Тактичні худі на флісі: комфорт і функціональність⚡️ Високоякісна бавовна з щільним теплим флісом всередині зігріє в найлютіший холод. Глибокий подвійний капюшон захистить від вітру. А кішеня та функціональні вставки під шеврони додають худі практичності! Розміри: XS – XXL Кольори: койот, хакі, чорний До речі, шеврони ви також знайдете на сайті: 5 різних форм та безліч принтів! Утепляйтеся! 😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥 #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин

#історія #речі Краватка: Від хорватських найманців до «зашморгу» джентльмена 👔 ​Мало який предмет гардероба викликає стільки суперечок, як краватка. Вона не зігріває, у неї немає кишень, вона навіть не тримає штани. Це чиста психологія, загорнута в шовк. Історія того, як шматок тканини на шиї став символом влади, дисципліни та професіоналізму, сповнена несподіваних поворотів. ​🇭🇷 Хорватський слід: Народження назви Усе почалося в XVII столітті під час Тридцятилітньої війни. Хорватські найманці, що служили при дворі французького короля Людовика XIV, носили на шиях яскраві шовкові хустки. Парижанам, які завжди були ласими до всього екзотичного, цей аксесуар настільки сподобався, що вони назвали його "cravate" — перекручене від "Hrvat" (хорват). Король-Сонце, великий фанат моди, зробив краватки обов’язковими для королівських бенкетів. ​🏛️ Символ статусу та небезпечна елегантність У XVIII та XIX століттях краватка стала маркером аристократії. Зав'язати вузол було справжнім мистецтвом: існували цілі підручники, що описували десятки способів. Вважалося, що справжній джентльмен ніколи не повинен торкатися своєї краватки після того, як вона зав'язана — це було ознакою низького походження. Деякі денді, як-от знаменитий Джордж «Красунчик» Браммел, витрачали години, щоб досягти ідеальної форми вузла. До речі, накрахмалені краватки того часу були настільки жорсткими, що людина ледве могла повернути голову — звідси й пішла ця гордовита постава аристократів. ​👔 Вузол «Четвірка» та сучасність Наприкінці XIX століття з’явився вузол, який ми знаємо як «Четвірку» (Four-in-hand). Кажуть, його винайшли візники, які зав’язували так поводи своїх чотирьох коней. А у 1920-х роках американець Джессі Лангсдорф запатентував спосіб розкрою тканини під кутом 45 градусів — саме це дозволило краватці не скручуватися в спіраль і зберігати форму після розв'язування. Так народилася сучасна краватка. ​🧠 Психологія вертикалі Чому краватка досі жива, хоча сучасний офісний стиль стає дедалі вільнішим? Психологи кажуть, що вертикальна лінія краватки візуально робить людину стрункішою та вищою, а вузол спрямовує увагу на обличчя співрозмовника. Це своєрідний «вказівник», який каже: «Слухайте мене, я серйозна людина». ​🚩 Цікавий факт: Революція без краваток У багатьох культурах відмова від краватки була політичним жестом. Наприклад, після Ісламської революції в Ірані краватки заборонили як символ «західного імперіалізму». А в Кремнієвій долині відмова від краватки на користь худі стала символом нової інтелектуальної еліти, яка не бажає грати за старими правилами.

