Поповнення в моєму асортементі😘😍🥰

Схеми @ggerd_ana (інстаграм)

#biserok_anita

#бісероплетіння #beading #beadingtutorial #beadingjewelry #силянка #силянказбісеру #збісеру #handmade #handmadeuk #купуйукраїнське #подарунок
#прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #прикраси #handmadeuk #подарунок #прикрасизбісеру #бісероплетінняназамовлення #бісероплетінняприкраси #Колоски #деньнезалежностіукраїни

#поезія
Небо синє наді мною.
Моє , небо голубе...
Хіба є таке деінде...
Ні, немає більш ніде.
Колосся, золотом сіяє,
Дозрілі, стиглі колоски.
Немов би з небом поєднались,
В блакитно жовті кольори.
А вітер плавно їх гойдає,
Мов крила розправляє птах.
Прошиті кулями в двобої,
За рідну землю у боях.
Та Небо в нас не відібрати,
Бо там, Престол Божий і Рай.
А поки на землі живемо,
Тож боремось, за рідний край.
Небо синє, жовті доли,
Майорить над нами стяг.
В боротьбі отій невпинній,
Завжди і досі. У боях.

С.Кос

⚖️ А осьо сьодні річниця закону, який став символом жорстокості сталінського режиму

7 серпня 1932 року в СРСР був прийнятий так званий «Закон про п'ять колосків» — документ, що на папері мав охороняти соціалістичну власність, а насправді призвів до масових репресій і голоду.

❓ ЩО ЦЕ ЗА ЗАКОН?

Формально він носив назву «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації». Згідно з ним, будь-яке розкрадання колгоспного майна — навіть жменя зерна — каралося розстрілом або, у «м'якшому» випадку, 10 роками таборів без права амністії.

⚠️ ШОКУЮЧІ ФАКТИ:

⭐️ Закон діяв у розпал примусової колективізації, коли селяни масово голодували.

⭐️ Людей засуджували навіть за підняті на полі колоски зерна, звідси й назва — «Закон про п’ять колосків».

⭐️ До кінця 1933 року за цим законом було засуджено понад 150 000 осіб, із них понад 3 000 — до розстрілу.

⭐️ Більшість постраждалих — прості селяни, які намагалися вижити в умовах голоду.

«Закон про п’ять колосків» став знаряддям терору, що посилив Голодомор 1932–1933 років. Він залишив тисячі родин без хліба, без захисту і без майбутнього.

#поезія
СКОРІШЕ Б НАСТАЛО ЗАВТРА,
В ЯКОМУ НЕМА ВІЙНИ...
Щоб чувся квітковий запах
У сонячних днях весни.
Щоб зоряна тиша знову
Гойдала думки прості.
І слово сердечне «вдома»
Утілилось в житті.
Скоріше б здійснились плани,
Надії, бажання, сни.
Щоб син повернувсь до мами,
Щоб батька знайшли сини.
Щоб донька діждалась татка,
Щоб виросли колоски.
Щоб наша земля та хата
Оговталась від війни…
Скоріше б, скоріш, скоріше!
Радіти, цвісти, рости.
Позбутись болючих рішень
Журби, зневірянь, біди.
Щоб було щоденне свято
У колі тіснім родин.
Щоб сіяти та збирати
Не мертвих, а врожаї.
Скоріше б настало завтра,
В якому нема війни.

Ольга Шейх

#поезія
Половина літа... Половина долі...
В'яжуться віночком дні, як квіточкú.
Достигає сонцем хліб на жовтім полі.
Виростають діти, наче колоски...
Стоптується стежка. Поміж полинàми
стелиться барвінок, м'ята і чебрець.
Відлітають рідні білими птахами
над стареньким садом, в небо, навпростець...
Заросло, замулилось чисте дно криниці.
Гойдалка дитинства кличе в снах, рипить...
Мідяки розсипались. Ті, що зі скарбниці...
Все частіше серденько ниє і болить.
Сивина у косах міцно вкорінилась,
на зап'ясті хрестиком затягнулись шви.
Половина літа. А, й не зогляділись...
Половина долі. Наче й не жили...

Людмила Галінська

#поезія
Половина літа... Половина долі...
В'яжуться віночком дні, як квіточкú.
Достигає сонцем хліб на жовтім полі.
Виростають діти, наче колоски...
Стоптується стежка. Поміж полинàми
стелиться барвінок, м'ята і чебрець.
Відлітають рідні білими птахами
над стареньким садом, в небо, навпростець...
Заросло, замулилось чисте дно криниці.
Гойдалка дитинства кличе в снах, рипить...
Мідяки розсипались. Ті, що зі скарбниці...
Все частіше серденько ниє і болить.
Сивина у косах міцно вкорінилась,
на зап'ясті хрестиком затягнулись шви.
Половина літа. А, й не зогляділись...
Половина долі. Наче й не жили...


Людмила Галінська

#поезія
Скоріше б настало завтра,
В якому нема війни.
Щоб чувся квітковий запах
У сонячних днях весни.
Щоб зоряна тиша знову
Гойдала думки прості.
І слово сердечне «вдома»
Утілилось в житті.
Скоріше б здійснились плани,
Надії, бажання, сни.
Щоб син повернувсь до мами,
Щоб батька знайшли сини.
Щоб донька діждалась татка,
Щоб виросли колоски.
Щоб наша земля та хата
Оговталась від війни…
Скоріше б, скоріш, скоріше!
Радіти, цвісти, рости.
Позбутись болючих рішень
Журби, зневірянь, біди.
Щоб було щоденне свято
У колі тіснім родин.
Щоб сіяти та збирати
Не мертвих, а врожаї.
Скоріше б настало завтра,
В якому нема війни.

Ольга Шейх

ЗОЛОТО Й БЛАКИТЬ

Пшеничне поле золотом взяло́ся,
І вітер котить хвилі золоті,
Торкнулось неба, на межі́ зійшлося,
Немов за це молились всі святі́.

Пшеничне поле золотом постало,
Налитий колос золотом сповна,
На нього небо вдалині упало,
Їх не розлу́чить клята ця війна.

Пшеничне поле золотом встелилось,
До неба колоски з землі тяглись,
З’єднались вмить, усе умить змінилось,
Вкраїнським стягом славно простяглись.

Пшеничне поле з золотим колоссям,
І синє небо, наче те рядно,
Їм поєднатись саме так вдало́ся,
Постати стягом їм було́ дано́.

Пшеничне поле в зо́лоті скупалось,
Над ним повисли небеса-блакить.
Так золото з блакиттю поєдналось,
Воно, мов стяг вкраїнський, майорить.

Пшеничне поле в золото вдягнулось,
А для прикраси вибрало блакить,
З’єдналось з небом, стягом розгорнулось,
І цьо́му стягу й Україні жить.

23.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1020818