#історія #події Куренівська трагедія: Глиняний апокаліпсис, який намагалися замовчати. Київ, 13 березня 1961 року. Понеділок, початок робочого дня. О 8:30 ранку на Поділ, через район Куренівки, ринула стіна пульпи — суміші води, глини та промислових відходів. Це не була природна стихія. Це був результат злочинної недбалості радянської системи, яка вирішила «спростити» технологію замиву Бабиного Яру. 🏢💨 Історія катастрофи почалася за десять років до того, коли київська влада вирішила перетворити яр, місце масових розстрілів часів Другої світової війни, на полігон для відходів цегельних заводів. Замість бетонної дамби спорудили земляний вал. Система водовідведення працювала на межі, а в березні 1961-го не витримала талого снігу та надмірної кількості води. Хроніка жаху: Висота хвилі: Грязьовий вал заввишки 14 метрів (як п’ятиповерховий будинок) нісся зі швидкістю 5 метрів на секунду. 🌊 Масштаб руйнувань: Пульпа накрила житлові будинки, трамвайне депо ім. Красіна, лікарню та стадіон «Спартак». Люди гинули миттєво — їх засипало живцем або вбивало електричним струмом від повалених стовпів. ⚡️ Цементування живцем: Трагедія Куренівки була особливо жорстокою: суміш піску та глини швидко тверділа, перетворюючись на бетон. Тіла загиблих доводилося буквально вигризати з ґрунту екскаваторами. Радянська влада, вірна своїм традиціям, одразу ввімкнула режим цензури. Місто було оточене військами, у Києві вимкнули міжміський телефонний зв’язок, а літакам заборонили пролітати над місцем події. Офіційна цифра загиблих, озвучена державою, — 145 осіб. Проте історики та свідки стверджують, що реальна кількість жертв сягала 1,5 — 2 тисяч. Більшість із них так і залишилися офіційно «зниклими безвісти». 🥀 Сьогодні 13 березня — це день глибокої скорботи за тими, хто став жертвою не лише селю, а й цинічного ставлення до людського життя. Це нагадування про те, що забуття та нехтування безпекою заради «плану» завжди закінчуються трагедією. 🕯️

🪖 РФ зберігає активність у районі Покровська і збільшує на Гуляйпільському напрямку, - DeepState "Як і Покровськ, так і Мирноград по суті окуповані, тож противник зосереджений на Родинському та Гришиному, куди постійно відправляє свою піхоту на штурми", - розповіли аналітики (https://censor.net/ua/n3604939) проєкту. Упродовж останніх декількох днів динаміка штурмових дій зросла на Гуляйполі і навіть переважила Покровський відтинок, де ворог також, по суті окупувавши місто, фіксується вже в глибині території, зокрема по відтинку Залізничне-Староукраїнка-Святопетрівка. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#історія #музика Уявіть собі 1982 рік, коли світ ще не знав про цифрову деменцію, а головною розвагою молоді було полювання за дефіцитними платівками. Поки великі стадіонні гурти змагалися у розмірах начосів на головах, у скромній студії в Гамбурзі троє чоловіків створили те, що згодом стане гімном втраченого раю та підліткової меланхолії. Гурт називався Alphaville, і хоча їхнє ім’я з часом стало надбанням музичних енциклопедій для обраних, пісня Forever Young перетворилася на автономну сутність, яка пережила своїх творців. Це іронічно: гурт, що назвався на честь антиутопічного фільму Жана-Люка Годара про місто, де заборонені почуття, створив найбільш емоційно заряджений трек десятиліття. Технологічно це був тріумф синтезаторів Roland та драм-машин, які в руках Маріана Гольда та його колег не звучали як холодний метал. Вони звучали як страх перед ядерною війною, загорнутий у солодку вату мелодизму. Поки москва та росія (місця, де культура завжди була лише придатком до пропаганди) намагалися копіювати цей звук, Alphaville випадково винайшли формулу вічності. Соціальний вплив пісні виявився куди глибшим за звичайний поп-хіт. У розпал Холодної війни питання Чи хочете ви жити вічно? було не метафорою, а цілком реальним екзистенційним вибором між бомбосховищем і танцполом. Доля гурту — класична драма одного хіта, який став настільки великим, що закрив собою решту творчості. Хто зараз згадає їхні експериментальні альбоми чи спроби піти в арт-рок? Майже ніхто. Але як тільки починаються перші такти тієї самої мелодії, навіть найзапекліші сноби відчувають легке поколювання в районі серця. Це і є справжня влада звуку: бути всюди, залишаючись при цьому автором-привидом, чиє ім'я губиться в тіні власного творіння 🎻. https://youtu.be/YHRvDo8rUoQ?si=MgJ0VID6SDHPaEhP

