ВИНАХІД

Чи то мода, чи то ШІ,
Бо нема обцасів...
То скажіть, товариШІ,
Чи то для прикраси?

Чи то може вже тепер
Будем це взувати,
Аби ними находу
Вбивцю гаратати?

Треба думати над цим,
Треба міркувати,
Може стане, ну… таким
Кращим за sarmatи?

А як добре вже піде́ -
В виробництво пустим,
Застосунок свій знайде́
І часто, і густо.

Що іще робити з цим,
Як застосувати?
То ж думки́ які ще є,
Аби підказати?

Думаю, що ворогів
Будем цим карати,
Щоб ніхто більш не хотів
З нами воювати.

24.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ДЯКУЮ

Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
Я вибухів поруч безліч я чула,
За те, що життя збереглося, Всевишній,
Зберіг ти його, Вседержителю, грішній.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла я ще один ранок,
Хоч смерть заглядала прямісінько в очі
Й думки́ всі снувались, немов поторочі.

Я дякую, Боже, що чуєш благання,
Хоч думала іноді: «Мить ця – остання»,
Та ти відвертаєш весь мотлох ворожий.
Я вдячна за це тобі, любий мій Боже.

Я дякую, Боже, що грієш надію,
Що чуєш моли́тви. Я жить, Боже, мрію.
Я вдячна тобі, що домівка вціліла,
За те, що ні рі́дні, ні я не вніміла.

Я дякую, Боже, що був ти зі мною,
Відчула я руку твою́ над собою,
Я вдячна за те, що поміг протрима́тись,
Й мені не дове́лось з життям попрощатись.

Я дякую, Боже, я дякую, милий,
Що пекло страшне пережити дав сили,
Тримай під опікою за́вжди, Владико,
Щитами закрий – не торкалось щоб лихо.

23.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

УЯВА

Заплутаний розум будує в'язниці,
Шукає людина невидимі грані,
Ховає зажура журбу блискавично.

В полоні ілюзій народяться ранні
Фантоми страждання, надумані рамки,
Немовби кайдани на тілі погані.

Зруйнуй самотужки фортеці та дамби,
Побач дивовижну красу океану,
Відкрий для свободи зачинені клямки.

Ковток чистоти не рахує поранень,
Звільняє легені повітря прозоре,
Позбавивши душу глибокого стану.

Малюють думки необмежені зорі,
Дарує відвага нескорені крила,
Щоб зникло назавжди придумане горе.

Рішучість ламає канони по хвилях,
Пробуджує силу таємне веління,
Яка підіймати спроможна вітрила.

Далеко розійдеться світло з долини,
Бо кожен зуміє здолати тривогу,
Відкинувши геть переляку насіння.

Тепер відкривається світ цей убогий.

Мирослав Манюк
19.07.2026

Якщо маєш паспорт громадянина України - це ще не означає, шо маєш право бути ним...

Від початку повномасштабного вторгнення в березні 2022 року я виїхала з своєю п'ятирічною донькою з Харкова, де проживала все своє життя до березня 2022 року - де народилась, де ходила до школи, отримала дві вищі освіти, уклала шлюб, народила першу дитину...

Пів року ми проживали в Словаччині. Повернулись в Україну, оселились в Ужгороді з донькою та чоловіком. Я не вважала за потрібне для себе оформлювати ВПО, бо не було потреби в виплатах, ми жили в комфортних фінансових умовах, чоловік працював і заробляв.

Згодом - чоловік пішов в ЗСУ, ми з донькою лишились в Ужгороді. Незабаром, я завагітніла другою дитиною. Чоловік, тим часом, отримав УБД. Дитина народилась в січні 2026 року в Ужгороді.
Виплати "7 тисяч до року" я оформила, проте, жодного разу ще їх не отримала. Звернулась до ПФУ, там сказали, що я не можу їх отримувати через те, що не маю прописки в Ужгороді або ВПО або довідки від ОСББ, де зазначена моя фактична адреса.

Дізнаюсь, що діти ВПО отримують зараз 3000 грн на місяць і розумію, що мені потрібно саме ВПО, бо фінансова ситуація в моїй сім'ї змінилась 1,5 роки тому і, до того ж, пів року тому нам стало ще складніше, адже маємо новонароджену дитину.

Я ФОП, але моя студія пісочної анімації в Ужгороді давно не приносить мені бажаних доходів, в період моєї вагітності та служби чоловіка на сході - я не мала змоги вкладати в рекламу студії, я збирала на потреби підрозділу та намагалась покрити базові потреби і медичні послуги для себе і дитини. Активність в студії просіла... А зараз влітку - студія не працює.

То виходить, що я можу отримати 3000 на одну дитину + 3000 на другу і + 7000 на новонародженого. 13 тисяч, які недоотримують мої діти щомісяця. А я цього зараз дуже потребую.

