#Нині_святкуємо ПРП. ЄФРОСИНІЇ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ Прп. Єфросинія (404-470) народилася у м. Олександрії у знатній сім'ї. Мати Єфросинії померла. Виховував її батько, Пафнутій, - християнин. Він часто відвідував монастир, ігумен якого був його духовним наставником. Коли Єфросинії минуло 18 р., батько хотів видати її заміж. Він подався в монастир, щоб отримати благословення на майбутній шлюб дочки. Ігумен розмовляв з дівчиною і дав їй своє благословення, але св. Єфросинія прагнула до чернечого життя. Прийнявши таємно постриг від ченця-мандрівника, вона покинула батьківський дім і вирішила вступити в обитель. Побоюючись, однак, що в жіночому монастирі її знайде батько, вона, назвавшись євнухом Ізмарагдом, прийшла в той самий чоловічий монастир, який з дитинства відвідувала разом із батьком. Ченці не впізнали Єфросинію і взяли у свою обитель. У самотній келії в праці, пості й молитві св. Єфросинія провела 38 р. і досягла високої духовної досконалості. Її батько був засмучений втратою дочки і не раз, за порадою настоятеля, розмовляв з ченцем Ізмарагдом, відкриваючи йому свою скорботу, і знаходив у нього духовну втіху. Перед кончиною прп. Єфросинія відкрила батькові свою таємницю і просила, щоб ніхто, крім нього, не готував до поховання її тіло. Поховавши дочку, Пафнутій віддав усе своє майно бідним і монастиреві й прийняв чернецтво. До самої смерті він був у келії своєї дочки. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 вересня. -----------

#Нині_святкуємо ПРП. ЄФРОСИНІЇ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ Прп. Єфросинія (404-470) народилася у м. Олександрії у знатній сім'ї. Мати Єфросинії померла. Виховував її батько, Пафнутій, - християнин. Він часто відвідував монастир, ігумен якого був його духовним наставником. Коли Єфросинії минуло 18 р., батько хотів видати її заміж. Він подався в монастир, щоб отримати благословення на майбутній шлюб дочки. Ігумен розмовляв з дівчиною і дав їй своє благословення, але св. Єфросинія прагнула до чернечого життя. Прийнявши таємно постриг від ченця-мандрівника, вона покинула батьківський дім і вирішила вступити в обитель. Побоюючись, однак, що в жіночому монастирі її знайде батько, вона, назвавшись євнухом Ізмарагдом, прийшла в той самий чоловічий монастир, який з дитинства відвідувала разом із батьком. Ченці не впізнали Єфросинію і взяли у свою обитель. У самотній келії в праці, пості й молитві св. Єфросинія провела 38 р. і досягла високої духовної досконалості. Її батько був засмучений втратою дочки і не раз, за порадою настоятеля, розмовляв з ченцем Ізмарагдом, відкриваючи йому свою скорботу, і знаходив у нього духовну втіху. Перед кончиною прп. Єфросинія відкрила батькові свою таємницю і просила, щоб ніхто, крім нього, не готував до поховання її тіло. Поховавши дочку, Пафнутій віддав усе своє майно бідним і монастиреві й прийняв чернецтво. До самої смерті він був у келії своєї дочки. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 вересня. -----------

