Google запустила модель Nano Banana 2 на базі Gemini 3.1 Flash Image, яка працює значно швидше за версію Pro. Модель підтримує генерацію зображень у роздільній здатності 4K та створення тексту для маркетингових матеріалів. Новинка здатна зберігати візуальну схожість до п’яти персонажів одночасно та створювати інфографіку на основі пошуку в реальному часі. https://channeltech.space/ai/google-nano-banana-2-gemini-image-model/

Застосунок Claude піднявся на 7-ме місце в американському App Store, оновивши власний рекорд популярності. Кількість завантажень у США зросла на 32% після рекламної кампанії, досягнувши 148 тисяч за три дні. Успіх пов’язують із релізом моделі Opus 4.6 та маркетинговим акцентом на повній відсутності реклами в сервісі. https://channeltech.space/ai/anthropic-claude-app-store-ranking-super...

#історія #музика
Якщо ви вважаєте, що сучасна індустрія розваг вимагає від артистів занадто великих жертв, то ви просто не знайомі з маркетинговим планом Ватикану та оперних театрів XVII–XVIII століть. Історія співаків-кастратів — це розповідь про те, як людська фізіологія була принесена в жертву заради недосяжного, «потойбічного» звуку, що змушував аристократію непритомніти від захвату. 🎻

Все почалося з теологічного курйозу: жінкам заборонялося співати в церквах, а високі голоси хлопчиків були занадто слабкими для масштабних соборів. Вихід знайшли радикальний. Хірургічне втручання до настання статевого дозрівання зупиняло мутацію голосу, але при цьому грудна клітка продовжувала рости, перетворюючи співака на потужний біологічний підсилювач. Це була перша в історії спроба «зламати» людську природу заради ідеального аудіоефекту.

Найвідоміший із них, Фарінеллі, став справжньою рок-зіркою свого часу. Його діапазон і здатність тримати ноту протягом хвилини здавалися сучасникам магією. Кастрати були найбільш оплачуваними людьми епохи: вони володіли палацами, диктували моду і мали такий вплив на політику, про який сучасні інфлюенсери можуть лише мріяти. Це був тріумф технічної майстерності над етикою. 🎻

Поки в москві того часу лише намагалися зрозуміти, з якого боку підійти до партесного співу, Європа вже насолоджувалася витонченою андрогінністю кастратів. Це був період, коли гендерні кордони в мистецтві були набагато розмитішими, ніж ми звикли думати. Співак міг виконувати роль героя-коханця, маючи голос, що нагадував кришталевий синтезатор.

Кінець цій жорстокій моді поклав не лише гуманізм, а й зміна музичної парадигми. На зміну бароковим надмірностям прийшов романтизм, який вимагав «природності». Остання «зірка» цього дивного жанру, Алессандро Морескі, навіть встиг записати свій голос на фонограф на початку XX століття — ці записи досі звучать як привид із минулого, нагадуючи нам, що шлях до ідеального звуку іноді пролягає через справжній жах. 🎻

https://youtu.be/y3fzhMnGs5E?si=5RfGNkOaNVvzzGPd

#історія #речі
Мишоловка: Велика історія маленького ґаджета, або Як людство намагалося перехитрити хвіст 🧀🐀
Здавалося б, що може бути прозаїчнішим за звичайну мишоловку? Цей невеликий пристрій — справжній пам'ятник людській винахідливості, народжений у вічній боротьбі за недоторканність комори. Якщо вірити Ральфу Волдо Емерсону, світ сам протопче стежку до дверей того, хто винайде кращу пастку для мишей. І, судячи з патентних бюро, людство сприйняло цю пораду занадто буквально. 🛠️

Перші прототипи «девайсів для дератизації» з’явилися ще в Давньому Єгипті: це були керамічні горщики з хитромудрими засувками. Але справжній тріумф інженерної думки стався наприкінці XIX століття. У 1894 році Вільям Хукер запатентував ту саму класичну пружинну конструкцію «Animal Trap», яку ми знаємо сьогодні. Через три роки британець Гірам Максим (так, той самий творець кулемета!) теж приклав руку до вдосконалення механізму, щоправда, його версія була куди менш кровожерливою за зброю. ⚙️📜

Цікавий факт: за всю історію в США було видано понад 4400 патентів на різні види мишоловок, але лише близько 20 з них принесли своїм творцям реальні гроші. Більшість винаходів виявилися занадто складними для такого простого завдання. Існували навіть моделі, що мали «вистрілювати» в гризуна з пістолета, але, на щастя для домашніх улюбленців і меблів, вони не прижилися. 🔫🐁

Міф про те, що миші обожнюють сир — не більше ніж вдалий маркетинговий хід або помилка спостереження. Насправді гризуни віддають перевагу зерну, фруктам або солодощам, а сир має для них занадто різкий аромат. Тож канонічний образ мишоловки з шматочком «Емменталю» — це скоріше художня метафора, ніж гастрономічна правда. 🧀🚫

Сьогодні мишоловка — це не просто побутовий інструмент, а символ марності спроб винайти велосипед. Класична пружина на дерев'яній дощечці залишається неперевершеним еталоном ефективності, нагадуючи нам: іноді старі методи працюють краще за будь-які нанотехнології. 🪵🪤

