Стародавній печерний комплекс Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів. Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників

#свята День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю. Історія свята День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою. Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних. Традиції святкування У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю. Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими. Світові паралелі У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків. Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.

У рф вирішили повернутись у середньовіччя: орків вчать воювати на конях й аргументують це тим, що кінь інстинктивно не наступить на міну 🤣 Насцяли й попросили випити 🤣 #наболотахвсестабільно #раісявперде #оркостан #раша #русня #кацапи #орки

#дати Сьогодні День ангелів-хранителів. 📅 Це свято має християнське коріння і символізує невидимих захисників, які оберігають людину від небезпек та ведуть шляхом добра. У католицькій традиції воно з’явилося ще у XVII столітті, коли папа Климент X встановив офіційне вшанування ангелів. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 📖 У Біблії ангели згадуються понад 300 разів, і часто вони постають саме як захисники людей. 🎨 У мистецтві Середньовіччя ангелів зображали не лише з крилами, а й у вигляді сяючих сфер світла. 🌙 У багатьох культурах вважалося, що уві сні ангели підказують важливі рішення — від вибору шляху до застережень від небезпек. 🔔 У середньовічних монастирях ченці вірили, що кожен удар дзвону проганяє злих духів і зміцнює силу ангела-хранителя.

🇭🇺 Як угорська влада у різні епохи пригноблювала українців. Історія українсько-угорських стосунків — це не лише сусідство та культурні контакти, а й сторінки, сповнені утисків і репресій. 🏰 Середньовіччя та ранній новий час. Після входження Закарпаття до складу Угорського королівства (XI ст.) місцеві русини (українці) поступово втрачали автономію. Угорська знать отримувала землі на шкоду місцевому селянству, а політика мадяризації обмежувала розвиток української мови та культури. 🔸️Релігійний тиск: Угорська католицька церква витісняла православ’я. 🔸️Соціальна нерівність: Українське селянство було фактично безправним, підданим угорським магнатам. ⚔ Революція 1848–1849 рр. Під час угорської революції русини, на чолі з єпископом Адольфом Добрянським, виступили за автономію Підкарпатської Русі у складі Австрійської імперії. Угорські революційні сили відмовилися визнати ці права, а після придушення революції — тиск на українське населення лише посилився. 📚 Політика мадяризації (кінець XIX – початок XX ст.) У складі Австро-Угорщини (1867–1918) Закарпаття потрапило під жорстку мадяризацію: 🔹️українські школи масово закривалися або переводилися на угорську мову; 🔹️українські прізвища та топоніми змінювали на угорські; 🔹️будь-які прояви української ідентичності придушувалися адміністративно. 🩸 1939 рік — Карпатська Україна. 🔸️Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року угорські війська вторглися і за кілька днів знищили молоду державу. 🔸️Сотні українських вояків Карпатської Січі були вбиті або розстріляні без суду. 🔸️Частину активістів та інтелігенції відправили до в’язниць або концтаборів. 🌑 Друга світова війна. У 1939–1944 роках угорська влада проводила репресивну політику на Закарпатті: 🔹️Масові арешти українських діячів; 🔹️Примусове вивезення на роботи; 🔹️Переслідування греко-католицької та православної церкви, якщо вона підтримувала український рух. 📌 Підсумок. Угорська політика щодо українців у різні періоди — від середньовіччя до ХХ століття — неодноразово мала риси асиміляції та репресій. Ці події — важлива, але часто замовчувана сторінка нашої історії.