Партія Порошенка разом із його «незалежним» каналом «Прямий» продовжують просувати результати чергового соцопитування — і, як завжди, в «лідерах» опиняється «ЄС» разом із Залужним. Про подібні «дослідження» вже згадували раніше. Втім, навіть на сайті самого соціологічного центру прямо зазначено про метод збору даних: самозаповнення якихось анкет, а вибірка — близько 1000 респондентів (ну це вже в корені змінює ситуацію, ціла ж тисяча опитуваних — після цього лише на подібні дані можна розраховувати) І це ж роблять ті самі люди, які волають, що «під час війни не час думати про вибори». Але водночас рейтинги, опитування й «дослідження» вони вперто продовжують нав’язувати суспільству. Що, до речі, дуже зручно: показати статистику і цифри й заявити — «у нас усі шанси, тож голосуйте за нас». Ну і, звісно, для «шоколадного» олігарха це ідеальний сценарій — на горбу Залужного зайти в нове скликання парламенту, а далі вже разом із ним формувати коаліцію та претендувати на крісло прем’єра. Амбіції ж у кума Медведчука очолити Кабмін нікуди не зникли. Якщо їх не вдалося реалізувати через аферу з «урядом національної єдності» під час війни, спроба буде зроблена через участь у новій коаліції вже в наступному скликанні. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі Чайний пакетик: Велика дегустація, яку зіпсувала економія ☕ ​Якщо чайна церемонія в Японії — це високе мистецтво та медитація, то чайний пакетик — це швидке побачення в Тіндері. Він не вимагає від вас порцелянового сервізу чи знання дзен-буддизму; йому достатньо окропу та вашого бажання «вдарити по гальмах» на п'ять хвилин. Але як ми дійшли від вишуканого листя до пилу в паперовому конвертику? ​📦 Випадковість, що стала каноном Як і багато геніальних речей (пеніцилін чи ваші улюблені джинси), чайний пакетик з’явився завдяки помилці. У 1904 році (за іншими даними — у 1908-му) американський імпортер чаю Томас Салліван вирішив зекономити на тарі. Замість того, щоб розсилати клієнтам дорогі та важкі бляшанки з дегустаційними зразками, він розфасував чай у маленькі шовкові мішечки. ​Клієнти, не довго думаючи, вирішили, що це новий дизайнерський лайфгак, і почали макати мішечки прямо в чашки. Коли Салліван дізнався про це, він був шокований, але замовлення посипалися градом. Людська лінь вкотре перемогла традиції. ​🧵 Еволюція: Від шовку до туалетного паперу (майже) Шовк був дорогим задоволенням, тому незабаром його замінили на марлю, а пізніше — на спеціальний папір з волокон манільської коноплі. Під час Другої світової війни, коли метал для заварників став дефіцитом, пакетик остаточно захопив світ. Саме тоді він отримав свою класичну форму та ниточку з ярликом — щоб ви не обпікали пальці, намагаючись виловити «потопельника» ложкою. ​🔍 Міф про «чайний пил» Існує стійке переконання, що в пакетики змітають усе те, що залишилося на підлозі чайної фабрики після робочої зміни. Це міф лише частково. Насправді там використовується фаннінгс (дрібна фракція) — це справді найдрібніші частинки чайного листа. Вони заварюються миттєво і дають міцний колір, але, на жаль, швидко втрачають ефірні олії. Тож пакетик — це чайний «еспресо»: швидко, жорстко і без зайвих реверансів. ​🧘 Символ епохи Сьогодні чайний пакетик — це маніфест нашого темпу життя. Ми не маємо часу чекати, поки розкриється лист сорту «Колодязь Дракона», нам треба кофеїн тут і зараз. Пакетик став настільки звичним, що ми навіть не помічаємо, як він став найпопулярнішим предметом дизайну у світі. ​☕ Тож, коли ви наступного разу будете безжально вичавлювати пакетик ложкою об стінку чашки (що, до речі, вважається моветоном серед естетів), згадайте Томаса Саллівана. Він просто хотів зекономити пару центів, а натомість створив головний ранковий ритуал планети. ☕

