СЛІПОТА ДУШІ

Ілюзії будують міст для жертви,
Шукає розум вигадану сутність,
Перевертає догори сюжети.

Думки людей здебільшого відсутні,
Коли чуже обличчя в масці марень
Накриє раптом вигадка без суті.

Втрачається краса первинних значень,
Ховає образ дійсну оборону,
А серце прагне див велику пачку.

Уява творить пристрасть по нейронах,
Наповнить душі сліпота ревнива,
Зів'яне марно вицвіт електронний.

Розкриє правду потім хтось ліниво,
Впаде на землю кришталевим птахом,
Оголить сутність істинне світило.

Нема провини у чужих атаках,
Бо кожен сам вигадує чудноти,
Згубившись у замріяних світанках.

Розчарування все ж приходить потім,
Спадають з ока привиди й обмани,
Повільно гасне магія та потяг.

Прозріння до світіння хутко манить.

Мирослав Манюк
26.08.2026