#події 4 листопада 1660 року — дата, яка гучно відлунює в українській історії, знаменуючи капітуляцію потужного московського війська під командуванням боярина Василя Шереметєва після нищівної битви під Чудновом (сучасна Житомирщина). Ця подія стала не просто військовою перемогою, а критичним моментом, який кардинально змінив зовнішньополітичний вектор Гетьманщини. Що сталося? 🛡️ Протягом вересня-жовтня 1660 року українсько-польсько-татарські сили під проводом гетьмана Юрія Хмельницького та коронного гетьмана Станіслава Потоцького оточили і заблокували московські полки. Ситуація для Шереметєва була катастрофічною: брак провізії, постійні атаки татарської кінноти та польсько-козацьких військ. Зрештою, повне виснаження змусило його піти на переговори. Наслідки Капітуляції: Слободищенський Трактат 📝 Капітуляція московського війська прямо вплинула на дії Юрія Хмельницького. Він, по суті, був поставлений перед фактом, і вже за два дні до офіційної здачі Шереметєва, 27 жовтня (6 листопада за новим стилем), був укладений Слободищенський трактат (або Чуднівський договір) з Річчю Посполитою. Основні положення трактату (у контексті розриву з Москвою): * Розрив з Московським царством. Гетьманщина поверталася під протекторат короля Речі Посполитої. * Скасування Переяславських статей 1659 року. Юрій Хмельницький відмовився від нав'язаних Москвою обмежень. * Відновлення Гадяцьких умов. Трактат підтверджував основні положення Гадяцької угоди 1658 року, знову проголошуючи широку автономію Гетьманщини. Історичне значення 🌍 Перемога під Чудновом і подальший Слободищенський трактат є яскравим прикладом спроби козацької еліти знайти баланс між потужними сусідами. Це був відчайдушний крок, спрямований на збереження суверенітету, але він, на жаль, призвів до розколу. Капітуляція Шереметєва стала одним із вирішальних факторів, що спричинили поділ козацької України по Дніпру, започаткувавши період, відомий як Руїна. Вона закріпила протистояння між промосковськими та пропольськими угрупованнями, яке ще довго шматуватиме Гетьманщину. Незважаючи на складність епохи, Чуднівська кампанія — це блискучий приклад військової майстерності та дипломатичної гри, де Україна на короткий час відновила свій політичний маневр, щоправда, ціною великих внутрішніх суперечностей. 😥

