Її катували сорок п’ять хвилин, тримаючи під водою, поки вона майже не потонула. Вона не назвала жодного імені. А через роки її брат назве на її честь найвідоміший парфум у світі. Літо 1944 року. Париж. Катрін Діор привезли до будинку на Rue de la Pompe — елегантної адреси, яку французькі колаборанти, що працювали на гестапо, перетворили на місце допитів і тортур. Її питали знову й знову: Хто ще в Русі Опору? Хто твої зв’язкові? Де інші? Катрін мовчала. Її били. Роздягли. Зв’язали руки. Тягнули до ванни. Занурювали в крижану воду й утримували там, доки вона не втрачала свідомість. Потім різко підіймали голову — і знову ті самі запитання. Вона могла брехати, але не зрадила. Жодного імені. Сорок п’ять хвилин. Через два дні — знову. Нові тортури. Години в холодній воді. І знову — тиша. Це була Катрін Діор. Жінка, ім’ям якої названо легендарний аромат. Але за символом паризької елегантності стоїть не гламур — а доля учасниці французького Опору, яка пережила катування й концтабори та не зламалася. Катрін народилася 1917 року в Нормандії. Вона була молодшою сестрою Крістіана Діора. Їхня мати вирощувала розкішні сади з трояндами та жасмином — любов до квітів вони успадкували обоє, навіть не підозрюючи, як це визначить їхні долі. Після смерті матері та фінансового краху сім’ї життя змінилося. Крістіан поїхав до Парижа будувати кар’єру в моді. Катрін залишилася в Провансі, вирощувала овочі, щоб вижити, і мріяла про квіти. А потім прийшла війна. У 1941 році, купуючи радіо, щоб слухати звернення де Голля з Лондона, Катрін познайомилася з Ерве де Шарбонн’є — одним із лідерів Опору. Вони закохалися. І Катрін знайшла своє покликання. Під псевдонімом «Caro» вона працювала в розвідувальній мережі F2: збирала дані про пересування німецьких військ, передавала інформацію в Лондон. Ці відомості використовували під час підготовки висадки в Нормандії. У 1944 році гестапо було вже поруч. Катрін переховувалася в квартирі брата в Парижі. Крістіан ризикував життям, укриваючи її та приймаючи підпільні зустрічі. 6 липня 1944 року вона пішла на зустріч зі зв’язковим біля Трокадеро. Це була пастка. У той день заарештували 27 людей. Керівника мережі закатували до смерті. Катрін пережила допити, але 15 серпня її відправили до Німеччини. 22 серпня вона прибула в концтабір Равенсбрюк — табір для жінок. В’язень №57813. Там були десятки тисяч жінок у місці, розрахованому на кілька тисяч. Багато хто не вижив. Катрін примушували працювати на заводах, у шахтах, гнали в «маршах смерті». Катування залишили слід на все життя — вона більше не могла мати дітей. У квітні 1945 року її звільнили американські солдати. Вона повернулася до Парижа наприкінці травня. Крістіан зустрів її на вокзалі… і не впізнав. Його сестра була настільки виснажена, що він пройшов повз. Поступово Катрін відновлювала життя: повернулася до Ерве, відкрила квітковий бізнес і стала однією з перших жінок у Франції з ліцензією на продаж зрізаних квітів. А тим часом Крістіан готував революцію в моді. 12 лютого 1947 року він представив колекцію «New Look». І того ж дня — свій перший парфум. Коли Катрін зайшла до кімнати, хтось вигукнув: «О, це ж Miss Dior!» Так аромат отримав ім’я. На честь жінки, яка мовчала під тортурами й повернулася з пекла — зломлена тілом, але не духом. Катрін була нагороджена державними відзнаками, дала свідчення проти катів, вирощувала квіти для дому Dior в Грассі та допомогла створити музей брата після його смерті. Вона прожила серед квітів понад пів століття. І коли її запитали, як вона витримала все це, вона сказала: «Любіть життя. Просто любіть життя». Тож кожного разу, коли хтось відкриває флакон Miss Dior, він — навіть не знаючи цього — вшановує жінку, яка обрала мовчання замість зради, вижила після найтемніших сторінок ХХ століття і присвятила життя створенню краси. Цей аромат ніколи не був лише про розкіш. Він — про виживання. Про любов. Про вперте бажання вирощувати красу навіть тоді, коли світ зруйнований. Як і сама Катрін Діор. 🌹 #art #fblifestyle #fblifestylechallenge