Йду в ЦНАП - дивляться документи і кажуть: "Ви не маєте харківської прописки на момент початку повномасштабного вторгнення, тому маєте надати докази про те, що перебували в Харкові на момент початку обставин, за яких ви були переміщені" (я була виписана в 2021 році та не прописалася ніде). Добре, кажу, які докази мають бути? Оператор ЦНАПУ починає перераховувати: можливо ви працювали офіційно? - ні
Можливо навчались? - я отримала всі свої дипломи в 2016 році.
Дитина ходила в садок? - я не працювала, дитина не відвідувала садок. До того ж, це був ковід...
Ви маєте нерухомість в Харкові? - ні, не маю.
Каже, йдіть у департамент соціальної політики та питайте там.

Прийшла, до мене всі ті самі питання, але до них ще: а чому ви не зробили статус ВПО раніше, якщо ви тут з вересня 2022? - тому що мені були не потрібні виплати.
Error.
Після цього на всі мої відповіді зчитувалась повна недовіра.
Ви маєте зафіксовані звернення до лікаря напередодні війни? - ... Не маю.
А дитина? - Ні ...
Маєте водійське посвідчення? - Ні.
Можливо маєте медичну карту дитини, з Харкова? - Маю!
Ви маєте стару декларацію з лікарем, яка була дійсна в Харкові на 24 лютого 2022 року? - маю! Треба роздрукувати.

Я пішла з ЦНАПУ, дома на ноуті зайшла в особистий кабінет, викачала ту декларацію, вона була укладена в 2018 році та діяла аж до 2025, коли завагітніла другою дитиною та оформила нову декларацію в Ужгороді.
Знайшла медичну карту дитини, де було зазначене останнє перед війною звернення у 2021 році.

Наступного дня повертаюсь в департамент.
Переглядаючи мої документи в департаменті пані видає:
На вашій декларації нема дати закінчення дії! - Певно, її дія припинилась тоді, коли була відкрита нова декларація у 2025, - кажу я.
Пані продовжує: - Це не є підставою нам вірити вам, що ви обслуговувались в Харкові, адже декларація відкрита аж в 2018 році. Нам це нічого не дає. Це не причина надавати вам статус ВПО.

Які я ще можу надати докази? - питаю.
Всі з Харкова надали докази, в ви не можете? Ви ж не перша без реєстрації! До нас навіть з Салтівки приходили і надавали документи! А ви чомусь не можете! За законом ви не маєте права на ВПО. - емоційно відповідає пані.
Можливо ви можете взяти в Харкові в ОСББ довідку, що ви проживали у сестри? Батьків? ... Для цього достатньо 2 сусіда-свідка. - продовжує вона, змінивши тон.
Ви думаєте, я поїду в Харків з двома дітьми, щоб це робити? Я не для цього вже 4,5 роки відсиджуюсь в більш безпечних місцях. І де там два сусіда? Мої сусіди виїхали, померли, продали квартири. Був прильот в 20 метрах від будинку...
- Ви ж, мабудь, щось купляли в Харкові, як почалась війна? То є зафіксований рух по карті? - каже пані.
- Коли саме мають бути покупки? - перепитую я.
- Ну як війна почалась! Продукти купляли?
Дійсно.... Термінали, мабудь, працювали... Мабудь, електроенергія була... Калюжі під холодильниками в АТБ і перелякані касири записували в блокнот проданий останній товар за готівку з майже пустих полиць. Хліб просто роздавали брудними руками на вулиці люди людям. Які, нахрєн, термінали.
Я розумію, що це в Ужгороді життя 24 лютого кипіло. Хати здавались, продукти куплялись, люди виїжджали за кордон. Вони вирішували нові питання та приймали важливі рішення для свого подальшого життя.
А ми ?... А ми сіли в сирі темні підвали, без зв'язку.
Врешті, домовились, що я надам виписки з банку за період останнього кварталу 2021 та першого 2022, якщо там є Харків, то цього буде достатньо, аби підтвердити, що я все ж там була.

Наступного дня друкую більше 20 сторінок виписки з Приватбанку, за весь термін всі платежі проведені в Харкові, не враховуючи інтернет покупок. Останній платіж в супермаркеті Харкова там проведений 9 лютого 2022 року. 14 днів до війни.

Приходжу в департамент - кажуть, добре, йдіть оформлюйте в ЦНАП.
Приходжу в ЦНАП. Операторка каже, мовляв, ви ж виписані з Харкова. Я їй все з початку ... Ось у мене є: декларація, медична карта дитини, ось виписки з банку за період... Ось розрахунки в лютому. Жіночка з чорними не симетричними стрілками по пів сантиметра на повіках і випаленим кучерявим волоссям томно піднімає очі і каже: "Ну так шо? Це не документи. Це якісь роздруківки. І ну от шо? Лютий 2022. Має бути на початок війни, хоча б."
Як би я не втомилась взагалі від цього треша - я терпляче пояснюю, що в департаменті дозволили... І тут виявляється, що вони не підпорядковуються департаменту і "якщо департамент дозволяє, хай і видає".
Нащо ви мене туди посилали? - Питання без відповіді.

