ХАЙ БУДЕ

Хай буде спокій, буде тиша,
Хай не воює сатана,
Хай ворог нас навік зали́шить,
Нехай закі́нчиться війна.

Хай буде тиша, буде спокій,
Бажаю щиро всім добр́а,
До ПЕРЕМОГИ наші кроки,
Війні закічитись пора.

Хай все сміття страшне вороже
Летить назад у оркостан,
Почуй нас, любий Царю-Боже,
Закінчи в нас воєнний стан!

Хай цю війну орда провадить
У себе там, на болота́х,
Нехай ніщо їм не завадить
Собі забрати весь цей жах.

Хай буде все у них яскраво,
Усім болотом хай трясе,
В обі́йми хай візьме́ заґрава,
Хай до кобзона всіх несе.

Хай будуть ще й халупопади,
Руїни стануть, як у нас,
Щодня рясніють тілопади,
Нехай прийде́ розплати час!

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

У НІЧ, КОЛИ ЧЕКАЄМ МИКОЛАЯ

У ніч, коли чекаєм Миколая,
Ординець клятий знов до нас летить,
Летить їх з оркостану ціла зграя,
Й ніяке лихо нечисть не приспить.

Несе з собою ворог не дарунки,
І не вітати ідол так спішить.
Благаємо від нього порятунку,
Бо має намір – свічі нам гаси́ть.

Летить цей мотлох, рветься із болота,
Заряди смертоносні нам несе,
Вбивати нас намірена сволота,
У намірі у вбивці – знищить все.

У ніч, коли чекаєм Миколая,
Який на санях спу́ститься з гори,
Та перед ним бляшанок ціла зграя,
Що цілиться в будинки і двори.

Кишать над нами гучно ті бляшанки,
А Миколая кроки хочем чуть,
Та в ідола такі от забаганки,
Які нам смерть і горе лиш несуть.

Та ми усі чекаєм на Святого,
Який до нас з дитинства приходив,
Бо ми не йшли в домівку ні до кого,
А й в Україні кожен в МИРІ жив.

05.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1027968

НЕ ВБИТИ МРІЇ

Атаки ворожі щоночі й щодня,
Споко́ю не маєм ні миті,
Вбивати взяла́ся нас клята руsня,
Ми страхом давно оповиті.

Бляшанки ворожі летять і летять:
Залізні птахи́ і ракети,
Летять з оркостану, щоб нас убивать
Нато́мість – ми хочемо жити.

Ворожі бляшанки загрозу несуть,
Стає їх все більше і більше,
І ними потвори усюди все б’ють,
Й щоразу страшніше і гірше.

Цей мотлох ворожий летить звідусіль,
Болото, звичайно, велике,
Вони спричиняють нам горе і біль,
А тво́рить це бидло безлике.

Споко́ю нам нечисть-орда не дає,
Бляшанками нас атакує,
Ударів усюди вона завдає,
Все нищить потвора й руйнує.

А сві́тові ба́йдуже наша біда,
Не їх же сягають ракети,
Не в них все навко́ло в ворожих слідах…
Нові́ для кіно є сюжети.

То ж далі взяли́ся сценарій писать,
Нові́ для сюжетів події,
Тим часом продовжують нас убивать,
Не вбить їм лиш нашої мрії.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1027453

РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ

Кажуть – рівень небезпеки
Дуже сильно зріс,
Бо відправив нам бляшанки
З оркостану біс.

Їх лихий до нас відправив,
Щоби нас убить,
Та ми вірим в захист Божий
І ми будем жить!

Ті бляшанки з оркостану,
Линуть, як птахи.
За які це нам провини?
За які гріхи?

Їх багато вже над нами,
І стає гучніш,
Молим Бога, щоб сміття це
Збили чимскоріш.

Небезпека в нас висока
Й все вона зроста,
Не змикали зо́всім ока –
Ворог все зліта.

Тремтимо в страху́… тривога,
Цілу ніч трива.
У молитві ми до Бога
Вже не рік й не два.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1060953

ВБЕРЕЖИ НАС, ВСЕМОГУТНІЙ

Вбережи нас, любий Боже,
Бо летить сміття вороже,
Захисти, закрий щитами,
Будь, Всевишній, за́вжди з нами.

Вбережи нас, я благаю,
З молитов вінець сплітаю,
Ми без тебе всі безсилі,
То ж шлемо́ молитви щирі.

А сміття із оркостану
Хай нас, Боже, не дістане.
Розвертай їх на болото,
Хай горить з сміттям сволота.

Ті бляшанки смертоносні
Всі летять до нас і досі,
З цьо́го лиш орда радіє,
Нам біду і горе сіє.

Ми не хочемо вмирати!
Як себе нам захищати?
Це ж триває вже роками…
Зглянься, Боже, понад нами!

Вбережи нас, Всемогутній,
Ти в серцях наших присутній,
Хай упир про нас забуде,
Й спокій в нас хай за́вжди буде.

