Після закінчення гарячої фази війни на нас чекає жорстка інформаційна агресія з боку Москви. Знову про мову, знову про хароших русскіх, про свободу слова, права людини та інша димова завіса з метою повернути нам статус частини російського інфопростору. І якщо ми зараз не почнемо з цим боротися на громадському рівні, влада профукає це, а значить знову буде інформаційна окупація, яка потім перейде у військову.
Тому мова - наш непорушний кордон, наші зуби дракона, наша кіл-зона.

#історія
Маріуполь, за однією з версій, був заснований українськими козаками у XVI столітті як вартовий пост на Кальміусі.

Офіційною датою заснування міста вважається 29 вересня 1778 року, коли Маріуполю надали статус міста. З того часу він став осередком культури й архітектури Приазов’я.

Драмтеатр, водонапірна вежа, будинок лікаря, готель «Континентальний» — як вони мали архітектуру, хто їхні автори, що в них було до повномасштабного вторгнення та як їх змінила окупація — читайте у матеріалі: https://suspilne.media/donbas/1124267-den-mariupola-misto-z-unikalnou...

Фото з сайту Маріупольського краєзнавчого музею

З окупованої території витягли чотирьох бійців, які переховувались від ворога 3 роки
Валентина Романенко — П'ятниця, 5 вересня 2025, 15:37
З окупованої території евакуювали чотирьох українських воїнів, які більше трьох років перебували на землі, підконтрольній ворогу.

Джерело: командувач Військово-морських сил Олексій Неїжпапа

Деталі: Як розповів Неїжпапа, уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольга Решетилова отримала інформацію, що брат-близнюк щойно обміняного військовослужбовця корпусу морської піхоти ВМС під час ведення бойових дій на сході України у 2022 році, отримавши важке поранення, опинився в лікарні та завдяки небайдужим лікарям був прихований від російських силовиків.
Після отримання цієї інформації командування ВМС ухвалило рішення про початок спеціальних евакуаційних заходів. Згодом з’ясувалося, що разом із братом-близнюком в лікарні перебували ще троє військовослужбовців Національної гвардії, які змушені були переховуватися там протягом більше трьох років.

В підсумку загін спеціальної розвідки ВМС "Янголи" евакуював морського піхотинця, трьох бійців НГУ та медичного працівника лікарні, який допомагав у переховуванні військовослужбовців. Операцію спланували та розділили на кілька етапів, з урахуванням нелегального становища усіх осіб, високою активністю ведення бойових дій, що ускладнювалося посиленими фільтраційними заходами з боку спецслужб РФ.Пряма мова Неїжпапи: "Наразі наші воїни у безпеці та нарешті з рідними. Відтак загін спеціальної розвідки ВМС "Янголи" врятували вже 88 людей та вкотре довели, що для українських воїнів немає нічого неможливого. Боремося за кожного".

окупаціявійнафлот

❗️рф захопить Дніпро і матиме шлях до Харкова, якщо завтра ми покинемо Донбас

▪️Окупація Криму у 2014 році стала стратегічним кроком росії для його використання як плацдарму для оточення півдня України;
▪️Захоплення частини Донбасу дало базу для подальшого наступу;
▪️Територіальні поступки України відкриють путіну шлях для наступу на Європу.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

1 вересня 1939 року розпочалася, а 2 вересня 1945-го завершилася Друга світова війна – наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства.

У війні брали участь 61 країна (80% населення Землі), воєнні дії відбувалися на територіях 40 з них. До військових формувань мобілізовано 110 млн. осіб. Загальна кількість втрат становить близько 60 млн. чоловік, із них безпосередньо на фронтах загинули 27 млн.

Війну розпочала гітлерівська Німеччина, напавши на Польщу. Водночас не меншу роль у розв’язанні війни зіграв сталін. Підписання «Пакту про ненапад» між срср та Німеччиною 23 серпня 1939-го відкрило шлюзи Другої світової.

Прикметно, що гітлер призначив дату й час нападу на Польщу (26 серпня о 04.30 ранку) ще до підписання пакту, як тільки отримав інформацію про його невідворотність. Лише несподіваний військовий альянс Британії і Польщі, оформлений 25 серпня, відтермінував війну ще на кілька днів.

срср вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу гітлера на радянський союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Протягом майже двох років сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини.

Зрештою, територіальні апетити срср прискорили рішення гітлера про війну з радянським союзом. Навіть нацистське керівництво було шоковане, коли Молотов під час візиту до Німеччини в листопаді 1940-го вимагав: остаточного розгрому Фінляндії, данських проток для виходу в Північне море, Південної Буковини від Румунії, включення до радянської сфери впливу Болгарії, а також Східної Туреччини, Північного Ірану, Іраку, опорних пунктів на Адріатичному морі в Югославії, опорних пунктів в Греції, у Перській затоці, а головне – на чорноморських протоках Босфор і Дарданелли.

Невизнання срср міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати. Чи не половина безповоротних втрат у Другій світовій війні припадає на срср, де людське життя повністю знецінилось ще в 1930-і роки.

Вже в листопаді 1945-го сталін підписав таємну постанову «Про десятирічний план військового суднобудівництва на 1946-1955 рр.», за якою належало збудувати понад 3500 бойових суден. Планувалося створення 100 нових авіаційних дивізій. Але головні зусилля були скеровані на створення ядерної зброї та засобів її доставки.

Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, Крим, Донбас та повномасштабна агресія скаженої московської імперії проти України тому яскраві приклади.