Сунуся сьогодні до крамниці. Ййййй? Й щоки мої не мерзнуть! Та навіть шмарклів з носу від холоду не тече!:) Бо градусник придворний зранку всього -9 показував! А ще й сонечко сьогодні було! З графіком знеструмлень сьогодні щось пішло не так? Якби ж я піднялася до девʼятої години, зі світлом, може б, й зустрілася?:) Та коли я просиналася взимку в таку рань?:) О тринадцятій тридцять, за графіком, ту Свєєєєту так і недочекалася? А о пʼятнадцятій її вже за графіком не повинно було бути? Чекатиму тепер девʼятнадцятої? За кого сьогодні зранку Тррррамп, зʼясувати не було можливості. Про фронт нічого не знаю. Що там, вгорі, гадки не маю. Тривог не чути. Сподіваюся, їх взагалі не було? Як справи в моїх друзів почитати нема де. А поки в черговий раз просто пишшшшаюся своєю …предусмотрительностью!!! Яка ж я була в 2014 році розумниця?:) Коли придбала газовий котел, який працює без підвʼязки під наявність електроенергії!!! До речі, перший раз за сезон взагалі не вимикала на ніч те опалення. На мінімалках жеврів котел усю ніч! Зранку в кухні був Ташкент!!!:) Аж +16!:) Придворний градусник демонстрував -9. Градусник у тамбурі +6! От цікавий факт? Тамбур не опалюється взагалі? Нескінченну кількість разів за добу ми всі ляскаємо вхідними дверима? То курей годувати хтось біжить? То синичок? То яйця час збирати? То в крамницю тре? То хтось прийшов? Аааааа потім пішов?:) Кожній же ж з придворних тварин тре індивідуально двері відчинити-зачинити? Це, одну хвилиночку, шість котів та три собаки? А ще ж я в тамбурі палю? В …привідчинені двері! Дехто за одну мою цигарку може тричі вийти та зайти?:) На кшталт кішки Лічіни №1!:) А менше за +6 там температура не буває! Тамбур з піноблоків. Які висновки з попереднього набору слів? Нехай без світла! Аби без вас!!! Ви як там? Цілі? О! О девʼятнадцятій двадцять ввімкнулося! Якщо за графіком, години на півтори?

#історія #мова Мовна експансія: як українці навчили світ «степової» грамоти 🌍🇺🇦 Ми звикли покірно приймати в свій лексикон усілякі «смузі», «дедлайни» та «коворкінги», вважаючи, що наша мова — це лише затишна світлиця для внутрішнього користування. Але дозвольте розбити цей міф: українське слово вміє мандрувати не гірше за безвізового туриста, і подекуди воно пустило коріння там, де його зовсім не чекали. Почнемо з того, що ближче до шлунку — з вареників. Якщо ви опинитеся в Канаді чи США і побачите в меню Pierogi, не поспішайте звинувачувати офіціанта в геополітичній помилці. Хоча слово прийшло в англійську через польську мову, самі поляки чесно визнають: коріння цієї кулінарної експансії — на українському Сході та Галичині. Ми настільки переконливо ліпили ці «вушка» з тіста, що змусили пів світу вивчити назву страви, яку технічно неможливо вимовити з першого разу без акценту 🥟. До речі, про простір. Ви ніколи не замислювалися, чому англійці називають свої безкраї рівнини словом Steppe? Адже у них є власні plains чи prairies. Але ні, науковий світ обрав саме наше «степ». Описи українських краєвидів XVII століття були настільки епічними, що європейські географи зрозуміли: для такого масштабу свободи і вітру простого англійського слова замало. Потрібно щось, що пахне полином і козацьким потом 🌾. А де степ — там і Cossack. Це слово стало міжнародним брендом задовго до появи Apple. Від французького cosaques до іспанського cosacos — це не просто назва роду військ, це синонім відчайдушної хоробрості та специфічного стилю життя «без царя в голові та над головою». Ми експортували цей термін разом із образом лицаря, який вміє воювати, танцювати гопак і сміятися в обличчя султану одночасно ⚔️. Але найцікавіше сталося зовсім нещодавно. Слово Maydan здійснило карколомний стрибок з категорії «міська площа» до категорії «глобальний політичний феномен». Сьогодні в Оксфордському словнику це слово означає не просто локацію в Києві, а символ громадянського спротиву та боротьби за цінності. Тепер, коли десь у світі люди виходять виборювати свободу, журналісти BBC чи CNN часто вживають саме цей термін. Ми подарували світу лінгвістичний інструмент для позначення гідності 🏛️. Отже, поки ми бідкаємося про засилля англіцизмів, світ потроху вчить українську. Бо деякі речі — як-от смак справжнього вареника чи дух свободи на Майдані — просто неможливо адекватно перекласти. Їх треба запозичувати разом із назвою.

