poster
Передплатити
Україна Політика
Селянка, терористка, дипломатка. Як українка з-під Бахмута стратила російського генерала й підписала мир з Німеччиною у Першу світову
2 листопада, 23:13
2604
NV Преміум
Поділитися:
Анастасія Біценко-Камериста, 1910 рік (Фото: PD)
Анастасія Біценко-Камериста, 1910 рік (Фото: PD)

Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
Українська революціонерка Анастасія Біценко (Камериста), якій виповнюється 150 років, пройшла царську каторгу за убивство саратовського генерала-м'ясника, а на мирній Брест-Литовській конференції була єдиною жінкою серед делегатів усіх країн. Але сталінські чистки вона не пережила.

Анастасія Камериста народилася 29 жовтня 1875 року в заможній селянській родині у селі Олександрівка Бахмутського повіту. Батько не шкодував коштів на освіту доньки, то ж спочатку вона вчилась у жіночій гімназії у Катеринославі, а у 18 років вирушила до Москви, вступивши на університетські педагогічні курси при Товаристві виховательок та вчительок.

Читайте також: Вважала Леніна дешевим позером. Історія української анархістки Ольги Таратути, яка ніколи не здавалась і була страчена в 1938-му комуністами
Дівчина мріяла бути учителькою початкових класів у рідному селі, проте доля розпорядилась інакше. У 22 роки вона стала дружиною Михайла Біценка, студента сільськогосподарського інституту й активного есерівського агітатора. Політика мало цікавила Анастасію, але вона була небайдужою і не могла стояти осторонь чужих страждань. Коли 1899 року в Казанській губернії спалахнув голод — поїхала туди разом із чоловіком й особисто організувала громадські їдальні, роздаючи їжу.


Можливо, саме тоді співчуття молодої жінки переросло у гнів проти соціальної несправедливості. І вже скоро про Біценко заговорили як про жорстоку терористку й одну з найнебезпечніших жінок Російської імперії.

За процесуального керівництва Білоцерківської окружної прокуратури правоохоронці повідомили чоловіку про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 190 КК України).

Слідчі перевіряють можливу причетність підозрюваного до аналогічних злочинів та встановлюють інших потерпілих. Зловмиснику загрожує до 12 років позбавлення волі.

Нагадаємо, у Бучанському районі на Київщині правоохоронці затримали підозрюваних у продажі косметики, купленої з використанням зламаних іноземних банківських карток. За даними слідства, шахраї діяли на території Київської, Рівненської, Дніпропетровської та Миколаївської областей і встигли надурити інтернет-магазин на понад 700 тис. грн. За даними слідства, шахраї використовували зламані іноземні банківські картки і без відома власників оплачували товари й подарункові сертифікати на маркетплейсі відомого інтернет-магазину косметики та парфумерії.

Освітлює на 200м! Зручний ліхтар з USB + повербанк, 4 режими
Освітлює на 200м! Зручний ліхтар з USB + повербанк, 4 режими
Сором на сцені! Глядачі не вірили, що бачать
Сором на сцені! Глядачі не вірили, що бачать

#архів
Томмі Такер — білка, яка вміла носити ляльковий одяг і виконувати різні трюки. Вона брала участь у рекламі облігацій, які продавалися під час Другої світової війни.

На початку 40-х років місіс Марк Балліс, що жила у Вашингтоні, знайшла на задньому дворі свого будинку білченя, яке ще не відкрило очей і було залишене в дуплі своєї померлої матері. Вона приютила його.
«Головним інтересом місіс Балліс до Томмі», — пише журнал Life, — «було одягати білченя у спеціально пошиті 30 костюмів. У Томмі були пальто і капелюх для походів у магазин, шовкові плісировані сукні для світських заходів і уніформа».

#книжковий_відгук #Лана_читає

“Мертва жива вода” Світлана Кострикіна
Видавництво Віхола

Цю книгу ми обрали для обговорення у книжковому клубі, і попри те, що на саме обговорення я не потрапила, книгу все ж прочитала, і що я вам скажу - це було супервдале рішення. Бо мене затягло майже моментально. Бо мені було цікаво читати про всю цю внутрішню телевізійну кухню. Бо детективна лінія, яка тягнулася через всю книгу, виявилася заплутаною, багатошаровою та неочікуваною. Бо є навіть трошки кохання)

На початку ми бачимо, як Майя влаштовується кудись в айтішку, бо з минулої роботи її звільнили. По відчуттях, після якогось скандалу. І далі майже вся книга є таким собі флешбеком подій, які привели до того, що Майя, журналістка рейтингового шоу “Всупереч строку давності”, яка допомогла у розкритті багатьох кримінальних справ, раптово змінює сферу діяльності.