#історія #постаті 10 березня — Пабло Сарасате (1844): коли іспанська скрипка зазвучала як виклик усій Європі 🎻🇪🇸 1844 рік, 10 березня, Памплона — місто, відоме биками та фестивалями, подарувало світу не просто музиканта, а віртуоза, який перетворив скрипку на інструмент, здатний змагатися з будь-яким оркестром. Пабло де Сарасате-і-Наваррете (повне ім’я, бо чому б не підкреслити аристократичну нотку в біографії простого генія?) з дитинства вражав: у 5 років вже грав на скрипці, у 8 — дебютував публічно, а в 12 — поїхав до Парижа вчитися в консерваторії, де швидко став зіркою. Його техніка була такою блискучою, що сучасники жартували: «Сарасате грає так, ніби диявол позичив йому пальці». 😈 Але не тільки техніка робила його легендою. Сарасате склав понад 50 творів, серед яких «Циганські наспіви» (Zigeunerweisen, op. 20) — шедевр, що досі змушує скрипалів пітніти від заздрощів. Ця п’єса, натхненна угорським фольклором, поєднує віртуозність з емоційністю, і саме вона стала його візитівкою. Він гастролював Європою, Америкою, навіть росією (де, до речі, познайомився з Чайковським, який присвятив йому свій вальс). Сарасате не просто грав — він інтерпретував, додаючи іспанського вогню в класичні форми. Його стиль вплинув на ціле покоління: від Хейфеца до сучасних виконавців, бо хто ще міг грати так чисто й швидко, ніби скрипка — продовження його душі? Іронія долі: попри славу, Сарасате залишався скромним — не любив диригувати, не писав симфоній, зосередившись на тому, що робив найкраще. Помер 1908-го в Біарріці, залишивши спадщину, яка доводить: іноді один інструмент може перевершити оркестр. Його день народження — нагадування, що справжній геній не потребує помпезності, а лише струн і натхнення. Якщо Ви думаєте, що класика нудна, послухайте Сарасате — і переконаєтеся в протилежному. https://youtu.be/CjIj_Fx1M4A?si=Zrw6HJae_TOBeAQd

👤 Сили Оборони продовжують здійснювати зачистку на стику Дніпропетровської та Запорізької областей. ⚔️ Українські бійці продовжують діяти по відтинку від Тернового до Солодкого. Зокрема, тривають активні бої за село Березове. В інших ділянках проводяться пошуково-ударні роботи по піхоті противника та техніці, яка надає підкріплення піхоті або здійснює логістику, зокрема, в тилу. 👷 Нещодавно ми писали про процеси зачистки, зокрема, вказували цифру, яку вдалося зачистити українським військовим. Спілкуючись з бійцями, які здійснюють роботу на даній ділянці, вони відмічають велику кількість піхоти противника, яка не просто намагається утримати зайняту ділянку, а й пробує здійснювати просочування в глибину території. 🇺🇦 Не є секретом, що в процесі зачистки беруть участь Десантно-штурмові війська. Тут бійці підкреслюють ефективність залученості даного роду військ, що вибудував більш чіткий та продуктивний процес роботи та планування, зокрема, взаємозв'язок з штурмовими підрозділами, які спільно працюють над зачистками. Одночасно з цим, відмічають це покращення саме після усунення від управління штурмовими військами Манька, який викликав недовіру, непрофесіоналізм та неприязнь у багатьох бійців та командирів, які не хотіли навіть вибудовувати з ним співпрацю чи віддавати на його ділянку своїх бійців. Так звані "тік-ток звіти" і підтверджують ці судження та думки з боку бійців. А для нас це ще одне переконання, що наша позиція щодо посилення та переформатування Десантно-штурмових військ була правильною і це дійсно ефективно, що доводить практика. 🏹 В районі Гуляйполя, на жаль, ситуаціє не є успішною, адже противник практично окупував місто, затягує туди велику кількість піхоти, перекидає додаткові сили і активно діє в глибині території, зокрема, в районі Залізничного, Староукраїнки та Святопетрівки. Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат https://t.me/Ukraineaboveallelse

9 березня (22 лютого за юліанським календарем) кожного року православна церква вшановує пам’ять сорока Севастійських мучеників (Сорок святих). Римські воїни служили в місті Севастія (сучасне місто Сівас). Воєначальник Агрікола жорстоко катував воїнів, поставивши їх в крижане озеро, та зрештою спалив на вогні, відбивши гомілки Севастійським мученикам через те, що вони не зрадили віру Христа й не повернулись до язичництва.

🗺✍️Кожен українець знає, що 9 березня – це День народження найвідомішого українського поета Тараса Шевченка. Людина, що поєднувала художній і поетичний таланти, той, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність – усе це про Великого Кобзаря. Майбутній поет народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення, поневолених російським царатом українських земель, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта. Саме останній і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання. Унікальний талант, наполегливість і гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати свободу. Після викупу з кріпацтва молодий художник навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де починає писати вірші. Його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало наважувалася говорити. Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії бачимо відповідь і критику як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради деяких українців, що завели свою країну у фактичне рабство. Не вабило Шевченка життя в російській столиці. Він щоразу повертався на рідну землю. Навіть його Заповіт починається зі слів “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій”. В одній із поїздок Україною Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання в Азію. Там він пише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших народів російської імперії та присвячує їм кілька віршів і поем: “«У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”. Шевченко прожив лише 47 років, але залишив за собою яскравий мистецький та змістовий слід, ставши символом України, рупором народної боротьби. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію. Дякуємо тобі, великий Кобзарю!

