Новий сингл "Острівні Серця" від Kozak Muzon вже скоро на всіх музичних платформах!** Пориньте у хвилі кохання та тропічного реггі-вайбу. Залишайтеся з нами, щоб почути першими!

#світ Sipadan Kapalai Dive Resort — це унікальний водний курорт, розташований на піщаному рифі Лігитан у Сулуському морі, Малайзія. Він являє собою «водне село», побудоване на палях, що забезпечує неперевершений доступ до підводного світу. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🌊 Капалай — це не справжній острів, а великий піщаний риф, що виник внаслідок ерозії. Всі будівлі курорту розташовані на палях, що стоять прямо на рифі, створюючи враження «плавучого» села. 🐠 Курорт пропонує безліч можливостей для дайвінгу та снорклінгу. Гості можуть досліджувати багатий підводний світ прямо з власного балкона або за допомогою організованих турів. 🌅 Sipadan Kapalai Dive Resort активно впроваджує екологічно чисті практики, включаючи гідропонну очистку води, що забезпечує відсутність скидів у море. Ці зусилля були визнані Міністерством туризму Малайзії як приклад для наслідування. 🌴 Завдяки своїй віддаленості та природній красі, курорт є ідеальним місцем для релаксації та насолоди природою, далеко від шуму та метушні цивілізації.

#світ Острів Дерош - мальовничий кораловий атол, порослий тропічним лісом, обрамлений білою смугою піску і омивається теплими хвилями Індійського океану. Сейшели 🇸🇨

Евпалінів тунель Евпалінів тунель або Самоський акведук - це підземний водогін довжиною трохи більше кілометра, побудований на острові Самос в VI столітті до нашої ери. Водогін був споруджений давньогрецьким інженером Евпаліном з Мегари за наказом Полікрата. Під час правління Полікрата острів Самос став центром морського піратства. Побоюючись нападу на острів і облоги головного міста, самоський тиран наказав прокласти таємний водогін під горою для постачання міста прісною водою з віддаленого джерела. Джерело https://www.psahno.com/uk/places/evpalinov-tonnel #греція #самос #острів #море #пляж #відпочинок #туризм #подорож #островигреції #тунель #акведук #давнягреція

#світ Острів Мадейра, Португалія

#тварини Ворона сіра (Corvus cornix) - птах роду крук (Corvus) ряду Горобцеподібні (Passeriformes). Довжина тіла 44-49 см, розмах крил 86-104 см, маса 440-740 г, при цьому самки трохи менше самців за розміром. Голова, горло, зоб, крила та хвіст у сірої ворони чорні. Спина та черево сірі. Самці та самки зовні схожі між собою. Голос характерний, гучний, краа. Сіра ворона поширена на більшій частині Євразії – у Центральній, Північній та Східній Європі, Західному Сибіру, Передній Азії та у дельті річки Ніл. Нині сіра ворона тяжіє до культурного ландшафту та селиться у лісопарках, парках, скверах, придорожніх та вуличних деревних насадженнях, фруктових садах. Це найпростіший вид навіть у центральних районах великих міст. Водночас окремі пари продовжують гніздитися в острівних ділянках лісів, гаях та окремих групах дерев серед полів, лугів та боліт, а також по крайових ділянках заплавних дібрів, чорноольшаників, верболозів. До гніздування сіра ворона приступає в другій половині березня, хоча окремі пари можуть і раніше... Більше інформації у відео. https://youtu.be/uSuNZcN4aek?si=tOIGVSpJqVbZZbC0

#виставки #музеї Розкішні інтер'єри київської картинної галереї та виставки, які варто побачити кожному. Один із найстаріших музеїв Києва продовжує дивувати — у розкішних залах зараз можна побачити виставку «Віч-на-віч з Айвазовським» та «Шлях додому. Крим». Це історії про море, півострів і митців, життя яких нерозривно пов’язане з Кримом. 📍 вулиця Терещенківська, 9, Київ 📆 Виставка триватиме до 28 вересня, 11:00 — 18:00.

#кіно Вийшов тизер фільму «Сірі бджоли» за романом Андрія Куркова. Події стрічки розгортаються у «сірій зоні» АТО на Донеччині. У невеликому селі без електроенергії залишаються двоє давніх друзів дитинства, які перетворилися на ворогів. Попри небезпеку обстрілів, вони намагаються вести скромний побут і створити «острівець миру». Проте їхній крихкий баланс руйнується, коли у селі з’являється російський снайпер. 🎭Головні ролі виконали Віктор Жданов («Кіборги», «Спіймати Кайдаша») та Володимир Ямненко («Дике поле», «Приятель небіжчика»). Світова прем’єра «Сірих бджіл» відбулася у 2024 році на Роттердамському кінофестивалі. В Україні фільм вже відзначили на Одеському міжнародному кінофестивалі («Золотий Дюк» за найкращий український повнометражний ігровий фільм), фестивалі «Молодість» (спеціальна відзнака журі) та премії кінокритиків «Кіноколо», де Віктора Жданова назвали найкращим актором. 📆 В український прокат стрічка вийде 23 жовтня 2025 року. https://youtu.be/DKBDzoyJdGE

Гелікоптери Мі-8 та РЛС “нєбо-У” в Криму ― чергові результати нальоту “Примар” ГУР на півострів  ☠️ Авіапарк російських загарбників у тимчасово окупованому Криму знову скоротився внаслідок успішної бойової роботи майстрів спецпідрозділу ГУР МО України “Примари”.  🔥 Уражено три ворожі багатоцільові гелікоптери Мі-8, а також ― дороговартісна російська РЛС 55Ж6У “нєбо-У”.  Бонусний кадр ― знімок уламків одного зі знищених “Примарами” ГУР  московитського вертольота Мі-8.  Збройна боротьба триває!  🇺🇦 Слава Україні!

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 12 Наступного ранку, після бурхливої сварки з Ольгою, Марія прокинулася з дивним, але твердим відчуттям спокою і впевненості. Вона знала, що не може залишатися у цій ситуації, де її кожен крок піддається критиці, а її присутність відчувається як тягар. Ця робота була не просто шансом, це був її єдиний квиток до незалежності. Не витрачаючи жодної хвилини, вона взяла телефон і набрала номер Максима. — Добрий ранок, Максиме. Це Марія. Я хочу як найшвидше вийти на роботу. Її голос був спокійним і рішучим, і вона відчула, як її власна впевненість зростає з кожним сказаним словом. — Чудово, Маріє! — у голосі Максима прозвучала щира радість. Приходьте завтра зранку. Я особисто проведу для вас невелику екскурсію по офісу. Вона подякувала йому і поклала слухавку. На її обличчі з’явилася легка, але щира усмішка. Вона відчувала, що цей дзвінок — це перший крок до її нового життя. Наступного дня, зайшовши в офіс, Марія одразу відчула, що це місце відрізняється від усіх, де вона була раніше. У повітрі витав не тільки запах кави та паперів, але й творча енергія. Микола вже чекав на неї. Він привітав її теплою усмішкою і повеселів, коли побачив її новий, вираз обличчя. — Я ж казав, що він справжній професіонал і обов'язково оцінить твій талант, — сказав він, стискаючи її руку. — Я дякую, Миколо. Дуже дякую, — прошепотіла вона. — За все. Микола лише усміхнувся, і в його очах Марія побачила, що він щиро пишається нею. Максим вийшов їй назустріч. Він був одягнений у просту сорочку, його волосся було акуратно укладене, а на обличчі не було й сліду втоми, яку Марія бачила раніше. Він виглядав спокійно і впевнено, як справжній лідер. — Ласкаво просимо, Маріє, — сказав він. — Радий бачити вас у нашій команді. Він провів її по офісу, знайомлячи з колегами. Вони були різного віку, але всі усміхнені та привітні до Марії. Вони не запитували її, звідки вона, чому тут, не висловлювали співчуття. Вони просто приймали її як колегу. Це було так незвично, але так приємно. — Це Сергій, він наш головний дизайнер, а це Олена, вона займається проєктною документацією, — розповідав Максим, вказуючи на людей, що сиділи за столами. — А це ваше місце, Маріє. Він показав їй на стіл біля вікна, звідки відкривався прекрасний вид на місто. На столі лежав новий блокнот і ручки. Це був не просто робочий стіл, це було її місце. Після знайомства з командою, до Марії підійшов один з колег, чоловік років сорока з добрими, трохи сумними очима. — Ви з Мелітополя? — тихо запитав він, сідаючи поруч. Марія кивнула, її серце стислося. — Я з Маріуполя. Моя родина теж виїхала, але ми віримо, що повернемося. Марія відчула, як її очі наповнюються сльозами. Вперше за довгий час вона могла говорити про це з кимось, хто справді розумів її. Додому Марія не поспішала, і повернулася додому пізно. Вона увійшла в квартиру, де панувала тиша, Ольга та Микола вже спали, а світло було вимкнене. Вона зайшла до своєї кімнати, де Аліна спала, схиливши голову на подушку. Марія сіла на ліжко поруч з донькою, дивлячись на її миле обличчя, і в її думках почав формуватися чіткий план. Вона уявила, як щодня ходить на цю роботу, заробляє гроші, і з часом цих грошей буде достатньо, щоб орендувати невелику, але свою власну квартиру. Квартиру, де Аліна зможе мати свою кімнату, де не буде постійної напруги та ревнощів. Це буде їхній маленький, затишний дім, їхній власний острівець безпеки. Це була не просто робота, це був шлях до свободи, до нового життя. З цією думкою Марія заснула, поклавши руку на чоло доньки, відчуваючи, як у неї з’являється неймовірна сила рухатися вперед. Далі буде...