Апетитна, рум'яна, соковита курка. Сік апельсину копчена паприка мед часник соус барбекю сіль чорний перець Я роблю надрізи на курці і залишаю на ніч у маринаді марину, потім дістаю, і випікаю приблизно годину, температура 200 градусів за Цельсієм, потім я знизила температуру до 175 градусів за Цельсієм, щоб не горіла шкірка зменшилася і накривала курку зниженням фольги, випікала на режимі тільки коли гріється вниз духовки (Ваке), але в наприкінці я включила Broil, коли гріється верх, щоб зробити гарну скоринку, часо курку діставала і змащувала маринадом, який залишився після маринування курки

#історія #події Колективізація: Велика трагедія під соусом «прогресу» 🚜💀 ​1 лютого 1930 року вийшла постанова, яка фактично винесла смертний вирок традиційному українському устрою. Радянська влада вирішила, що вільний господар на своїй землі — це загроза системі, тому землю, реманент і худобу треба зробити «спільними». Насправді ж — державними. ​Від куркуля до «ворога народу» ​Цей документ розв’язав руки місцевим активістам для проведення так званого «розкуркулення». Якщо у вас була корова, пара коней і трохи більше землі, ніж у сусіда-п’яниці — вітаємо, ви ворог пролетаріату. Сім’ї викидали з хат серед зими, майно конфісковували, а самих господарів ешелонами відправляли до Сибіру. ❄️🛤️ ​Чому це стосувалося саме України? ​Знищення хребта нації: Селянство було хранителем українських традицій та мови. Зруйнувавши село, москва прагнула остаточно «переплавити» українців у безликий «радянський народ». ​Ресурс для індустріалізації: Сталіну потрібен був хліб, щоб продавати його за кордон і купувати верстати. Доля тих, хто цей хліб вирощував, вождя не цікавила. ​Підготовка до терору: Колективізація стала фундаментом, на якому згодом виросла жахлива піраміда Голодомору 1932–1933 років. Загнане в колгоспи селянство стало легшою мішенню для штучного голоду. 🌾🚫 ​Опір, про який мовчали ​Українське село не здавалося без бою. Історики зафіксували тисячі дрібних повстань та актів саботажу. Люди різали власну худобу, аби вона не дісталася колгоспу, і виходили з вилами проти озброєних загонів ДПУ. Проте сили були нерівними: проти плуга виставили державну машину терору. ​Цей день назавжди залишиться в історії як початок кінця класичного українського села, наслідки чого ми відчуваємо й досі.

Трендові конверти на листах з фаршу На 3 великі конверти: Для листків: силіконізований пергамент олія паприка,хмелі-сунелі,приправа для курки Для начинки: соус песто-3 ч.л. сир-150 г томати-2 шт. Для мʼясної начинки: фарш курячий-500 г сіль за смаком Силіконізований пергамент змащуємо трішки олією, посипаємо спеціями. Викладаємо фарш(з сіллю) на пергамент і виделкою розправляємо. Одну сторону змащуємо соусом, викладаємо і накриваємо іншою стороною з фаршем, притискаємо і викладаємо у мультипіч запікатися при t=180,20 хв. Або обсмажуємо на сухій пательні з обох боків до готовності.

#історія #події 1919: Черговий «визвольний» похід москви. ​Поки в Києві готувалися до проголошення Злуки, на півночі та сході вже розгортався звичний для росії сценарій: гібридна агресія під соусом «громадянської війни». 19 січня 1919 року більшовицькі війська розпочали масштабний наступ на Україну, прикриваючись маріонетковим «Тимчасовим робітничо-селянським урядом». 🚩 ​Тактика москви була до нудоти знайомою: заявити, що регулярних російських військ в Україні немає, а воюють виключно «місцеві повстанці». Для цього вони поспіхом перейменували свої дивізії в «українські радянські», хоча керували ними здебільшого комісари, які українську мову чули лише в анекдотах. Це був класичний «іхтамнєт» зразка початку XX століття. 🎭 ​Мета була стратегічною: захопити промислові райони та хліб, щоб врятувати більшовицький режим у самій росії від голодної смерті. Україна для них була не державою, а ресурсним придатком, який «помилково» вирішив стати самостійним. Наступ вівся одночасно на декількох напрямках, стираючи будь-які ілюзії щодо можливості мирного співіснування з червоною москвою. 🌾 ​Директорія УНР опинилася у вогняному кільці. Пропаганда агресора працювала на повну: обіцянки «землі селянам» та «заводів робітникам» роз'їдали тил української армії швидше за кулі. Події 19 січня стали початком трагічного етапу втрати державності, коли кількісна перевага та підступність ворога виявилися сильнішими за національний підйом. ⚔️ ​Цей історичний урок є болісно актуальним: як тільки росія починає говорити про «допомогу братньому народу», чекайте на ешелони з окупаційними військами. У 1919-му вони називали себе «визволителями», але принесли лише десятиліття терору, голодоморів та русифікації. ⛓️ https://youtu.be/ACi_9j-XiW8?si=550SBo-9jrKSebeK