#історія #події Операція «Meetinghouse»: Ніч, коли Токіо перетворилося на вогняне пекло. В історії Другої світової війни є події, які за кількістю жертв та рівнем руйнувань перевершують навіть ядерні удари, але часто залишаються в їхній тіні. Ніч з 9 на 10 березня 1945 року стала саме такою датою. Масований наліт американських бомбардувальників B-29 на Токіо став найбільш смертоносною авіаційною атакою в історії людства. 💣🔥 1. Стратегія «Вогняного смерчу» Генерал Кертіс Лемей, розчарований низькою ефективністю денних точних бомбардувань, зважився на радикальну зміну тактики. Замість фугасних бомб літаки завантажили касетами із запалювальними снарядами (напалмом та білим фосфором). Оскільки більшість будівель у Токіо були дерев'яно-паперовими, американське командування свідомо зробило ставку на виникнення неконтрольованої пожежі. 🏚️🏭 2. 334 «Суперфортеці» над столицею Тієї ночі понад 300 літаків B-29 скинули на місто близько 1700 тонн запалювальних бомб. Щоб збільшити точність та бомбове навантаження, літаки йшли на критично низькій висоті (1500–2500 метрів) без оборонного озброєння. Вогонь поширювався зі швидкістю урагану, створюючи ефект «вогняного смерчу», який висмоктував кисень і плавив навіть залізо. ✈️🌀 3. Масштаби катастрофи Результати були жахливими: за одну ніч загинуло понад 100 000 людей (за деякими оцінками — до 130 000), що більше, ніж безпосередні жертви в Хіросімі. Близько 1 мільйона мешканців залишилися без даху над головою, а чверть міста була випалена дотла. Річка Суміда, куди люди стрибали, намагаючись врятуватися від спеки, буквально кипіла. 🌊🔥 4. Етична дилема та логіка війни Ця операція досі викликає запеклі дискусії серед істориків. З одного боку, Токіо було центром військового виробництва, де тисячі дрібних домашніх майстерень працювали на армію. З іншого — свідоме нищення цивільних кварталів піднімає питання про межі допустимого навіть у «справедливій» війні проти агресора. Сам генерал Лемей згодом скептично зазначав: «Якби ми програли війну, нас би судили як військових злочинців». ⚖️🤔 Для нас сьогодні ця подія — нагадування про те, якою ціною дається перемога над тоталітарними режимами, що відмовляються капітулювати. Поки в москві досі святкують «культ війни», цивілізований світ пам'ятає ці жахи як застереження: війна — це не паради, а попіл і трагедія мільйонів. 🛡️🕊️

#історія #події 1169 рік: Коли «брат» прийшов палити Київ 🏹 ​8 березня 1169 року розпочалася одна з найтрагічніших облог у довгій історії української столиці. Коаліція з одинадцяти князів, зібрана володимиро-суздальським князем андрієм боголюбським, підійшла до мурів Києва. Те, що сталося протягом наступних трьох днів, назавжди змінило характер міжкнязівських стосунків на Русі та заклало підвалини багатовікового протистояння. 🏰🛡️ ​До цього моменту князі, борючись за київський престол, намагалися берегти місто як символ своєї легітимності. Але не боголюбський. Його метою було не сісти в Києві, а принизити його, перетворивши на провінційне містечко, та підняти роль свого володимира-на-клязьмі. Вперше в історії «мати міст руських» була взята «на спис» і віддана на розграбування власними ж князями-одновірцями. ⛓️💔 ​Грабували все: Софійський собор, Десятинну церкву, Києво-Печерську лавру. Загарбники виносили не лише золото та срібло, а й ікони, книги та навіть дзвони. Саме тоді з Вишгорода була викрадена славнозвісна чудотворна ікона Божої Матері, яку пізніше в москві назвуть «Владімірской», хоча вона є пам'яткою саме княжої України. Мирне населення вбивали або масово забирали в полон. ⛪🕯️ ​Михайло Грушевський називав цю подію переломним моментом, коли північні князівства остаточно відокремилися від київської традиції, продемонструвавши зовсім іншу, жорстоку модель політичної поведінки. Погром 1169 року став передвісником занепаду єдиної Русі, показавши, що для суздальських володарів Київ був уже не святинею, а лише об'єктом для грабунку та джерелом збагачення. 📜📉 ​Сьогодні ми згадуємо ці події як болючий урок: імперські апетити північного сусіда почалися не сто чи двісті років тому, а мають глибоке коріння в тих березневих днях XII століття, коли дим від пожеж над Дніпром затьмарив сонце. ⏳🌪️

Гурт "Азовський калкан" - "Бердянськ - моє місто у моря" @усі