Друзі! З 15 квітня 2025 року відділ Львівського історичного музею «Музей-Арсенал» відновив свою роботу. Увазі відвідувачів представлено виставковий проєкт «Оборонна індустрія Львова (від середньовіччя до ранньомодерного часу)». У кого є час, змога та натхнення - прогуляймося там зі мною. https://youtu.be/r3pmwenJmN0

🛡️ Святослав: Я князь, а не гладіатор. Після того, як князь Святослав здобув Болгарію й зробив своєю резиденцією місто Переяславець на Дунаї, він кинув виклик Візантії — одній з наймогутніших держав того часу. У 971 році імператор Іоанн Цимісхій організував великий похід, зібравши армію і флот. Руське військо Святослава було оточене в місті Доростол (сучасна Сілістра в Болгарії). Почалась тривала й важка облога. ➤ Русь трималася понад 60 днів. Відбувалося кілька великих сутичок. Руське військо було виснажене, оточене, ізольоване від підкріплень і флоту. В цей момент Імператор Цимісхій запропонував руському князю вийти на поєдинок один на один, аби уникнути зайвого кровопролиття. 🧩 Цитата з Льва Диякона (візантійський історик): «Імператор запропонував руському вождю особистий поєдинок, щоби уникнути нових втрат. Та варвар відповів, що князі не мають звички виступати на арену, мов гладіатори, щоб потішати натовп. Нехай вирішує битва, а не видовища» — Лев Диякон, “Історія” Цей момент — ще одне підтвердження того, що Святослав був не лише відчайдушним воїном, а й політичним мислителем, який розумів ціну дій і символів. 🛡️ Святослав не був боягузом — це засвідчують навіть вороги. Навіть візантійські хроністи, які цілком могли б його зганьбити, називали його: «варвар, але достойний, суворий, невтомний, рівний своїм воїнам». Святослав відмовився від поєдинку не через страх, а через мудрість воєначальника і тверезий розрахунок політика. На момент пропозиції поєдинку: • Руське військо виснажене, • оточене флотом і армією Цимісхія, • відрізане від постачання. Навіщо ризикувати, якщо навіть перемога в поєдинку не гарантує виграшу у війні? А смерть — гарантує крах всього війська. Святослав мислив як лідер, не як гладіатор. Він не грав у чужу виставу — він воював за свою Русь. І його ім’я увійшло в історію не як дуелянта — а як одного з найпотужніших князів воєнного Середньовіччя. Чи є інші думки з цього приводу? Про останню битву князя і про те, як вийшов князь Святослав з Доростолу - читайте в книзі «Від Русі до України. Відновлення історії», яку можна замовити, написавши нам, або на сайті rus-ukraine.com.ua

Жіночий образ у вуалі Авторська робота. Тиснення на металі, 10,2 × 13,2 см. (разом з рамкою), Україна, 2020-ті рр. Стилізація на пізнє Середньовіччя (14-15 століття). Профіль жінки, обрамлений аркою, стилістично відсилає до середньовічного портрета або візантійської іконографії Аксесуари одягу на жінці: Каптур (або вуаль): На голові жінки довгий каптур або вуаль, що повністю покриває волосся та шию. Комір: Одяг з коміром, або хустка, яка також покриває область шиї та плечей.

Портрет зірки Сходу Тиснення на металі. Авторська робота Розмір: 104×132 мм ( у рамці) Образ жінки в стилізації Із великою вірогідністю можна віднести до умовного періоду пізнього Середньовіччя або раннього Відродження (приблизно XV — початок XVI століття), з візантійськими чи східноєвропейськими впливами. На це вказують: укладка волосся у вигляді витонченого пучка з прикрасами — схожа на моди епохи Ренесансу; масивна прикраса на голові — має риси корони або діадеми, типові для знатних дам того часу; візерунок на одязі та форма вирізу сукні — стилізація під розкішні вбрання східноєвропейських або візантійських придворних.

Музей міста Львова презентував дослідження про міське городництво. У першій серії розповіли про історичний контекст, що вирощували у Львові від часів середньовіччя. У другій серії директорка Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Наталія Тихолоз розповіла про традиції родини Франків, що вони вирощували на власному обійсті, який чай любив поет та з яких ягід його дружина варила конфітюр. https://zaxid.net/dim_ivana_franka_u_lvovi_shho_sadiv_bilya_hati_poet_spogadi_foto_n1608760