Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв Крут.
У 1918 році українські студенти та курсанти вийшли проти багаторазово переважаючого ворога. Вони розуміли, що сили нерівні. Але вони також розуміли головне: якщо не вони — то хто?
Вони стали за свою країну.
Для нас, грузинів, ця історія особливо близька. Адже лише за кілька років потому, у 1921-му, такі самі юні грузинські юнкери вийшли захищати Тбілісі від тієї ж імперської агресії. Ті самі молоді обличчя. Та сама рішучість. Та сама готовність пожертвувати собою заради свободи своєї Батьківщини.
Крути для України — це те саме, що юнкери для Грузії.
Це символ покоління, яке не відступило.
Символ вибору — бути вільними, навіть коли ціна за це життя.
Сьогодні кожен українець — Герой Крут.
Сьогодні вся країна стоїть так само, як тоді стояли студенти під Крутами.
А Грузинський легіон — це ті самі юнкери, які сто років тому намагалися захистити Тбілісі. Ми просто продовжуємо їхній шлях — тепер поруч з українським народом, пліч-о-пліч, проти тієї ж імперії.
Минуло понад сто років, а історія знову повторюється. Сьогодні українські воїни стримують ту саму агресію. І сьогодні грузини знову поруч з Україною — не за протоколом, а за покликом совісті та спільної долі.
Ми надто добре знаємо, що таке російська окупація. Ми знаємо, що свобода не дається даром. Саме тому Грузинський легіон воює за Україну — бо тут вирішується майбутнє всієї нашої частини світу.
Герої Крут і грузинські юнкери довели одну просту істину:
навіть невелика кількість вільних людей сильніша за будь-яку армію рабів.
Вічна пам’ять полеглим.
Честь живим.
Перемога тим, хто сьогодні тримає лінію заради свободи.
Слава Україні.
Героям слава.
Мамука Мамулашвілі
командир Грузинського легіону.

#історія #події
Утворення Закарпатської області (1946): Геополітичний десерт сталіна.
​22 січня 1946 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про утворення Закарпатської області у складі УРСР. Так закінчилася нетривала вистава під назвою «незалежна Закарпатська Україна» — маріонеткове утворення, створене кремлем лише для того, щоб юридично «чисто» анексувати територію у Чехословаччини. 🗺️🚩

​Референдум під дулами та дипломатичні ігри

​Процес «возз’єднання» проходив за класичними канонами радянської режисури. У листопаді 1944 року в Мукачеві з’їзд народних комітетів ухвалив Маніфест про вихід зі складу Чехословаччини. Присутність військ 4-го Українського фронту додавала делегатам неабиякого «натхнення» та одностайності. У Празі ж розуміли: сперечатися зі сталіним, коли його армія вже стоїть у центрі Європи — справа марна. Тож у червні 1945-го було підписано договір, яким Підкарпатська Русь офіційно передавалася СРСР. ✍️🛡️

​Соціалістичний рай за перевалом

​Указ від 22 січня 1946 року остаточно ліквідував усі атрибути короткочасної автономії. Разом із радянським адміністративним поділом на край накотилася хвиля примусової колективізації, боротьби з Греко-католицькою церквою та «очищення» від «неблагонадійних елементів». Закарпатці, які століттями перебували в орбіті Центральної Європи, раптом прокинулися у найбільш західному форпості радянської імперії, відгородженому від вільного світу залізною завісою. 🏚️⛓️

​Об’єктивний підсумок: Соборність чи окупація?

