СЦЕНАРІЙ СМЕРТІ

Сценарій, що написаний давно,
Його писали вбивці-сценаристи
І марили, щоб зняти це кіно,
Та щоб знімались в ньому не артисти.

Не Голлівуд кіно таке відзняв,
Зірки́ не Голлівудські в нім знімались,
Це оператор-вбивця монтував,
І люди в ньому із життям прощались.

В нім кожен епізод украй страшний,
В нім кожен епізод украй болючий,
І режисер кричав постійно: «Вбий!»,
А ним же був рашист гнилий смердючий.

Сценарій скільки часу той писавсь?
Локації як довго обирались?
А від перегляду чи світ цього́ жахавсь?
Чи очі хоч тепер повідкривались?

Бою́сь, що ні, зроби́ть це не дано́,
Хоч кадри із реальністю страшною:
Тіла́, зава́ли, чорнеє рядно…
Та очі світу все під пеленою.

Сценарій, що написаний давно,
Сценарій смерті, болю й тероризму.
Побачив світ живе страшне кіно,
Його знімать під силу лиш рашизму.

Це те кіно, яке побачив світ,
Тут навіть Голлівуд відпочиває,
Сценарій втілили, відбувсь приліт,
Та світ і далі лиш спостерігає.

09.07.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1017360

НЕ БУДЕ ПРОЩЕННЯ

Не буде прощення, не буде,
І хто би що не говорив,
Ніхто такого не забуде,
Що клятий ворог натворив.

Не буде прощення, не буде,
Хоч світ нам кине сто примир,
Бо в кожнім серці, в кожних грудях
Живе той біль, що не згасив.

Не буде прощення, не буде
За сльози вбитих матерів,
За крик дітей, що в снах приблу́див,
За кожен дім, який згорів.

Не буде прощення, не буде,
І в слові, й в музиці вітрів,
Ми пам’ятаєм, не забудем
Того́, що ворог натворив.

Не буде прощення, не буде
За те, що кров текла чолом,
За те, що в землю лягли люди,
Що не схилились перед злом.

Не буде прощення, не буде,
Ні в часі, ні в піснях, ні в снах,
Бо кров невинна текла всюди
Свої́х дітей в чужих лісах.

Не буде прощення, не буде,
І хай нам кажуть: «Час мине»…
Та біль у серці не відбуде
За те, що діється страшне.

04.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050841

Жіноча уява - то страшне!!! 😱😨🤣🤣

https://t.me/Ukraineaboveallelse

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви сві́тові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьо́му пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Душею ви відчуйте наші бі́ди
І світові про це ви голосіть,
Бо правду цю приховувати ні́де!

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 977524

НІ ДНЯ БЕЗ ВТРАТ… ДНІПРО

Нема ні дня без втрат у нас і болю,
На кожнім кроці за́брані життя,
І лиш тому́, що ми цінуєм волю,
За це у нас є кровопролиття.

Людські́ життя убивці забирають,
Сягнув домівок ворог у Дніпрі,
Потвори нас ракетами вбивають
І вдень, і на світанку, й при зорі́.

Загинули дорослі там і діти…
А скільки під завалами ще є?
Та дехто зміг у пеклі тім вціліти,
А хтось озна́к життя не подає.

І крик, і плач, і стогін, і завали,
Не всі життя вціліли, збереглись,
І все це від рашистської навали…
Людей вбивати іроди взяли́сь.

За що це нам? За що такі терпіння?
Чому́ людей вбиває сатана?
Жахливих змій страшне із них сплетіння,
І через них в нас клята ця війна.

Та найстрашніше – що в нас гинуть люди,
У пеклі Україна, у біді,
Орда сліди свої́ лишає всюди,
За це їм буть на Божому суді́.

15.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕ ЗАЛИШУ

Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.

Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Сво́ю першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.

Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.

Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.

Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони са́ме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.

Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.

І на старості що нам робити?
Та й здоров’я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.

До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й го́лови скоро тут зложим
В сво́їй хаті від звірства орди.

Вже як бу́де… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.

Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?

Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки ніку́ди… ні крок.

Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство раschиsтське страшне́.

Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв’язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.

Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.

У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.

Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 943945

Хуткенько, аж пʼяти у дупу вліпали!:)))

Що хуткенько?:)
Та геть усе хуткенько!!!:)
Короткий огляд мого ранку та частини дня, поки було світло!:)

Планові та позапланові справи!:)

Ну так, синоптики ще вчора казали про сніг?
А я якось цю інформацію всерйоз не розглянула?:)

То позапланово для мене бігала по обійстю з лопатою, той сніг чистила!!!