#ШІ #роман Сповідь колишньої рок-зірки Осінній вечір неквапливо заповзав у зачинене купе, забарвлюючи тьмяним золотом звичайнісіньку картину: двоє чоловіків. Світло від проїжджаючих станцій мерехтіло на склі, а поїзд монотонно відраховував кілометри. Все тут дихало приватністю і тишею, необхідною для відвертості. Супутник, чоловік середніх літ на ім’я Вадим, уважно оглядав свого несподіваного сусіда. В його рисах було щось знайоме, але Вадим ніяк не міг пригадати, де міг бачити це втомлене обличчя. Чоловік, який назвався Арсеном, був одягнений просто, але мав вигляд людини, що давно відмовилася від будь-яких спроб вразити світ. У його погляді була прихована, майже трагічна глибина. Арсен мовчки відкоркував пляшку червоного, майже чорного вина, поставив її на столик між ними. — У поїзді без цього важко, — сказав він, посміхнувшись куточком губ. — Вино. Це для розмови, а не для забуття. Пригощайтесь. Вадим вагався. Його звичний розпорядок життя протестував проти імпровізованої випивки з незнайомцем у зачиненому просторі. — Дякую, але я не п’ю в дорозі. І взагалі... Арсен тільки знизав плечима, наливаючи собі трохи. — Вибачте. А я ризикну. Ця дорога довга, а душа... вона не любить їхати на самоті, навіть якщо ти сидиш удвох. Або ви боїтеся, що я розбалакаюся і почну співати гімни слави? У його словах пролунала легка, але відчутна іронія. Вадим відчув, що має погодитися. Здавалося, що саме це вино має стати ключем до таємниці, що ховалася в очах супутника. — Ні, звичайно, не боюся, — Вадим здався. — Добре. Трохи, якщо ви наполягаєте. Вадим простягнув склянку. Арсен налив йому, а потім зробив перший, глибокий ковток сам, смакуючи. Хвилину панувала тиша, перервана лише стукотом коліс. — Ви знаєте, ви мені когось нагадуєте, — обережно промовив Вадим, тепер уже з посиленою увагою розглядаючи його. — Щось дуже знайоме у вашій манері, у вашому голосі. Арсен засміявся, і цей сміх прокотився купе, наче акорд фальшивої гітари. — Оце так... Ви, мабуть, останній, хто пам'ятає. Я думав, мене вже забули. Що ж, приємно познайомитися. Знову. Так, це був я. "Срібний Дим". Рок-гурт з дев’яностих. Вадим відчув, як по шкірі пробігли мурашки. Його спогади про юність, про гучні концерти, про обкладинки журналів в один момент ожили. — Я... не можу повірити. Ви так... змінилися. — Слава — це грим, Вадиме, — Герой зробив ковток. — Коли ти витираєш його, під ним завжди сидить звичайна людина. А тепер... грим змито назавжди. — Але ж ви були на вершині! Стадіони, гастролі, платинові альбоми. Що сталося? Чому все зникло? Арсен похитав головою, його погляд став скляним. Він допив келих і налив собі ще, жестом пропонуючи Вадиму. — Воно не зникло, Вадиме. Воно мене вбило. Усе, що ви перерахували, — це була не мета. Спочатку я писав музику, щоб дихати. Це був кисень. Я хотів говорити з людьми, ламати шаблони, створювати щось чесне. Наше перше демо — це була правда, чиста, як сльоза. Він поставив келих із такою силою, що той забряжчав. — А потім з’явилися Вони. Продюсери, менеджери, маркетологи. Вони подивилися на мене і сказали: "Чудово. Але ця пісня занадто складна. Цей текст занадто філософський. Зробимо простіше. Більше драйву. Менше сенсу. Нам потрібен продукт, а не мистецтво". Арсен стиснув кулак. — Я пручався. Але їхній тиск був немов вода, що точить камінь. Вони пропонували мільйони. І ти думаєш: "Я трохи поступлюся, а потім знову буду писати для душі". Брехня! Ти ніколи не повертаєшся. Кожен новий хіт, який злітав у чартах, був цвяхом у мою музичну труну. Я писав уже не для себе, а для гаманця компанії. Мої мелодії ставали шаблонними, мої тексти — примітивними, про любов-зітхання-розлучення. Я став роботом, який генерує золото. І ця золота клітка була задушливою. — Але ж ви мали все... — Слава? — Арсен гірко посміхнувся. — Це гучний вакуум. Вона висмоктує твою сутність і залишає натомість блискучу, але порожню оболонку. Мене оточували сотні людей, але коли я повертався до свого розкішного пентхаусу, я був один. Повністю, крижано один. Він провів рукою по сивому, скуйовдженому волоссю. — Усі мої стосунки руйнувалися, бо я став егоїстичним чудовиськом. Дружина пішла. Діти виросли без мене. Слава вимагала повної приналежності: я мав бути завжди п’яний, завжди "на драйві", завжди доступний. Якщо ти стаєш "нормальним" — ти більше не рок-зірка. Ти не маєш права на тишу. — І ви просто... зникли? — А що мені залишалося? Я подивився на себе в дзеркало одного ранку. Під гримом, під алкогольним дурманом, я побачив мерця. Я більше не знав, хто я. Я був просто Арсеном-ідолом. І тоді я вирішив: або я продовжую цю гру, або я втікаю, щоб знайти хоч якісь залишки справжнього себе. Він допив вино. — Я вибрав втечу. Я розірвав контракти, виплатив божевільні штрафи, продав усе. І поїхав. Далеко. Я оселився у маленькому містечку. Зараз я викладаю музику у місцевій школі. Не рок, ні. Класичне фортепіано. Вадим приголомшено дивився на нього. — І вам... не шкода? — Шкода? — Арсен знову посміхнувся, і цього разу посмішка була щирою, хоч і сумною. — Мені шкода того хлопця, який продав свій талант за право жити в розкоші. Мені не шкода того, що я знайшов тишу. Тепер, коли я граю дітям "Місячну сонату" замість того, щоб кричати у мікрофон про "вільну душу", я відчуваю себе справді вільним. Це справжня свобода, Вадиме. Не та, яку ми оспівували. Вадим допив своє вино. Воно було густим і терпким, як ця розповідь. — Дякую вам за цю сповідь, Арсене. Це... дуже сильно. — Це просто правда. А правда, як бачите, не така вже й гламурна. До речі, я скоро виходжу, — Герой почав збирати свою невелику дорожню сумку. — Я їду вчителювати до сусіднього села. Звичайний вчитель. Він простягнув Вадиму руку. Його потиск був міцним, але спокійним. — Гарної вам дороги. І пам’ятайте: гучність не дорівнює щастю. Арсен вийшов із купе, забравши порожню пляшку. За кілька хвилин поїзд зупинився. Вадим провів поглядом постать, що зникала у темряві на пероні. Цей колишній ідол, цей король стадіонів, тепер був просто людиною, що несла стару гітарну сумку і йшла до тихого життя. Вадим зрозумів, що іноді найбільша перемога — це вміння вчасно вийти з гри.