​Якщо відкинути радянський пафос про «віковічну мрію», картина виглядає прагматично та цинічно. З одного боку, відбулося фактичне об'єднання українських етнічних земель, що пізніше стало юридичною основою кордонів сучасної держави. З іншого — цей процес мав характер територіального поглинання, де воля населення була лише декорацією для задоволення стратегічного апетиту росії. москва отримала плацдарм за Карпатами для тиску на Східну Європу, а Україна — нову область із важкою спадщиною тоталітаризму. 📉🌍

#історія #події
​Фінансовий блокпост Незалежності: Як народжувався Державний банк УНР 🏦
​У січні 1918 року в Києві було не просто гаряче — було доленосно. Поки на вулицях вирували політичні пристрасті, в кабінетах Центральної Ради розуміли одну просту істину: держава без власного банку — це як козак без коня. 15 січня (за новим стилем) було офіційно ухвалено закон про перетворення Київської контори Держбанку росії на Український Державний Банк. 🇺🇦

​Це не була просто зміна вивіски. Це була справжня фінансова деокупація. Очолив цей «центр сили» Михайло Кривецький, людина, якій випало завдання збудувати банківську систему фактично з нуля, коли в країні гуляв вітер і чужі валюти.

​Ось кілька фактів про цей фінансовий десант, від яких хочеться випрямити спину:
​Гроші з характером: Саме цей банк почав випуск перших українських паперових грошей — карбованців. Дизайн розробляв легендарний Георгій Нарбут. Ці купюри були настільки стильними (із тризубами та вишуканими орнаментами), що їх і сьогодні вважають шедеврами світової графіки. 🎨💵

​Золотий запас: Банк мав забезпечувати стабільність валюти, хоча реального золота в підвалах було небагато. Проте довіра до «своїх» грошей трималася на вірі в молоду республіку.

​Банк на колесах: Коли більшовики наступали на Київ, банк не здався. Його майно, печатки та документацію евакуювали в Кам'янець-Подільський, а згодом — далі. Це був банк, який воював разом із армією. 🚂

​Створення банку в 1918-му — це історія про те, що справжня свобода починається не лише з лозунгів, а й із власної печатки на банкноті та права самому розпоряджатися своїм золотом. Це був перший крок до того, щоб українська економіка заговорила власною мовою, а не чекала вказівок із сусідніх столиць. 💼✨

​Навіть після поразки визвольних змагань, досвід 1918 року став тим фундаментом, на якому ми знову збудували Нацбанк у 1991-му. Іронічно, але вороги змінюються, а бажання українців мати свій «сейф» і свій порядок залишається незмінним.

⚡️ Трамп може дати Європі безпекові гарантії для України в обмін на Гренландію, — Politico

Це один з 4 кроків, які можуть допомогти президенту США досягти своєї мети — «приватизувати» Гренландію.

План виглядає так:

➡️ Вплив на незалежність — США нібито підтримують рух за незалежність Гренландії, щоб вона могла підписувати угоди напряму з Вашингтоном. Але в опитуванні 2025 року 85% жителів проти приєднання до США.

➡️ «Солодка пропозиція» — американці можуть запропонувати Гренландії угоди на кшталт Compact of Free Association, як з Мікронезією чи Палау: США надають безпеку й послуги, а натомість отримують військовий доступ.

➡️ Залучення Європи — Трамп може спробувати домовитися з ЄС та Данією через політичні і безпекові преференції, наприклад, у питаннях України.

➡️ Військова окупація — експерти кажуть, що США теоретично можуть швидко зайняти Гренландію завдяки наявним базам, військовим і техніці. Але це не мало б легальної основи і сильно підірвало б довіру союзників та НАТО.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #події
📜 17 ГРУДНЯ 1917: ПОЧАТОК БІЛЬШОВИЦЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УНР.
Подія, що відбулася 17 (за новим стилем 30) грудня 1917 року, стала переломною точкою в історії української державності, перетворивши політичне суперництво між Києвом та Петроградом на відкрите військове протистояння.

Суть і передумови Ультиматуму

Після Жовтневого перевороту в Росії (листопад 1917 р.) та проголошення III Універсалом Центральної Ради утворення Української Народної Республіки (УНР), більшовицький уряд на чолі з В. Леніним опинився перед складним вибором. Він не міг ігнорувати проголошення незалежності, але й не хотів втрачати контроль над стратегічно важливою Україною.
Більшовики вирішили скористатися тактикою «визнання-провокації», втіленою у документі, що відомий як «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради».

