На Львівщині сусіди побили пораненого ветерана "Азову" і його дружину нібито через "гучний звук милиць".

Про інцидент, що стався вихідними у місті Винники, ветеран розповів у Instagram.

💬 "Мене та мою дружину побили на порозі квартири через те, що я користуюся милицею та нібито "заважаю" сусідам", — стверджує він.

Чоловік отримав важке поранення у 2023 році на Запорізькому напрямку під час контрнаступу. Два ВОГи потрапили в ноги, і ліва постраждала найбільше.

💬 "Увесь цей час я проходив лікування, намагалися врятувати ногу, але, на жаль, повністю її врятувати не вдалося — у найближчий тиждень планується ампутація стопи", — пише захисник.

Разом із дружиною ветеран переїхав до Винників, щоб бути поближче до лікарні. Однак у них виник конфлікт із сусідами, які також переїхали на Львівщину із Запоріжжя.

💬 "Це новий будинок, і до нас у квартирі ніхто раніше не жив. Неодноразово ми отримували скарги на те, що нібито заважаємо сусідам через наші пересування, голосні розмови, переміщення меблів або ввімкнений телевізор на 10-й гучності. Сусідка постійно скаржиться на людей навпроти, мовляв, вони б'ють свою дитину, і вона плаче, коли її ведуть купатися", — написав військовий.

Цього разу, за його словами, сусідка прийшла з чоловіком та неповнолітнім сином, який нібито має інвалідність. Як стверджує військовий, чоловік завдав йому ударів по голові його ж палицею, а потім побив його дружину.

Внаслідок нападу ветерану довелося накладати 4 шви. Також, за словами азовця, сусіди намагалися потрапити до його квартири та постійно погрожували.

Детальніше: https://life.pravda.com.ua/society/na-lvivshchini-susidi-pobili-poran...

😡Сусіди побили військовослужбовця та його дружину, бо «заважав звук милиць»: поліція відкрила провадження

Про це постраждалий повідомив у соцмережах, інформацію також підтвердили в поліції Львівщини.

За словами військового, цього разу до їхніх дверей прийшла сусідка з батьком та неповнолітнім сином. Під час сварки вони побили подружжя, завдаючи ударів на порозі квартири. Потерпілий заявляє, що його вдарили по голові його ж палицею, після чого йому наклали чотири шви.

Український військовий, який повернувся з російського полону, поділився спогадами про життя у в’язниці окупантів та системні знущання, спрямовані на приниження й ламання людей.

Він зізнається, що спогади переслідують його й тепер:
“Бувають моменти, коли я просто одягаюсь або прокидаюсь серед ночі… і раптом накочує памʼять”.

За його словами, найважчим був повільний психологічний тиск і постійний голод. Полонені щодня чекали звук візка з їжею, мріючи хоча б про окраєць хліба.

«Голод робив із нами щось дивне… здавалося, що могли б упасти на коліна за крихту», — згадує він.

Під час роздачі всі мали стояти у принизливій позі, не піднімаючи погляду. Хліб часто падав на підлогу, наглядачі могли наступити на нього чи плюнути, а полонені все одно ділили кожен шматок. Їх годували водою з-під макаронів та напівпорожніми кружками чаю, який називали «сечею дракона».

Військовий каже, що така система навмисно перетворювала людей на зламаних і виснажених.

🖋️: rastishka4308 | Instagram

Ей было 100 лет: Праведница народов мира Лидия Савчук — украинка, которую и нацизм Гитлера, и рашизм путина хотели стереть с лица земли.

Это история женщины, которая прожила век между двумя диктаторами, двумя войнами и двумя попытками уничтожить её страну.
В 17 лет она укрывала еврейского солдата от нацистов.
В 98 лет сама спасалась от российских ракет, падавших на жилые кварталы Киева.

Лидия родилась в Виннице в 1925 году.
Во время немецкой оккупации в их дом пришёл мужчина, назвавшийся «Иваном Петровым».
Позже он признался: он — Исаак Тартаковский, еврей из Киева, сбежавший из лагеря для военнопленных.
Прятать еврея в 1942 году означало смертельный риск.
Но семья Савчуков — Степан, Надежда, Валентин и 17-летняя Лидия — взяли этот риск на себя.

Она носила ему еду на чердак, предупреждала о проверках, закрывала двери, когда немцы шли по улице.
Её саму однажды избили на рынке за помощь еврейскому знакомому брата — но она не отказалась от своего выбора.

Когда немцы приказали семье покинуть дом, они могли оставить Исаака.
Но они взяли его с собой — спрятали в новом доме в Старом городе Винницы, где он жил до освобождения в марте 1944 года.

После войны Исаак стал художником, жил в Киеве.
В 1951 году судьба свела их снова — случайная встреча на улице превратилась в семью.
В 1953 году Лидия и Исаак поженились.
У них родились дети — Анатолий и Елена.

В 1995 году Яд Вашем присвоил Лидии, её матери и отцу звание Праведников народов мира.

Но война пришла снова.
В феврале 2022 года 98-летняя Лидия услышала те же звуки, которые помнила из 1940-х — сирены, удары, стекло по полу.
Обстрел задел их дом, выбил окна.
Семья пряталась в коридоре, держала документы у двери, пыталась найти лекарства.

В апреле 2022 года её эвакуировали из Киева благодаря дипломатам, волонтёрам и еврейским организациям.
На границе с Польшей её встречали как Праведницу.
Позже — Швейцария: Люцерн, озеро, врачи, забота фонда Gamaraal Foundation.

В 2024 году она отметила 99 лет.
Осенью 2025 года силы начали уходить.
В начале ноября её сердце остановилось — спокойно, рядом с дочерью.