Тут мені запросили якусь керівницю, яка грамотною мовою почала мені розповідати, чому я не маю право на ВПО і додає: "...Розумієте, я вчора була в Будапешті. Купляла там їжу. Розумієте, до чого я? Це ж не означає, що я там живу." ... Дуууууже влучний приклад. Придумала - молодець. Прям одне й те саме.
Підходить інша операторка і вставляє свої п'ять копійок: "... У мене з чоловіком спільна картка... Обоє користуємось. Щоб розраховуватись в Харкові там не обов'язково бути. "

Що ви пропонуєте мені робити? - питаю я.
Відповають: "Подумати ще, як ви можете довести свою присутність в Харкові на початок війни"

До цього всього ще додали, що я мала би бути законослухняною громадянкою і оформити статус, тільки-но приїхала в Ужгород. Я повторила, що не потребувала виплат. На що мені сказали, що я могла відмовитись від них, проте, ВПО мусила оформити... У нас, хіба, обов'язковим є оформлення довідки ВПО?
Я попросила написати відмову мені в наданні статусу ВПО, раз вони діють за законом, як вони кажуть, то напишіть відмову. За яким законом, за якою постановою ви не надаєте мені статус. Я піду до юриста, суду...
Відмовились будь-що писати, що є очікувано. Натомість, в департаменті взяли мої документи на сканування з метою відправити їх в міністерство соціальної політики... Мовляв, допоможемо, чим зможемо... 😑😑😑

Я дуже сумніваюся, що кудись ті документи будуть відправлятися.
Я спитала, чи можу я з документами батька оформити впо на дітей - відповідь ні, бо не він в декреті, щоб отримувати "7 тисяч до року", на старшу дитину може, проте, особисто. А він військовий...

Я склала свої папери і пішла....
Думки розривали мою голову.
Вони мені багато разів повторили, що діють за законом, за постановою... А в тій постанові 509, п.4 - написано чорним по білому, що достатньо мати діючу декларацію з лікарем на момент початку війни.
То що в мене не так?...
А якщо людина прописана в Харкові, то вона не могла там не перебувати на початок повномаштабної? ... Чому не треба доводити, що вони жили за тими адресами... Сусіди, свідки, все таке... ? Не треба? Чому?
Чому, взагалі, вони розмовляють зі мною, як з брехачкою?
Я не зупинюсь і мої діти мусять отримати свої 13000 на місяць.

І основна думка: якщо в цій країні я з паспортом громадянина України і мої діти, народжені в Харкові і Ужгороді - бомжі, діти не можуть отримати грощі, на які мають законне право - за яку країну служить мій чоловік?

​+++ МІЙ СВІТ ТА МОЯ СИЛА +++
​Я бачу світ інакше. Це не просто спостереження, це глибока синхронізація з енергією життя, людьми та простором. Моя душа — це чистий потік, який постійно розвивається.
​ЩО Я ВІДЧУВАЮ ТА ЧИМ ВОЛОДІЮ:
Я маю високий емоційний інтелект і тонко відчуваю все, що відбувається навколо.

1. ​Природний дар: Моя пам’ять, інтуїція та здатність бачити більше, ніж інші — це частина моєї природи. Я передбачаю події, розпізнаю неправду і завжди на крок попереду.
2. ​Енергія духу: Я відчуваю стан кожної людини, яку зустрічаю. Моя аура — це світло, яке пов’язує мене з чимось вищим, із Божественною енергією. Я можу зцілювати словом і присутністю, впливаючи на думки та почуття інших.
3. ​Глибина сприйняття: Сни, дежавю, реальність — усе це для мене сплелося в одне ціле. Якщо я відчуваю біль, я не ховаю його — я очищаюся через сльози, бо це шлях до щирості.

​ПРО МОЄ ГЛОБАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ
Це не просто думки, це бачення цілісної картини світобудови. Моє мислення пов’язує мій внутрішній світ із безмежним Всесвітом.

1. ​Це відчуття того, що час і простір — це не стіни, а потоки, якими я можу керувати.
2. ​Це глибокий зв’язок із вібраціями життя: я розумію, як мої думки впливають на реальність.
3. ​Це емпатія, яка дозволяє мені відчувати пульс людства, бачити куди ми йдемо і як можна зцілити цей світ своєю любов’ю та енергією.