Головні пункти Ультиматуму:
Формальне визнання: Раднарком (більшовицький уряд) на словах визнав УНР та її право на повне самовизначення, аж до відокремлення.
Звинувачення: Більшовики звинуватили Центральну Раду у «двозначній, ворожій політиці» щодо радянської влади, прикриваючись антибільшовицькими настроями військових частин.
Головна вимога (Ультиматум): Негайно припинити роззброєння частин Червоної гвардії та більшовизованих солдатів у своїх частинах (особливо на Південно-Західному фронті), що дислокувалися на території України.
Свобода пересування: Вимагалося надати безперешкодний пропуск більшовицьких військ через територію України на Південний фронт для боротьби з білогвардійцями, зокрема з генералом Каледіним.
Наслідки відмови: У разі відмови Раднарком погрожував вважати Центральну Раду в стані відкритої війни проти радянської Росії.

Реакція Центральної Ради

Ультиматум був продиктований не бажанням мирного співіснування, а прагненням забезпечити більшовикам плацдарм для встановлення влади в Україні. Він вимагав від УНР, по суті, добровільно відмовитися від суверенітету на своїй території та дозволити більшовицьким силам зміцнити позиції.
Український уряд — Генеральний Секретаріат — рішуче відкинув ультиматум.

Відповідь УНР:
18 (31) грудня 1917 року Центральна Рада офіційно відповіла на Ультиматум.
Відмова від роззброєння: Відкинуто вимогу не роззброювати ворожі частини. Генеральний Секретаріат підкреслив, що його дії спрямовані на захист власної території від анархії та підтримку порядку.
Звинувачення більшовикам: У відповіді зазначено, що саме більшовицькі війська самі порушують територію УНР та провокують конфлікти, а тому УНР має право захищатися.

Декларація війни: Відмова виконати ультимативні вимоги була негайно використана Раднаркомом. Вже наступного дня, 18 грудня (31 грудня) 1917 року, більшовицькі війська, які вже були сконцентровані на кордоні та всередині України, почали відкриту агресію.
Наслідки
17 грудня 1917 року фактично поклало край нетривкому миру та ілюзіям щодо можливості мирного співіснування з більшовицькою Росією.

Початок Війни: Розпочалася перша українсько-радянська війна (1917–1918). Більшовицькі війська під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка почали наступ на Харків, який став першою столицею маріонеткового радянського уряду України.
Проголошення Незалежності: Агресія більшовиків остаточно переконала керівництво УНР у необхідності повного відокремлення. Це стало однією з головних причин для проголошення IV Універсалом Центральної Ради (січень 1918 р.) повної державної незалежності УНР.

Окупація: Менш ніж за місяць після ультиматуму, у січні 1918 року, більшовицькі війська захопили Київ.
Цей документ став цинічним прикладом того, як формальне «визнання» права на самовизначення було використано як юридичний привід для військової агресії та встановлення контролю над сусідньою державою.

Понад десятиліття Україна стикається з системними порушеннями прав людини з боку Росії.
Увесь цей час ми живемо в реальності, де окупація, полон, тортури й депортації стали інструментами тиску та залякування.
Та попри все це, Україна зберігає стійкість і силу духу, знаючи, що справедливість обов'язково візьме гору. І жоден зі злочинів ворога не буде забутий чи прощений.
Фото: Мінсоцполітики
Національне інформаційне бюро