Это история не о прошлом — а о том, как зло возвращается в разных формах.
И как мужество тоже возвращается — в людях.

Как вы думаете: почему важно сохранять память о таких людях сегодня, когда снова идёт война и снова пытаются переписать историю?
Пишите в комментариях — мы читаем всё.

Читайте полный материал:
👉 https://nikk.agency/lidiya-savchuk/

НАновости — Новости Израиля. Мы рассказываем истории, которые нельзя терять.

Поделитесь этим постом в Facebook:
👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid03urJiacWJz8WQ...

16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою.

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького.

Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».

Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії.

З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень.

Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан.

Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка.

У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані.

Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність.

Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли.

Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році.

🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі.

#поезія
Ви кликали мене крізь далину,
де обрії — від моря і до неба.
Я чула голос, наче глибину…
А може, власне, і було не треба.
То, може, був лиш відгомін дощів,
що ніжно пестив словом щокраплини.
А я всі ці стотисячі разів
Гадала: Ви — так щиро, безневинно.
Ну і нехай! Тут — у старих містах,
де лине звук австрійської бруківки,
немов у кадрі нечіткої плівки
змиває дощ цілунки на вустах.
Позиркує зухвало у мій бік
стара ворожка. Кидає на карти.
Її би запитати було варто:
«Любові скільки треба на наш вік?»
Та я ішла — без мапи, без причин.
Зайшла в кав’ярню по «Американо».
Було мені на серці трохи п’яно —
без музики, без дотиків, без вин...
Чи, може, в мене цінності не ті?
І раптом хтось гукає: «От халепа!
Любов — єдина істина в житті!
Все решта — тільки кручі і вертепи».

Ольга Береза

Вірш «Кручі і вертепи»

❗️Вночі загроза обстрілу України надзвуковими ракетами «Онікс» з Криму, – монітори.
Також очікується велика кількість БПЛА.
Будьте уважні до сигналів тривоги й слідуйте в укриття.
Поки 🐷🐶 живі, нашому народу спокою не буде!
Слава Україні! 🇺🇦
Слава ЗСУ! 💙💛

https://t.me/Ukraineaboveallelse

У Китаї мужик попросив дружину закупити енергозберігаюче освітлення, але вона зробила по-своєму і купила лампи з датчиком звуку 😂😂😂

https://t.me/Ukraineaboveallelse

У Таганрозі загорівся трасформатор на підприємстві: є перебої з електроенергією
Таганрозі Ростовської області РФ поскаржилися на вибухи. Після них у районі промзони спалахнула пожежа, а в місті зникли світло і вода.

Вибухом, за попередніми даними, пошкоджено трансформатор на електропідстанції. Про це пишуть російські ЗМІ, зокрема незалежне видання ASTRA, а також український Telegram-канал Exilenova+.

Що відомо
Про вибух у Таганрозі росЗМІ почали повідомляти приблизно з 10:30 за київським часом.

"Мешканці Таганрога повідомляють, що чули вибух, потім у місті зникли світло і вода", – зазначає ASTRA.

Також видання повідомило про пожежу, що спалахнула після вибуху в міській промзоні.

Утім, очевидці стверджують, що вибух був не один: чутно було щонайменше два гучні звуки.

"Щось вибухнуло у нас, димить, жесть!" – панікує автор одного зі злитих у мережу відео з наслідками вибухів.В ASTRA також спробували прояснити, де конкретно пролунали вибухи.

"Місцеві жителі кажуть, що пожежа виникла в районі колишнього заводу ТОВ "Таганрозький автомобільний завод". Це колишня російська компанія, яка збирала легкові та вантажні автомобілі різних марок на потужностях Таганрозького комбайнового заводу в 1997—2014 роках", – зазначено в повідомленні.Інші росЗМІ почали писати, що в Таганрозі "загорівся трансформатор на одному з підприємств", що і призвело до перебоїв з електроенергією, а також зв'язком.За попередніми даними, горить трансформатор на "Електричній підстанції 110/35/6 кВ "Т-25", – підтвердив ці повідомлення Exilenova+.Згодом у російському МНС заявили, що горіла трансформаторна підстанція на вулиці Спортивній, 111К.

"Пожежу локалізовано на площі 30 квадратних метрів. Постраждалих немає", – цитували офіційну версію місцеві ЗМІ.У ПАТ "Россети" тим часом повідомили про "аварійне відключення високовольтної лінії", цю саму інформацію повторила і голова Таганрога Світлана Камбулова.Сталося аварійне відключення високовольтної лінії. У низці районів міста відсутнє електропостачанн

#поезія
Голіють віти. Високо ген, кудлаті хмари Непосидючий вітер зганяє у кошари,
Туман турботливо вкриває рамена дерев,
А ті стирчать, тяжіють вгору: чуттєвий голий нерв.

Пожухлий лист згрібає в купи листопад,
Багато на землі: ані приклеїти, ані пришити ʼго назад.
Ідуть жнива осінні, сумна життя толока,
Знеможено птахами лягають, побили хижі вроки.

Одна лиш втіха - молитвам нічого не завадить,
Прямісінько до Божих вух дійти-потрафить.
Бринять і тягнуться нитками срібними увись,
Сама душа стогніє, просить: молись, молись…

І в час, коли у небесах замиготять стожари,
Трохи притухнуть в сутінках лісні пожари,
Калина засвітиться ятручо-багряним світлом,
Простреться запах полину туманом тихим світом.

Жоржини примерзлі , схилили голови на груди,
Витають передчуття фіналу близького повсюди.
Закінчується драми акт…Завіса….
Стихають фанфарів звуки, далеко, ген за лісом.

Оксана Швед