергій Дерев’янченко, Олександр Гвоздик Джерело - Ukrainian Boxing School 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport

#історія #факт Одинадцята заповідь капітана Рострона: Людина, яка випередила смерть Квітнева ніч 1912 року в Північній Атлантиці була настільки тихою, що капітан пароплава «Карпатія» Артур Рострон пізніше називав її «скляною». О 00:35 радист увірвався до його каюти з новиною, яка здавалася абсурдною: «Титанік» — непотоплюване диво інженерії — тоне після зіткнення з айсбергом. Рострон, людина глибокої віри та залізної дисципліни, не витратив ні секунди на сумніви. ⚓ У ту ніч він здійснив неможливе. Рострон наказав розвернути судно, що перебувало за 58 миль від місця катастрофи, і витиснути з нього швидкість, на яку «Карпатія» ніколи не була розрахована. Він наказав вимкнути опалення в каютах та гарячу воду, щоб спрямувати кожну краплю пари в двигуни. Пароплав, чия межа була 14 вузлів, летів крізь крижані поля на швидкості 17,5 вузлів. Це було самогубство, але Рострон знав: кожна хвилина — це чиєсь життя. 🧊 На палубі розгорнулася операція, що нагадувала підготовку до штурму. Капітан наказав підготувати лебідки, нафту для заспокоєння хвиль, сітки для підйому людей та гарячу каву в усіх салонах. Він перетворив вантажне судно на плавучий госпіталь ще до того, як побачив першу рятувальну шлюпку. Коли «Карпатія» увійшла в зону айсбергів, Рострон особисто став на містку, маневруючи між крижаними горами в суцільній темряві. 🕯️ О 4:00 ранку вони досягли мети. На воді гойдалися шлюпки з напівживими людьми. Рострон врятував 712 душ. Коли сонце зійшло, він побачив навколо свого судна десятки айсбергів, через які він пронісся на повній швидкості — лише диво і його професіоналізм врятували саму «Карпатію» від долі «Титаніка». Цей скромний моряк, якого пізніше нагородили Золотою медаллю Конгресу США, ніколи не вважав себе героєм. Він просто виконав свою «одинадцяту заповідь»: коли людина кличе на допомогу, закони фізики та інструкції компанії перестають існувати. Артур Рострон залишився в тіні грандіозної трагедії, але саме його рішучість довела: масштабна катастрофа — це лише декорація для величі людського духу. 🌊