#Нині_святкуємо УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Божа Мати всім єством тяглася до Неба. Вона часто молилася, щоб Христос скоріше взяв її до Себе. Якось під час молитви явився Богородиці на Оливній горі архангел Гавриїл і приніс Їй від Всевишнього Благу Вість. Він сказав, що Богородиці лишилося на Землі лиш 3 дні. Вона зраділа, адже для Неї не було більшого щастя. Архангел Гавриїл вручив Божій Матері райську фінікову гілку, яка випромінювала дуже яскраве Божественне світло і вдень, і вночі. Про це явлення архангела Гавриїла Богородиця розповіла ап. Івану і почала готуватися до кончини. Святий Дух повідомив апп., що були у різних кінцях світу. Дивом зібралися на похорон 11 апп., крім Хоми. Бл. 70 проповідників прибули до дому ап. Івана, де жила Богородиця. В один з днів серпня бл. 3-ої години пополудні незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір. Стеля кімнати розтала і над головами людей Сам Господь Ісус Христос з'явився в оточенні ангелів, архангелів, праведних душ праотців, пророків, мучеників, всіх Небесних Сил. Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму і Господу Богу та мовила: «Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми...» Споглядаючи на пресвітлий лик Господа, найдорожчого Сина Свого, ніби солодко засинаючи, Богородиця передала Йому в руки душу Свою. Господь прийняв її душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного. З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 серпня. ----------- #Ближче_до_Бога ПЕРША ПРЕЧИСТА ХЛІБ ЗАСІВАЄ Після вознесіння Ісуса Христа на небеса Божа Матір залишилася під наглядом Івана Богослова. Вона часто навідувалася до гробу Христа та молилася до нього. В один із таких моментів і явився їй архангел Гавриїл і попередив про перехід до життя небесного, котрий має статися зовсім скоро та подарував їй пальмову гілку, аби підтвердити свою присутність та правдивість сказаного. Богоматір хутчіш повернулась у місто та повідомила учнів Христа про своє успіння. Всі учні зібрались, аби провести Богородицю в небесне життя і стали свідками цього дійства. #Традиції_та_вірування Пучок жита, освяченого в церкві, ставили біля ікони Богоматері та приступали до пишного святкування - співали пісні, танцювали, готували медовуху. Наступного дня відзначали Горіхoвий Спас та збирали запаси лісових горіхів. Також випікали короваї, котрі освячували в храмі. Саме з дня Успіння Пресвятої Богородиці починається перший етап бабиного літа. У цей день завершувався Успенський піст, тож стіл був доволі багатим. Поспішали робити й припаси на зиму. У жителів сільської місцевості в повір'я: якщо у цей день залишити в полі невелику кількість колосків, то у наступному році це посприяє високому врожаю. З відривного календаря "Український народний календар" за 15 серпня. ----------

#Нині_святкуємо УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Божа Мати всім єством тяглася до Неба. Вона часто молилася, щоб Христос скоріше взяв її до Себе. Якось під час молитви явився Богородиці на Оливній горі архангел Гавриїл і приніс Їй від Всевишнього Благу Вість. Він сказав, що Богородиці лишилося на Землі лиш 3 дні. Вона зраділа, адже для Неї не було більшого щастя. Архангел Гавриїл вручив Божій Матері райську фінікову гілку, яка випромінювала дуже яскраве Божественне світло і вдень, і вночі. Про це явлення архангела Гавриїла Богородиця розповіла ап. Івану і почала готуватися до кончини. Святий Дух повідомив апп., що були у різних кінцях світу. Дивом зібралися на похорон 11 апп., крім Хоми. Бл. 70 проповідників прибули до дому ап. Івана, де жила Богородиця. В один з днів серпня бл. 3-ої години пополудні незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір. Стеля кімнати розтала і над головами людей Сам Господь Ісус Христос з'явився в оточенні ангелів, архангелів, праведних душ праотців, пророків, мучеників, всіх Небесних Сил. Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму і Господу Богу та мовила: «Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми...» Споглядаючи на пресвітлий лик Господа, найдорожчого Сина Свого, ніби солодко засинаючи, Богородиця передала Йому в руки душу Свою. Господь прийняв її душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного. З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 серпня. ----------- #Ближче_до_Бога ПЕРША ПРЕЧИСТА ХЛІБ ЗАСІВАЄ Після вознесіння Ісуса Христа на небеса Божа Матір залишилася під наглядом Івана Богослова. Вона часто навідувалася до гробу Христа та молилася до нього. В один із таких моментів і явився їй архангел Гавриїл і попередив про перехід до життя небесного, котрий має статися зовсім скоро та подарував їй пальмову гілку, аби підтвердити свою присутність та правдивість сказаного. Богоматір хутчіш повернулась у місто та повідомила учнів Христа про своє успіння. Всі учні зібрались, аби провести Богородицю в небесне життя і стали свідками цього дійства. #Традиції_та_вірування Пучок жита, освяченого в церкві, ставили біля ікони Богоматері та приступали до пишного святкування - співали пісні, танцювали, готували медовуху. Наступного дня відзначали Горіхoвий Спас та збирали запаси лісових горіхів. Також випікали короваї, котрі освячували в храмі. Саме з дня Успіння Пресвятої Богородиці починається перший етап бабиного літа. У цей день завершувався Успенський піст, тож стіл був доволі багатим. Поспішали робити й припаси на зиму. У жителів сільської місцевості в повір'я: якщо у цей день залишити в полі невелику кількість колосків, то у наступному році це посприяє високому врожаю. З відривного календаря "Український народний календар" за 15 серпня. ----------