#історія #речі
День народження касового апарату: Кінець епохи «забудькуватих» продавців 💸🏦
13 лютого 1883 року американець Джеймс Рітті запатентував пристрій, який назавжди змінив світ торгівлі та змусив власників крамниць зітхнути з полегшенням — касовий апарат. До цього моменту облік грошей тримався виключно на чесності персоналу та пам'яті власника, що, як ви розумієте, було вельми ризикованою стратегією. 🧐

Як з’явився цей винахід:
Морське натхнення: Джеймс Рітті був власником невеликого бару. Помітивши, що його працівники регулярно «забувають» класти частину грошей у шухляду, він впав у депресію і відправився у подорож на кораблі. Там він побачив пристрій, який рахував оберти гребного вала. «Еврика!» — подумав Джеймс. Якщо можна рахувати оберти вала, то можна рахувати і долари! 🚢⚙️

«Непідкупна каса»: Перша модель Рітті була суто механічною і не мала звичної нам шухляди для грошей — вона лише фіксувала суму на циферблаті. Проте згодом апарат навчився видавати чек і дзвеніти при кожному відкритті, що стало справжнім сигналом тривоги для нечесних касирів. 🔔

Маркетинговий хід: Популярність пристрій здобув завдяки Джону Паттерсону, який викупив патент і заснував корпорацію NCR. Він довів, що касовий апарат — це не просто лічилка, а інструмент аналізу продажів та контролю над бізнесом.

Сьогодні касові апарати перетворилися на складні цифрові системи, але той самий характерний звук «дзинь» назавжди залишився символом успішної угоди. 📈✅

повністю згоден з Анатолієм Матвійчуком, який пише:

Лауд – напевно найсильніший вокаліст чоловічої частини претендентів. Бездоганний вокал, яскравий і теплий тембр, спокій і впевненість на сцені. Але не залишає думка про те, що хлопець співає заради власного задоволення. Що це ще одна спроба талановитої людини потрапити в якийсь уявний мейнстрім західної культури. Та нема такого! Шоу-бізнес на Заході, це давно вже не про мистецтво, а про маркетинг і його капіталізацію. Копія може бути кращою за оригінал, але так і залишиться копією. Чужа культура залишається чужою...

Лелека... з перших нот – хвиля якогось нереального утопічного позитиву... Кульбабки на екрані, сонячне світло довкола. Агов, ви вже в Раю чи у своїх напівзадубілих квартирах? У тексті вдало обігране слово «Виш'ю», що англійською означає «бажаю вам». На цьому всі принади тексту закінчуються: ні яскравих образів, ні сильних метафор... Солодке вино з кульбаб... Щодо манери співу – вражає схожість із моєю улюбленою Іларією, яку кілька років тому зарізали ще на етапі відбору до Євробачення.

Ті ж різноманітні вокальні прийоми, та ж демонстрація діапазону і тембру, тільки Іларія робила все значно потужніше і переконливіше, а її трохи демонічна зовнішність надавала образу гостроти. Де ви всі були, коли Іларія могла порвати всіх на Євробаченні своєю харизмою?! А тут інше, – на сцені красива дівчина, з генетично російською зовнішністю, тільки кокошника для повноти образу не вистачає... замало емоцій як для такого вокалу і концепції пісні з кількома модуляціями на кульмінації. Не знаю, знову накличу на себе критичні стріли, але кажу, що відчуваю...

Тепер, Джері Хейл (вибачте за мої українські транскрипції – ну, не люблю я ці ігри в глобальну культуру, не розумію, навіщо все це).

Так от, щодо Яни Шемаєвої – спостерігаю за нею ще з часів її першого хіта «Охрана-отмєна» – і бачу неймовірний, шалений розвиток внутрішніх якостей, емоційності, образності, глибини мислення. У ній є якась незбагненна харизма, яка важко пояснюється словами, але відчувається мною на духовному рівні. Дівчина пропускає крізь серце весь цей токсичний світ, а на виході фонтанує чистою енергією. Це робота Душі...

Не щастить їй. Минулого разу причепили на Євробачення до неї реперку, яка понизила її високі і чисті вібрації. Цього разу не оцінили просто неймовірну композицію, – справді катарсичного характеру. Усе було бездоганно: відеоряд, балет, майже божевільний образ доведеної до відчаю українки...

Не вина ні в чому Джері Хейл, що вона не потрапила в резонанс із українською публікою і з нинішнім журі. Для мене особисто, та й гадаю для багатьох людей, які живуть духом і високими вібраціями вищих сфер, стало зрозуміло одразу – не вдасться їй перемогти... Бо це – як метати бісер... Навіщо? Для чого, для кого?!

Словом, Яна стала для мене однозначною переможицею. У неї є те, чого не було і ніколи не буде у жодного з нинішніх конкурсантів та й членів журі також. І це те, про що не скажеш словами і не поясниш на пальцях... Але в сакральних книгах це називається «Дар Божий» і він відрізняється від просто таланту. Бо це здатність підкоряти зовнішність, голос, манеру вищій ідеї, яка доступна і зрозуміла не всім. І не всіма відчувається. Бо Україна не шукає Бога, а йде у протилежному напрямі. Але це було те, що називається мистецтвом у шоу-бізнесовому середовищі...