З цим якось пов’язане загадкове зникнення її колеги Рити, старі справи, нинішні та колишні стосунки Рити, якийсь чи-то культ, чи-то секта… У книзі стільки деталей, сюжетних відгалужень, неочікуваних поворотів та персонажів, що розплутувати справу разом з Майєю було дуже складно. Спочатку я подумала, що авторка спеціально додавала багато ліній та підкидала якісь гачочки, щоб відвертати увагу читачів, і ми не могли здогадатися, як і чому зникла Рита. Але мені здається, що і без всього цього дійти до суті подій було б практично неможливо)

Оповідь постійно стрибала від теперішнього до згадок, флешбеків, історій з минулого, але мені якраз це дуже сподобалося. Я дізнавалася, як думає героїня, як приходить до певних висновків, як обожнює свою роботу та де відчуває себе на своєму місці, як поступово змінюються її почуття. До речі, про почуття - дякую за приємну любовну лінію. На відміну від злочину, оцю частину я нюхом чула і була рада, що вгадала)

Вважаю знайомство з авторкою дуже вдалим і дякую книжковому клубу за вибір)

#цікаве
Геніальна ідея зі Швеції: стартап Corvid Cleaning найняв ворон для прибирання вулиць.
Птахи збирають недопалки та кидають їх у спеціальні автомати, за що отримують їжу

Ворони настільки розумні, що швидко вчаться, спостерігаючи за іншими — і тепер допомагають людям підтримувати чистоту в містах

#Сучасні_Герої

ДА ВІНЧІ - ПЕРШИЙ ДОБРОВОЛЕЦЬ, УДОСТОЄНИЙ НАЙВИЩОГО ЗВАННЯ

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Упродовж трьох років навчався на художника. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив узяти позивний Да Вінчі. До речі, прадід Дмитра воював у складі УПА.

Воювати Дмитро пішов одразу після Революції Гідності у 2014, пройшовши Майдан. Да Вінчі командував 1 окремою штурмовою ротою ДУК «Правий сектор». Отримав тажке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт. Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично він був першим добровольцем, удостоєним цього високого звання прижиттєво. А 2022 року Дмитро був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро Коцюбайло - командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» 67 окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 7 березня 2023 року в бою за Бахмут.

З відривного календаря "Український народний календар" за 3 листопада.
-----------

#Сучасні_Герої

ДА ВІНЧІ - ПЕРШИЙ ДОБРОВОЛЕЦЬ, УДОСТОЄНИЙ НАЙВИЩОГО ЗВАННЯ

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Упродовж трьох років навчався на художника. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив узяти позивний Да Вінчі. До речі, прадід Дмитра воював у складі УПА.

Воювати Дмитро пішов одразу після Революції Гідності у 2014, пройшовши Майдан. Да Вінчі командував 1 окремою штурмовою ротою ДУК «Правий сектор». Отримав тажке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт. Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично він був першим добровольцем, удостоєним цього високого звання прижиттєво. А 2022 року Дмитро був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро Коцюбайло - командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» 67 окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 7 березня 2023 року в бою за Бахмут.

З відривного календаря "Український народний календар" за 3 листопада.
-----------

#події
3 листопада 1918 року відбулася важлива подія у закінченні Першої світової війни — капітуляція Австро-Угорщини. Цей день символізував розпад Австро-Угорської імперії, яка була однією з головних сторін конфлікту.

Напередодні, восени 1918 року, внутрішні соціально-економічні та міжетнічні протиріччя в імперії загострилися. На тлі загального воєнного виснаження, поразок на фронтах та зростаючого революційного руху, почалися національні збори і формування нових органів влади. Зокрема, 3 листопада у Чернівцях відбулися народні збори, які вимагали приєднання Північної Буковини до Західноукраїнської Народної Республіки.

Врешті-решт, команда австро-угорської армії підписала перемир'я, що фактично означало капітуляцію. Угорський цісар Карл І втратив владу, а імперія розпалася на окремі національні держави. Процес розпаду відбувався стрімко, і до середини листопада держава вже перестала існувати як єдина монархія.

Це стало частиною ширшого процесу закінчення війни, що також включало капітуляцію Німеччини 11 листопада 1918 року, яка офіційно принесла кінець бойовим діям у Першій світовій війні. Капітуляція Австро-Угорщини ознаменувала фактичну втрату бойової спроможності імперії та її розпад на низку нових держав, що докорінно змінили політичну карту Центральної Європи.