#історія #події Епоха «Цифрового Вавилону»: Як 15 січня світ став набагато розумнішим (або принаймні так подумав) 🌐 Уявіть собі світ, де для того, щоб дізнатися дату народження Наполеона або склад соусу бешамель, вам потрібно було йти до бібліотеки, гортати важкущу «Британніку» або вірити на слово сусіду-ерудиту. Жах, правда? Але 15 січня 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер вирішили, що знання мають бути безкоштовними, доступними і — найризикованіше — редагованими будь-ким. Так народилася Вікіпедія. 🧠 Сама назва — це лінгвістичний коктейль із гавайського слова wiki («швидко») та грецького paideia («навчання»). Ідея була настільки божевільною, що скептики пророкували проєкту швидку смерть у морі дезінформації та вандалізму. «Як це так, — питали вони, — що статтю про квантову фізику може правити студент із Житомира чи домогосподарка з Огайо?». 🤨 Але сталося диво. Колективний розум людства виявився не лише здатним до самоорганізації, а й неймовірно продуктивним. Сьогодні Вікіпедія — це: Понад 60 мільйонів статей. Більше ніж 300 мов (українська версія, до речі, одна з найдинамічніших!). 🇺🇦 Головний порятунок для студентів за ніч до іспиту. Звісно, не обійшлося без курйозів. За роки існування Вікіпедія пережила «війни редагувань», де користувачі місяцями билися за правильне написання одного слова, та сотні жартівливих правок (на кшталт того, що якийсь політик насправді є рептилоїдом). Але саме ця відкритість зробила її живою. 🦎 Вікіпедія навчила нас критичного мислення: бачиш твердження — шукай посилання на джерело. Вона стала найбільшим демократичним проєктом в історії інтернету, де знання належать усім, а не лише тим, хто може купити багатотомну енциклопедію. Тож сьогодні, коли ви вчергове «провалитеся» у Вікі-кролячу нору, почавши читати про вирощування кактусів, а закінчивши історією Візантійської імперії о третій ночі — знайте: це не марнування часу, це святкування дня народження найвеличнішого інтелектуального хаосу планети! 🎂📚 Найперша стаття в англійській Вікіпедії, створена Джиммі Вейлзом 15 січня 2001 року, була настільки короткою, що її міг би запам'ятати навіть золота рибка. Це було просто: «Hello, World!». 🖐️ Це традиційне привітання програмістів стало символом народження нового цифрового всесвіту. Тоді ніхто не очікував, що цей «привіт» розростеться до мільйонів сторінок. Спочатку Вікіпедія мала бути лише допоміжним проєктом для «Нупедії» (де статті писали тільки науковці), але «дитина» виявилася настільки жвавою, що за кілька днів перегнала «матір» за кількістю контенту. Науковці ще перевіряли коми в першому абзаці, а звичайні люди вже написали про все на світі — від філософії до видів сиру. 🧀 Український дебют: Атом і Тиждень 🇺🇦 Українська Вікіпедія народилася трохи пізніше — 30 січня 2004 року. На той момент англійський сегмент уже був солідним «підлітком», а ми тільки вчилися ходити в мережі. Першою статтею в українському розділі став запис про Атом. ⚛️ Символічно, чи не так? Основа всього сущого стала основою нашої Вікі. Її створив користувач із Японії (так-так, географія вікіпедистів не знає кордонів!). Перші дні нашої «Вікі» виглядали як пустеля з поодинокими оазами. Дизайн був спартанським: сірі кольори, мінімум картинок і відчуття, що ти знаходишся в таємному клубі для обраних. Але ентузіасти працювали як бджоли. До речі, цікавий факт: однією з перших повноцінних статей була замітка про «Тиждень». Мабуть, автори натякали, що за тиждень ми захопимо інтернет? І майже вгадали! 🐝 Сьогодні українська Вікіпедія входить до топ-20 найбільших мовних розділів світу. Ми випередили багато націй, що мають значно більше населення, просто тому, що наші автори — це суміш впертості, інтелекту та легкого фанатизму. Від того першого «Атома» до сьогоднішніх детальних розборів сучасної зброї чи історії трипільців — ми пройшли шлях, яким можна пишатися. Вікіпедія довела: щоб створити щось велике, не обов'язково бути міністром, достатньо мати доступ до мережі та нестримне бажання поділитися знаннями. 🖋️✨

