МРІЯ КОЖНОГО З НАС

Вражий МіГ уже злетів
Зі свого́ боло́та,
Бо так ірод захотів –
Примха ідіота.

Хай в безодню полети́ть,
Хай в безодню кане,
Хай потвору щось приспи́ть,
Хай вже більш не встане.

Хай в болото поверта
І нас не займає,
Хай вже більше не зліта
І нас не вбиває.

Хай яскраво спалахне
Над гнилим болотом,
Лихо його не мине
Ра́зом з ідіотом.

Феєрверки хай від них
В раші сяють ясно,
Ну а наслідків від них
Хай в них буде рясно.

Хай Госпо́дь же приземли́ть
У довічне ложе,
Хай вже більше не злети́ть
Й знищить нас не зможе.

Хай так бу́де зі всіма,
Що на нас план мають,
Щоб злітали недарма –
Хай усі палають.

21.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046145

КРУТИ ПОВЕРНУЛИСЬ

Як збіг той час, як в нас відбу́лись Крути,
Як полягли невинні у бою́,
Хоч час минув, та цьо́го не забути,
Й пролиту кров у нашому краю́.

Загинули від вражої навали,
Лягла в бою́ вкраїнська наша юнь,
І білий сніг там кров'ю гаптували…
Ми не забули хвилю тих відлунь.

Кроваві Крути в рідній Україні,
На Богом даній цій святій землі́,
Лягли герої, мов живії тіні,
І замість поту крівця на чолі.

Розстріляні, убиті за Вкраїну,
За рідну землю ліг в бою́ тім цвіт,
За ненечку єдину і нетлінну,
Закі́нчилось в ту мить життя й розкві́т.

Загинули під Крутами невинні,
Загинули від рук більшовиків,
Про них ми пам'ятаємо і нині…
А смерть свою́ з них кожен там зустрів.

На жаль, в нас повторились другі Крути,
Масштабніші, жорстокіші вони,
Чому́ й за що це знову мало бути?
Чому́ такі діяння сатани?

Як і тоді, на захист неньки стали,
Як і тоді, палав свободи дух,
Лягають в землю… і тоді лягали,
Бо дух свободи в жодного не вщух.

Як і тоді, лягає в землю молодь
За Україну, волю і народ.
Не дай Госпо́дь, щоб повторився голод…
Аби не допустив цьо́го Госпо́дь!

29.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004407

СИНЬО-ЖОВТИЙ

СИНЬО-ЖОВТИЙ – дух свободи,
СИНЬО-ЖОВТИЙ дух – це наш,
СИНЬО-ЖОВТИЙ, мій народе,
Він в вінку душевних чаш.

СИНЬО-ЖОВТИЙ затверди́ли,
Він є нашим навіки́,
Нашу мрію з ним здійсни́ли
До незламної ріки́.

СИНЬО-ЖОВТИЙ – наш єдиний
І найкращий в світі стяг,
Скрізь про нього слово лине,
Він у кожній із звитяг.

СИНЬО-ЖОВТИЙ… Він – нетлінний,
В ньому наша сила й міць,
В нашій неньці він незмінний,
Й не замінять силоміць.

СИНЬО-ЖОВТИЙ – незрівнянний,
В світі рівного нема,
Він у нас є нездоланний,
То ж є нашим недарма.

СИНЬО-ЖОВТИЙ… Хліб і небо
В нім з’єднались навіки́,
І нам іншого не треба,
З ним дороги всі й стежки́.

СИНЬО-ЖОВТИЙ серцю милий,
В нім незламність і любов,
Був і є він повносилий,
Хоч неле́гкий шлях пройшов.

СИНЬО-ЖОВТИЙ - невмирущий,
ПЕРЕМОЗІ шлях із ним,
Дорогий, як хліб насущний,
І для нас він є святим.

28.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004280

Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без тривоги,
Що Ангел все торкався мо́їх пліч
І ворог не чіпав мої́ пороги.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без атаки,
Не кожен розуміє про що річ
І як ті ночі нам даються взна́ки.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, коли від стра́ху не тремтіла,
Бляшанки не летіли зі всібіч,
І в тиші тій заснути я зуміла.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, де жодних вибухів не чула,
З тривогою не бу́ла віч-на віч,
Й страху́ цієї ночі не відчула.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, в якій до тиші прислухалась,
Де з ворогом не бу́ла пліч-о-пліч,
Й від вибухів щоразу не здригалась.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка у спо́кої минула,
Й надалі щоб не знати тих злоріч,
З якими нечисть та до нас прибула.

29.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004521

ОДЕСА Й ДІЯННЯ САТАНИ

Одеса-перлина в біді,
Бо ворог по ній гарата́є,
Горить і на суші й воді,
Горить чорноморська, палає.

Все знищує вбивця, усе,
Щоразу атаки, прильоти,
Землею і морем трясе,
Діяння такі у сволоти.