#Нині_святкуємо ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі. Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря. У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву. З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня. -----------

#Нині_святкуємо ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі. Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря. У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву. З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня. -----------

#Нині_святкуємо СВТ. КИРИЛА, ΑΡΧΙΕΠ. ЄΡУСАЛИМСЬКОГО Свт. Кирило (313-386) Єрусалимський Патpiapx y 351-387 рр., християнський святий. Народився в Єрусалимі. Був висвячений на священника Єрусалимським Патріархом св. Максимом, який призначив його наставником катехуменів, що приготовлялися до св. хрещення. Кирило виголошував свої науки усно; 27 з них були записані і збереглися донині. 351 р. Кирила висвятили на Єрусалимського патріарха. Перший рік його патріархату був пам'ятний тим, що на небі над Єрусалимом з'явився знак Господнього Хреста. Свт. Кирило був ревним оборонцем правдивої віри від єресей, за що його за наказом імператора тричі проганяли з патріаршого престолу. Він брав участь у II Вселенському соборі в Константинополі (381). Свята Церква зачислила св. Кирила до Учителів Церкви. Патріарх Кирило закінчив своє праведне життя, проживши 70 літ, з яких 35 був архієпископом, а 16 - карався на засланнях. Св. Кирило відомий передусім не своїми оригінальними богословськими ідеями, а як визначний для свого часу катехит. Його богословська спадщина загалом зводиться до «Катехитичних бесід» та 24 проповідей для оголошених, які були виголошені у Єрусалимському храмі Воскресіння для тих, хто готувався хреститися на Пасху. З відривного календаря «З вірою в душі» за 18 березня. ----------------

#Нині_святкуємо АП. АРИСТОВУЛА, ЄП. БРИТАНІЙСЬКОГО Св. Аристовул (1 ст.) був апостолом Христовим, одним із 70-ох, родом кіпріянин, брат св. ап. Варнави, який теж із 70-ох був. Після Вознесіння Господнього пішов за св. ап. Павлом, учителем вселенної, і з ним разом проповідував Христа, різні краї проходив. Згадує його ап. Павло у Посланні до римлян, де написано: «Вітайте тих, що від Аристовула», тобто з Аристовулового дому чи роду. Бо дехто з родичів Аристовулових і Варнавиних перебували тоді в Римі, коли Аристовул був із Павлом, у той час, коли Павло до римлян писав послання. Написав у ньому, щоб і Аристовулових родичів від нього і від Аристовула цілували, тобто вітали. Коли ж св. Павло, ставлячи багатьох єпископами, посилав їх у всі міста і краї сповіщати слово істини, тоді й Аристовула єпископом висвятив і у Британський (Вританійський) край послав, до людей невірних і жорстоких катів. Там Аристовул трудився у благовістуванні Христовому, багато постраждавши від тих диких людей: то били його без милосердя, то вулицями волочили на наругу. І незліченні прикрощі та образи від них прийняв, допоки благодаттю Христовою не просвітив їх і вірити в Христа не навчив, не охрестив і церкви не поставив. Також пресвітерів і дияконів висвятив і прийняв кончину там. З відривного календаря «З вірою в душі» за 16 березня. ----------------