За планом було якесь шитво!:)
Чим я й займалася ті дві з половиною години, поки світло було!:)
Бо я й зі світлом не багато бачу?:)
А без нього, з ліхтариками якимось, взагалі сліпенька майже!:)

Зашила дірку в придворних рукавичках.
Пришила раз-два-три… Та скільки ж я їх всього пришила, тих петельок на верхній одяг!?
Самій цікаво аж!:)

Піду в черговий раз палити, перерахую в тамбурі!:)

Сім!
Сім петельок пришила!!!
На три камізельки, придворну куртку, олександровське пальто, мою куртку «на вихід», донечкину куртку! Чи донечкиних курток дві було?:)

А ще - сім гудзиків!
Три на новесеньку камзельку від Віра Веприк!
Й чотири на рукава куртки від Анна Клименко! Бо щось ті рукава на мене трохи завеликі були!:)

Петелька на чорній камізельці мене особливо розчулила!:)
В якому році я її купувала?:)
Більш за все, на початку 2015?:)
Якщо взагалі не наприкінці 2014?:)
Скііііііільки пройшло рочків?:)
Та страшне!:)

Й всі ці роки я чіпляла її на гачки в тамбурі за плечовий шов!:)
Й кожен раз псссссешила та нервувалася з цього приводу!:)
Десять.
Бл…
Років!!!:)
Та нарешті зібралася ж?:)

Не набагато менше років без петельки була й придворна синя куртка!:)
Яку тягаємо вдвох із сином по черзі, коли щось по обійстю звершуємо!:)

Два циклу прання встигло відробити!!!

Ото рівнесенько о пʼятнадцятій пралка пипикнула, останній гудзик я присобачила, хххххоба, й знеструмилося все!:)

У кухні була, тільки коли каву двічи пила?:)
Нагріти обід в мікрохвильовці вже не встигла.
Гріти на плиті мені було ліньки!:)
То обійшлася смачнезним салом з гірчицею та хлібом!:)
А чом би і ні?:)

До інтернетів взагалі не дісталася.
Ніяких новин не бачила.

Як світло ввімкнуть, нагадайте мені, будь ласка, привітати похресника з Днем народження?:)
Та завантажити останню партію курток до пралки!:)
Бо потрібно ж вкластися в ті дві з половиною години до наступного знеструмлення!:)
Аааааа я можу завтикати!:)

Як ви там?
Цілі?

#цікаве
У червні 2022 року на чемпіонаті світу з плавання в Будапешті американська артистична плавчиня Аніта Альварес виконала приголомшливий номер під водою.
Глядачі дивилися на неї із захопленням —
її рухи були плавні, контрольовані, витончені… майже нереальні.

Але щойно виступ закінчився, сталося щось страшне.

Аніта не піднялася на поверхню, щоб вдихнути повітря.

Під водою вона втратила свідомість — тихо, без боротьби, без жодного сигналу. Її тіло на мить піднялося вгору… а потім почало повільно опускатися на темно-синє дно басейну.

Сотні людей спостерігали в подиві.

Судді все ще усміхалися.
Глядачі продовжували аплодувати.
Ніхто не розумів, що відбувається.

Окрім однієї людини.

Її тренерки — Андреа Фуентес.

Не вагаючись ні секунди, Андреа кинулася у воду.
Без розрахунків.
Без зволікання.
Лише інстинкт. Лише терміновість.

Вона допливла до Аніти, обхопила її й почала підіймати на поверхню, борючись із часом, тиском і панікою — жодна з яких не читалася на її обличчі.

Фотографії з того моменту показують щось надзвичайне:
не просто порятунок…
а любов, відповідальність і нерозривний зв’язок між спортсменкою та людиною, яка ніколи її не покине.

Аніта отямилася після надання екстреної медичної допомоги.
Пізніше вона сказала:

«Коли я відкрила очі, перше, що побачила, — це обличчя Андреа. І тоді я зрозуміла, що я в безпеці.»

Що нам нагадує ця історія?

Іноді герої не носять медалей —
вони носять відповідальність.

Іноді найважливіші «виступи» відбуваються після того, як стихають оплески.

А інколи найголовніша частина змагань…
це просто впевнитися, що всі повернулися на поверхню.

Декілька минулих життів тому.
Я в Донецьку.
Про те, що колись житиму в Ясинуватій, ще гадки не маю!:)
Служу в відділенні прикордонного контролю «Донецьк-авіа».