#історія #події Епоха «Цифрового Вавилону»: Як 15 січня світ став набагато розумнішим (або принаймні так подумав) 🌐 Уявіть собі світ, де для того, щоб дізнатися дату народження Наполеона або склад соусу бешамель, вам потрібно було йти до бібліотеки, гортати важкущу «Британніку» або вірити на слово сусіду-ерудиту. Жах, правда? Але 15 січня 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер вирішили, що знання мають бути безкоштовними, доступними і — найризикованіше — редагованими будь-ким. Так народилася Вікіпедія. 🧠 Сама назва — це лінгвістичний коктейль із гавайського слова wiki («швидко») та грецького paideia («навчання»). Ідея була настільки божевільною, що скептики пророкували проєкту швидку смерть у морі дезінформації та вандалізму. «Як це так, — питали вони, — що статтю про квантову фізику може правити студент із Житомира чи домогосподарка з Огайо?». 🤨 Але сталося диво. Колективний розум людства виявився не лише здатним до самоорганізації, а й неймовірно продуктивним. Сьогодні Вікіпедія — це: Понад 60 мільйонів статей. Більше ніж 300 мов (українська версія, до речі, одна з найдинамічніших!). 🇺🇦 Головний порятунок для студентів за ніч до іспиту. Звісно, не обійшлося без курйозів. За роки існування Вікіпедія пережила «війни редагувань», де користувачі місяцями билися за правильне написання одного слова, та сотні жартівливих правок (на кшталт того, що якийсь політик насправді є рептилоїдом). Але саме ця відкритість зробила її живою. 🦎 Вікіпедія навчила нас критичного мислення: бачиш твердження — шукай посилання на джерело. Вона стала найбільшим демократичним проєктом в історії інтернету, де знання належать усім, а не лише тим, хто може купити багатотомну енциклопедію. Тож сьогодні, коли ви вчергове «провалитеся» у Вікі-кролячу нору, почавши читати про вирощування кактусів, а закінчивши історією Візантійської імперії о третій ночі — знайте: це не марнування часу, це святкування дня народження найвеличнішого інтелектуального хаосу планети! 🎂📚 Найперша стаття в англійській Вікіпедії, створена Джиммі Вейлзом 15 січня 2001 року, була настільки короткою, що її міг би запам'ятати навіть золота рибка. Це було просто: «Hello, World!». 🖐️ Це традиційне привітання програмістів стало символом народження нового цифрового всесвіту. Тоді ніхто не очікував, що цей «привіт» розростеться до мільйонів сторінок. Спочатку Вікіпедія мала бути лише допоміжним проєктом для «Нупедії» (де статті писали тільки науковці), але «дитина» виявилася настільки жвавою, що за кілька днів перегнала «матір» за кількістю контенту. Науковці ще перевіряли коми в першому абзаці, а звичайні люди вже написали про все на світі — від філософії до видів сиру. 🧀 Український дебют: Атом і Тиждень 🇺🇦 Українська Вікіпедія народилася трохи пізніше — 30 січня 2004 року. На той момент англійський сегмент уже був солідним «підлітком», а ми тільки вчилися ходити в мережі. Першою статтею в українському розділі став запис про Атом. ⚛️ Символічно, чи не так? Основа всього сущого стала основою нашої Вікі. Її створив користувач із Японії (так-так, географія вікіпедистів не знає кордонів!). Перші дні нашої «Вікі» виглядали як пустеля з поодинокими оазами. Дизайн був спартанським: сірі кольори, мінімум картинок і відчуття, що ти знаходишся в таємному клубі для обраних. Але ентузіасти працювали як бджоли. До речі, цікавий факт: однією з перших повноцінних статей була замітка про «Тиждень». Мабуть, автори натякали, що за тиждень ми захопимо інтернет? І майже вгадали! 🐝 Сьогодні українська Вікіпедія входить до топ-20 найбільших мовних розділів світу. Ми випередили багато націй, що мають значно більше населення, просто тому, що наші автори — це суміш впертості, інтелекту та легкого фанатизму. Від того першого «Атома» до сьогоднішніх детальних розборів сучасної зброї чи історії трипільців — ми пройшли шлях, яким можна пишатися. Вікіпедія довела: щоб створити щось велике, не обов'язково бути міністром, достатньо мати доступ до мережі та нестримне бажання поділитися знаннями. 🖋️✨