Деталі: У цьому контексті, зазначає Генштаб ЗС Польщі, Росія намагається спекулювати на темі Волинської трагедії. Також Москва пробує показати "українців як більшу загрозу для Польщі, ніж Росія". Метою спрямування негативних емоцій проти України, додають у відомстві, є те, щоб "польські громадяни, бажаючи повернутися до своєї зони комфорту, могли тиснути на уряд, щоб той приймав рішення, що суперечать державній політиці". У Генштабі ЗС Польщі наголошують, що "саботажні дії входять до сфери скоординованих дій російських служб", вони покликані підривати підтримку України" і сприяти агресії Росії. Що передувало: Міністерство оборони Польщі у понеділок спростувало поширювані у соцмережах твердження, нібито польські лікарні віддають пріоритет лікуванню українських військових. Передісторія: Раніше в Польщі застерігали від поширення російської дезінформації про вторгнення дронів Росії в повітряний простір на початку вересня. Також у Польщі попереджали про поширення фейкової інформації про "нібито підготовку нападу з боку України", відповідальність за який буде покладена на РФ.

Команда дівчат: Аня Чередніченко, Аня Бабіна, Евеліна Кузнєцова-Дишлева, вихованки трненера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Дарини Заболотної 🥈 вибороли срібло на чемпіонаті Києва серед юніорів з фехтування на шпагах🥇 #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

🇺🇦🪩Ділимося успіхами спортсменів збірної України з акробатичного рок-н-ролу на чемпіонаті світу та етапі Кубка світу у Монтелімарі (Франція)🇫🇷 Вперше в історії чемпіонаті світу у найпрестижнішій категорії «Основний клас вільний стиль» (дорослі) 🥇 перемогла українська пара Єгор Алєйніков та Дар’я Дмитрук. 🥉Бронзу у «Формейшн жінки» (дорослі) здобули: Вероніка Артюшенко, Ангеліна Бондарчук, Уляна Звягінцева, Таїсія Кириченко, Дар'я Копилова, Аліса Лисенко, Катерина Плавуцька, Вікторія Сєрокурова, Марія Соболєва, Софія Статівка, Софія Хлєбнікова, Дарʼя Ходзько, Ксенія Чепурна, Альбіна Шевченко, Єлизавета Шматько. Етап Кубка світу: 🥇«Золото»: Ілля Пивовар, Анна Наговіцина (юніори, пари). 🥈«Срібло»: Олександр Ляшенко, Аделаїда Кушка (юніори, пари); Катерина Алексєєва, Злата Карандєєва, Віра Павленко, Олександра Погребна, Олександра Трубецька, Регіна Фоміна, Єлизавета Шилько (дорослі, команди міні-формейшн, жінки); Анастасія Плис, Софія Федькова (юніори, команди міні-формейшн, дівчата). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🤯Маніяк і психічно хвора атакують жінок у Києві, – соцмережі. Пишуть, що це в р-ні Оболоні. У темну пору доби двоє нападників бʼють дівчат по голові. Уже 11 потерпілих у лікарнях. Один – маніяк, який ховається серед будинків, другий – відома місцева з псих. розладами, яка не лікується. Будьте обережними! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ UPD. Інформація із соцмереж про маніяка на Оболоні у Києві – НЕ відповідає дійсності, – місцеві ЗМІ з посиланням на Головне управління поліції у столиці. Пізніше у поліції офіційно повідомили, що інформацію перевіряють, але жодних заяв чи повідомлень про факти з допису – не надходило. https://t.me/Ukraineaboveallelse

