#дати #свята 11 березня в православному церковному календарі (за новоюліанським стилем, який використовує Православна Церква України) відзначається день пам’яті святителя Софронія, патріарха Єрусалимського (бл. 560–638 рр.), а також преподобного Софронія, затворника Києво-Печерського (XIII ст.). Саме тому в українській традиції цей день часто називають Днем пам’яті Софроніїв — двох святих з однаковим ім'ям, пов'язаних з важливою духовною спадщиною. Святитель Софроній, патріарх Єрусалимський — один з видатних отців Церкви VII століття. Народився близько 560 року в Дамаску (Сирія), здобув блискучу освіту, за що отримав прізвисько "Софроній Софіст" (тобто мудрець, знавець). У молодості разом з другом Іоаном Мосхом (автором "Лимонаря", або "Луга духовного") вів аскетичне життя: спочатку в монастирях Палестини, потім у Єгипті, а згодом у Римі та Константинополі через переслідування персів і арабів. У 634 році Софроній був обраний патріархом Єрусалимським. Він став рішучим захисником православного вчення проти єресі монофелітства (вчення про одну волю в Христі), яке тоді підтримували імператор Іраклій та патріарх Сергій Константинопольський. Софроній скликав помісний собор у Єрусалимі, де засудив єресь, і розіслав соборне послання до інших Церков — цей документ став важливим для VI Вселенського собору (680–681 рр.), який остаточно засудив монофелітство. Софроній також відомий як гімнограф: він склав канони (трипіснці) на Великий піст, які й досі входять до Тріоді Постної, а також житіє святої Марії Єгипетської, яке читається у четвер 5-го тижня Великого посту. У 637–638 рр., під час арабського завоювання, патріарх особисто зустрічав халіфа Омара в Єрусалимі, намагаючись захистити християнські святині. Помер 11 березня 638 року, за переказами, від горя через падіння міста та неможливість відсвяткувати Різдво у Вифлеємі. Преподобний Софроній, затворник Києво-Печерський — інший святий, якого згадують того ж дня. Він жив у XIII столітті, був ченцем Києво-Печерської лаври, подвизався в Дальніх печерах як затворник. Відомий суворим аскетизмом: щодня читав увесь Псалтир, проводив життя в молитві, пості та мовчанні. За подвиги сподобився чути ангельський спів. Його мощі перебувають у Дальніх печерах Лаври. У цей день віряни моляться про зміцнення віри, захист від єресей та помилок, про духовну мудрість і стійкість у випробуваннях — як у житті патріарха Софронія, так і в подвигах печерського затворника.

СВЯТИТЕЛЬ ТАРАСІЙ, ПАТРІАРХ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, народився у знатній родині в Константинополі й здобув гарну освіту. Він був сенатором при дворі імператора Костянтина VI і святої цариці Ірини. У часи іконоборчої єресі святий Патріарх Павло залишив свій сан, назвавши Тарасія гідним наступником. Спочатку Тарасій відмовлявся, але погодився за умови скликання Вселенського Собору для засудження іконоборства. У 784 році він став патріархом, а вже у 787 році очолив VII Вселенський Собор у Нікеї, де затвердили шанування ікон та повернули до Церкви єпископів, які постраждали від єресі. Святитель керував Церквою 22 роки, ведучи аскетичне життя та використовуючи своє майно на допомогу нужденним. Він годував бідних, сиріт і вдів, організовував трапези на Пасху, сам прислуговуючи. Святий безстрашно викрив імператора Костянтина за спробу розірвати шлюб із дружиною Марією, за що потрапив у немилість, але зберіг свою принциповість. Тарасій помер у 806 році та був похований у монастирі на Босфорі, який він заснував. Иого гріб став джерелом чудес. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ТАРАСІЙ, ПАТРІАРХ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, народився у знатній родині в Константинополі й здобув гарну освіту. Він був сенатором при дворі імператора Костянтина VI і святої цариці Ірини. У часи іконоборчої єресі святий Патріарх Павло залишив свій сан, назвавши Тарасія гідним наступником. Спочатку Тарасій відмовлявся, але погодився за умови скликання Вселенського Собору для засудження іконоборства. У 784 році він став патріархом, а вже у 787 році очолив VII Вселенський Собор у Нікеї, де затвердили шанування ікон та повернули до Церкви єпископів, які постраждали від єресі. Святитель керував Церквою 22 роки, ведучи аскетичне життя та використовуючи своє майно на допомогу нужденним. Він годував бідних, сиріт і вдів, організовував трапези на Пасху, сам прислуговуючи. Святий безстрашно викрив імператора Костянтина за спробу розірвати шлюб із дружиною Марією, за що потрапив у немилість, але зберіг свою принциповість. Тарасій помер у 806 році та був похований у монастирі на Босфорі, який він заснував. Иого гріб став джерелом чудес. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------