🍳 РІПЛЯНИКИ З КВАШЕНОЮ КАПУСТОЮ ✨ На традиційному столі накривають 12 пісними стравами, а якщо хочете урізноманітнити його - приготуйте Закарпатську страву - ріпляники з квашеною капустою. 👩🏼‍🍳вам знадобитися ( 18шт) •картопля варенена - 600 г •борошно - 250 г •капуста квашена - 300 г •цибуля ріпчаста - 1 шт •кмін - дрібка • спеції за смаком •сіль - дрібка •олія соняшникова - 200-250 мл Соусний гриб 👇🏼 • гриби - 200г • спеції за смаком • борошно - 1ст.л ( без гірки) • вода - 25-30 мл. 👩🏼‍🍳 процес приготування 🍳 У сковорідці смажимо дрібно нарізану цибулю до золотистості, додаємо квашену капусту, км(за бажанням)заливаємо водою та тушимо, доки капуста не буде мʼякою. 🍳Очищаємо попередньо відварену картоплю у мундирах і натираємо її на крупній терці, солимо, додаємо борошно та замішуємо тісто (тісто має вийти мʼяке та не забите). 🍳Розкачуємо тісто товщиною 1-1,5 см, вирізаємо кільця, ставимо по центру начинку та формуємо ріпляник принципом за липки вареників, потім, за допомогою відварювання, робимо в ріпляниках красиві краї. 🍳У пательню наливаємо олію, розігріваємо її та смажимо ріпляники з обох боків до золотистого кольору. 🍳Накладаємо в місочку ріпляники, поливаємо їх грибами та подаємо на стіл. Смачного 💙💛

Неможливо давати знищувати мотивацію добровольців , неприпустимо знищувати мотивацію інтернаціонального легіону!!!!! Прошу максимального поширення. Описана нижче ситуація вже є критичною в багатьох аспектах. Як ви вже знаєте, Головком Сирський вирішив розформувати Іноземні Легіони, а бійців відправити в штурмові війська. Особливо ви чули історію 2-го Іноземного Легіону. Бо там бійці не побоялися публічно говорити. Настав час мені її доповнити. 1. Іноземні Легіони є унікальним явищем для наших Збройних Сил, і були створені в 2022 році. Добровольці з різних країн приходили воювати на певні умови. Однією з головних умов була автономність - бо до 2022 року іноземці бачили, що наша армія хоч і змінюється, але совку в ній дуже багато. Ну і знати, що тебе з Легіону нікуди не подінуть - додавало впевненості. Тепер це все перетворюється на гарбуза. 2. У 2025 році, ще навесні прозвучали перші ідеї розформувати Легіони, а бійців кинути в штурмові бати (на той час). Пізніше було створено Управління штурмових військ ЗСУ, яке очолив улюбленець Сирського - Валентин Манько. Під нього не тільки створили окрему структуру, яка вже мало кому підпорядковується (окрім особисто Сирського), а ще й видозмінили мобілізацію - пріоритетно комплектувалися частини штурмових військ. Восени Сирський вже твердо вирішив розформувати Іноземні Легіони. Подавалося це під соусом "зміцнення керованості на полі бою". Але ж тут все банальніше - Сирському дуже не подобаються люди, які мають відмінну думку від його особистої. Коли це не одна людина, а ціла структура - то Сирський першочергово зосередився на демонтажі Іноземних Легіонів. Результат - до 31.12.2025 всі Легіони розформують, а бійців, офіцерів та все майно перекинуть у визначені штурмові батальйони та/або полки. Це була передісторія. Тепер до практики. 3. Станом на зараз, половина особлвого складу 2-го іноземного Легіону знаходиться на Вовчанському напрямку. Іншу половину - примусово вивели в ППД одного зі штурмових батів. Результат - справи на вовчанському напрямку погіршилися, а 2-й іноземний Легіон несе втрати. До того не було таких втрат. 4. Іноземці ВЖЕ масово (!) розривають контракти та повертаються додому. Причина - вони не бажають продовжувати службу і будь-якому підрозділі, окрім свого Легіону. 5. Всі Легіони - чи не єдині підрозділи, які могли приймати іноземців-добровольців. Тепер потік іноземців зупиниться (або в багато разів зменшиться), що вплине на нашу обороноздатність та імідж нашого війська закордоном. 6. 2-й Легіон використовував унікальну тактику ведення війни, яка була затверджена генералом Драпатим та яка показала свою ефективність. Тепер розумієте? Сирський дуже не любить Драпатого. Зате обожнює Манька. 7. Відношення до бійців у 2-му Легіоні було людським. Тепер та частина бійців, яких вивели на ППД штурмового бату каже, що до них відносяться, як до рабів. 8. Бойових офіцерів Легіону, які знаходяться на передовій, змушують займатися формальною паперовою роботою та проводити формальні інвентаризації майна на мільйони доларів. А ви, я думаю, здогадуєтеся, який це великий обсяг роботи. Це фактично паралізує роботу штабу та офіцерів. І вони не воюють, а описують тонни папірців. 9. Бійці та командування батальйону вже зверталися до МО, але звідти жодної відповіді не було. При цьому, оборонни комітет ВР назвав рішення Сирського недолугим. *** Нам з вами, любі друзі, потрібно підняти на вуха всю країну, щоб Сирському не дозволили довести цю справу до кінця. Пане Президенте, вам, як Верховному Головнокомандувачу, настав час особисто втрутитися та припинити свалілля дуету Сирського-Манька. Ми не можемо собі дозволити за чиєюсь особистою "хотєлкою" втратити тисячі іноземних добровольців. Ще не все остаточно зроблено, а тому досі є шанс врятувати те, що будувалося майже 4 роки. 4 роки важкої роботи ціною життя та здоровʼя не можуть бути перекреслені одним розчерком пера Головкома, який має особистий "зуб" Валентин Мірошников .