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Коли я намагаюся оцінити втрати України внаслідок війни, в мене виходить страшна цифра — 10 млн людей. Це і є «демографічна прірва», — директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лібанова
Головні тези з інтерв'ю:
➡️ В цю цифру входить все: і додаткова смертність, і додаткове зниження народжуваності, тобто ненароджені через війну діти. Це міграція і це окупація. До зазначених чинників варто додати ще один — вплив на вікову структуру фактору ненароджених дітей. Бо якщо говорити про смертність, — там усі: й діти, й дорослі;
➡️ Емігрували приблизно 4,3 млн українців. Сюди можна додати ще 700 тисяч, які перебувають у Британії, США, Канаді, Латинській Америці, Грузії та Молдові. Тобто приблизно 5 мільйонів наших воєнних мігрантів за кордоном;
➡️ У 2021 році в Україні, за рік до великої війни, на одну жінку припадало в середньому 2,1 дитини. Сьогодні, за нашими розрахунками, – біля 0,7. Після війни не відразу, але з часом ми можемо дорости до 1,6. І це межа;
➡️ Влада жодної країни, куди поїхали наші мігранти, не зацікавлена в тому, щоб вони повертались до України;
➡️ 70% мігранток з України мають вищу освіту;
➡️ Європа стрімко старішає, а третина тих, хто виїхав з України, — це діти та підлітки. Європейські країни компенсують своє старіння й природне скорочення населення за рахунок міграції;
➡️ У мене навіть немає сумнівів, що ми будемо залучати мігрантів. За соціальними пільгами сюди не поїдуть. Сюди поїдуть ті, хто справді хоче працювати. В цьому наш «плюс», але потрібно грамотно цим скористатись;
➡️ Додому повернуться лише 30% українців;
➡️ Фактори, які можуть змусити людей повернутися: безпека, житло та робота, перспективи для дітей, наявність родичів в Україні;
➡️ У мене є сподівання, що повернуться найбільш кваліфіковані кадри: лікарі, юристи та інші, бо вони через переїзд більше втратили. Вони там працюють, але не за фахом, і це їх не влаштовує.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Дії Руху опору Сил спеціальних операцій ЗСУ щодня підтверджують те, що окупація територій України є тимчасовою!
 Опір триває всюди — в містах та в селах, в полях та в лісах, на узбережжях, вдень та вночі, під палючим сонцем та під час зливи, в заметіль та в буревій. Наближаючи нашу національну перемогу, ми запалюємо вогонь спротиву в українських серцях!
 🔗 Долучайся до Руху опору ССО ЗСУ на opir.org.ua!

https://t.me/Ukraineaboveallelse

За швидким миром точно стоятиме лише нищівна поразка і втрата незалежності — Залужний.
Інші заяви посла України у Великій Британії.
Очікуваний мир в Україні без побудови нової архітектури безпеки хоча б у Східній Європі просто неможливий.
🇺🇦 Ціллю номер один для росії є щоб Україна припинила своє існування як незалежна держава.
🐽Противник веденням війни на виснаження, намагається створити соціальну напругу, завдати втрат у живій силі та непомірних витрат фінансового ресурсу.
📌У рамках такої стратегії всі операції характеризуються тим, що мають обмежену мету. Війна не є вирішальним ударом, а є боротьбою за позиції на військовому, політичному й економічному фронтах, з яких, зрештою, можна було б завдати цього удару.
❗️У стратегії виснаження є свій вирішальний удар. І якщо для противника – це доведення країни до розпаду через військові дії, політичну й економічну ситуацію, що ж тоді є рішучим ударом у цій ситуації? Це громадянська війна.
📌 Майбутні загрози й ризики кажуть про те, що визначення чіткої політичної мети – це не лише завдання діяльності збройних сил, а й директива для політичної підготовки війни, яка широко охоплює питання економіки, внутрішньої та зовнішньої політики.
📌 Коли ми ведемо мову про перемогу, треба чесно сказати так: перемога – це розпад Російської імперії, а поразка – повна окупація України через її розпад. Все решта – просто продовження війни.
📌 Ми не можемо й відкидати варіант довгострокового (на роки) припинення війни, бо саме це надто поширений в історії воєн спосіб їх завершення.
Разом з тим мир, навіть в очікуванні наступної війни, дає шанс на політичні зміни, на глибокі реформи, на повноцінне відновлення, економічне зростання, повернення громадян.
📌 Чи не головною тоді політичною метою для України є позбавлення росії можливості здійснювати акти агресії проти України в осяжній перспективі.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Давайте підсумуємо російсько-українську війну на кінець 2025 року. А саме: порівняємо "план" русскіх з "результатом" русскіх.