Й яяяяяк розхворілася???
Служити нема кому, а я все кахикаю та хриплю, страшне!!!

Їду до лікаря в аеропортовську поліклинику. Лікарняний закривати!:)

Лікарка Ірина, до якої всі прикордонники прикріплені, бачить мене й починає підозрювати, що я собі хвостіт накашляла?:)))

А я?:)
А я - ні!:)
Накашляла!:)
Та не хвостіт, а, даруйте, геморой?:)

Й продовжувати лікарняний вже в хірурга я категорично відмовляюся!:) Бо нема ж кому служити!:)

Докторка виписує мені Троксевазин та Ескузан!:)
Так.
Від геморою!:)
Мазь та краплі!:)

Троксевазин - все зрозуміло.
З Ескузаном якось все пішло не так?:)))

Інструкція для кого?:)
Інструкція ж винятково для слабаків?:)
Нащо б я її читала?:)

Сама собі роблю висновки, що Ескузан той потрібно до геморою прикладати?:)

Телефоную докторці Ірині!:)
- Ірусику??? Я тут спонжик для фізіомордії вмочила в ті краплі, що ти мені рекомендувала…
А вони мені так нестерпно спиртягою смердять?
Ти впевнена, що якщо я ті краплі на спонжику до запаленої дупи прикладу, то моїй дупі ця процедура на користь буде???

Докторка Ірина довго мовчить на іншому кінці телефонного звʼязку!:)
Сопе роздратовано!:)
Потім починає іржати з мене та перти вишукані матюччя!:)
- Юльцю? Ти геть не сповна розуму???
Нащо їх до дупи прикладати???
Їх пити тре!!!:)

Оооооотакої?:)
Краплі?
Від геморою?
Пити?:)
Й воно допоможе?:)))

На багато років я ту історію, що характеризує мої виняткові розумові здібности, забула!:)
Нещодавно комусь з колежанок розповідаю про той Ескузан?
Згадую!:)
Й вирішую, що мені ті краплі знов час приймати?:)

Й що?:)
Й ніщо!:)))
В кухню винесла!:)
На кухонний стіл прилаштувала!:)
Щоб вони мені своєчасно потрапляли на очі?:)
Перед їдою!:)))

Жодного разу про них не згадала!!!:)
Жаліюся Ірина Олександрова!:)
Й розповідаю, що збираюся оооооооттакезними літерами написати слово ̶ж̶о̶п̶а̶ й повісити той транспарант на холодильник!:)
Де я його просто не зможу не побачити?:)))

Іруська до моєї ідеї якось критично поставилася?:)))
Переконала, що на холодильнику таке нагадування про сьогоднішнє довкілля нашім з нею тоненьким душевним организаціям не на користь буде!:)

Щоб цей процес таки зрушив з місця, я почекрижила коробочку, в якій пляшечка з краплями зберігалася!:)
Й на холодильник присобачила!:)
Й на стіл під прозору церату!:)

Та ні ж!:)
Розмір літер такий, що я не звертаю на ті нагадувальники ніякої уваги!:)))

Ірина Леонідівна під ту ж церату на кухонному столі мені літерами побільше написала оте ключове слово!:)))
Й що?:)))
Будь як крути-верти?:)
Не бачу!:)))

Таки зберуся з думками й повернуся до початкового варіанту?:)
А поки згадую про той Ескузан, тільки коли пляшечка з ним стоїть поруч з сіллю!:)
Солити ВСЕ я ніколи не забуваю!:)))

Й ще ж забула розповісти!:)

Одна з моїх колежанок нещодавно якось примудрилася на підлогових вагах свою особисту цицьку зважити!:)))

Сьогодні десь на просторах тенетів мемчік зустрівся?:)
Про користь вівсянки!:)))

Як я забула, що давно вже прийняла рішення бути чемною старою?:)
Не знаю!:)
Не втрималася!:)
Надіслала той мемчик колежанці, яка з вагами та цицьками експертментувала!:)
Бо вона ж ще й ту вівсянку полюбляє?:)

Ви там як?
Цілі?

Страшне! Комітет нацбезпеки, оборони та розвідки сьогодні закрився в кабінеті зсередини з главою СБУ, обговорював там різні "сікрєтіки та сплєтні", а Безуглу не пустили 😂
"Народна борчиня за правду" тепер не зможе злити сікрєтні ділішкі для широкого загалу.