#Нині_святкуємо МЧ. АГАПІЯ ТА З НИМ СЕМИ МЧЧ. Ці мученики жили за імп. Діоклетіана (284-305): Агапій, Тимолай, два Діонисії, Ромул, Пуплій і два Олександри. Постраждали у Кесарії Палестинській (нині Ізраїль) від ігемона Урвана на 2-ий рік гоніння християн (303). Якось було влаштоване поганське свято, на якому зібралось безліч люду. Для них приготували видовище: християн у путах мали мучити. Першим у вогні спалили мч. Тимофія після численних мук. Тоді Агапія (іншого) і Теклю звірам на поїдання віддали. Коли відбувалося це криваве видовище, 6 мужніх юнаків-християн, - Пуплій, Тимолай, Ромул, два Олександри і один Діонисій ревністю за Христом розпалилися. Зв'язали собі самі назад руки на знак того, що без страху добровільно хочуть за Христа страждати і готові хоч у вогонь, хоч на поїдання звірам за любов Христову. І, вибігши на середину видовища, перед ігемоном Урваном встали, голосно промовляючи: «Ми християни!» Ігемон, бачачи юнаків, не хотів зразу страчувати їх, спершу ласкою довго вмовляв поклонитися ідолам і не губити себе в такій красі юности. І звелів кинути їх до в'язниці. За кілька днів вкинутий був до них св. Агапій - муж, шанований серед християн і славний через подвиг свій страдницький, бо раніше за Христа різні муки перетерпів. І стало їх восьмеро. Довго їх в путах тримали, і багато допитували, і всіляко мучили. Коли від Христа не відвернулися - на страту мечем були засуджені. З відривного календаря «З вірою в душі» за 15 березня. ----------------

#Нині_святкуємо 40 МУЧЕНИКІВ СЕВАСТІЙСЬКИХ 313 р. рівноап. цар Костянтин Великий видав Міланський едикт, згідно з яким християни прирівнювались у правах з язичниками. Але співправитель Костянтина - Лікіній - вирішив очистити від християн своє військо. Тоді у м. Севастії (Вірменія) начальником був Агриколай, язичник. Під його керівництвом були 40 воїнів-християн. Коли ті відмовились принести жертву ідолам, Агриколай кинув їх у в'язницю. Воїни стали ревно молитися, і ось вночі почули голос: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». За 7 днів прибув у Севастію вельможа Лісій і влаштував суд над воїнами. Він звелів катувати їх, але ті не відрікалися від Христа. Так тривало 2 доби. Стояли морози. Воїнів розділи, повели до озера і поставили на кризі на ніч. А на березі розтопили лазню. О 1-ій годині ночі, не стерпівши, 1 із воїнів кинувся до лазні, але на порозі впав мертвим. О 3-ій годині ночі Господь послав утіху мученикам: лід розтав і вода стала теплою. Тоді не спав один сторож, Аглаїй. Він побачив, що над головами мучеників з'явилися вінці. Їх було 39, і Аглаїй зрозумів, що воїн, який не витримав мук, лишив себе вінця. Тоді Аглаїй розбудив решту вартових, скинув з себе одяг, визнав себе християнином і пішов на лід. Уранці мученики були живі. Тоді їх вивели з води і перебили коліна. Тіла поклали на колісницю і повезли на спалення, а обвуглені кості кинули у воду. Єп. Севастійський з кількома кліриками вночі зібрав останки мучеників і поховав. З відривного календаря «З вірою в душі» за 9 березня. ----------------