👉 ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ

◾️ Росія втратила:

Знищена вся регулярна армія РФ (була 900 000+, з них під 300 000 сухопутні професійні війська) та вся сучасна військова техніка, включно зі старими запасами на складах.

◾️ Росія отримала:

Україна розбудувала найсильнішу армію в Європі. Першою в світі створила Сили безпілотних систем. Щомісяця від 2000 до 3000 БПЛА та ракет наносять удари по території РФ, чого ніколи в історії не було. Крім того, частка власної зброї вже більша за 50%. Паралельно Європейський Союз вкладає сотні мільярдів в переозброєння.

👉 ДЕНАЦИФІКАЦІЯ

◾️ Росія втратила:

Підтримка російських наративів (вєлікая атєчєствєнная, гєоргієвская лєнтачка, бєссмєртний полк і так далі) до 2022 могла досягати 15%. Наразі коливається в межах похибки навіть в російськомовних районах країни.

◾️ Росія отримала:

Українці в результаті агресії стали масово підтримувати все, повʼязане з історичною боротьбою за свободу: від УПА та Бандери до переосмислення СРСР - тепер це період окупації України. Тотальне національне відновлення і правильні наративи (Друга світова, День памʼяті і так далі).

👉 НЕЙТРАЛІТЕТ УКРАЇНИ

◾️ Росія втратила:

До 2022 ідея нейтралітету була достатньо поширеною серед українців, могла досягати 25%. Перспективи приєднання України до НАТО були максимально туманними. Крім того, ніякої військової загрози з боку України для Росії не існувало. Слабка армія, відсутність сучасного озброєння. Ніяких дронів та ракет щоночі по Росії.

◾️ Росія отримала:

Українці більше не розглядають нейтралітет як форму існування. Військові договори з десятками країни, власне виробництво сучасної зброї, велика та боєздатна армія, власні далекобійні ракети та дрони, інтеграція в НАТО прописана в Конституції та є основною метою у зовнішній політиці.

👉 ЗАХОПЛЕННЯ УКРАЇНИ

◾️ Росія втратила:

Москва розраховувала швидко захопити Київ та встановити маріонетковий режим. Втім війна розтягнулась на роки і коштувала колапсу російської економіки. Всі ресурси, накопичені росіянами за більше ніж 30 років, спалені на війну - що офіційно визнав Мінфін РФ.

◾️ Росія отримала:

З 2014 і по сьогодні (за десять років війни) росіяни захопили і утримують менше 18% території України (з Кримом). Навіть значна частина Донбасу перебуває під контролем України. З сучасною динамікою, росіянам знадобиться від 400 до 600 років, щоб захопити всю Україну і втілити задум.

👉 СТАТУС В СВІТІ ТА ВИЗНАННЯ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

◾️ Росія втратила

Російська економіка мала шалений вплив на Європу та світ. Спільні підприємства з найбагатшими корпораціями світу. Спільне виробництво та проекти по всьому світу. Російська економіка динамічно розвивалась, суспільство - збагачувалось. Росія монопольно контролювала багато ринків в окремих сегментах. Все це безнадійно втрачено.

◾️ Росія отримала:

Обвал торгових стосунків, санкції, ембарго та вивід капіталу з РФ. Росія втратила ключові для себе міжнародні торгові зв’язки. Все, що будувалось десятками років, занепало й втратило сенс. Росія більше не за столом великих справ. Не заробляє гроші. Стрімко біднішає та деградує. А Крим російським визнали лише кілька маріонеткових утворень.

👉 РОСІЙСЬКА МОВА ТА РОСІЙСЬКА ЦЕРКВА

◾️ Росія втратила

Широка підтримка УПЦ МП (РПЦвУ) та мільйони російськомовних українців - це реальність січня 2022 року. Високий вплив російської культури на українське суспільство.

◾️ Росія отримала:

УПЦ МП в Україні фактично заборонена. Кількість приходів постійно зменшується. Вжиток мови Росії також сильно обвалився. Російська культура майже не користується попитом. Соромно навіть обговорювати щось російське.