#історія #події
Небесний експрес: Як «повітряні фіакри» з’єднали Київ та Одесу.
​8 лютого 1928 року відбулася подія, яка змусила українців підняти голови до неба не через грім, а через розклад польотів. Саме цього дня розпочалося регулярне пасажирське авіасполучення за маршрутом Київ — Одеса. Тепер шлях до моря став не лише романтичним, а й блискавичним (за тогочасними мірками, звісно). ✈️🌊

​Уявіть собі цей сервіс: літаки, що більше нагадували консервні банки з крилами, ніж сучасні лайнери, і пасажирів, які почувалися справжніми підкорювачами космосу. Тодішній політ був справжньою пригодою: шум двигунів такий, що розмови велися жестами, а турбулентність сприймалася як особиста образа від природи. Проте замість кількаденної тряски у задушливих вагонах потягів, шлях займав лічені години. 💼🌬️

​Організацією перевезень займалося товариство «Укрповітрошлях». Вони розуміли маркетинг по-своєму: головне не м’які крісла, а факт того, що ви снідаєте на Хрещатику, а обідаєте вже з видом на Воронцовський маяк. Це був справжній прорив для логістики тогочасної України, який заклав фундамент цивільної авіації. ⚓🏙️

​Цікаво, що пасажирська авіація в ті роки розвивалася всупереч логіці радянської системи, яка більше тяжіла до перевезення чавуну, ніж людей. Проте попит на швидкість виявився сильнішим за бюрократію. Київ та Одеса стали ближчими, а українське небо — частиною великої транспортної мережі, що назавжди змінило темп життя в країні. 📈🎩

​Сьогодні, коли ми вибираємо між лоукостерами та комфортними автобанами, варто згадати тих відчайдухів 1928 року. Вони летіли без GPS та стюардес із напоями, тримаючись за капелюхи, аби просто довести: Україна — це сучасність, яка має крила. 🦅✨

#історія #події
Мис Доброї Надії: Як Бартоломеу Діаш зламав середньовічні страхи.
3 лютого 1488 року європейці нарешті зазирнули за край відомого світу. Португальський мореплавець Бартоломеу Діаш, пройшовши через шторми, від яких у його матросів волосся ставало дибки, першим обігнув південний край Африки. Це був момент, коли карта світу перестала бути фантазією картографів і почала перетворюватися на реальний маршрут до прянощів та золота Індії. ⛵🌊

Сам Діаш, людина прямолінійна та втомлена боротьбою зі стихією, назвав це місце «мисом Бур». І його можна зрозуміти: двотижневий шторм ледь не відправив його каравели на дно Атлантики. Проте португальський король Жуан II, сидячи у затишному кабінеті в Лісабоні, проявив неабиякий маркетинговий хист. Він перейменував знахідку на «мис Доброї Надії», адже тепер шлях до омріяної Індії став лише питанням часу та витривалості. 👑🧭

Ця експедиція зруйнувала давній міф про те, що океан на півдні Африки кишить монстрами або перетворюється на киплячу воду. Діаш довів: Індійський океан відкритий, а Африка має кінець. Щоправда, сам капітан так і не дістався Індії — виснажена команда влаштувала бунт і змусила його повернути назад. Доля ж підготувала Діашу жорстоку іронію: через 12 років він загинув під час чергового шторму саме біля свого мису Доброї Надії. ⛈️💀

Відкриття Діаша змінило баланс сил на планеті. Середземноморські торгові шляхи, які контролювали італійці та османи, почали втрачати значення. Почалася ера океанічних імперій. Португалія, невелика країна на краю Європи, раптом стала володаркою морських доріг. 🌍💰

Для нас сьогодні це нагадування: іноді «мис Бур» у житті — це насправді «мис Доброї Надії», просто треба мати терпіння обігнути його. Головне — не слухати тих, хто лякає морськими чудовиськами за обрієм. 🗺️💪

Anthropic впровадила плагіни в Cowork — інструмент на базі Claude Code, адаптований для нетехнічних користувачів. Новий функціонал дозволяє автоматизувати спеціалізовані завдання у маркетингу, юридичних відділах та службах підтримки. Компанія відкрила вихідний код 11 власних плагінів і надала можливість створювати власні рішення без глибоких технічних знань. https://channeltech.space/ai/anthropic-cowork-agentic-plugins-launch/

Часто чую, що їсти здорову їжу це дорого…

Дійсно, зараз ціни на продукти шалено летять у космос і кожного разу дивуєшся, чому пакет напівпустий, порівняно з минулим разом, а грошей платиш більше… 😒

Але часто люди попадають під вплив маркетингу і вважають дорожчі, екзотичніші і розрекламовані продукти більш корисними.

Хочу показати вам на прикладах, що можна обирати дешевші продукти, які практично нічим не поступаються дорогим, а буває що і навпаки є більш щільнішими на вітаміни та мікроелементи👌

Якщо було цікаво - ❤️