ТГ Зла Мавка
26 серпня 2025
Бердянськ, окупація
У липні я з родиною приїхала до Бердянська, містечка біля моря у Запорізькій області. Тут пройшло моє дитинство, а потім тут я здобувала вищу освіту. Доля розвела мене з цим містом, коли батьки прийняли рішення переїхати, але досі у ньому відчувається щось рідне, тож і відпочивати я їжджу лише сюди.
Ми приїхали до зливи, я залишила дівчаток в автовокзалі, а сама пішла на пошуки житла. Там же, на вокзалі, я побачила жінку під парасолькою, яка мала на сумці оголошення «Здам житло». Умов для пошуку та вибору не було, лив дощ, і я погодилася на перший запропонований варіант.
Поки вона вела мене до нього, ми розмовляли. Вона спитала, звідки ми приїхали, я відповіла, і вона мені поспішила сказати, що в неї в Донецьку сестра живе. Сказала, що в Бердянську теж не все добре з водою, почали частіше відключати, а потім відразу ж почала говорити, як вони «нарешті видихнули за Росії», «що творять ці Зеленські», «треба було одразу на Київ йти, взяти його одразу і не було б довгої війни» та інше. Я мовчу, але її відсутність підтримки розмови з мого боку не зупинила у висловлюваннях.
У людей, мабуть, уявлення таке про донеччан, що якщо з Донецька, то автоматично, ти жополіз Пу. Бердянськ анексували у 2022 році, він в окупації набагато менший за Донецьк і я вірила, що тут зустріч «своїх», а тут перша ж зустрінута людина виявилася зітником, я була дуже розчарована. Але з часом я все ж таки переконалася, що це не так і перше враження оманливе. На відміну від Донецька, тут немає машин із «зітками», це дуже приємно здивувало! А ще тут таблички з назвою вулиць досі українською мовою, і ніхто не поспішає їх міняти.
І мова! Тут більшість розмовляє українським суржиком, по-простому, як ми з мамою. І ми тут не виділяємося, не боїмося, тож не ховаємо свою мову! Ми з нею вільно говоримо на своєму! Донецьк давно в окупації, але з Бердянськом все інакше, він залишився українським містом, і я дуже рада! Сподіваюся, ті, хто чекає на повернення додому, дочекаються його і відсвяткують, як раніше, у вишиванках на Приморській площі!
#щоденникиМавок

Збройна (агресія) ВІЙНА роZZии проти України триває з ❗20 лютого 2014 року, коли почалася окупація Українського Криму. Це означає, що на сьогоднішню дату, 1 серпня 2025 року, війна триває 4182 дні.
Детальніше:
😡20 лютого 2014 року: роZZия розпочала окупацію Криму, що вважається початком роZZійсько-Української війни.
😡З 2014 року відбуваються бойові дії на сході України, які почали називати "гібридною війною".
❗❗❗24 лютого 2022 року: роZZия розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Таким чином, війна в Україні, яка почалася з окупації Криму у 2014 році, триває вже більше 4 182 днів ....
Скільки ще потрібно кремлівському демону 👹☠️СМЕРТІ днів та ночей, смертей Українців щоб він наситився , і зійшов до Пекла та Гієни вогняної - НАВІКИ?!

🕯️✍️01.08.2025

🤦 Ось так школярі з Бердянська проводять свої канікули у Волгограді. Окупанти відправили групу юнаків та дівчат на відбір до «всеросійських» змагань з мілітарної гри «Зірниця 2.0».
❓ Яке майбутнє чекає на цих підлітків у разі, якщо окупація затягнеться ще на роки?

НАновини‼️: Моновистава «ДІЄ_СЛОВО» — голос зруйнованого окупантами українського міста. На сцені в Яффо 29 травня 2025 року

«ДІЄ_СЛОВО» — це моновистава поетеси й культурної активістки Есті Арцевої, заснована на реальних спогадах мешканців зруйнованого російськими окупантами українського міста Рубіжне.

Рубіжне (Луганська область, Україна)
49°02′00″ пн. ш. 38°22′19″ сх. д
Чули колись про таке місто?
Бачили на мапі, приїздили туди?

Що відчуває місто, коли за нього йде війна?
Що каже немобільна бабуся, яка пам’ятає ще ту — з німцями?
Про що думає мати з дітьми, що тікають останнім «зеленим коридором»?
Чим живе душа воїна ЗСУ, що народився поруч і змушений відступати?
Про що мріє «ахматовець» за годину до смерті?
І чим займається рій ангелів смерті й життя, що кружляє над містом?

Рубіжне, ще донедавна звичайне українське промислове місто, було майже вщент знищене путінськими рашистами.
Зруйновано понад 80% житлового фонду, інфраструктура знищена, тисячі мешканців убиті, депортовані або зникли безвісти.

На сцені прозвучать справжні історії — через монологи, поезію й особисті почуття.
Це не вигадка, а жива сповідь.

Постановка відбудеться у культурному просторі Nothing у Яффо як акт пам’яті, болю і спротиву.
Після вистави — відкрита Q&A-сесія.
Частина коштів буде передана на підтримку ЗСУ.

Anastasia Esti Artseva (Есті Арцева) — поетеса, акторка і громадська діячка, яка активно виступає за збереження української пам’яті та культурної ідентичності в Ізраїлі.
Есті походить з родини, тісно пов’язаної зі Сходом України. Її брат — військовослужбовець ЗСУ, а частина її особистої історії нерозривно пов’язана з Рубіжним.

Детальніше — на сайті НАновини:

https://nikk.agency/uk/diie_slovo-2/

#нановини #нановости #naNews #ізраїль #україна #ізраїльукраїна
#естіарцева #рубіжне #моновистава #яффо #театрвізраїлі #рашизм #окупація #памʼять #культура #дієслово

ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
Як знімати постійну напругу в окупації?
Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
Яких фраз варто уникати?
«Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.