А там, на сході, також виростають рослини.
Серед бетону й тривожних щоденних новацій
Люди знаходять ознаки життя у долинах.
Попри руїни тримається стрій декорацій.
Де пролітають години на кожному зламі,
Там залишається простір для мрії та праці.
Навіть під тиском подій не зникає блиск лампи,
Так зберігає людина це світло роками
І серед труднощів побут триває з уламків.
Квіти з'являються попри циклічність обставин.
Так само й люди тримають властиву їм гідність:
Не відступають від внутрішніх принципів тями.
Шлях цей проходить крізь зламані долі, без свідків
І зберігається в пам'яті напрям в майбутнє
Без відокремлення коренів на відповідність.
Сонячні промені не дозволяють забути,
Що і відновлення може зростати щоденно.
Так поступово формується сила могутня.
Люди продовжують далі творити буденність,
Всупереч зміні умов зберігають суцвіття
І ця підтримка на сході уже нескінченна.
Квітнуть там квіти і попри людське лихоліття.
Мирослав Манюк
13.06.2026