Палають будинки й порти,
І люди все гинуть і гинуть,
Воюють убивці-чорти,
Й як ро́си на сонці, не згинуть.

Й сховатися ні́де від них,
Усюди убивці сягають,
Завдали і бід нам, і лих,
Й потвори ніяк не здихають.

Ординець там знищує все,
Загроза на кожному кроці,
Скрізь смерть із собою несе,
Та Го́сподь на нашому боці.

Палає Одеса, горить,
Руйнації, згарища всюди,
За неї душа в нас болить,
Бо гинуть невиннії люди.

25.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005317

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають?
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує-чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436

ЧУЄ ГРІШНУ

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку,
В молитві ру́ки зво́дила в сльозах,
Не допустив той мотлох-вибухівку,
Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах.

Я про життя в молитві все благала,
Тремтіла, наче листя на вітру,
Та чи почує Го́сподь – я не знала…
А з пам’яті жахіття не зітру.

Не хочеться так рано помирати
Від вражої ординської руки́,
Лишається лиш Господа благати,
Щоб не спинив життєвої ріки́.

Жахливий ранок у сльозах й тремтінні,
В молитві та уявленні про все,
Коли навко́ло все в палахкотінні,
Й будинком від тих вибухів трясе.

Спокійно жити не дає потвора,
І серце України – в нього ціль.
Настала дійсність ось така сувора,
Не закриває ворог цю артіль.

Від вибухів повітря аж дзвеніло,
Здригалась наша матінка-земля,
Та я жива й помешкання вціліло,
Напевно Бог щитами затуля.

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній,
Я дякую, я дякую за це!
Почув мої́ молитви, чує грішну…
Зберіг моє́ життєве деревце.

23.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003830

НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ

Глибока ніч, та ворог наш не спить,
Ракети на столицю випускає,
То ж не дає спокійно нечисть жить
І ні на мить про нас не забуває.

Летять бляшанки вражі з болотів,
Летять потвори й курсу не міняють.
Аби Госпо́дь від нас їх всіх відвів,
Хай над болотом спалахом засяють.

Нема споко́ю в Києві, нема,
По серцю України гаратають.
За що вони так з нами усіма?
Нехай усі потвори поздихають!

Вночі нас ворог сильно обстріляв,
Завдав ударів, виникли пожежі,
Де тільки міг – усюди він сягав,
Давно вже перейшов кордони й ме́жі.

Ворожий мотлох нісся звідусіль,
Захисники зробили, що зуміли,
Та ми відчули знову страх і біль,
Людські́ домівки знову в нас горіли.

В страху́ усі пробу́ли цілу ніч,
Сигнал тривоги сповіщав про лихо,
І ні на мить ми не зімкнули віч,
Молили аби знову стало тихо.

21.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1009088

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА

Знову в нас звучить тривога –
Рветься ворог у наш дім,
Мчить до нашого порога –
Нас вбивати хоче в нім.

Знову в нас звучить тривога,
Знов звучить гучний сигнал,
Ми не просимо нічо́го –
Лиш би ворог вже сконав!

Знову в нас звучить тривога –
Є загроза від орди,
Мати Божа, тво́я змога –
Не пусти потвор сюди!

Знову в нас звучить тривога,
І споко́ю знов нема.
В болота́ орді доро́га,
Хай в страху́ нас не трима.

Знову в нас звучить тривога,
Знов затія ворогів,
Знову в нас пересторога…
Хоч би Го́сподь їх відвів!

Знову в нас звучить тривога,
Бо летить ворожа ціль,
Хай мине пересторога,
Й не спричинить горе й біль.

Знову в нас звучить тривога.
Що очікувати нам?
Та чи буде нам підмога?
Та чи ми далі сам на сам?

03.02.2024р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008705

ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ

Любов фейсбучна особлива:
Неначе дощ, неначе злива,
Неначе смерчі й буревії,
І має ще й брудні затії.

Неначе сильні снігопади,
А іноді – і грози, й гради.
А ще бува, як заметілі,
Немов працюють всі артілі.

Бувають також і заме́ти,
Вона вбива й без кулемета,
Переміта усі дороги,
Й боротись з цим немає змоги.

Ні коментар, ні вподобайку,
Та й нецензурне слово-лайку
Не можна навіть розмістити…
Це ж треба так мене любити?

Та й часто дописи блокує,
Зробивши це – щось метикує,
І пише все щось про спільноту…
Й бере щоразу вищу ноту.

А ще й частенько видаляє,
Й погрозами все дошкуляє,
І про стандарти щось торочить…
То ж голову ось так морочить.

То як з цим нелюбом боротись?
Йому і в жорні не змолотись,
Та дописи робить я буду
Й любов фейсбучну не забуду.

Бо ця любов є особлива:
Брудна вона, несправедлива,
Мене так любить вже роками,
Й такі брудні провадить справи.

Ось я й таку любов пізнала,
Її, звичайно, не чекала.
Любов-війна роки триває
І все нове́ щось викидає.

19.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1044911