На завтра за планом знов утилізування огірків!:)
Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!

Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)
Якісно лінитися!:)

Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?
Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!

Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))

Йййййй пішла сссспека в хату!:)
Відпочивати так відпочивати!:)

Годувати зграю.
Збирати яйця.
Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)

То вчепила секатор й погнала!:)

А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)
Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)

Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)
Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)
Та не так сталося, як гадалося!:)
Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)

А Остапа ж вже понесло?:)
Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)

Ще й до двох гілок не дотяглася!:)
Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)
Й пішла собі!:!
Той безлад залишила!:)
Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)

Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!
Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)

Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!

Собаки брехали!:)
Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!
Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)
Курки старанно неслися!
Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!

А ще сьогодні День Української Державності!

Ви там як?

ДИВНЕ СЕЛО
Дмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.

Микола лише сміявся.

— А ще є третій вид.

— Який?

— Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»

Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:

— Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!

У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:

— Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.

У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.

— Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.

— Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.

— Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...

Сміялися всі.

До вечора кузов був заповнений майже доверху.

— Може, вже додому? — запитав Микола.

Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.

— Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.

— У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.

Дорога ставала дедалі вужчою.

Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.

Навігатор мовчав.

Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.

Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.

Жодного магазину.

Жодної вивіски.

Навіть собаки не гавкали.

Дмитро взяв гучномовець.

— Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..

Відгук луною покотився між хатами.

Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.

Наче давно чекав саме на них.

— Старовину шукаєте?

— Буває.

— Ходімо.

Дід повів їх до старої комори.

Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.

Той був дивний.

Без жодної іржі.

Наче його зробили вчора.

Стрілка повільно оберталася сама по собі.

— Не працює? — запитав Микола.

— Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.

— І що він показує?

— Не північ.

— А що?

— Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...

Хлопці засміялися.

— Гарний жарт.

— Це не жарт.

Дід раптом став серйозним.

— І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.

— Чому?

— Бо тоді село прокидається.

Микола підморгнув Дмитрові.

— Здається, дідові телевізор показує забагато містики.

Старий не відповів.
Лише тихо промовив:
— Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.

Микола засміявся.
— Це загадка чи інструкція?

Дід повільно похитав головою.
— Ні те, ні інше.

Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:
— І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.

У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.

Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.

Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.

Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.

Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».

— Погода зіпсувалася, — сказав Микола.

Вони рушили.

За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.

На екрані блиснуло повідомлення:

«Місцезнаходження не визначено».

— Дивно...

Він відкрив карту.

Дорога була.

Ліс був.

А села... не було.

Ні назви.

Ні позначки.

Наче його взагалі не існувало.

— Миколо...

— Що?

— Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.

У цей момент колеса різко пішли вбік.

«Газель» загрузла в густій чорній багнюці.

Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.

Микола дістав телефон.

— Немає мережі...

Дмитро теж подивився на свій.

Жодної поділки.

Жодного сигналу.

Лише тиша.

Дмитро першим вискочив із машини.

— Спробуй ще раз!

Микола натиснув на газ.

Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.

— Дарма...

Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.

— Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.

Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.

На порозі стояла молода жінка.

Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.

— Добрий вечір.

— Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?

Жінка уважно подивилася на них.

— Можна.

Хлопці вже зраділи.

— Але не в хаті.

— Чому?

— Так треба.

Вона усміхнулася ще привітніше.

— Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.

— Та нам більше й не треба.

Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.

— Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...

Вона на мить замовкла.

— Не виходьте.

— А хто може кликати?

— Тут уночі багато хто ходить.

І зачинила двері.

---

Сіно пахло літом.

Надворі шумів дощ.

— Добра господиня, — сказав Микола.

— Ага...

Дмитро згадав діда.

«...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»

— Послухай...

— Що?

— А може, той дід не жартував?

— Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.

Вони засміялися.

І незабаром заснули.

...

— Дмитре...

Хтось тихо покликав.

Він розплющив очі.

Микола спав.

— Дмитре...

Голос лунав просто за дверима.

Тихий.

Добрий.

Майже знайомий.

Він уже хотів відповісти...

Та раптом пригадав слова діда.

«Не відповідайте...»