👀Луганська обласна військово-адміністративна рада має намір оголосити про перейменування вулиць у захопленому Росією Луганську. До речі, 99% Луганської області окуповано #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

«Doré Chee» — живое музыкальное путешествие, где украинское слово встречается с трип-хопом, прог-грувом, этникой и импровизацией. Хайфа, Иерусалим и Тель-Авив — январь 2026 Программа исполняется на украинском языке. После почти двухлетней паузы Doré Chee (до речі) возвращаются на сцену — без долгих анонсов и громких заявлений. Решение возникло почти спонтанно — как внутренняя необходимость снова говорить со сцены языком музыки и поэзии. «Решение получилось спонтанным — без долгих анонсов, буквально за неделю до концерта. Во многом нас подтолкнуло и то, что продолжает происходить в Украине. Поэтому часть средств от концерта пойдёт на поддержку детского фонда в Украине — “Корпорація монстрів”.» Это не просто серия концертов. Это живое музыкальное путешествие, где украинское слово встречается с трип-хопом, прог-грувом, этникой и импровизацией — и становится частью ритма, а не “декорацией” поверх музыки. 📍 Даты и города: 🎶 15 января — Хайфа, Podval (OM x PODVAL) Двери: 19:30 | Начало: 20:00 🎶 17 января — Иерусалим, Besarabia Двери: 20:00 | Начало: 20:30 🎶 5 марта — Тель-Авив, Levontin 7 Что это за проект Doré Chee (до речі) Doré Chee (до речі) — израильский экспериментальный литературно-этнографический проект на стыке прог-грува, трип-хопа, этнических тембров, поэзии и импровизации. Но в реальности это звучит не как набор жанров, а как единая форма, где музыка и текст держатся вместе и работают на одно состояние. Почему они говорят «литературно-этнографический» «Литературный» — потому что в центре стоит поэзия. Не как украшение и не как цитата, а как смысловой мотор всей программы. «Этнографический» — потому что важен не только язык, но и культурный слой: интонации, звучание украинского слова, отзвуки традиции, память, которая слышна даже в паузах. Это не академическая этнография, а сцена, где культура слышна, а не объясняется. Импровизация и принцип «здесь и сейчас» У проекта принципиально важна импровизация. Есть каркас программы, но внутри она каждый раз собирается заново: меняются акценты, темп, длина инструментальных фрагментов, то, как ложится текст. Отсюда их формула: это музыка, которая существует здесь и сейчас — и второй раз в точности не случится. Поэзия Павла Тычины — основа программы В центре концертной программы — поэзия раннего Павла Тычины. Павло Тычина (1891–1967) — один из самых известных украинских поэтов XX века. Его ранняя лирика считается особенно сильной: музыкальная по ритму, образная, местами авангардная по звучанию. Позднее его биография и творчество стали более противоречивыми из-за советского политического контекста и официальных ролей, но ранние тексты живут отдельно — к ним возвращаются, их переосмысляют, и они органично ложатся на современную музыкальную форму, потому что внутри них уже есть напряжение и ритм. Состав Doré Chee Zhenja Shmuter — вокал Angelina Blumenfeld — бэк-вокал Sergey Engel — бас-гитара Anatoliy Magdalinsky — барабаны Ilya Mazya — дудук Farhod Miralimov — пианино / клавишные Участники проекта также известны по коллективам «Модель для сборки», «Шум», «Аусвайс» и другим. Этот разный опыт хорошо слышен в их звуке — Doré Chee не укладывается в один жанр и не стремится к этому. ❓ Вопрос к аудитории: Для вас концерт — это прежде всего музыка, слово или то редкое состояние, когда они совпадают и начинают работать вместе? 📖 Полный материал о проекте — здесь: https://news.nikk.co.il/dore-chee/ #DoréChee #доречі #украинскаяпоэзия #ПавлоТычина #культураИзраиля #украинцывизраиле #живойконцерт #трипхоп #проггрув #этника #импровизация НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

До речі, що книжка, що фільм "Я працюю на цвинтарі" мені дуже сподобались.