• ЖИВИЙ

    Блисне світло й знову повна пустка,
    В полі димно, люта м'ята в'яне…
    Тихий грім свідомість не пропустить
    Повз смертельну рану...

    Темний ранок вже несе багрянець,
    Пахне смертю і поріг і стеля…
    Сіль і хліб на смак доволі пряні,
    Ніби пил в пустелі...

    Чую спів і скрегіт по металу,
    Бачу синь і густоту прозору.
    Дотик був, якого бракувало –
    Це торкались зорі…

    Я за мить відчув усе корисне.
    Ще живий... допоки світло блисне...

    Мирослав Манюк
    15.03.2026
    #кульгавий_сонет
    ЖИВИЙ Блисне світло й знову повна пустка, В полі димно, люта м'ята в'яне… Тихий грім свідомість не пропустить Повз смертельну рану... Темний ранок вже несе багрянець, Пахне смертю і поріг і стеля… Сіль і хліб на смак доволі пряні, Ніби пил в пустелі... Чую спів і скрегіт по металу, Бачу синь і густоту прозору. Дотик був, якого бракувало – Це торкались зорі… Я за мить відчув усе корисне. Ще живий... допоки світло блисне... Мирослав Манюк 15.03.2026 #кульгавий_сонет
    324переглядів
  • МІЙ ФОРМАТ

    Світ стоїть у сірій млі постійно,
    Серце рветься до висот назавжди.
    Жду від долі див і днів без тіней,
    Мов весну для завтра...

    Прагну більше, ніж дає свобода,
    Ставлю планку аж до хмар приблизно.
    Та життя своє бере з природи,
    Рве ілюзій призму...

    Часто тиша б'є в лице думками,
    Час сміється з пишних мрій поета.
    Щастя — не злате кільце, а камінь,
    Рима для сюжету...

    Або світ зміню своїм форматом,
    Або зменшу свій азарт писати.

    Мирослав Манюк
    15.02.2026
    #кульгавий_сонет
    МІЙ ФОРМАТ Світ стоїть у сірій млі постійно, Серце рветься до висот назавжди. Жду від долі див і днів без тіней, Мов весну для завтра... Прагну більше, ніж дає свобода, Ставлю планку аж до хмар приблизно. Та життя своє бере з природи, Рве ілюзій призму... Часто тиша б'є в лице думками, Час сміється з пишних мрій поета. Щастя — не злате кільце, а камінь, Рима для сюжету... Або світ зміню своїм форматом, Або зменшу свій азарт писати. Мирослав Манюк 15.02.2026 #кульгавий_сонет
    1
    327переглядів
  • МЕЖА РОКУ

    Рік підходить тихо до порогу,
    Я не роблю звітів, не планую,
    А іду і далі по дорозі,
    По роках мандрую...

    Дещо гріло, наче тепла звичка,
    Дещо тисло, ніби перешкода.
    Те, що нині є, доволі звично,
    Це моя свобода...

    Я спиняюсь. Вперше без вагання
    Скину зайве з власного рамена.
    Не для втечі, не для покаяння —
    Марне це для мене...

    Я піду туди, де все хороше.
    Рік мине, а я залишу ношу.

    Мирослав Манюк
    30.12.2025
    #кульгавий_сонет
    МЕЖА РОКУ Рік підходить тихо до порогу, Я не роблю звітів, не планую, А іду і далі по дорозі, По роках мандрую... Дещо гріло, наче тепла звичка, Дещо тисло, ніби перешкода. Те, що нині є, доволі звично, Це моя свобода... Я спиняюсь. Вперше без вагання Скину зайве з власного рамена. Не для втечі, не для покаяння — Марне це для мене... Я піду туди, де все хороше. Рік мине, а я залишу ношу. Мирослав Манюк 30.12.2025 #кульгавий_сонет
    2
    495переглядів