Дмитро лише штовхнув Миколу.

— Чуєш?

Микола мовчки кивнув.

Тепер голос кликав уже його.

— Миколо...

Потім обох.

Повільно.

Наполегливо.

Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.

Під дверима зашаруділо.

Наче хтось ходив колами.

Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.

Але це вже була не та усміхнена молода жінка.

Спина зігнулася.

Волосся стало довгим і сивим.

Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.

Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.

Сіно почало ворушитися саме по собі.

Дмитро перехрестився.

— Тільки мовчи...

Стара раптом спинилася.

Понюхала повітря.

І прошепотіла:

— Вийдіть... я знаю, що не спите...

Двері самі скрипнули.

Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.

Так минула, здавалося, ціла вічність.

Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.

---

На подвір'ї було тихо.

Із хати вийшла та сама молода жінка.

Усміхнулася.

— Добре спалося?

Хлопці мовчки кивнули.

Вони не стали нічого питати.

Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.

Та незабаром зрозуміли...

Вони їздять по колу.

Ось стара криниця.

Ось місток.

Ось покинутий млин.

І знову...

Та сама хата.

Те саме подвір'я.

— Ні... цього не може бути...

Вони звертали на інші дороги.

Повертали назад.

Їхали навпростець.

Та щоразу опинялися в тому самому місці.

Микола мовчки відкрив бардачок.

— Компас...

Вони обоє згадали слова старого.

Дмитро відкрив кришку.

Стрілка шалено крутилася.

Потім раптом завмерла.

І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.

— Туди?!

— Іншого вибору немає.

Микола повернув кермо.

«Газель» повільно покотилася між деревами.

Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.

За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.

Попереду блиснула знайома траса.

Телефони одночасно ожили.

На екранах з'явився мобільний зв'язок.

Навігатор спокійно промовив:

— «Маршрут побудовано».

Дмитро озирнувся.

Позаду був лише ліс.

Ні села.

Ні хат.

Ні старого млина.

Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.

Лише вітер шелестів листям.

Микола мовчки закрив компас.

— Знаєш...

— Що?

— Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.

Дмитро розсміявся.

— І я теж.

Біла «Газель» рушила далі.

А старий компас тихо лежав у бардачку.

Його стрілка спокійно показувала на північ.

Наче тієї ночі нічого й не сталося.

❗️Через складну ситуацію в енергосистемі з 17:00 до 22:00 сьогодні відключатимуть світло, — нагадує «Укренерго‎»

Очікується відключення однієї черги.

Споживання електроенергії продовжує зростати. Сьогодні, 30 червня, станом на 09:30, воно було на 1,2%, вищим, ніж в цей же час попередньо дня — у понеділок. Причина змін — спекотна погода на всій території України, що зумовлює масове використання кондиціонерів.

➡️ Також оператор повідомив, що негода знеструмила близько 600 населених пунктів у восьми областях.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Що в мене на думці?

А що там може бути, після чергового скаженого ночеру?

З повним комплектом розваг на кшталт зграй «братерських» рррракет та балалайок?

Погода сьогодні дала можливість в правильне русло спрямувати несамовиті лють та ннннненавість!

То я таки довела до ладу перший з моїх численних квітників!!!

Знайшлося стільки квіточок!!!:)

Троянди знайшлися!

Які щосили квітнуть!

Найшлися й такі, які вже відквітли?:) Та я про це навіть не здогадувалася?:) Поки не повидрррррала всі вггггодовані бурʼяни!:)

Не вистачало мені фартуха!:) Для садових звершень!:) Щоб в його кишеню скласти різні там секатори, точилки для пласкорізів, рукавички, телефон, знов же ж!:)

Нещодавно знайшла якісь драні штани!:)

В яких кишень дохолери?:)

Відчекрижила все зайве!:)

Вийшла пречудова спідничка з таааакою кількістю кишень!!!

Лізу сьогодні по секатор?:)

В першу кишеню, другу, десяту???

Нема секатора!!!