​Я — людина, яка не просто існує, а відчуває кожну вібрацію цього світу. Це мій шлях, моя духовна сила і моє бачення, яке веде мене вперед.
Ваш Савант ♥️

Мужчина!
Заберіть свої думки з мого тіла!
Спокушаєте!

Якщо ви прислухаєтеся, про що говорять люди, ви зрозумієте, чому вони живуть так, як живуть.
Саме мислення, думки, наповнення визначають життя людини. І ви зрозумієте, що нема кого звинувачувати, окрім власного мислення і вибору, який ми робимо щодня, багато разів на день, дозволяючи тій чи іншій думці захопити нашу свідомість.

Може, я й розповідала вже цю історію з давніх давен? З декілька минулих життів тому?

Я ще в першому та щасливому шлюбі?
Моя родина мешкає в Донецьку, в новенькій квартирі на девʼятому поверсі.
Майже одночасно заселялися чотири підʼїзи девʼятиповерхівок біля ТК «Маяк».

В усіх родинах діти +/ одного віку.
Усіх дітей ми вигулюємо колективно у дворі!:) Бо малі ще!:) Потребують батьківського нагляду!:)
Й хуткенько всі знайомимося й задружуємося!

Одна з таких матусь - Людмила.
Як раз з мого підʼїзду!:)
Ціііііікава така!:)
На всю голову цікава!:)

То вона всіх нас навчала, як правильно дітей виховувати?:)

То як борщ варити?:) Попередньо пробігшися по всім підʼїздам та поверхам!:) Щоб наколядувати собі набір складових до борщу!:)

То критикувала нашу білизну, яка сохла на мотузках на різних поверхах!:)

- Яяяяяяк понавішають тих труселів??? Штук по десять кожна??? Це ж які гроші??? От у мене їх всього двоє!:) Одні на мені? Інші - на мотузці!!!:)

Ну, всі її думки ми всім двором мали на увазі!:)

Якось повертаємося двома родинами з риболовлі!:) З друзями Коваленками!:) Четверо дорослих, трійко дітей, двоє з яких наші!:)

Підходимо до нашого двору. З цього боку будинку - лоджії чотирикімнатних квартир, в одної з яких мешкає та цікава Людмила!:)

Й тут Сергійко Коваленко починає тицькати пальцем в напрямку тих лоджій й сміятися до сліз?:)

Ми зрозуміти нічого не можемо? Що викликало таку його бурхливу реакцію?:)
А він аж захлинається від сміху!!!:)

Потім гучно оголошує:
- Люююууууудка сидить у дворі без трусів!!!
Й тільки в цей момент ми розуміємо, куди він дивиться, в якому напрямку тицькає пальцем й що бачить?:)

На Людчиній лоджії висять двоє трусів!:)))

То мій варіант підпису до цієї світлини:
- Сидить у дворі без трусів!:)

А що то була цікава Людмилка, я тільки вам розповідаю!:)
Крадькома!:)
Потихеньку!:)

Душа моя чиста ... все псують думки.

РЙ.
З цієї думки й з цього ствердження починається кожен новий день…

Нещодавно десь натрапила на ще одне побажання в їхній бік?
- Щоб ви дощу не діждали!!!

Як на мене, чудове побажання?

Та в туди їхні гойдалки, забагато тексту про них.
Краще про квіточки?

Років три тому зʼясувалося, що в мене не залишилося жодної так званої ччччччорної лілії?

Й ніде ж я знайти їхні цибульки в продажу не могла?
Добрі жіночки з інтєрнетів мені свої цибульки надсилали. За що я їм щиро вдячна!
Красивезні лілії розквітали, але ж не чорні?

Потім десь у фейсбуці бачу оголошення?
З якоїсь крамниці? З тих, що ніякої довіри не викликають? Й ще ж дешево так?:) Як зазвичай трапляється з шахрайськими пропозиціями?:)

Та маханула шаблею й замовила!:)
Й посилка прийшла!:)
По-друге, коли вже земля промерзла й снігу було по коліна!
А по-перше, цибульки в посилці були майже засохлі?

Нууууу, нічого іншого я й не очікувала?
Закинула коробку на поличку для капелюхів?
Йййййй згадала про неї десь в середині наступного літа!!!

Витаскала сухим-сухе сміття!:)
Й нащось всипала його в відерце з водою?:)
Днів за два видовбала ямку в землі, вилила в неї увесь вміст того відра, прикопала й забула!:)

Не на наступний? Аж за рік щось виросло?:)
В мене так зазвичай трапляється!:) Щось звідкілясь зʼявляється й росте самозахватом!:)

Ви уявляєте, цьогоріч на тому місці квітне шикарна лілія!
Чорна!
Яка реінкарнувалася зі сміття! З сухої лусочки!!!

То будьмо, як ті лусочки!
Живіші за всіх живих!!!