Таким чином, 3 листопада 1918 року є ключовою датою у закінченні найкривавішого конфлікту початку ХХ століття, пов'язаною з крахом однієї з найбільших імперій Європи.

День кліше
День кліше (Cliche Day) – це щорічне свято, яке відзначається 3 листопада і присвячене зловживанню фразами та елементами художніх творів, з якими ми стикаємося у повсякденному житті. Хоча кліше часто критикують за їхню передбачуваність і відсутність оригінальності, вони також додають певного шарму і фамільярністі, які багатьом здаються милими.

Кліше – це зловживані фрази або ідеї, які через повторення втратили свій первісний вплив. Однак їхня передбачуваність і широка впізнаваність роблять їх приємними та ефективними інструментами комунікації. Історія Дня кліше сягає 1820-х років, коли слово “кліше” було запозичене з французької мови і означало звук, який видавала друкарська форма. Згодом термін еволюціонував і став позначати готові фрази, які часто повторюються.


Всі ми знаємо як деякі фільми вже “порвали” на цитати, а сьогодні вже й популярні відео з тік-току та меми поповнюють “банк кліше”.

Святкування Дня кліше
Поділіться своїми улюбленими кліше Складіть список ваших улюблених кліше і поділіться ним з друзями, родиною чи навіть в інтернеті.
Використовуйте хештеги #ClicheDay – популярний хештег, за яким можна ділитися та відстежувати кліше в соціальних мережах.
Пограйте в гру “Кліше”
Візьміть участь у веселій грі, де учасники підраховують кількість кліше, які вони можуть вставити в розмову, не будучи спійманими.
Дивіться фільми, особливо романтичні комедії та фільми жахів, сповнені кліше. Насолоджуйтесь кіномарафоном і помічайте кліше, коли вони з’являються.
Використовуйте кліше у своїх розмовах без жодних застережень. Зрештою, це ж День кліше!

Міжнародний день біосферних заповідників
Починаючи з 2022 року, 3 листопада щорічно відзначатиметься як Міжнародний день біосферних заповідників (International Day of Biosphere Reserves).

Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле наголошує на важливості розуміння нашого впливу на живий світ. Вона підкреслює роль Всесвітньої мережі біосферних заповідників, яка охоплює 748 об’єктів у 134 країнах, у поліпшенні наших відносин з природою.

Програма “Людина і біосфера” (Man and the Biosphere – МАB), започаткована в 1971 році, є найстарішою міжурядовою науковою програмою ЮНЕСКО. Вона підкреслює роль біосфер ЮНЕСКО як рушіїв позитивних змін, вирішуючи такі нагальні проблеми, як зміна клімату та втрата біорізноманіття. Всесвітня мережа біосферних заповідників (WNBR) була створена в 1976 році як основа для збереження біорізноманіття, відновлення екосистем і життя в гармонії з природою.

Що таке біосферні заповідники?
Біосферні заповідники – це міжнародне позначення ЮНЕСКО репрезентативних частин природних і культурних ландшафтів, що простягаються на великих територіях наземних або прибережних/морських екосистем, або їх поєднання.
Біосферні заповідники намагаються збалансувати економічний і соціальний розвиток та підтримку пов’язаних з ними культурних цінностей зі збереженням природи.
Біосферні заповідники номінуються національними урядами і залишаються під суверенною юрисдикцією держав, на території яких вони розташовані.
Вони визначаються в рамках міжурядової програми “Людина і біосфера” Генеральним директором ЮНЕСКО за рішенням Міжнародної координаційної ради MAB International Coordinating Council (MAB ICC).
Програма “Людина і біосфера” є міжурядовою науковою програмою, метою якої є створення наукової основи для покращення взаємовідносин між людьми та навколишнім середовищем.
Її статус визнаний на міжнародному рівні.
Три зони природних заповідників
Основні зони – складається з суворо охоронюваної зони, яка сприяє збереженню ландшафтів, екосистем, видів і генетичного різноманіття.
Буферні зони – оточують або прилягають до основних територій і використовуються для діяльності, сумісної з раціональною екологічною практикою, яка може сприяти науковим дослідженням, моніторингу, навчанню та освіті.
Перехідна територія – це місце, де громади сприяють соціально-культурній та екологічно стійкій економічній та людській діяльності.
Міжнародний день біосферних заповідників – це не просто свято, а нагадування. Цей день нагадує нам про нашу відповідальність перед планетою і необхідність сприяти розвитку сталих відносин з природою. Черпаючи натхнення в практиках цих заповідників, ми покликані відтворювати їх у наших громадах, для збереження природи.