Водохреща – 2026: графіки богослужінь та освячення води в Броварській громаді 6 січня православні християни вдруге святкуватимуть Водохреща за новоюліанським календарем. Водохреща – одне з найважливіших християнських свят, що символізує Хрещення Ісуса Христа на річці Йордан. Це свято нагадує про освячення води як джерела духовної і фізичної чистоти. У цей день у храмах проводяться святкові богослужіння, освячення води, яку віряни вважають цілющою. Актуальні графіки святкових богослужінь та освячення води у храмах Броварської громади – міста Бровари, сіл Княжичі та Требухів. У Свято-Покровській церкві ПЦУ (вул. Героїв України) богослужіння та освячення води відбуватимуться: 5 січня 09:00 – божественна літургія; 10:30 – освячення кутяної води; 17:00 – вечірнє богослужіння; 18:00 – освячення кутяної води. 6 січня 09:00 – божественна літургія; 10:30 – освячення води у храмі; 12:30 – освячення води біля бювету на бульварі Незалежності; 13:00 – освячення води біля бюветів на вулицях Чорних Запорожців та Грушевського. Парафія святих апостолів Петра і Павла ПЦУ (вул. Київська) 5 січня 08:00 – божественна літургія; 09:00 – освячення води. 6 січня 08:00 – божественна літургія; 09:30 – освячення води. У церкві трьох Святителів УГКЦ (пров. Шептицького): 5 січня 08:00 – божественна літургія; 09:00 – освячення кутяної води. 17:00 – вечірнє богослужіння. 6 січня 10:00 – божественна літургія; 11:00 – освячення води. 17:00 – божественна літургія та роздача води. У храмі Святителя Тарасія Константинопольського ПЦУ (вул. Ярослава Мудрого): 5 січня 09:00 – божественна літургія; 10:45 – освячення кутяної води. 6 січня 09:00 – божественна літургія; 10:45 – освячення води. У храмі святої великомучениці Варвари ПЦУ (вул. Броварської Сотні): 6 січня 08:00–09:30 – божественна літургія; 09:30 – освячення води у храмі; 11:00 – освячення води біля бювету на вулиці Олімпійській. У храмі на честь Богоявлення Ісуса Христа ПЦУ (парк «Приозерний): 6 січня 09:00 – божественна літургія; 10:30 – освячення води. Село Княжичі У храмі Пресвятої Трійці УГКЦ (пров. Любомира Гузара, 20): 5 січня 10:00 – божественна літургія; 6 січня 10:00 – божественна літургія; 11:00 – освячення води. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Слави, 5): 5 січня 09:00 – божественна літургія; 11:00 – освячення води. 6 січня 08:00 – божественна літургія; 11:00 – освячення води. Село Требухів У Свято-Покровській церкві ПЦУ (вул. Броварська) богослужіння відбудуться: 5 січня 08:00 – божественна літургія та освячення кутяної води; 17:00 – вечірнє богослужіння; 6 січня 09:00 – божественна літургія; 10:00 – освячення води. Увага: Години проведення богослужінь є орієнтовними, точний час залежить від перебігу служб у кожному храмі. У Броварах до цих пір є церкви, які продовжують служити московському патріархату. Храм Іоана Богослова УПЦ (вул. Симона Петлюри біля ТЦ «Термінал”). Храм святого мученика Димитрія Солунського УПЦ (на Торгмаші по вул. Москаленка). Свято-Троїцький Храм УПЦ (на вул. Зеленського, що на Пекарні). Освячення води там відбудуться 19 січня @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

День пам’яті преподобного Стефана Новосіятеля 9 (22) грудня є Днем пам’яті преподобного Стефана Новосіятеля. Дата свята міститься у церковному православному календарі. Преподобний Стефан народився та виховувався у Константинополі. Його батьками були християни Феофанія та Захарія. Родина мешкала неподалік від святого храму першомученика архідиякона Стефана. Під час вагітності Феофанія дотримувалася суворого утримання від їжі. Як тільки народилось немовля, на грудях дитини виникло зображення хреста, що символізував розп’яття плоті з пристрастями та пожадливістю. У юнацькому віці Стефан займався книжним навчанням, потім вступив до числа кліриків Константинопольської церкви. Після смерті батька Захарія, яку юнак передрік, Стефан тривалий час вів життя затворника. Під час суворого посту до нього явився апостол і наставляв на благочестиве життя. Стефан утримувався від всіх людських втіх, на сороковому році досяг високої моральної чистоти. 12 років чоловік жив у сирій печері, маючи за мету омертвлення своєї плоті. Майже не споживав їжі та не пив води. Стефан преподобний помер на 73-му році життя. За благочестивість та християнські чесноти люди православної віри вшановують пам’ять Стефана Новосіятеля.