01.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1060102

У СТРАХУ ТА У ТРИВОЗІ

Загроза знову появилась,
Бо ворог мотлох запустив,
Щоб клята ця війна скінчи́лась,
І ворог щоб сконав, зігнив.

Аби ворожі всі бляшанки
Госпо́дь вернув у оркостан,
З орди постануть хай останки,
Хай здохне вбивця той, тиран.

Нам про загрозу сповістили,
Але ж куди подітись нам?
На болотах убивць ростили,
То ж вбивчим сиплють нам сміттям.

А ми в страху та у тривозі
Благаєм Бога, щоб беріг,
Бо це лиш він зробити в змозі,
Й очи́стить від орди поріг.

Вже темна ніч, ревуть сирени,
Бо вражий мотлох залетів,
Він охопив усі тере́ни,
Зробити я́кось це зумів.

Загроза в нас бува щомиті,
Щоб Бог поміг їх приземли́ть.
Не раз ми всі вже слі́зьми вмиті,
Бо дуже хочемо всі жить.

16.10.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024502

Є ЗМОГА, ТА НЕМА ЛИЦЯ

Бляшанки знову взя́лися літати,
Зі всіх боків до нас вони летять,
Що може світ – то це лиш співчувати.
То скільки вони будуть споглядать?

До чо́го ж приведуть ті споглядання?
Чи співчуття загиблих воскресять?
Яке ж огидне їхнє те чекання!
Нема й в думках, щоб нам допомагать!

Ті співчуття не спинять вражу силу,
Не розверну́ть бляшанки в оркостан,
Ляга щодня народ наш у могилу,
Продовжує вбивати нас тиран.

Щодня смертей нелічено буває,
А серед них – дорослі і малі,
За парканом весь світ спостерігає,
Як нас вбивають кляті москалі.

На це дивитись, мабуть, по приколу,
Бо наш народ вже я́кось прикольнувсь,
Бою́сь, приколи ті пішли по колу…
Зате диктатор, геть, не прикольнувсь!

Щодня благаєм в світу допомоги,
Але не м’якнуть ті черстві́ серця́,
Якби не мали всі тієї змоги…
А змога є, але нема лиця!

03.10.2024р.

@Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1023507

У ЛОНІ СМЕРТІ

У лоні смерті точаться бої́,
Його приніс нам ворог з оркостану,
Давно там не шумлять уже гаї́...
Моли́тви я молить не перестану.

Герої наші — стомлені, та б'ють,
Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
За кожен метр святу ціну дають,
Де смерть їм заглядає просто в очі.

Хай небо береже усіх бійців,
Що край тримають наш над краєм прірви,
Не змовкне від́голос страшних часів,
Народ наш ворог з коренем не вирве.

Там, де вогонь засліплює зірки́,
Гартується незламна наша воля,
Крізь попіл і розбиті сторінки́
Знов пишеться нова вкраїнська доля.

Нехай же кожен постріл і удар
Наблизить день омріяної тиші,
Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
І МИР запанував у рідній ніші.

Залізна віра в серці проросте,
Освітить сонце МИРУ степ широкий,
Зерно свободи — чисте і святе —
До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.

Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
Настане час для правди і відплати,
Заго́їться на тілі кожна з ран,
Бо віру й волю в нас не відібрати.

Розквітне знов калина під вікном,
Всміхне́ться рідна мати посивіла,
Зігріє дім нас лагідним теплом,
Бо правда в нас, і в ній — велика сила.

Замайорить наш прапор в висоті,
Де вільний вітер розганяє хмари,
Скінча́ться дні ці чорні непрості,
Бо не здолають нас війна і чвари.

Пове́рнуться додому із війни,
Родина стріне й затишок оселі,
Бо честі й слави гідні всі вони,
Хай кроки їхні стануть знов веселі.

Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
В боях пізнали доленьку гірку
І витримали пекло у полоні.

Карбуйм в пам'ять імена святі́,
Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
Бо і в страшнім буремному житті
Живе незламний дух свого́ народу.

Ми відбудуєм спільний світлий храм,
Майбутнє мирне будемо творити,
На зло усім запеклим ворогам
У вільній Україні будем жити!

13.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059009

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають?
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує-чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА

Знов потвори з оркостану
Підняли́сь у небо,
Та обвугленого стану
Їх усіх нам треба!

Хай потвори спопеліють
Всі над болота́ми,
Та й усі хай поніміють,
Згинуть з потрохами.

Знищи, Боже, вражий мотлох
Ще над болота́ми,
Хочем бачить всіх їх здохлих!
Боже, будь із нами.

Хай верта упир в болото
На свої́х бляшанках,
Хай зотліє вся сволота
У ворожих банках.

Бо ж вони летять, Всевишній,
Сві́чі нам гасити.
А ми хочем, Боже тиші,
Всі ми хочем жити!

Зупини їх, я благаю,
Не дай їм летіти!
Роблять пекло нам із ра́ю…
Не хочем німіти!

25.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044424