#Наша_нематеріальна_спадщина РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі. Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято. Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують. Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня. ----------- https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

#Наша_нематеріальна_спадщина РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі. Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято. Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують. Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня. ----------- https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

🫰Як "заразити" близьких здоровим способом життя? 🙅Немає сенсу змушувати тих, хто не хоче правильно харчуватися і займатися фізичною активністю. Так ви не отримаєте результату і зустрінете негатив від близьких. 🤌Краще вчинити більш хитро: впроваджувати здорові звички непомітно. Як саме? 👇Ось кілька перевірених "вірусних" трюків: 🖱Станьте живим прикладом. Почніть самі бігати вранці чи готувати смачні салати — і робіть це з таким задоволенням, ніби це найкраща розвага на світі. Близькі дивитимуться і подумки нотуватимуть: "А що, виглядає круто..." 🖱Замість "їж броколі, бо корисно" — готуйте круті страви, де корисне ховається за смаком. Наприклад, піца на цільнозерновому тісті з купою овочів, смузі, що виглядає як десерт, або курка в пікантному соусі з гарніром з кіноа. Вони з'їдять — і навіть не помітять, що це "здорове". 🖱Запропонуйте спільну активність, яка не кричить "спорт!". Прогулянка парком з собакою (або без), танці під улюблену музику на кухні, похід у боулінг чи навіть спільне прибирання під енергійний плейлист. Головне — щоб було весело, а не "ой, знову треба потіти". 🖱Хваліть маленькі кроки. Побачили, що чоловік узяв яблуко замість чіпсів? "Ого, ти сьогодні як супергерой!" Дитина пройшлася пішки замість ліфта? "Клас, ти вже на рівні спортсмена!" Позитивне підкріплення працює краще за будь-які лекції. 🖱Зробіть здоровий вибір найпростішим. У холодильнику — фрукти на видноті, печиво — на верхній полиці. На столі — пляшка води, а не кола. Люди ліниві (і ми всі такі), тому обирають те, що ближче. ✅Пам'ятайте: зміни — це не спринт, а марафон. Ви не виховуєте, ви просто "заражаєте" своїм прикладом і радістю. 💪І одного дня ви прокинетеся, а ваша половинка вже сама пропонує: "Може, сьогодні прогуляємося?" Оце і буде перемога! 💪 🌈Тож починайте з себе, посміхайтеся і будьте терплячими — здоров'я близьких варте того, щоб грати в довгу гру. 🏆Ви впораєтесь!