День пам’яті святителя Прокла Константинопольського 20 листопада (3 грудня) відзначають День пам’яті святителя Прокла Константинопольського.

#історія #події #Крим 💔 Остання Глава: Трагедія Кримського виходу 1920 року. 17 листопада 1920 року стало датою, що символізує гіркий фінал одного з найзапекліших епізодів Громадянської війни на теренах колишньої імперії – завершення Кримської наступальної операції та остаточну окупацію Криму більшовиками. Ця подія не просто поклала край організованому опору Білого руху під проводом генерала Петра Врангеля, але й ознаменувала трагедію для сотень тисяч людей. ⚔️ Стратегічний Прорив Після запеклих боїв за Північну Таврію, війська Південного фронту Червоної армії (командувач Михайло Фрунзе), маючи значну чисельну перевагу, зосередили удар на останньому рубежі оборони білогвардійців — вузьких перешийках, що з'єднували Крим із материком: Перекопському та Чонгарському. Ключовим моментом став штурм Перекопського валу та Турецького валу. Білі війська, виснажені попередніми боями, проявили неабиякий героїзм, але не змогли стримати масований натиск. Особливо ефективною стала тактика обходу по кризі Сиваша (Гнилого моря), яку застосували червоноармійські частини під командуванням Василя Блюхера. Прорив через Сиваш фактично унеможливив утримання лінії оборони 🛡️. 🚢 Евакуація та "Російський Вихід" Розуміючи неминучість поразки та небажаючи залишатися під більшовицькою владою, генерал Врангель віддав наказ про термінову евакуацію. Впродовж кількох днів, починаючи з 13 листопада 1920 року, з портів Севастополя, Євпаторії, Феодосії та Керчі розпочалася найбільша морська евакуація в історії Громадянської війни, відома як "Російський Вихід" (Русский Исход). Близько 150 кораблів 🛳️, що вміщали військових, козаків, чиновників та цивільних біженців, взяли курс на Константинополь. Загалом Крим покинули понад 146 тисяч осіб. Це був вимушений вихід інтелектуальної, військової та підприємницької еліти, що назавжди змінив демографічний та культурний ландшафт Криму та розсіяв хвилю еміграції по всьому світу. 🩸 Наслідки: "Червоний Терор" З остаточним вступом Червоної армії в Крим розпочалася одна з найбільш трагічних сторінок півострова — масовий "червоний терор". Незважаючи на обіцянки амністії, які давав Фрунзе, каральні органи більшовиків приступили до жорстоких розправ над усіма, кого підозрювали у зв'язках із Білим рухом. Точна кількість жертв досі залишається предметом історичних суперечок, але, за оцінками істориків, вона сягає десятків тисяч осіб 🕯️. Цей день, 17 листопада, не лише засвідчив військовий тріумф більшовиків, але й став символом глибокої національної драми, ознаменувавши завершення відкритої боротьби за державність та встановлення на півострові радянської влади на довгі десятиліття.

СВТ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО Великий учитель Церкви Христової свт. Іоан Золотоустий (між 344 і 354-407) народився в Антіохії. По смерті матері він, роздавши майно, прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією», і пішов у пустелю, де написав «Шість слів про священство». 4 р. провів в усамітненні. Якось під час молитви Іоану явилися апп. Іоан Богослов і Петро. Ап. Іоан Богослов передав подвижнику сувій і сповістив про дар від Господа наставляти людей вченням Христовим. Ап. Петро передав св. Іоану ключі Церков. 2 р. дотримувався повної безмовності. 381 р. свт. Антіохійський Мелетій висвятив його на диякона, 386-го - на пресвітера. Св. Іоан виявився блискучим проповідником. Дивовижне красномовство приваблювало до нього людей: християн, єретиків, язичників. Одна проста жінка назвала його Золотоустим. Відтоді всі почали називати його так. 12 р. святий проповідував у храмі. 397 р. був призначений архієп. Константинопольським. Тоді ж склав чин літургії, яка і нині зберегла його ім'я, заснував хресні ходи, ввів антифонний спів за всеношною. Вороги свт. Іоана домоглися вигнання його спочатку до Вірменії, а потім до Абхазії. Свт. Іоан сказав, вирушаючи на заслання: «Не мною по-чалася проповідь, не мною і скінчиться». Зболений, свт. під конвоєм 3 місяці здійснював останній перехід. У Команах він зліг і в склепу св. Василіска відійшов до Господа. Духовна велич, що вражала сучасників, засяяла і в останніх його словах: «Слава Богу за все!» З відривного календаря "Український народний календар" за 13 листопада. ------------