😱 Маніяк та психічно хвора особа нападають на жінок у Києві У темну пору доби на Оболоні зафіксовано серію нападів на дівчат. Зловмисники б'ють жертв по голові та швидко зникають з місця злочину. Наразі 11 постраждалих перебувають у лікарнях з травмами різного ступеня тяжкості. Місцеві канали повідомляють про небезпеку в Києві. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

🔄 Нові військові контракти: від 1 до 5 років з відстрочкою від мобілізації Після законодавчих змін усі військовослужбовці зможуть підписати контракти тривалістю 1-5 років. Для контрактів на 2-5 років передбачена річна відстрочка від мобілізації після завершення служби. Шмигаль повідомив, що нові умови стосуватимуться як діючих військових, так і тих, хто приєднається до лав ЗСУ пізніше. Контракти також передбачатимуть збільшення щомісячних виплат, підписні бонуси та розширений соціальний пакет. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Типові розбирання в чаті 😂 https://t.me/Ukraineaboveallelse

poster Передплатити Україна Політика Селянка, терористка, дипломатка. Як українка з-під Бахмута стратила російського генерала й підписала мир з Німеччиною у Першу світову 2 листопада, 23:13 2604 NV Преміум Поділитися: Анастасія Біценко-Камериста, 1910 рік (Фото: PD) Анастасія Біценко-Камериста, 1910 рік (Фото: PD) Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер Українська революціонерка Анастасія Біценко (Камериста), якій виповнюється 150 років, пройшла царську каторгу за убивство саратовського генерала-м'ясника, а на мирній Брест-Литовській конференції була єдиною жінкою серед делегатів усіх країн. Але сталінські чистки вона не пережила. Анастасія Камериста народилася 29 жовтня 1875 року в заможній селянській родині у селі Олександрівка Бахмутського повіту. Батько не шкодував коштів на освіту доньки, то ж спочатку вона вчилась у жіночій гімназії у Катеринославі, а у 18 років вирушила до Москви, вступивши на університетські педагогічні курси при Товаристві виховательок та вчительок. Читайте також: Вважала Леніна дешевим позером. Історія української анархістки Ольги Таратути, яка ніколи не здавалась і була страчена в 1938-му комуністами Дівчина мріяла бути учителькою початкових класів у рідному селі, проте доля розпорядилась інакше. У 22 роки вона стала дружиною Михайла Біценка, студента сільськогосподарського інституту й активного есерівського агітатора. Політика мало цікавила Анастасію, але вона була небайдужою і не могла стояти осторонь чужих страждань. Коли 1899 року в Казанській губернії спалахнув голод — поїхала туди разом із чоловіком й особисто організувала громадські їдальні, роздаючи їжу. Можливо, саме тоді співчуття молодої жінки переросло у гнів проти соціальної несправедливості. І вже скоро про Біценко заговорили як про жорстоку терористку й одну з найнебезпечніших жінок Російської імперії.