#сторія #події Гімн, що вистояв: Як музика Вербицького стала кодом нації 🇺🇦 Кожен українець знає ці перші акорди, від яких по шкірі пробігають «мурахи» розміром з добрий кавун. Але чи замислювалися ви, що 15 січня 1992 року наша держава нарешті отримала свій офіційний музичний «паспорт»? Саме цього дня Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію Державного Гімну. Історія цієї мелодії — це справжній трилер із елементами детективу та незламності. Михайло Вербицький, скромний священник і композитор, написав музику на вірші Павла Чубинського ще у XIX столітті. Тоді він навряд чи міг уявити, що під ці звуки будуть народжуватися і вмирати імперії, а через сто років під них підійматимуть прапор незалежної держави. 🎼 Довгий час радянська влада намагалася «заглушити» цю мелодію, пропонуючи натомість сурогати про «братні народи». Але, як кажуть, справжній хіт неможливо заборонити цензурою. Музика Вербицького — це не просто набір нот, це енергетичний згусток, який дивним чином поєднує в собі церковну велич і бойовий козацький дух. ⚔️ Затвердження музичної редакції у 1992-му стало фінальною крапкою в дискусіях «а що ж нам співати?». Цікаво, що текст Гімну («Ще не вмерла України...») офіційно затвердили значно пізніше, лише у 2003 році. Проте саме музика з 15 січня почала супроводжувати кожен офіційний ранок країни, нагадуючи, що ми не просто «територія», а нація з власним ритмом серця. 💓 Це наш офіційний маніфест волі, завізований історією та часом. І так, співати його вголос — це найкращий фітнес для душі. 🎤✨ Коли на початку 90-х Україна нарешті скинула «братні» кайдани, постало рубане питання: під яку музику ми будемо крокувати в майбутнє? Вибір Гімну нагадував епічне шоу талантів, де на кону стояла не просто популярність, а акустичний символ вічності. Дискусії були настільки палкими, що диригентські палички ледь не перетворювалися на шаблі. ⚔️ Основними «конкурентами» перевіреного часом Вербицького були справжні титани українського мелосу. Давайте глянемо, хто дихав у потилицю нашому переможцю: «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний...») ⛪ Микола Лисенко створив справжній духовний шедевр. Багато хто вважав, що саме цей величний хорал має бути державним славнем. Він ідеально підходив для урочистих соборів, але для футбольних матчів чи військових парадів йому, можливо, бракувало тієї самої «маршової» агресії та драйву. Сьогодні він залишається нашим духовним гімном, що теж неабиякий статус. «Запорозький марш» 🐎 Мелодія Євгена Адамцевича (в обробці Віктора Гуцала) настільки потужна, що під неї хочеться негайно осідлати коня і відвоювати Крим (що, власне, завжди актуально). Це був би неймовірно енергійний гімн, але критики закидали йому відсутність вокальної партії, яка б об’єднувала народ словами. «Ой у лузі червона калина...» 🌿 Гімн Українських Січових Стрільців. Пісня, яку ми всі знову заспівали на повні груди після 24 лютого. Вона була надто «повстанською» для тогочасного обережного парламенту, де ще сиділо чимало «червоних» піджаків, у яких від цієї мелодії починалася алергія. «Марш Нової Армії» («Зродились ми великої години...») 🦅 Гімн ОУН. Потужно? Безперечно. Радикально? Для 1992 року — занадто. Тоді політикум шукав щось більш «соборне» і менш партійне. Зрештою, перемогла композиція «Ще не вмерла України...». Чому? Бо вона пройшла випробування часом, підпіллям і тюрмами. Вона була вже не просто піснею, а паролем. Вибір музики Вербицького 15 січня 1992 року був актом історичної справедливості: ми повернули собі те, що в нас намагалися вкрасти десятиліттями. ✍️🇺🇦

#історія #постаті Чарівник подільського слова: Євген Гуцало ✍️🌾 Якщо ви хочете відчути, як пахне українське літо, як дихає земля і про що мовчать зорі над ставом, вам варто розгорнути книгу Євгена Гуцала. Народившись 14 січня 1937 року на Вінниччині в родині вчителів, він приніс у літературу таку акварельну ніжність і психологічну глибину, що його тексти й сьогодні здаються живими організмами. 🖋️✨ Гуцало був справжнім «шістдесятником», але не тим, хто кричав з трибун, а тим, хто тихо й майстерно виписував душу народу. Його називали майстром психологічного малюнка. У його оповіданнях немає картонних героїв — там живі люди з їхніми болями, дивацтвами та безмежною любов’ю до світу. 🖼️❤️ Більше, ніж просто опис природи 🌿 Його знаменитий цикл «Ментальність орди» — це вже не лірика, а гостра, інтелектуальна публіцистика. Гуцало одним із перших так глибоко і безжально проаналізував стосунки України та Росії, розбираючи по кісточках імперські міфи. Він мав дивовижну здатність бути водночас ніжним ліриком у новелах та безкомпромісним мислителем у статтях. 🧠🔥 Трохи іронії та «дитячого» погляду: Євген Пилипович писав для дітей так, ніби сам ніколи не переставав бачити світ очима дитини. Пам'ятаєте «Лося» чи «Оленя Августа»? Це ж не просто оповідання, а уроки людяності, від яких стискається серце. Кажуть, він міг годинами спостерігати за польотом метелика або за тим, як сонячний промінь падає на старий стіл, а потім перетворював це на сторінку тексту, від якого неможливо відірватися. 🦋📖 Його спадок: За своє життя він написав понад 100 книг! Це справжній літературний стахановець, але з душею поета. Його твори екранізували, їх перекладали десятками мов, а він залишався скромним чоловіком, який понад усе цінував тишу та щире слово. 🎬🇺🇦

👀🔌💡«Можливо, колись ми будемо переглядати це і сміятися. А зараз наші робочі будні виглядають саме так» Відео роботи майстринь над вишивкою в одній з компаній Сумщини. Грудень 2025 року, Ромни

Художниця Надія Полуян-Внукова (Ромни). "У бабусі напередодні Різдва"💙💛