👉 МІФ ПРО НЕПЕРЕМОЖНІСТЬ РОСІЇ

◾️ Росія втратила:

На початок 2022 року російська армія вважалась однією з найсильніших в світі. На цьому базувалась впевненість росіян про швидке захоплення України. Ідея про те, що росіян можна перемогти на полі бою, вважалась безглуздою. А ймовірну атаку на територію РФ вважали самогубством. Флот РФ в Чорному морі вважався непереборною силою.

◾️ Росія отримала:

Тисячі росіян опинились в полоні. Кількість трупів та поранених росіян перетнула позначку в мільйон. Чорноморського флоту фактично більше не існує, флагман знищений. Росіяни програли битву за Чорне море, не змогли організувати морську блокаду України.

Битва за Київ - поразка російської армії. Битва за Чернігів, Суми та Харків - поразка. Битва за Херсон, Миколаїв та Одесу - поразка. Росія не змогла захопити жодного обласного центру України, послідовно програвши війну за кожен. Остання спроба - окупація Херсону - закінчилась втечею російської армії.

Один з кричущих епізодів війни - це поразка елітного російського десанту, розгромленого під Гостомелем. Покинуті напризволяще, десантники не мали жодного шансу вижити в оточенні. А з гелікоптерів, атакувавших Київ, українці тепер роблять сувеніри-трофеї.

Багатомісячна операція на Курщині та похід ПВК Вагнер на Москву підкреслили слабкість російського режиму. Міф про силу Росії зник. Як і повага в світі.

На 2025 рік найбільше досягнення всієї колись великої російської армії - це захоплення містечка чи села на Донбасі. Для цього Путін особисто проводить включення. Але про захоплення України вже не йдеться - Росія слабка.

👉 ДЕГРАДАЦІЯ ВИМОГ РОСІЇ

Існує міф, що умови Росії постійно зростають.

Це неправда.

Якщо підсумувати, на початок 2022 року Росія планувала повну капітуляцію України, захоплення Києва та повний контроль над Україною - політично, військово, економічно. Цей план - бліцкріг - розвалився майже одразу.

Але росіяни все ще відчували, що можуть перемогти. Тому у Стамбулі у 2022 році вимагали скоротити ЗСУ до 80 000.

В 2025 році в "плані 28" в Кремлі вже не проти 600 000 в ЗСУ.

Також вже не йде мова про обмеження у військовій техніці (було тільки 300 танків, РСЗВ з дальністю тільки 40 км і так далі).

Крім того, порівняно з 2022 роком, Росія більше не просить Україну визнати окуповані території російськими.

Росія також бере зобов’язання законодавчо пообіцяти більше не нападати на Україну та Європу (як би смішно це не звучало. Втім в 2022 році таких обіцянок не було).

Також Росія погодилась, що $100 млрд її заморожених активів підуть на відбудову України. В 2022 році, звісно, про це мови не йшло.

Крім того, "план 28", розроблений росіянами, більше не згадує ні УПЦ МП (РПЦвУ), ні російську мову. Тепер росіянам підійде, якщо Україна (в межах ЄС) затвердить "правила релігійної толерантності та захисту мов меншин".

Також Росія погодилась, що Україна отримає гарантії безпеки від Заходу. В 2022 такого не було.

◾️ Тобто від року в рік вимоги Росії, навпаки, зменшуються - під тиском поразок на фронті, санкцій та занепаду економіки. А про початкові цілі "СВО" тепер згадують без уточнень.

Таким чином можна констатувати, що жодна з цілей Росії - військова чи гуманітарна - на кінець 2025 року не виконана. Більше того, ситуація для Росії по кожному пункту значно погіршилась.

Крім того, ресурсів продовжувати війну у РФ більше немає. Відповідно наступного року можна очікувати ще один раунд "термінових переговорів" про "терміновий мир". Але список вимог буде ще коротшим і ще більш формальнішим.

Працюємо далі.

Росію треба добивати.