Всю себе обмацкала!!!:) Декілька разів!:)

В кожну кишеню залізла!:)

Декілька разів!:)

Я навіть в курей переворушила всю траву? Сподівалася там секатор знайти?

Нема.

Потягла ще один секатор. Яким давно не користуюся!:) Бо він дууууже вже втомлений життям!:)

Мужньо добила все, що планувала й на що сил вистачило?:)

Сиджу з колежанками у дворі, каву сьорбаю, лізу в кишеню, щоб продемонструвати той запасний секатор?

Йййййй що я з тієї ж кишені витаскую першим???:)

Проййййо…аний секатор!!!

Вчора оладки так й не приготувала!:) Бо гуртожиток мій дожер картоплю, з якою я планувала робити тісто!:)

То зараз ще зберу дупу в купку, й піду таки тих оладок насмажу!:) Солодких!:) Раз солоних нема на чому робити!:)

Й цей. Невсеремося ж!!!

Погода підходяща? Є!

Час? Є!

Бажання? Є!

Хист та натхнення? Є!

Та навіть сили ще є!!!

Здоровʼя нема…

Трохи помахала в городі пласкорізом, цибульку просапала?

Оновила кабачочі?

Та рядків три моркви пройшлася?

Й усе.

Здулася…

Хвіст, ноги, між ногами…

Пишуть рапорт про звільнення за станом здоровʼя?:)

Ще й за дупу мурахи 🐜 погризли!:)

Бо щось я недотумкала зранку запхати штани в шкарпетки?:)

З моркви вже втекла.

Бо дуже вона ще дрібненька?

Не стільки я користі нанесу, скільки шкоди з тим сапанням?

Нажерлася жимолості, аж в горлянці дере!:)

Й як повз неї пройти, коли вона тобі з куща синіє та до себе кличе?:)

Жимолость закусювала кропом, шпінатом, салатом та цибуляним пірʼячком!:)

Тепер душ та ліжечко!

Розряджати та заряджати телефон!:)

Час би вже й поснідати?:)

А чи я хочу?:)

Після всього зіжраного у городі, не впевнена!:)

Погода чудова! Але мінлива.

Сьогодні погода радує око кожного та кожну. Так приємно дивитися, як на вулиці хлопчики та дівчатка дарують одне одному невинні спогади.

В суботу, 16 травня, в броварському парку відпочинку «Перемога», відбувся відкритий чемпіонат Київської області серед юнаків та дівчат з лижних гонок з легкоатлетичного кросу та командний Кубок відділення НОК України в Київській області зі спринтерських естафет з кросу серед лижників. 170 юних лижників з Київщини, міста Конотоп Сумської області та міста Київ. Сонячна погода і бойовий настрій сприяли гарним результатам, перемозі найсильніших та набуттю змагального досвіду тими, хто робить свої перші кроки у спортивному житті. Серед учасників вихованці треенрів ДЮСШ управління освіти і науки БМР ЗТУ Миколи Кузьмука, ЗТУ Романа Кузьмука та Ніни Ялаєвої
#Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

Горить Чорнобильська зона

Пожежа виникла 14 травня о 13:33 внаслідок ворожої атаки БпЛА. Станом на 15 травня роботи з ліквідації пожежі тривають на трьох локаціях. Вогнем пройдено понад 80 га території. Розповсюдженню вогню сприяє посушлива погода та різкі пориви вітру.

⛅️🌧Найближчими днями погода в Україні залишатиметься нестійкою з періодичними дощами та локальними грозами

Як пояснив "Телеграфу" начальник Черкаського обласного гідрометцентру Віталій Постригань, зараз атмосфера поступово перебудовується на літній режим, тому погодні умови залишаються мінливими.

📍 16 травня — переважно сонячно та тепло, до +19…+24° вдень
📍 17 травня — з’являться локальні грозові дощі у другій половині дня
📍 початок тижня — активізація циклонів, можливі зливи та грози, температура до +21…+26°

За словами синоптика, саме зараз триває перехід до кліматичного літа, коли середньодобова температура стабільно перевищує +15°. У різних регіонах це відбувається у різний час — від початку до кінця травня.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини